Тема 3. Народш орнаменти у мотивах декоративно-прикладного мистецтва

План

1. Характеристика орнаментальних форм декоративно- прикладного мистецтва.

2. Домшуюч1 мотиви украшсько! народно! орнамен­ тики.

3. Композищйш принципи побудови орнаменту.

ЛШература до теми:

1. Антонович G.A., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич M.G.

Декоративно-прикладне мистецтво. - Льв1в: Свгг, 1992. -С. 33-133.

2. Захарчук-Чугай Р.В. Про сучасну вишивку рушншав. -К., 1997.-С. 32-41.

3. Каган М.С. Морфология искусства. -Л.,1972.-С.187- 189.

4. Косачева О.П. Украшський народний орнамент. - К., 1876.-С. 10-13.

Столггтями народ намагався в художнш форм! виявити свое ставлення до життя, любов до природи, свое розумшня краси. Вироби декоративно-прикладного мистецтва, яю. бачать дгги, розвивають перед ними багатство культури на­роду, допомагають 1м засвети звича!, що передаються в1д поколшня до поколшня, вчать розум1ти i любити прекрас-не, залучають до пращ за законами краси.

Орнаментальна основа народного мистецтва близька i доступна дошкольникам для сприймання i вщображення у творчш д1яльност1. Яскрав1 i чист1 кольори в1зеруншв, симетр1я та ритм, чергування форм привертають увагу дггей, викликають у них бажання вздтворити побачене. Це потребуе вщ педагога бшьш глибокого вивчення творчого досв1ду народних майстр1в, оволодшня навичками зобра-ження народного орнаменту, в1дповщно1 оргашзацп роботи з д1тьми по ознайомленню з народним мистецтвом i нав-чанню i'x вмшню створювати в1зерунки за мотивами при-крашення вироб1в побуту тощо.

Бглышсть вчених (Л.1.С1рченко, Л.Я.Скиданова) роз-подышють види декору на сюжетне зображення, символ1чне зображення та орнамент. Сюжетне зображення - це малю-нок на поверхш предмета, який зображуе конкретне яви-ще, под1ю, людину чи pi4. Символ1чне зображення - це умовний образ, який означав будь-яке поняття, щею, яви-ще. У вузькому розумшш символ виникае у вигляд1 умовно-

го знака або у вигляд1 монограми. Символ1чн1 зображення говорять про широке коло сусшльних явищ, зрозум1лих людям.

Перетворююча д1яльн1сть прикладного мистецтва ши­рока. Вона охоплюе найр1зноман1тн1нп предмети i мате-р1али. Основним композицшним початком прикрашення предмет1в служить орнамент.

Орнамент - це в1зерунок, створений на ochobI повто-рень або чергування складових елемент1в. Орнамент може зображати конкретш форми - листя, квгги, комахи, птахи - з довол1 великим наближенням до натури, чи менш конк-ретш, узагальнен1 i нав1ть абстрактн1 форми - прямокутни-ки, трикутники, круги, ромби та mini ф1гури. Основним джерелом створення орнаменту завжди була природа. На niKipax змш та 3BipiB, крилах птах1в i метелик1в, на росли-нах i плодах природа "намалювала" чудесн1 в1зерунки, вщкривши людин1 безк1нечне багатство i'x взаемозв'язк1в, щл1сшсть i строге шдпорядкування Bcix елемент1в. Люди-на, зачарована красою i казковим розма1ттям природи, насолоджуючись, уважно вивчала цю красу, намагалася використати законом1рност1, що лежать в п ochobI та ство-рювала нов1 орнаментальн1 форми, щоб прикрасити ними реч1 та побут.

Орнамент може компонуватися з одного декоративного елементу (простий мотив) чи декЬгькох (складний мотив). Сюжетш, символ1чн1 зображення i орнаменти cboimh рит­мами, симетр1ею, контрастами п1двищують емощйну ви-разн1сть речей, красу ix форми, едтсть iix зовн1шнього i внутр1шнього вигляду i зм1сту. Кожна епоха, кожний стиль, кожна нащональна культура формували свою систему орнаменйв. 1стор1я орнаменту свщчить про те, що в дав-нину вш Hie у co6i певну шформащю. У народн1й творчосп, витоки яко'1 сягають давнини, склалися ст1йк! принципи i форми орнаменту, як1 в1дображають нац1ональн1 художн1

традицп. До числа визначальних особливостей орнаменту належить його декоративна стилгзащя, тобто схематичне витворення св1ту, процеспв, як1 в ньому ввдбуваються. Еле-менти, що створюють орнамент з усього реального св1ту, шддаються переробщ - стил1зацп (декоративному узагаль-ненню). Один з найстародавшших видав орнаменту -.гео-метричний: його зразки знаходили нав1ть в археолопчних стоянках перюду шзнього палеол!ту.

