3. 6. Крива „Доход - споживання”. Крива Енгеля та її різновиди.

Л інія “доход — споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, що відповідають різним рівням його доходу.

Y

 

X Рисунок 29: Крива „Доход - споживання”.

Лінія «доход-споживання», де

U₁, U₂, U₃, U₄  - криві байдужості;

P₁, P₂. P₃, P₄,   - точки рівноваги споживача;

I  - бюджетна лінія.

Збільшення доходу переміщує бюджетну лінію (І). Зі зростанням реального доходу бюджетна лінія переміщується праворуч і вгору. Точки P₁, P₂. P₃, P₄ показують послідовну зміну стану рівноваги споживача. Крива “доход-споживання” має також назву кривої рівня життя.

На реакцію споживачів величезний вплив створює зміна доходу.

В економічну науку на основі цих досліджень був введений закон Енгеля: зі збільшенням доходу, його частка, яка витрачається на товари першої необхідності, зменшується, в той час, коли частка витрат на предмети розкоші і на духовний розвиток збільшується.

Згідно з законом Енгеля товари поділяються на три групи:

1. Продовольчі товари і промислові товари, які забезпечують мінімальне фізичне існування;

2. Промислові і продовольчі товари, які, як правило, вносяться до стандартного споживчого набору;

3. Високоякісні; особливо модні товари і товари-раритети.

K

M

C

L B

A

Рисунок 30: Крива Енгеля.

K, L, M – точки рівноваги при різних рівнях доходу

3. 7. Лінія «ціна-споживання» та її зв’язок з кривою попиту

Крива “ціна-споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з товарів. Лінія “ціна-споживання” лежить в основі побудови кривої попиту.

Зниження цін на товар Х призведе до повороту кривої бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю Х, більш віддаленої від початку координат. Якщо доход і ціни на інші товари залишаються незмінними, то точка перетину з віссю Y залишиться попередньою.

Крива «ціна-споживання» показує як змінюється обсяг закупок товару Х ( точки F₁, F₂, F₃, на рис.1) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту. Від кривої «ціна-споживання» можна перейти до кривої індивідуального попиту. Тангенс кута нахилу ліній бюджетних обмежень відповідає ціні товару Х. Легко помітити, що зменшення кута нахилу (зниження цін на товар Х) супроводжується збільшенням обсягів закупок цього товару. Залежність між ціною на товар ( Р_х ) та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива попиту.

3. 8. Ефект заміщення та ефект доходу.

Ефект заміщення — це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевше, інші більш дорогі товари. Ця заміна ілюструється рухом вздовж кривої байдужості й, (переміщення з точки А в точку С (відрізок R-R₁)).

Ефект доходу — це ефект, який виникає внаслідок впливу на попит споживача зміни обсягу його реального доходу. Зміна останнього викликана зміною ціни товару де без врахування ефекту заміщення. Ефект доходу показує механізм переміщення від одної кривої байдужості (U₁) до іншої (U₂) (відрізок (R₁-R₂)).

Суть ефекту доходу в тому, що при зниженні ціни покупець зможе придбати більшу кількість товару не зменшуючи при цьому споживанні іншого товару. При незмінному грошовому доході зменшення ціни збільшує реальний доход споживача. Суть ефекту заміни в тому, при зниженні ціни у споживача виникає бажання купувати більше того товару на який ціни знизились замість тих товарів, на які ціни залишились колишніми і які тепер стали відносно дорожчими.

Контрольні питання:

1. Що таке карта кривих байдужості?

2. Сформулюйте закони граничної корисності.

3. MRS це…?

4. Як виглядає рівняння бюджетного обмеження?

5. Що показує крива "Ціна – споживання"?

6. ЯК будується крива "Лінія доход – споживання"?

7. Поясніть що таке ефект заміщення.

8. Поясніть що таке ефект доходу.

9. Чи одне й теж ефект заміщення та норма заміщення?

10. Які є різновиди кривої Енгеля?

Тема: 4.Теорія виробника

7. Двухфакторна виробнича функція

8. Ізокванта. Карта ізоквант.

9. Гранична норма технологічного заміщення (MRTS).

10. Ізокоста. Мінімізація витрат та її умови.

11. Масштаби виробництва та їх зміна. Мінімальний розмір підприємства.

12. Рівновага виробника.

4. 1. Двухфакторна виробнича функція.

Виробнича функція – це співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимальним обсягом продукції. Якщо припустити, що на обсяг виробництва продукції впливають витрати праці (L), капіталу (K) і землі (Z), то виробнича функція виглядатиме так:

Q = f (L, K, Z),

Де Q – максимальний обсяг продукції при даній технології і співвідношенні факторів виробництва L, K, Z.

Властивості виробничої функції:

1.При збільшенні витрат одного ресурсу, при незмінності інших відбувається збільшення обсягу виробництва продукції, але лише до певної межі.

2.Існує певна взаємозамінність та компліментарність (доповнюваність)факторів виробництва.

3. зміни використання факторів виробництва менш еластичні в короткостроковому, ніж у довгостроковому періоді.

Короткостроковий період – це період виробництва, протягом якого деякі фактори є незмінними.

Довгостроковий період – це період виробництва, за який виробники можуть змінити всі фактори виробництва продукції.

У короткостроковому періоді виробнича функція відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів:Q = f (x).

Щоб з'ясувати, як впливають зміни обсягів використання одного з факторів виробництва на результати виробництва, потрібно розглянути ряд показників:

1.Сукупний продукт змінного фактору виробництва (Т Р) – це кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов.

2.Середній продукт змінного фактора виробництва (А Р) –це відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, яка використовується у виробництві :

А Р = Т Р / Х .

Двухфакторна функція

Q = f (K L) – за ціновими факторами, використовується для дослідження поведінки виробництва.