Вступ

В умовах сусшльно-економ1чних змш в Укра1Ш перед вищою школою постало завдання тдготовки конкуренто-здатних спещал1ст1в на ринку пращ. Стандарты ступенево! освгги передбачають певний оптимальний обсяг р1знома-нггннх професшних умшь та навичок, якими мае оволод1ти випускник. В основу вимог покладено р1вень володшня теоретичним матер1алом та здатшсть застосовувати теоре-тичш знания i практичш умшня шд час виконання само-стшних та творчих завдань.

Програма курсу "Декоративно-прикладне мистецтво та основи дизайну", зпдно навчального плану, пропонуеться для вивчення у 7 семестра розрахована на 32 аудиторных години, у тому числ1 16 годин лекцшних i 16 годин семЬ нарсмсих, практичиих та лабораторних занять. KpiM цього и рамках навчального курсу передбачаеться залучення сту-д(чп''т до активно! навчально-п1знавально1 дДяльность 3 урахуванням цього до кожного модуля вмщено практичн1 завдання, письмов1 творч1 завдання, написания реферат1в, шдивщуальна самост1йна робота студент1в.

Програма курсу спрямована на глибоке осмислення студентами теоретичних i практичных питань розвитку на­родного декоративно-прикладного мистецтва.

Мета курсу: розкрити нов1 можливост1 естетичного тзнання св!ту, сформувати художньо-творче мислення сту-дент1в.

Завдання курсу: сприяти формуванню особистосй пе-дагога-дошк!льника як нос1я нащональних духовно-худож-Hix традищй.

Для навчального курсу добирались базов1 знания з де­коративно-прикладного мистецтва та основ дизайну, яш були своерщним ядром, що реал1зовувалися на лекщях, сем1на-рах, просем1нарах, практичных та лабораторних заняттях, п1д час самостшного вивчення матер1алу.

Курс подшено на два модул1, як1 вважаються заверше-ною частиною навчального матер1алу (теоретичного i практичного). Результати виконання кожного виду завдань п!д час вивчення модуля ощнюються окремо. Загальна оцш-ка роботи студент1в визначаеться сумою бал1в за модулем. У кшпД модуля передбачен1 тестов1 завдання.

Шдсумкова рейтингова оцшка студента з дисциплши дор1внюе cyMi Bcix бал1в, яы здобуто на кожному етат контролю. Щоб пщсумкова рейтингова оцшка була высо­кою студент мае набрати якомога бшыну кшьк1сть бал1в протягом усього пер1оду вивчення навчально! дисципл1ни. Менше н1ж 50 бал1в - "незараховано", 50-100 - "зарахова-но".

Тематичний план та форми оргашзацц занять з дисциплши "Декоративно-прикладне мистецтво та основи дизайну" м°- Тема Обсяг годин Форми Ошн-ДУЛЬ та методи ка & S к я контролю в '3 S sf |? знань балах Народне декоративно- 2 Mrai доповш прикладне мистецтво: (тези, ессе), сутшсть, закони, функцп, проблемы! Ф°РМИ запитання I I. Народне декоративно- 2 Проблемш прикладне мистецтво - запитання неввд'емна частина художньо? культури 2. Декоративно- 2 2 Фронтальне прикладне мистецтво та опитування його педагопчна цшшсть 3. Мистецтвознавчий 2 Проблемы; огляд народних художшх запитання промиапв УкраТни 4. Центри народних 2 2 4 Ьщшдуальне художн!х промисл1в опитування Украши робота в малих трупах, реферати ■> Маролшорппмепти у 2 Проблемы! Moiiiiuix декоративно- запитання прикладного мистевдва 6. Орнамент та 2 2 1ндивщуальне композиц!я у усне опитування, декоративно- реферати прикладному мистецтв! П!дсумковий контроль 2 Тестування Всього за модулем 1 8 4 4 10 40