В основ! орнаменту лежать два композищйних початки - ритм та симетр1я. Ритм визначае особливу структурну побудову твору, для якого характеры! повторения одних i тих же компоненте, повторения декЬгькох. Ритму властив1 рух та повторения. Симетр1я - це така композищйна побу-дова, при якш правий i л1вий 6iK малюнка вр1вноважеш. У в1зерунку це дзеркальне воображения сторш, розташова-них б1ля центрально! oci. € багато р1зновид1в ритму та си-метри, яю. використовуються в р1зних орнаментах. Вони створюють багатство стил1в. Виразшсть орнаменту зале-жить також в1д переваги в ньому округлих та загострених прямолшшних форм, плавного або круглого вигину лшш. По характеру елемент1в орнамент може складатися з гео-метричних, рослинних або тваринних форм.

Кол1р е одним з важливих засоб1в в орнамент! i TicHO пов'язаний з композищею. Поеднання кольор1в можуть ритм!чно повторюватися як i елемент форми. Кольоров1 поеднання бувають р1зкими, контрастними, м'якими. Контрастш поеднання зазвичай створюються шд час вико-ристання кольор1в, р1зних за яскрав1стю, кольоровим тоном та насичешстю. Найб1льший контраст створюе поеднання чорного 3i св1тлими хроматичними кольорами. Бшыы м'яке поеднання дае злиття i3 с1рим кольором. Р1зко виокремлю-ються за контрастом додатков1 кольоров1, тепл1 i холодт. М'яшсть орнаменту досягаеться кольорами, як1 взяй в pi3-н1й тональност1. Можуть бути яскрав1 поеднання р1зними вщтшками р1зного кольору.

Орнамент може компонуватися з одного або декшькох декоративних елеменйв або ф1гур. Таку компактну щлшну групу декоративних елементав, яка cboim повтором створюе орнамент, називають декоративною ланкою.

Асиметричш декоративн1 елементи та ланки надають орнаменту динам1чтсть. Символ1чт зображення та орнамен-ти сво1ми ритмами, симетр1ею, контрастами шдвищують емоцюнальну виразншть речей, красу iix форми, едн1сть ix зовшшнього вигляду та змз.сту.

За мотивами, як1 використовуються в орнамент!, його подшяють на:

• геометричний, який складаеться з абстрактних форм (крапок, прямих, ламаних, зигзаг1в, крупв, ромб1в, багато- гранник1в, з1рок, хреспв);

• рослинний, який стил1зуе листя, кв1ти, плоди, галки (виноград, дубов1 листки, мальви);

• зооморфний, або тваринний, який стшпзуе ф1гури або частини т!ла тварин (коней, олешв, птах1в);

• антропоморфний, який стил1зуе людськ1 ф1гури або частини т1ла.

Геометричний орнамент найдавшший. Складаеться з крапок, лшш, геометричних ф1гур; трикутник1в, квадра-т1в, прямокутник1в, ромб1в, к1л, багатокутник1в, а також стралей, зигзаг', меандр тощо. Крапки у ритм1чному повто-ренш дають щкавий декоративний ефект. Вони здатш. роз-чинятись у npocTopi, якщо пром1жки м1ж ними надто роз-тягнет, можуть перейти у лш1ю, якщо пром1жки постайно зменшувати. Липя розмежовуе окрем1 мотиви або орнамен-тальн1 смуги. Поеднання кыгькох, р1зних за товщиною л1н1й, викликае почуття подовженост1 горизонталей або вертикалей. Дуже тонш л1нп створюють враження витон-ченост1, швидкоплинност1, стрункост1. Л1тя в орнамент! 3i стародавн1х час1в широко застосовувалася в оформленн1 керам1чного посуду. Зиг'за!' - ламана лш1я. Стародавн1

египтяни цим знаком визначали воду. Вш створюе вражен-ня коротких ритайчних шдйоьов i спад1в. Меандр - повто-рюваш шд прямим або похилим кутом вертикально або горизонтальт лшп. Цей елемент пануе на античних виро-бах, а також у стародавньому мистецтв1 Мексики, Японп. Квадрат i ромб у орнаментах служить для розмежування поверхонь i виконуе роль ритм1зованих елементав орнамен­ту.

Геометричний орнамент дуже часто зустр1чаеться в народшй творчост1. Майстри прикрашають геометричними елементами вироби з дерева, вишивки, керам1чт вироби, писанки, килими та mini види декоративно-прикладного мистецтва.

Рослинний орнамент - це зображення форм рослинного св1ту: квМв, листк1в, плод1в, плок, стебел, бруньок, стов-6ypis тощо. Залежно в1д того, як1 елементи переважають у орнамент!, його називають квггковим, трав'яним, рослин-но-геометризованим, "дерево життя". Рослинн1 форми мо-жуть бути ледь ушзнаш (стшпзованз.) або лишатись нату-ральними.

