1.4. Методика дослідження підприємництва та інвестиційної діяльності

Метод – це сукупність правил, прийомів, способів, норм пізнання дій і система приписів, принципів, вимог, які повинні орієнтувати людину в розв'язуваної конкретного завдання, досягнення результату в будь-якій сфері діяльності.

З огляду на рівень теоретичного знання розрізняють загальні та спеціальні методи наукових досліджень.

Розглянемо загальні методи. Структурними елементами цих методів є філософські загальнонаукові принципи пізнання дійсності. За функціональним критерієм їх поділяють на такі групи:

• методи емпіричного рівня дослідження (спостереження, вимірювання, порівняння, експеримент);

• методи, використовувані на емпіричному і на теоретичному рівнях дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, моделювання та ін);

• методи теоретичного рівня дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, гіпотетично-дедуктивний, системний методи).

Кожен з цих методів, незважаючи на споріднені риси, користується специфічним інструментарієм.

Для методів емпіричного рівня дослідження характерна особливість цих методів – пізнання феноменів, їх зв'язків і відносин завдяки безпосередньому з'ясування їх параметрів.

Методи спостереження досліджують зовнішні аспекти та властивості об'єкта. Його пізнавальними результатами є мовний опис предметів і явищ, а також візуальний матеріал – схеми, таблиці, графіки, малюнки, діаграми та ін.

Процес вимірювання полягає у встановленні величини об'єкта, явища або процесу в порівнянні цієї величини з одиницею вимірювання.

Основу методу порівняння складають порівняння окремих параметрів чи сукупних ознак досліджуваних об'єктів, встановлення відмінностей і подібностей між ними. Порівняння широко використовується для систематизації і класифікації понять, адже воно дає можливість зіставляти невідоме з відомим, пояснювати нове через наявні поняття та категорії.

Якщо розглядати експеримент, то ми бачимо, що суть його полягає в ініціюванні дослідником процесів і явищ, до яких він має науковий інтерес. Експеримент дає можливість з'ясувати конкретні особливості об'єкта наукового інтересу за певних важливих для дослідника умов, які можуть бути як природними, так і штучно організованими. У цих умовах можна спрогнозувати стан або поведінку об'єкта в різних ситуаціях.

Методи емпіричного і теоретичного рівнів дослідження орієнтовані на безпосереднє дійсність, одночасно використовують абстрактні пізнавальні образи (уявлення, ідеї, поняття, концепції), що стосуються об'єкта дослідження.

Метод абстрагування передбачає розумове виділення найбільш суттєвих ознак, аспектів, відносин предмета, процесу, явища.

Розглянемо метод аналізу і синтезу. Аналіз полягає у розкладі досліджуваного об'єкта, на частини, у визначенні тенденцій його розвитку та способів функціонування заради їх відносно самостійного вивчення. Синтез – це ж об'єднання раніше виділених частин у ціле, в якому суперечності і протилежності послаблюються або знімаються. У результаті синтезу виникає нове утворення, властивостями якого є не тільки арифметична сума властивостей окремих складових, але і результат їх взаємопроникнення та взаємовпливу. Аналіз і синтез як логічні методи пізнання виникли на основі практичного досвіду людей. Економічний об'єкт, маючи специфічну за складністю та внутрішньою організацією природу, є відкритим для застосування аналізу і синтезу.

Перейдемо до методу індукції та дедукції. Метод індукції – це метод пізнання, згідно з яким на основі знання про одиничний роблять висновки про загальне. Індукцію часто застосовують для перевірки гіпотез. Дедукція – метод пізнання, заснований на висновках від загального до одиничного. Реалізується він як виведення певних тверджень (висновків) на основі достовірних положень. Цей метод є головним у неоліберальної економічної доктрини.

Існує ще метод аналогії. Він заключається в пізнанні тазаснований на перенесенні одного або декількох характеристик будь відомого явища на невідоме. За його допомогою можливо конструювати висновки про ймовірну подібність предметів за одними ознаками на підставі їх подібності за іншими ознаками.

Метод моделювання заснований на заміні, теоретичної або експериментальний, об'єкта досліджень (оригіналу) подібним йому (моделлю). Цей метод застосовують тоді, коли безпосереднє вивчення предметів, процесів, явищ неможливо або недоцільно.

Методи теоретичного рівня дослідження відрізняються особливістю теоретичного дослідження, яка полягає у використанні абстрактних уявлень, ідей, положень, концепцій, які мають безпосереднє відношення до практичного пізнання. Найчастіше в процесі теоретичного дослідження користуються методом сходження від абстрактного до конкретного, гіпотетично-дедуктивним, системним методами.

Метод сходження від абстрактного до конкретного є загальною формою руху наукового пізнання, відтворення дійсності в мисленні. Відповідно до цього методу в процесі пізнання виділяють два відносно самостійних етапи.

На першому етапі відбувається перехід від чуттєво-конкретно, тобто конкретного в дійсності, до його абстрактних визначень. Єдиний об'єкт подумки розчленовується, «анатомує», описується за допомогою багатьох понять і суджень і перетворюється на сукупність зафіксованих мисленням абстракцій. Другий етап є власне рухом від абстрактного до конкретного. На цьому етапі як би відновлюється вихідна цілісність об'єкта, він відтворюється у всій своїй різноманітності - але вже в мисленні.