продовження таблищ 2 1.Ознайомлення дгеейз 4 Дискуая, декоративно-прикладним мозкова атака мистецтвом 2. Використання 2 2 Письмове декоративно- опитування, прикладного мистецтва дискуЫя в практиш роботи дошкшьного закладу 3. Використання 2 2 Гндивщуальна писанкарства в робота та робота навчально-виховшй в п1дгрупах робоп з дгеьми дошкшьного вщу 4. Дизайн - мистецтво 4 Проблемш формування естетичного запитання середовища 5. Основи дизайну 2 4 Педагопчний , ,„ „ - диктант, робота 6. Школа дизайну 2 ' 1 в командах ГОдсумковий контроль 4 Тестування Всього за модулем 2 8 4 4 12 40 Залж з курсу Контролыи 20 запитання, тести Разом 16 8 8 22 100

CD M ,-g ^= «S § w => S о 1 § э -111 i I * a t. . и о - _ — i м 5 ^ ^ О 3 :- S Р _- 5 £ II fii Ifilii iisli si II la-ie- IIIlii i» ' — ш о A s '2 а м x .t a s о EH ё О О X s С1 siU 1. !44 11 r I. i! 1 Ml -»s^ f 1 1 I fl tj' 1!!! Ulili f fii! i |§ iffijiflfil Й|ШЫ?!| На « s m а ё 3 § 5^ в g 5 8 S з^ g i s I s || 1 LL_kMillf|____ill|l___J

a [— 1 «3 g 4 | Sill 1 S, Ш s i 1 .a e a | г | s f (=; .a n н о 5 '§ ^ 3 'S •— W S X У2? s. < о s Gis s ill I Hill HI t |i;ij| » S ■ 1 I S I I = f S % |t|i|i|I|iltl| я g g o" « » S rf ,_^ я S * ^ *S § 5 S. 5 К saSgsS hS * se-i

»• " ~~ 1—|— ч S ® § S и- £ •§ „ g *8 &•..«■ о & a r ". § s 1 g я § 1 § ^ §ll.is*l . 15 ag - ;= -g g S | £ | 2 ;"|«8-^ |a.s,s-iigs |§-Дё| S «1 о £! f s S g о "g 8 § III I 1 , 111 1 111 || illl i I lib Щ 11 III I I Illl iftP li 1 I'M 1 I в S S-e !2^ag || ЛПЫ Л iJ I ill _ I <U Ulll Jill IJ III 211 Mill

Проблемно-настановча лекщя "Народне декоративно-прикладне мистецтво: сутшстъ, законы, функщ1,

форми"

Мета: з'ясувати потенцшт можливост1 р1зних вид1в декоративно-прикладного мистецтва для формування дос-в!ду художньо-творчо!" д1яльност1 д1тей.

Ключов1 поняття: декоративно-прикладне мистецтво, традицшш технологи, народн1 промисли, композищя, орна­мент.

План

1. Народне декоративно-прикладне мистецтво - одна i3 форм сустльно1 св1домост1.

2. Вплив декоративно-прикладного мистецтва на розви- ток творчост1 дошк1льника.

Обрат методи: проблемна лекщя. Обладнання: опорна схема.

Jlimepamypa до теми:

1. Найден О. Про нове i традищйне в сучасному ук- ра!нському народному мистецтвь - К.: Знания, 1977. - 24 с.

2. Придатко Т.О. Деяш питания розвитку народних промисл1в // Художш промисли: теор1я i практика: 36ip. наук. пр. - К.: Наук, думка, 1985. - С. 108-115.

3. Рашковська В. Актуальтсть давньорусько1 мистець- KOi спадщини в сучаснш освМ // Мистецтво i осв1та. - 2000. -№1. - С. 24-29.

4. Сел1вачов М.Р. Народне мистецтво i сучасн1сть. - К.: Знания,1980. - С. 48.

5. Тищенко О.Р. Декоративно-прикладне мистецтво схцщих слов'ян i давньорусько! народность - К.: Вища шко­ ла, 1985. - С. 45-50.

6. Щербак B.I. Тенденци розвитку декоративно-прик­ладного мистецтва // Образотворче мистецтво. -1977. - №1. -С. 16-19.