У рослинному орнамента ч1тко простежуються нащо-нальш та етнограф1чш особливост1. Етнограф1чш. досл1-дження з дано! проблематики доводять, що переважаюча в певнш м1сцевост1 рослиншсть переносилася в орнамент. У стародавшх египтян - це кв1тка лотоса, у Стародавнш Гре-цп - Лаврова гшка й акантовий листок. Квггка троянди бу-ла поширеним мотивом у орнаментах европейських краш за час1в готики, лшя у Стародавньому бгшт, Стародавшй Грецп, трилисник i виноград - у Ки1вськ1й Pyci. Щ особли-вост1 збер1гаються i дос1.

Для центральних областей УкраГни (Ких'вщина, Пол-тавщина) популярн1 мотиви соняшника, листк1в, грон i стебел винограду, листшв каштана, хрещатого барвшку, калини, деяких польових квтв. Сьогодш цей орнамент доповнюеться зображенням ягщ, фрукт1в, деяких овоч1в.

Зооморфний (тваринний) орнамент складаеться i3 зображень р1зних тварин, комах, пташок у ритм1чному чергуванн1 або повтореннй Цей вид орнаменту з давтх час1в використовуеться в оформленш керам1чного посуду. Ху-дожники-рем1сники ск1фо-сарматського перюду, як1 вико-нували стил1зован1 зображення тварин у метал1 та дерев1, досягли високо1 майстерност1 та ориг1нальност1. Тваринний орнамент застосовувався (у поеднанш з рослинним та гео-метричним) у професшнш i народн1й творчост1. 3i старо-давн1х час1в тварин над1ляли особливими якостями. Най-символ1чн1ше значения мали птахи: у Стародавньому Сгипт1 - сошл; Рим1 та В1зантп, серед германщв - орел; у християнському свт - павич. Елл1ни шанували й зобра-жували сову - символ мудроста. Ц1 стародавн1 образи збе-реглися у народн1й творчоста i до наших дн1в.

В украшському народному мистецтв1 популярне зобра­ження голови коня як символу в1тру, а також зображення овець, олешв; птах1в: орла, сокола, солов'я, зозул1, лас-т1вки, голуба. Чисельн1 етнограф1чн1 досл1дження та роз-вздки пщтверджують, що тваринний св1т в орнаментальних формах найчаст1ше використовуеться у художнш обробц1 дерева, вишивках, писанкарств1, декоративних розписах.

Нерщко орнамент мае зображення казкових м1фолопч-них icTOT: сфшкс1в, грифошв, кентавр1в, дракотв, гепар-д1в. Для зображення м1фолопчних icTOT моделлю 1нколи стае людина: сфшкс - лев i3 головою людини, кентавр -людська голова з тулубом коня; пташки С1рян та Алконост i3 жшочою або чолов1чою головами, що використовувались у зображеннях епохи Кшвсько1 Pyci та перейшли у сучасну народну творч1сть. У пер1од Ренесансу часто зображення людини або и обличчя начебто виростають i3 рослин.

За характером композици, яка обумовлюе форму деко­ративного предмета, орнамент може бути замкненим, стр1ч-ковим, сггчастим тощо.

Замкненим орнаментом називають в1зерунок, декора-тивш елементи якого згруповаш так, що створюють замк-нений круг. Можлив1 п'ять основних вщцв побудови замк-нених орнаменйв: а) за допомогою одте! площини симетри; б) за допомогою одте! oci симетрп; в) за допомогою одше! oci та дек1лькох площин симетрн; г) за допомогою дек1ль-кох осей та площини симетрп; д) за принципом в1льного ритму.

За принципом замкненого орнаменту будуються симво-л1чт зображення - емблеми, герби та знаки.

Стр1чковим орнаментом називають в1зерунок, декора-тивн1 елементи якого створюють ритм1чний ряд з вщкри-тим двостороншм рухом, який вписуеться у стр1чку. Генуе ciM вид1в побудови стр1чкових симетричних орнамент1в. Найбпгын nonrapeHi з них будуються з елемент1в, що ру-хаються уздовж oci переносу: а) в одному напрямку; б) у двох напрямках за допомогою поперечно! площини симет­рп; в) в одному напрямку за допомогою горизонтально! пло­щини симетрп; г) у двох напрямках за допомогою гори­зонтально! та поперечно! площини симетрп.

Асиметричний стр1чковий орнамент будуеться шляхом в1льного ритм1чного повторения. Стр1чковий орнамент широко використовують в оздобленш одягу, посуду, мебл1в та шших побутових предмет1в.

С1тчастим орнаментом називають в1зерунок, елементи якого, розташовуючись уздовж багатьох осей переносу, створюють рух по Bcix напрямках. Сггчастий орнамент, во-лод1ючи багатьма осями переносу, може р1вном1рно покри-ти та виокремити поверхню як едине щле. Вш стверджуе площинний характер поверхш, и неперервн1сть. Його вико­ристовують в оформленш одягу; в1н тдеилюе пластику руху людсько! постат1.

