Тема 10: Україна в роки перебудови

План

1.“Перебудова” і Україна : причини, суть, наслідки.

2.Утворення багатопартійної системи

Методичні рекомендації

В умовах перебудови уряд СРСР взяв курс на лібералізацію політичного життя в країні. Розглядаючи це питання, зверніть увагу на те, з чого почалась демократизація радянського суспільства, які процеси відбувались в Україні. Розпочалося формування різноманітних партій і об'єднань. Наведіть приклади, що свідчать про активізацію соціально-політичного руху в Україні.

Національно-державне відродження українського народу. Розбудова Української держави.

За цих умов партійне керівництво на чолі з М. Горбачовим наважилося на певну реконструкцію радянської системи. На квітневому (1985) пленумі ЦК КПРС було проголошено про зміну економічної, соціальної та зовнішньої політики і взято курс на т. зв. «перебудову», «демократизацію» і «гласність». Однак в Україні спроби реформ зустрічали впертий опір партійної номенклатури різних рангів, яку очолював В. Щербицький. Суттєвим фактором гальмування перебудовних процесів в Україні було і побоювання Москви, що демократизація викличе тут до життя національне піднесення, якого завжди боялась імперія.

26 квітня 1986 р. стався вибух на Чорнобильській АЕС, що стало катастрофою глобального масштабу. Мільйони людей зазнали згубного впливу радіації. Трагедія Чорнобиля ще раз засвідчила злочинне нехтування режимом долею мільйонів людей, їхнім здоров’ям і добробутом, показала абсолютну безправність України перед союзним центром. Разом з тим чорнобильські події не могли не сприяти пробудженню до активних форм протесту широких верств громадськості в Україні.

З 1987 р. під тиском світових демократичних сил радянська влада випускає на волю українських дисидентів, які включаються у національний рух. Виникають незалежні групи та організації різного політичного спрямувати серед яких – Український культурологічний клуб, Товариство Лева, Товариство «Меморіал», Спілка незалежної української молоді, Українська гельсінська спілка, асоціація «Зелений світ», Товариство української мови імені Т. Г. Шевченка та ін. З ініціативи Спілки письменників України у лютому 1989 р. був створений Народний рух України за перебудову, який висунув широку програму боротьби за проведення реформ в Україні в усіх сферах духовного, суспільно-політичного та економічного життя. Причому Рух об’єднавши не тільки українців, а й представників основних інших національностей, став фактично організацією всіх демократичних сил України.

Почалося відродження національно-церковного життя. Відновлюється Українська автокефальна православна церква, яка обрала патріархом Мстислава, визначного українського ієрарха, активного поборника відродження українського православ’я. В Західній Україні виходить із підпілля Українська греко-католицька церква. В серпні 1990 р. відбулася передача їй кафедрального собору Св. Юра у Львові.

Важливим показником піднесення демократичного суспільно-політичного життя стала поява великої кількості незалежних українських видань, критична спрямованість змісту ряду старих газет та журналів. Посилився рух за відродження національної символіки. Широкий резонанс мав «живий ланцюг» між Львовом і Києвом, організований на честь проголошення злуки УНР і ЗУНР у січні 1919 р. Розширювалися контакти суспільства з українською еміграцією, зростало прагнення до єднання всіх українців у справі національного відродження. В березні 1990 р., попри всі перешкоди партійної бюрократії, демократичні сили республіки отримали четверту частину депутатських мандатів на виборах до Верховної Ради УРСР. В західних областях України в обласних і міських радах до влади прийшли представники демократів. Головою Львівської обласної ради було обрано відомого правозахисника В. Чорновола.

В умовах піднесення демократичного руху в Україні КПРС вдається до маневрів і кадрових перестановок. У жовтні 1989 р. з посади першого секретаря ЦК КПУ було усунено В. Щербицького, активного русифікатора України. На його місце був обраний В. Івашко, а після переходу останнього в Москву на посаду заступника генсека ЦК КПРС – С. Гуренко Головою Верховної Ради УРСР обрано Л. Кравчука.

Сесійні засідання Верховної Ради відбувались у гострій політичній боротьбі між консервативною партапаратною більшістю і демократичними депутатами, які утворили Народну Раду на чолі з І. Юхновським. Незважаючи на протистояння обох груп, 16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України, яка стала основою для творення незалежної Української держави.

Активізація боротьби проти тоталітаризму викликала перші спроби ство­ріння в Україні багатопартійної політичної системи. Створюються й офіційно реєструються нові політичні партії: Українська республіканська партія, Демократична партія України, Українська селянсько-демократична партія, Партія зелених та ін. Багато членів КПРС виходить із партії, висуваються вимоги виведення комуністичних парткомів з підприємств та установ, Націоналізації майна КПРС. Могутньою підтримкою в боротьбі за суверенітет України стали робітничі страйки, студентські голодування, численні демонстрації у Києві, Львові та інших містах.

Однак КПРС і надалі продовжувала контролювати всі найважливіші важелі влади в суспільстві. Фактично якихось істотних структурних змін режиму не відбулося. Поглиблення економічного хаосу, який посилювався протидією партійної номенклатури реальним економічним реформам, призвело до критичного стану все суспільне життя. Консервативні бюрократичні кола фактично наполягали на поверненні до старого курсу. 19 серпня 1991 р. в СРСР було зроблено спробу державного перевороту, створено т. зв. Державний комітет надзвичайного стану, який повинен був узяти під контроль усе життя в країні та зберегти колишній порядок. Однак плани змовників не були здійснені, а тільки посилили процеси демократизації в СРСР загалом. Стара система російського централізму зазнала краху.