Народне декоративно-прикладне мистецтво е нев1д'ем-ною частиною культури. Твори прикладного мистецтва ввдображають художш традицп нацп, св1торозумшня, свЬ тосприйняття i художнш досв1д народу, збер1гають icTo-ричну пам'ять.

Декоративно-прикладне мистецтво е одшею з важливих галузей художньо! культури украшського народу. Воно виникло в процес1 трудово! д1яльност1 i нерозривно пов'я-зано з нею.

Народне декоративно-прикладне мистецтво - одна з форм сусшльно! св!домост1 i сустльно! ддяльност1. Своши коренями воно сягае глибоко! давнини. Зародилось у пер-в1сному сусшльств1, коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби для 1снування добувала примггивними зна-ряддями. Народне мистецтво створювалось у сфер1 колек-тивного матер1ального домашнього виробництва. У ньому вщбивалися риси nepBicHoi" св1домост1 людини, м1фоло-пчний характер стлкування з природою. Знаряддя пращ, зброя, одяг, житло повинш. були передуым бути зручними, мапчними, щоб ницо, тяк1 ворож1 сили не перешкоджали людиш жити i працювати.

Пам'ятки кожно1 конкретно! епохи засвщчують, як люди навчились працювати з природними матер!алами i що з них виготовляли, яку силу надавали im за допомогою символ1в-знак1в (орнаменту) i що робило звичайн1 реч1 побутового призначення творами мистецтва. На Bcix етапах 1сторичного розвитку твори народного мистецтва, зали-шаючись нев1д'емною частиною матер1ально1 культури, водночас е важливою галуззю духовно! культури народу. Основи художнього, духовного, естетичного в них невщ-

дшьт в1д утилггарного, 1хня едн1сть обг'рунтовуе глибоку життеву правду народного мистецтва.

Починаючи з первкгного сустльства i впродовж наступ-них BiKiB люди удосконалювали домашне виробництво ре­чей, як1 задовольняли побутово-життев1 потреби. Поступо-во гшпфувались техн1чно-художн1 засоби, як1 формувались колективним досвщом, передавались i3 поколшня в поко-л1ння, перев1рялися практикою. Людина навчилася вико-нувати багато процес1в пращ, створюючи предметний св1т: тканини, посуд, мебл1 тощо.

Народне декоративне мистецтво Украши розвивалось у двох основних формах - домашне художне ремесло й оргаш-зоваш художш промисли, пов'язан1 з ринком. Щ дв1 форми ЙП1ЛИ паралельно, т1сно перепл1таючись м1ж собою, взаемо-збагачуючись кожна вторична епоха вносила cboi зм1ни. Природн1 багатства Украши, вигщне географ1чне i торго-вельне положения сприяли розвитков1 домашн1х ремесел та оргашзованих художн1х промисл1в.

У pi3Hi 1сторичн1 епохи, залежно в1д зм1ни сощальних формацш, зазнавало змш i народне декоративне мистецтво. Однак завжди його визначальними рисами залишалися колективний характер творчосп, спадков1сть багатовшо-вих традиц1й. Ручний характер пращ давав змогу iMnpo-в1зувати, творити неповторне, мати "свою руку", "власний почерк".

Розглядаючи сучасне декоративно-прикладне мистецт­во, ми ощнюемо i його мище у людськ1й д1яльност1, житть Воно безпосередньо входить у сферу матер1ально! i духовно! культури народу. Декоративно-прикладне мистецтво охоп-люе i сферу знань, естетичн1 погляди, смаки, звичаево-обря-дов1 аспекти, естетичн1 переконання тощо. Це одна i3 час-тин народно! художньо! культури.

Сьогодш декоративно-прикладне мистецтво розгля-даеться як важлива художня щншсть, що виконуе численш функцп: шзнавальну, комуншативну, естетичну та ш.