В основ! композицн с1тчастого орнаменту лежить с1тка, oci та ячейки яко! заповнюються вщпов1дними декоратив-

ними елементами i ланками. С1тчастий орнамент iHOfli нази­вають килимовим, осюльки найширше застосування вш мае при створенш килим1в.

Декоративн1 елементи для орнаменту найчасташе зна-ходять у природ! у вигляд1 листя, кв1т1в, плод1в, тварин, а також серед предмет1в та форм, створених руками люди-ни, його творчою уявою, фантаз1ею. Обрана для орнаменту форма проходить складний процес перетворення, в резуль­тат! чого вона звЬгьняеться в1д усього зайвого, випадкового, щоб стати виразним декоративним елементом.

На кожен предмет, який прикрашають, його форма, матер1ал та зображувально-техтчш засоби дозволяють вщтворити в якоей декоративного елементу вццбраний натуральний вз1рець яким в1н е. Тому шшою стороною про-цесу перетворення декоративного елементу е його звшьнен-ня в1д не1снуючих частин та ознак, яга. не можна зобразити на данш поверхш, в даному матер1ал1 та техн1чними засоба-ми. Таку зм1ну форми зразка заради шдпорядкування його предмету, називають стил1защею натури. Зображувально-техн1чн1 засоби також стил1зують форму предмета.

Серед мотив1в украшсько! народно! орнаментики icHye к1лька вар1ант1в: в1д найпрост1ших геометричних елемен-т1в, елементарних гомогенних знагав, тобто тих, що склада-ються з однакових елемент1в, гетерогенних знак1в, тобто тих, що складаються з р1зних елемент1в, скомпонованих за р1зними способами симетр1! (дво- i трилисники, багатопро-менев1 з1рки, розетки тощо) до 1зоморфних (под1бних за формою до зображуваного об'екта) зображень живих icTOT, рослин, небесних т1л, м1фолог1чних персонаж1в.

У кожн1й облаей, райош, а подекуди i в окремих селах е свое коло улюблених орнаментальних мотив1в. Але Ti, що под1бт на вс1й територн Украши сво!ми обрисами i назва-ми, вважаються домшантними для укра!нсько! народно! орнаментики.

Подамо характеристику найбшын поширених мотив1в, до яких вщнесемо орнаментальш знаки р1зних piBHiB, як простих окремих елеменпв ("квадратики", "кутики", "змш-ки"), так i розв1шених композищй, що складаються з к1ль-кох знак1в ("павучки", "хатка", "церква").

Не зважаючи на те, що в орнаментах образи передають-ся площинно, змшюються 1х реальн1 форми, пропорци, узори надпгяються соковитим цв1том, вони по-своему реаль-Hi. Народне декоративно-прикладне мистецтво волод1е ве­ликими можливостями для вар1ативно1 трактовки ком-позици орнаменту, який в1др1зняеться симетричшстю, вр1вноважен1стю його елеменйв. Яскрав1 кольори, симет-р1я i ритм чергування форм захоплюють д1тей, викликають у них бажання вздтворити побачене. Це вимагае в1д педа-roriB б1льш глибшого, детальшшого вивчення творчого досвщу народних майстр1в, оволодшня навиками зобра-ження народного орнаменту.

Важливим в орнамент! е кол1р. Народт майстри добре знають про вплив кольору не тпеьки на 3ip, а й на психжу людини.

В творах, створюваних народними майстрами, в б1ль-шост1 випадк1в застосовуеться кольоровий фон, що шдси-люе звучания орнаменту, створюе багату кольорову пал1тру. Добираючи елементи народного орнаменту для в1дтво-рення IX у дитячих малюнках, апл1кац1ях, треба врахову-вати доступн1сть техн1ки зображення. В аплшащях вираз-но виглядають орнаменти, як1 складен! з геометричних ф1гур: квадрат1в, трикутник1в, смужок, розеток р1зного кольору. Для них характерш pi3Hi контури геометричних орнамент1в, яскраве кольорове сшвставлення ф1гур, р1зно-манггш прийоми комб1нащй кольор1в i композицш. Для малювання тдходять б1льше мотиви з орнаментами рослин, птах1в, тварин, хоча ix теж використовують в аплшащях. Малюючи, виконуючи аплшащ1 за мотивами народного орнаменту, д1ти вчаться розумгги принципи художнього

узагальнення, вчаться бачити в орнаментах комбшаци кольор1в, пор1внювати форми величини.

Отже, при добор1 i складанн1 зразк1в за мотивами на­родних орнамент1в вихователь повинен враховувати так1 положения:

1. Елементи орнамент1в повинн1 реально вадображати знайом1 д1тям образи рослин, птах1в, не включаючи казко- вост1 у ix трактуванн1. Казкова 1нтерпретащя природних об'екйв у в1зерунках е своерщшм прийомом перетворення д1йсност1, що складае основу творчо! д1яльност1 народних майстр1в.

