10. 3. Ринок землі Загальна характеристика ринку природних ресурсів

Ринок природних ресурсів - це земля, тобто простір, на якому відбувається будь-яка економічна активність. Розташування, фізичні характеристики - висота над рівнем моря, кліматичні особливості, багатства надр - роблять кожну конкретну ділянку землі більш чи менш придатною для певного виду господарської діяльності.

Земля унікальна щодо інших факторів виробництва, оскільки вона нерухома, іммобільна, невідтворювана. її пропозиція в будь-який момент і в будь-якій місцевості обмежена, фіксована. У зв'язку з нееластичністю пропозиції землі її ціна повністю визначається попитом на неї.

Однак все ж необхідні деякі уточнення цих традиційних по­ложень.

По-перше, на відміну від об'єктів фізичного капіталу, ділянка землі після купівлі-продажу в будь-який момент може бути знову продана на ринку.

По-друге, часто земля купується (вслід за очікуваним зростанням ціни на неї) через те, що вона є особливою формою заощадження грошового капіталу. В таких випадках припускається, що в майбут­ньому земля знову буде запропонована як об'єкт купівлі-продажу.

По-третє, у звичайній ситуації землю купують задля отримання доходу або ренти. Ціна, яку покупець готовий заплатити за земельну ділянку, дорівнює дисконтованій вартості всіх майбутніх рентних надходжень..

Земля як фактор виробництва - це не тільки та частина земної поверхні, яка не зайнята водою, але й природні ресурси – ліси, корисні копалини, ресурси морів, родючість грунтів, які можуть бути використані у процесі виробництва, тобто це всі рідкісні природні ресурси.

Природні ресурси розподіляються на такі, що не відтворюються (можуть бути використані тільки один раз – вугілля, нафта, природний газ), і що відтворюються (неодноразово використовуються у виробництві – моря, земельні угіддя).

Запас природних ресурсів визначається самою природою. Обсяг потоку — послуг природних ресурсів — визначається людським вибором.

Рента землі

Ціною послуг природних ресурсів (землі) є земельна рента R — орендна плата за користування землею протягом певного періоду (року). Ціна землі як запасу визначається поточною цінністю майбутньої ренти.

Економічна рента – це ціна, яка виплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких (їх запаси) обмежена. Саме унікальна умова пропозиції землі та інших земельних ресурсів – їх фіксована кількість – відрізняє рентні платежі від заробітної плати, проценту та прибутку.

Рента – доход з землі, який отримує її власник (землевласник) на відміну від доходу, який отримує підприємець (орендар – землекористувач), використовуючи землю, як об’єкт господарювання.

Ціна землі як запасу визначається поточною цінністю майбутньої ренти.Якщо відомі процентна ставка r і щорічна рента R, то поточна цінність ренти (ПЦР) за N років складатиме:

ПЦР = R / (1+r) + R / (1+r)² + R / (1+r)³ + …+ R / (1+r)^N

Через те що земля може давати ренту необмежено довго, ціна її Р визначатиметься поточною цінністю ренти за формулою (1), коли N прямує до нескінченності; ця величина може бути підрахована як сума членів спадної геометричної прогресії і дорівнюватиме:

Р = R / r

Обсяг землі обмежений – і в національному масштабі, і на рівні окремих домогосподарств та сільськогосподарських підприємств. Щодо якості землі, то вона може з часом бути покращена або погіршена, залежно від того як ведеться

Земельна рента — це надлишок

Абсолютну нееластичність пропозиції землі слід прирівняи до відносної еластичності таких матеріальних ресурсів, як будівлв, обладнання, складські приміщення.. с укупна пропозиція цих ресурсів не фіксована. Підвищення цін буде спонукати підприємців будувати і пропонувати більшу кількіст цих матеріальних ресурсів. І навпаки, падіння цін на них при­веде до того, що підприємці будуть допускати зношування існуючих будівель, обладнання і не будуть їх замінювати. Подібна аргументація відно­ситься і до загальної пропозиції праці. В певних межах більш високий рівень заробітної плати буде спонукати більшу кількість робо­чих вливатися в робочу силу, а більш низька заро­ботна плата буде примушувати їх виходити із робо­чей сили. Іншими словами, крива пропозиції неземельних ресурсів плавно піднимається, або, іншокажучи, ціни, сплачені за такі ресурси, виконують спонукаючу функцію. Висо­ка ціна дає стимул збільшити пропозицію, низька ціна спонукає зменшити пропозицію.

Не так з землею. Рента не виконує ніякої спонукаючої функції, оскільки сукупна пропозиція землі фіксована. Якщо рента рівна 10 тис. дол., 500 дол., 1 дол. або 0 дол. за акр, то все рівно в наявності у суспільства буде знаходитися од­накова кількість землі, пригодной для виробництва продукції. Іншими словами, рентою можна було б знехтувати, і це ніяк не вплинуло б на виробничий потенціал економіики. По цій причині економісти вважають ренту надлишком , тобто платою, яка не являеться необ­хідною в тому сенсі, що вона не забезпечує наявність землі в економіці

Розглядаючи ренту, ми абстрагувалися від способів її ви­користання. На практиці різні ділянки землі мають різні ступені продуктивності щодо варіації їх використання. Відміннності в ренті, обумовлені якісною неоднорідністю землі, можна легко побачити на рис 11, але трохи з іншої точки зору.

Особливо слід виділити такий фактор, як родючість. Розглянемо приклад формування диферен­ціальної ренти 1 за родючістю.

Пояснимо: припускається, що витрати виробництва і витрати капіталу для спрощення розрахунків рівні. Витрати на виробництво одиниці продукції визначаються як частка від ділення загальних витрат на обсяг виробництва. За суспільні середні витрати взято витрати виробництва, що формуються на гіршій ділянці землі. Кількість кращих ділянок землі обмежена. Тому суспільство має потребу в продукції, яку збирають з ділянок типу А. У підсумку в господарствах типу В, С, D утворюється диференціальна рента (таблиця 1).

Таблиця 1

	А	В	С	D
Загальні витрати виробництва	200	200	200	200
Урожайність або обсяг виробництва	10	12	15	29
Витрати на виробництво одиниці продукції	20	16,7	13,3	10
Суспільні середні витрати виробництва	20	20	20	20
Диференціальна рента І	-	3,3	6,7	10

Диференціальною вона є тому, що залежить безпосередньо від певного фактора або умови виробництва. Диференціальна рента обумовлюється застосуванням природної (обмеженої) сили, яку монополізує підприємець. Сила природи вданому випадку є природним базисом високої продуктивної сили праці.

Диференціальну ренту отримують залежно і від місцезнаход­ження земельної ділянки. Та ділянка, що знаходиться ближче до місця збуту продукції, має певні економічні переваги.

Крім природної родючості, ділянки землі можуть різнитися й . штучною родючістю. Основою цього є інтенсивніше господарювання.

Важливу роль у ситуації на ринку відіграють невідновлювані ресурси, що мають певну специфіку. їх власник стикається з обмежен­нями загальної величини ресурсів, придатних для використання: витрачені сьогодні засоби і запаси вже не можуть принести користі завтра. Через це теорія невідновлюваних ресурсів загострює увагу на аналізі суті проблеми в деякому часовому інтервалі. Оптимальне використання невідновлюваних ресурсів полягає в точному коригу­ванні й балансі плюсів і мінусів їх негайного споживання.

Це означає, що невідновлювані ресурси можна використовувати негайно, збільшуючи сьогоднішнє сумарне споживання, або їх можна законсервувати, щоб зробити доступними для виробництва майбутніх благ.