Декоративно-прикладне мистецтво - предметно-духов-ний св1т людини - включае в себе численш види художньси практики. Це плетшня i ткання, розпис i вишивка, р1зьб-лення i виточування тощо. Одш види - керамша, обробка к1стки i каменю, плетшня - виникли на 3opi людсько! цивЬ л1зацп, iHini - молодо мереживо, гобелен, вироби з 6icepy, витинанки з паперу, im заледве нал1чуеться кшька столггь. Правда, до середини XIX ст. m народне мистецтво, Hi xy-дожне ремесло не визнавалися за р1внощнн1 галуз1 мистецт-ва, так1, як музика, театр чи живопис. Художне ремесло донедавна вважалося роботою нижчого гатунку пор1вняно з "класичними" видами мистецтва.

3 друго1 половини XIX ст. етнографи, кзторики мистецт­ва та мистецтвознавщ все бшьшого значения надають вив-ченню народ них художтх промисл1в i професшних ремесел, складовим галузям декоративно-прикладного мистецтва. У центр1 уваги стають проблеми специфши i морфологачно! класифжаци декоративно-прикладного мистецтва. У 1860 р. шмецький арх1тектор i теоретик мистецтва Г.Земпер запро-понував подшити твори художшх ремесел на чотири групи "за природно-технолопчними властивостями матер1ал1в": гнучш i мщш на розрив; м'яю., пластичш (легко моделюють форму i добре збердхають и); гнучк1 й еластичш; дуже твер-fli й мщн1. Вив1вши чотири види декоративно-прикладного мистецтва: текстильний, керам1чний, тектошчний (худож-ня обробка дерева) i стереотом1чний (художня обробка ка­меню). Однак, класиф1кащя за Г.Земпером не дизтала по-ширення. Проте, вона ввдграла певну роль в акцентуванш уваги на важлив1сть i характер матер1ал1в.

Н1мецький 1сторик мистецтва Я.Фельке 1883 р. розро-бив концепщю, яку було прийнято в европейському мис-тецтвознавств1 (за матер1алом i техн1кою). В1тчизнян1 вчен1 досить довго не знаходили сшльних принцип1в морфологи мистецтва. Так, О.I.Некрасов спочатку подЬгав народне

мистецтво на архггектуру, скульптуру, живопис i лише тод1 до скульптури в1дн1с керам1ку, вироби з каменю i дерева, мебл1, irpauiKH тощо, до живопису - ткан1 вироби, виб1йку, вишивку, мереживо тощо.

М.С.Каган у 60-х роках, незадовЬхьно ощнюючи мор-фолопчну структуру за матер1алами i техшками, запропо-нував так звану "функцшнальну концепщю", насамперед визначаючи як види одяг, посуд, мебл1, зброю, засоби транс­порту та ш.

Сьогодш морфолопя декоративно-прикладного мис­тецтва грунтуеться на р1зних принципах клаеиф1каца: за матергалом - кам1нь, дерево, метал, скло та ш.; за техноло-пчними особливостями - ткацтво, вишивка, плетшня, в'я-зання, розпис тощо; рщше за функцюнальними ознаками -мебл1, посуд, прикраси, одяг, Лграшки. У декоративно-при­кладному мистецтв1 застосовуеться близько 20 матер1ал1в та ще бЛлыпе р1зновид1в. KpiM цього, icHye понад 100 головних техн1к i технолопй художньо! обробки. Усе це дае вагом1 п1дстави стверджувати, що художш ремесла i промисли е найбшыпою i найбагатшою галуззю художныл творчост1. Для п повноцшного морфолопчного анал1зу н1як не об1йтися без диференщаци на види, роди i жанри. Декоративне мистецтво складаеться i3 монументально-декоративного, театрально-декоращйного, оформлюваль-ного, декоративно-прикладного та художнього конструю-вання.