2. Зразки повинт мати яскраве кольорове забарвлення, контрастн1 тони у р1зних поеднаннях.

3. Композищйна побудова зразга.в повинна бути ч1ткою.

4. У зразках не обов'язкове точне кошювання орнамен- т1в, хоча вони не повинт спотворювати контури вихд.дних орнаментальних мотив1в.

Для украшського народного орнаменту характерне роз-ма!ття рослинних мотив1в, у яких природн1 форми тюль-пан1в, мальв, соняшник1в, р1зних листк1в д1стають яскраву декоративну трактовку.

1. Схеми вар1ант1в мотиву "ромб".

2. Схеми вар1ант1в мотиву "бараняч1 роги".

У мотив1 "бараняч1 роги" завжди е сшральш елементи. Вони можуть бути криволшшними (розпис) або стил1зо-вано прямокутними (вишивка, ткацтво). Специф1чною для цього мотиву е дзеркальна вр1вноважешсть двох протилеж-но обернених р1жок. Рщше вони спрямоват назустр1ч один одному.

3. Схеми BapiaHTiB мотиву "барвшок".

Мотив "барвшок" поширений у л1состепу i на Прикар-патт1. Специф1чною для нього е форма листочгав, близька до натурально!, та хрещате ix розташування.

4. Схеми вар1ант1в мотиву "виноград".

У мотив1 "виноград" компактно групуються округл^ гранчасп i нав1ть л1шйш елементи, нагадуючи ряст вино-градн1грона.

5. Схеми BapiaHTiB мотиву "квгги".

Специфжою найпоширен1шого мотиву "кв1ти" е невиразшсть ботан1чних ознак. "Кв1ти" - це найчаст1ше шести-восьми пелюстков1 розетки. "Квгги" перетворюють-ся в композищю з трикутнишв, ромб1в, квадрат1в, складних багатограннишв. KbItkobI мотиви за композивдйними оз-наками називають "букетом".

6. Схеми BapiaHTiB мотиву "дубове листя" Мотив "дубове листя" акцентуе характерний хвилястий обрис листочк1в дуба. У Кшвсыий, Полтавськш, Сумськш областях шод1 поруч з листками присутщ жолуд!, а в р!з-новидах "дуб", "дубок" - плки з листям

8. Схеми BapiaHTiB мотиву "плка".

У мотив1 "и.лка" ритм1чно чергуються вщростки, лис­точки, плоди на naroHi прямо!, вигнуто!, хвилясто!, зигза-roBo'i форми.

7. Схеми вар1ант1в мотиву "рожа".

"Рожа" - багатопелюсткова квггка, здебхлыпого восьми-пелюсткова, без виражених боташчних ознак.

9. Схеми BapiaHTiB мотиву "кривулька". Хвиляст1 i зигзагов1 мотиви "кривулька" 1нколи назива-ють 6e3KiHe4HHK, гадючка, зубщ, пилка.

10. Схеми BapiaHTiB мотиву "лапки".

В "лапках" симетрично згруповаш гранчасй, р1дше л1-ншш, округл1 елементи. Специфшою "курячих лапок" е тривалк:ть зображення. Стил1зована наближен1сть до нату-риу "ведмежих", "гусячих", "качачих лапках". Под1бт мо-тиви зустр1чаються також шд назвами: зубщ, кв1ти.

11. Схеми BapiaHTiB мотиву "сосонки".

Граф1чш схеми "сосонок" можна звести до зигзагу з паростками. Под1бш мотиви зустр1чаються також пщ назвами: берез1вник, бер1зка, вазон гЪша, кривулька, лапки, смер1чки, ялинки.

Композицшш принципи побудови орнаменту

Терм1н "композищя" походить вщ латинського Сотро- * sitio i означав TBip, побудову, формування, структуру, з'ед-нання, поеднання. Зм1ст цього поняття розкриваеться у р1зних аспектах: композищя художнього твору як резуль­тат творчого процесу; композищя як процес формування

твору i розкриття його теми; композищя як наука, теоре-тичш положения яко! е складовою частиною загально! тео-pii мистецтва; композищя як предмет - процес оволод1ван-ня законом1рностями композицп; розвиток самостшного творчого мислення. Тобто, композищя (як TBip) - побудова твору, дощльне поеднання Bcix його компоненйв у ху-дожньо-естетичну циисшсть, зумовлену логшою зображе-ного, свггоглядною позищею, естетичним ддеалом, кано­ном, нормами обраного жанру, ор1ентащею на адресата. Дане поняття композицп ми застосовуемо в процес1 навчан-ня дггей дошкольного в1ку зображувальн1й д1яльност1. Н.П.Сакул1на визначила, що композищя - структура, вза-емозв'язок найважлив1ших елеменйв художнього твору, в1д якого залежить весь його зм1ст i лад.

Якосй i властивост1 композицп грунтуються на особли-востях сприймання i називаються категор1ями композицп. Основш з них: оргашчшсть i щл1сн1сть форми, пропорщй-н1сть i ритм, масштабшсть, пластичнкть, кол1р i поеднаня кольор1в.