Гіпотетично-дедуктивний метод використовується як інструмент обґрунтування вже готового, наявного знання. З його допомогою можна виводити наслідки з гіпотез і перевіряти їх фактами.

Системний метод заснований на ідеї про те, що навколишня дійсність є єдиним цілим, речі та явища пов'язані один з одним багатьма відносинами.

Системному методу притаманне розгляд певної сукупності об'єктів (матеріальних або ідеальних), в процесі якого з'ясовується, що їх взаємозв'язок і взаємодія спричиняють виникнення нових інтегративних властивостей системи, відсутніх у її складовою.

Існують також спеціальні методи. До них відноситься прогнозування, дисперсійний аналіз, кореляція та регресія.

Метод прогнозування наукового пізнання полягає в передбачення майбутнього стану якогось етапу, процесу, явища або предмета на підставі знань про його минуле та сьогодення.

Прогнозування являє собою сукупність способів і прийомів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх змін в певному періоді часу вивести судження певної достовірності щодо майбутнього розвитку об'єкта.

До найважливіших ознаками прогнозування відносяться ступінь формалізації, загальний принцип дії, спосіб отримання прогностичної інформації. Більшість класифікаційних схем виділяють серед методів прогнозування метод екстраполяції, метод експертних оцінок, а також моделювання.

Дисперсійний аналіз служить для оцінки впливу різних факторів на результат експерименту, а також для планування аналогічних експериментів. Метод був заснований англійським математиком Р. Фішером щодо агрономічних дослідів, а сам термін з'явився пізніше.

За кількістю факторів, вплив яких досліджується, розрізняють однофакторний і багатофакторний дисперсійний аналіз.

Застосування методів кореляції і регресії викликано необхідністю розглядати природні та суспільні явища у взаємозв'язках і постійній зміні. Суть методу кореляції полягає у встановленні кореляційної залежності між двома змінними величинами, що виявляє себе як функціональна залежність між значеннями одного з них і умовним математичним очікуванням інший.

У ході регресійного аналізу встановлюються форми залежності між змінними, оцінюються функції регресії, прогнозуються значення залежної змінної.

Кластерний аналіз передбачає поділ певної сукупності об'єктів на групи схожих об'єктів, які називають кластерами, так, щоб об'єкти одного класу знаходилися «близько» один до одного, а об'єкти різних класів – на відносно віддаленому відстані.

Існують і інші спеціальні методи наукових досліджень. У економічний науці частіше використовують математичні моделі та методи, спрямовані на формалізації складних економічних процесів і взаємозв'язків, надання їм кількісного вираження через відповідні параметри.

Будь-яке наукове дослідження, як і наука в цілому, спирається на теорію, факти і методи досліджень.

Цим зумовлюється роль методології та методів наукових досліджень в пізнанні економічних процесів.

При написанні випускної роботи спеціаліста ми використовували такі методи як аналіз та синтез, які були використані при написанні перших двох розділів магістерської роботи, а також прогнозування, яке було застосовано при написанні третього розділу магістерської роботи.

Висновки до розділу 1:

1. Інвестиційний клімат — це сукупність чинників економічного, політичного, правового та соціального характеру, які бере до уваги інвестор, ухвалюючи рішення щодо здійснення інвестицій.

2. Дослідження досвіду підтримки провідних країн світу (США, ЄС) переконливо показує, що розвиток малого бізнесу можливий лише при наявності політичної волі держави сформувати необхідні для цього соціальні, економічні, правові, політичні й інші умови. Вирішення цього завдання неможливо без створення на державному, регіональному й місцевому рівнях спеціалізованої, цілісної інфраструктури підтримки й розвитку малого бізнесу та виділення відповідних цьому завданню фінансових, організаційних й інших ресурси .

3. Малі підприємства Європи та США, що є найбільш чуттєвими підприємствами, мають ті ж самі проблеми, що й українські. Однак підхід до впровадження державної політики підтримки, заснованої на комплексних цільових програмах розвитку малого бізнесу, у цих країнах докорінно відрізняється. Відповідно досвіду розвинених країн світу для активізації малого бізнесу та залучення інвестицій у цей сектор використовуються різні організаційні форми співробітництва, однак особливе місце відводиться його державній підтримці. Державна підтримка малого бізнесу США та країн ЄС становить безсумнівний практичний інтерес для українських структур підтримки малого бізнесу. Він може бути використаний при розробці й реалізації як політики держави у сфері підтримки малого бізнесу, так і конкретних державних програм сприяння розвитку малого бізнесу в Україні.

4. На нашу думку, досить розвинене мале підприємництво – ефективний інструмент для підвищення інвестиційної привабливості та поліпшення інвестиційного клімату в регіоні, що сприяє зміцненню ринкових відносин, формування конкурентного середовища, поліпшенню соціально-економічного положення території. Забезпечуючи певною мірою рішення економічних і соціальних проблем, малий бізнес у сучасних умовах являє собою стратегічно дуже важливий і мобільний сектор економіки. Настільки спільними зусиллями федеральних і регіональних органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємницьких об'єднань можна досягти серйозних результатів по покращенню умов для розвитку малого бізнесу, що через ключову роль останнього в реформуванні російської економіки неминуче призведе до важливих позитивних змін у соціально-економічному розвитку регіонів і країни в цілому.