Мета композицп - утил1тарно виправдана форма речей, яка мае функщональну, конструктивну i естетичну щн-н1сть. Основними засобами i категор1ями композицп е ритм, р1вновага, симетр1я, асиметр1я, статика, динам1ка, пропорщя, масштабн1сть.

Залежно в1д особливостей побудови форми розр1зняють три види композици: фронтальну, об'емну, глибинно-про-сторову. Такий под1л умовний, тому що досить часто yci види композицп поеднуються в однш робот1. В1дм1нною оз-накою фронтально! композицп е розподд.л елемент1в форми щодо глядача у двох напрямках: горизонтальному i верти­кальному. Об'емна композищя - це форма в розвитку ycix трьох просторових координат, яка мае вцщосно замкнену поверхню i сприймаеться з ycix сторш. Глибинно-просторо-ва композ1^ц1я складаеться° з матер1альних елемент1в (по-верхонь, об'еМв) i простору, 1нтервал1в м1ж ними.

Розглянемо деяк1 з основних засоб1в i категорш компо­зицп.

Одна 3i складових виразносп об'екта е пропорщя. То­му, пропорщювання, тобто зведення ycix частин i деталей у пропорщйний лад, е засобом гармошзаци. Дуже близьк1 до поняття пропорцш i ритм1чн1 вщношення. Ритм - один з важливих засоб1в упорядкування р1зних елемент1в форми. Ритм притаманний р1зним явищам природи, творам мис-тецтва тощо. Ритм1чш повтори можуть бути р1вном1рними, зменшуватись або зб1льшуватися. Ритм може бути ледь помггним, а може бути провцщим у композицп. Ритм стосу-еться не тшьки стввцщошення величин або кол1рних плям, а й напрям1в. Якщо в композицп планують вертикал1 i горизонтал1, то вони створюють вцщовщний ритм напря-м1в.

Наступний 3aci6 композицп - симетр1я, асиметр!я; ком-позищйна р1вновага. Симетр1я - одна з найяскрав1ших властивостей композицп. Це i властив1сть - стан форми, i 3aci6, за допомогою якого оргашзуеться форма. 1снуе к1ль-ка вщцв симетрн: дзеркальна, центральна, площинна, гвин-това та iH. Найпростнпа - дзеркальна.

Поруч з симетр1ею широко застосовуеться i асиметр1я. Асиметр1я - це розмнцення, поеднання елементав, при яко- му в1сь симетри вщсутня. В асиметричшй композицп, яка б вона не була виразна, принцип оргашзацн форми виявля- еться не так ч1тко. °

Добре знайдена симетрична форма сприймаеться легко i в1дразу, якою б складною вона не була. Гармотя асиметрп розкриваеться поступово i повшьно. Сама собою симетр1я не гарантуе гармони, оскшьки асиметр1я m в якому paei не означав дисгармон1ю.

Важливим засобом композицп е р1вновага форми - та-кий и стан, при якому Bci елементи збалансоват м1ж со­бою. Композищйна р1вновага не означав просторов! piBHocTi

величин. Вона по-р1зному виявляеться у симетричних та асиметричних формах. Симетр1ю трактують як синотм piB-новаги, вважаючи, що симетрична форма завжди вр1внова-жена. Це неправильно - симетр1я ще не гарантуе компози-щйно1 вр1вноваженост1.

Щоб зберегти композищйну щл1сн1сть, iHOfli елементи групують. Процес сприймання подЪшеться, як правило, на два основних етапи: перший ie них - анал1з, а другий - син­тез. Спочатку людина розглядае, вивчае, пот1м узагаль-нюе, синтезуе. Це вщбуваеться миттево i, як правило, не усвщомлюеться дорослою людиною чи дитиною дошкЬгьно-го вжу. Процес синтезування, складання деталей у щось стльне, щл1сне дае естетичне задоволення. Але коли у нас, як у глядач1в, що споглядають той чи той предмет, не виникае бажання синтезувати, ми залишаемося незадово-леними.

Вчен1 визначили, що людина може сприймати водночас тыеьки обмежену шльшсть елемент1в (не б1льше 6-7), дитина менше. Коли ix б1льше, то в свщомост1 вони об'едну-ються в групи.

Одним з невщ'емних засоб1в в1дтворення композици е кол1р i поеднання кольор1в. 1нод1 ми сприймаемо предмет як кол1рну пляму, а вже штм як об'ем. Кол1р i кол1рне по­еднання можуть бути i нейтральними, можуть насторожу-вати або розе л аб л яти.

Кол1р - це властив1сть предмет1в викликати певне зоро-ве вщчуття в1дпов1дно до спектрального складу св1тла, яке випром1нюе чи в1дбивае даний предмет. Кол1р е одним i3 засоб1в гармотзацИ форми. Виб1р кольору можу бути обу-мовленим. G поняття "функцшнальне забарвлення", тобто забарвлення, пов'язане з певною функщею, д1ею, що г'рун-туеться на об'ективних властивостях кольору, з одного боку, i реальною ситуащею - з другого. Знаючи об'ективт законом1рност1 сприймання кольору, дитина може зробити

свое предметне оточення красивим. Бона мае можлив1сть неначе збоку оцшювати поеднання кольор1в

Побудова в1зерунку залежить в1д форми предмета, в1д елеменйв, що входять до в1зерунку, а також в1д розм1ру ро-боти.

В1зерунок на смужш розташовуеться по лшп (фризове розташування) з р1зним поеднанням елемент1в:

- повторения одного елемента на всьому протяз1 орна­ менту;

-повторения елементав, об'еднаних загальною лш1ею, яка входить у в1зерунок;

-чергування елемент1в за формою або кольором (двох, трьох та больше);

- симетричне розташування елемент1в направо та налЬ во в1д середньо1 лши (за принципом дзеркального вщобра- ження).

В1зерунок на квадрат! може розташуватися по краю, кутам, у центр1 та заповнювати весь квадрат:

-по краю мае лшшне розташування (кайма) i може бути по прямш або з поворотом на кутах;

-по кутах квадрата: а) повторения одного малюнку у Bcix кутах; б) однаков1 малюнки в протилежних кутах;

-у центрк Bci елементи симетрично розташовуються в pi3Hi сторони вщ центру;

-по всьому квадрату: а) одночасно по краю, в кутах та в центра б) с1тчастий орнамент: в1зерунок розташовуеться по с1тщ, нам1чешй у малюнку, або такий, що подумки уяв-ляеться, з повторениям або чергуванням елементав у ша­ховому порядку.

БПзерунок на круз1 може бути розташований по краю, в центр1 або по всьому круз1:

- по краю з ритм1чним повторениям або чергуванням елемент1в (за принципом розетки, у яко1 виокремлено зубщ або збережена форма круга);

• у центр1: симетричн1 розташування елемент1в у Bci сторони в1д центру шляхом поступового зростання ix круг за кругом;

• по всьому круз1: а) в1зерунок будуеться з центру, за- повнюючи весь npocTip круга.

В1зерунок на формах (прямокутнику, ромб1, овал1), у яких центр знаходиться на р1знш в1дстан1 в1д кра1в, запов-нюеться у подовжен1й частин1 форми м1ж краем та цент­ром. Це може бути самостшний орнамент по краях, який починаеться вщ в1зерунку у центр1, або в1зерунок, побуду-вати в1д центру, або орнамент, з'еднаний з в1зерунком по краю форми.

В шшому випадку в1зерунок будуеться у в1дпов1дност1 з особливостями форми, як на квадрата або на крузь

В1зерунок на трикутнику будуеться по краю, кутах та за принципом йтчастого орнаменту. В р1вносторонньому три­кутнику у кутах розташовуються однаков1 в1зерунки.

У р1внобедреному трикутнику у двох р1вних кутках симетрично розташовуються однаков1 в!зерунки, у третьо-му кут1 - в1зерунок з таких же под1бних елемент1в, але б1льш крупний або по шшому розташований.

В1зерунок на предметах складно! форми (вази, глечики та iH.) будуеться за принципом поеднання р1зних елемент1в в залежноста вд.д форми та окремих частин.

Основн1 форми орнаментування вироб1в складалися у т1сному взаемозв'язку 3i своер1дн1стю icTopii культури на­роду, i3 особливостями його життевого укладу та побуту, трудово! д1яльност1, навколишньо1 природи, погодних умов та наявност1 природних матер1ал1в.

Укра1нський орнамент широко вживають у настшних розписах, р1зьбленн1 по дереву, к1стщ, художн1й обробщ металу i шк1ри, керам1щ, килимарств1, декоративних тка­нинах, вишивках тощо. BiH мае багат1 традици. Досл1дники зазначають, що геометричний орнамент поширений на

значнш територи Украши i переважае в р1зьбленш по дереву, карбуванн1 по металу, оформленш тканин (Закар-паття, Правобережна Украша, захщш облает! - 1вано-Франк1вська, Льв1вська). Для шших райотв Украши ха-рактерний рослинний орнамент, а школи геометризований рослинний (Схщне Под1лля). Стил1зован1 зображення пташок зустр1чаються в орнамент! на всш територи Укра!-ни, людини - головним чином на Правобережж1; тварин -переважно у захщних областях. Саме так! законом1рност1 у використанн1 мотив1в народного орнаменту виявляються у дослщженнях мистецтвознавщв Р.В.Захарчук-Чугай, О.О.Га-сюк, ОЛ.Никорак, О.Т.Дудар. Украшський орнамент над-звичайно р1зноман1тний за фольклором. Вш близький за характером до традищй та особливостей твденних сло-в'янських народ1в (Болгар1я, Серб1я, Словетя).

Орнамент - важливий елемент декору i в професшному мистецтв1, i в народнш творчость Народний орнамент в1д-р1зняеться тд стильових орнамент1в, як1 змшюються, забу-ваються. Адже орнамент icHye не т1льки сп1льно з оформ-люваною р1ччю, спорудою. Вш мае i самост1йну цшн1сть, як плщний напрям у мистецтв1. Народний орнамент пор1вню-ють з музикою. Як у музищ е мелодп л1ричн1, геро1чн1, мар-nioBi, сумш та весел1, CTpiMKi й пов1льн1, напружен! й по-MipHi, темпераментш та вр1вноважен1, так i в орнамент! можна знайти щ якоси.

Все, що людина бачила у природ!, вона воображала в орнаментах: крапки, лшп, площини, а поим все складнпш. поеднання численних геометричних ф!гур. Свое поняття природи - сонця, 3ipoK, морських хвиль, райдуги, блискав-ки, дощу, nip року - людина символ1чно воображала в орнамент!.

Мотивами орнаменту були рослинний i тваринний свгг у реалкгтичних або стил!зованих формах, зображення жит-тя людини, предмеив побуту, споруд (млини, будиночки),

символи трудово! та шшо1 д1яльност! людей (знаки, герби). В орнаментах вщображена фантаз!я людини (русалки, хи-мерн! тварини), а також елементи шрифту або нав!ть щлих зм!стових напис!в.

Народне декоративно-прикладне мистецтво волод1е великими можливостями для вар!ативно1 трактовки ком-позицп орнаменту, що вцдазняеться симетричн!стю, BpiB-новажешстю його елемент!в.

Невичерпне джерело творчо! фантазп е у геометричних орнаментах гуцульських шкрустованих дерев'яних виро-6iB. Вони виконуються у вигляд! стр!чки, що оточуе при-краси в прямокутних, круглих, квадратних площинах, роз-м1щених на поверхт скриньок, таршок, п!дсв1чник1в, гор-нят. При уважному розгляд1 будь-якого 1нкрустованого предмета можна знайти багато узорних одиниць, кожна з яких може служити зразком для вщтворення дошкольни­ками.

Неабияко! слави зазнали обдароваш народн1 митщ -р1зьбяр1, вип1ивальнищ, ткал1, гончар!. В 1хшй творчост! завжди cniBicHyioTb натхнення i краса, працелюбн!сть i гармон1я. Народне мистецтво Кос1вщини захоплюе своею оригшальнштю та самобутн!стю, красою i оптим!змом. У ньому, як у дзеркал!, вщбита волелюбна душа талановитого i працьовитого народу, його свггл! щеали. Для Гуцульщини характерш багатокол!рн1 вишивки геометрично! орна­ментики. У них переважають насичеш. кольори: яскраво-червоний, оранжевий, жовтий, ясно-зелений, синш, ро-жевий, фшлетовий, бордовий. Домшуючими кольорами е червоний i зелений. Тут поширена техтка нанизування. Елементи орнаменту - "ромби", "гачки", "кшьчасте пись­мо" та ш. 1х виконують червоними, жовтими й зеленими нитками. Поширеш й вишивки хрестиком. Найбшып ха-рактерн! для Кос1вщини складн! вишивки низзю найр1зно-ман!тн1ших узор!в др!бного тонко лшшного малюнку, побудованого з ламаних i прямих л!н!й та гострокутних ф1гур.

У вишивках проявляеться надзвичайна винах1дливл.сть ви-шивальниць. Майже кожне село видЪшеться своши осо-бливостями прийом1в, поеднанням кольор1в, орнаментом. У наш час народне мистецтво розкв1тае вс1ма барвами, 1де в ногу з життям, на ньому виховуються естетичт смаки тдростаючого поколшня.

Гортаючи сторшки народно! творчостч Украши перед нами постае картина р1знобарвних, широких за характером та техншою ремесел. Взявши у руки вир1б майстра, за його кольором, елементами прикрашення, техшкою виконання, ми безпомилково можемо вшзнати украшське мистецтво. Ус1 щ знания вихователь може використати у робот1 з д1ть-ми в дошшльному закладь

Запитання для самоконтролю:

1. Яю. домшуюч1 мотиви украшського народного орна­ менту?

2. Перел1ч1ть композицшт принципи побудови орна­ менту.

3. Розкрийте способи передач! простору в тематичнш декоративнш композицп.

4. Як1 прийоми шдкреслюють ц1л1сн1сть декоративно! композицп?

5. Охарактеризуйте основш. засоби художньо! виразнос- Ti декоративно! композицн.

Самост1йна робота студентов.

1. Розроб1ть таблицю "Орнамент" або "Народження ор­ наменту".

2. Розроб1ть кросворд до означено! теми.

3. Зробггь анотащю на статтю Косачева О.П. Украшсь- кий народний орнамент.