До прикладно! галуз1 декоративно-прикладного мис­тецтва вщносимо ужитков1 твори об'емно-npocTopoBoi фор-ми, виготовлен1 з переважно твердих i тривких матер1ал1в, в яких дощльшсть i виразн1сть конструкцп поеднан1 з деко­ром: дерево, камшь, к1стка i pir, iix обробляють техшкою р1зьблення, точ1ння та iH. Керам1ка, скло, метал вщзнача-ються м1цн1стю, а на вщмшу вщ попередн1х матер1ал1в вони ще й тугоплавш, пластичн1. Художн1 вироби з них виго-

товляють техншою лиття, формування, виточування. За-вершуеться прикладна галузь творами 3i штри, лози, ро-гози, соломи, тканими i в'язаними з волокнистих рослин льону та вовни, модельованими предметами 3i штри i тка-нини.

Декоративна галузь складаеться i3 вщЦв-технш, ят для зручност1 групуються за домшуючими ознаками. Пол1-хромна група: ткацтво, килимарство, вишивка, батш, ви-бшка, 6icep, писанкарство, розпис (дерево, керамша, скло та ш.). Монохромна група: шкрустащя, випалювання, чернь, гравтвання. Пластична група: р1зьблення, тиснен-ня, карбування, пластика малих форм. Ажурно-силуетна група: кування i слюсарство, прос1чний метал, скань, мере-живо, витинанки, ажурно-силуетна пластика.

Досл1дники зауважують, що м1ж трупами немае ч1тко1 меж!. Тому тв1р-1нкрустащя, TBip-вибшка можуть мати не лише монохромн1, а й пол1хромт особливосм, TBip-pi3b-блення - монохромн1, пластичт й ажурш, вишивка трап-ляеться монохромна (6bia по бшому) й ажурна (мережка, вир1зування, виколювання), а витинанки - барвист1 i не ажурнь

М1ж прикладною i декоративною галузями е пром1жна - декоративно-прикладна, що поеднуе в co6i ужитков1 i функщональн1 якосй об'емно-просторово! конструкци та художню експрес1ю в1дпов1дного декору. Бона шдпорядко-вуеться аналотчним морфолог1чним концепщям. Таким чином, декоративно-прикладне мистецтво з його багатст-вом матер1ал1в, конструктивно формотворчих i декорую-чих техн1к, помножених на функщональш типи побутових предмет1в, утворюе надзвичайно розгалужену морфолопч-ну систему, для анал1зу яко! необхщно насамперед ско-ристатися низкою розроблених естетичних категорш: вид, рщ, жанр, TBip.

Види декоративно-прикладного мистецтва - головна структурна одиниця морфологи. Це - художне деревооброб-

ництво, художня обробка каменю, художня обробка тетки й рогу, художня керамша, художне скло, художнш метал, художня обробка шк1ри, художне плетшня, в'язання, ху­дожне ткацтво, килимарство, вишивка, розпис, батж, пи­санкарство, вибшка, випалювання, грав1ювання, р1зьблен-ня, карбування, художне ковальство, прос1чний метал, витинанки, мереживо, виготовлення вироб1в з 6icepy, емал1, а також мебл1в, посуду, хаттх прикрас, irparaoK, одягу, ювел1рних вироб1в тощо. Yci вони в1дносяться до декора­тивно-прикладного мистецтва, як частина до щлого, мають в1дпов1дн1 стльт риси i своер1дн1 ознаки. Кожен з вщцв ун1кальний за специфшою матер1ал1в i технолог1чним процесом обробки, за художньо-композищйними законо-м1рностями структури образ1в. Одт види широко функцю-нують у сфер1 побуту i загалом у в1зуальн1й культур1, наприклад, художнш метал, дерево, керамша, ткацтво. 1ннп, тат як мереживо, батш, вироби з 6icepy, писанки, навпаки, мають пор1вняно вузьке функщональне середови-ще. Зв1дси морфолопчна структура у першому випадку поширена, а в другому - звужена (або щлком в1дсутня).

Р1д - наступна сходинка класифшацп, "торкаеться най-загальтших особливостей та ознак вироб1в, ixHix функцю-нальних в1дм1н". Рщ - категор1я, що виникла у л1тературо-знавств1, проте усп1шно застосовуеться i в шших видах мистецтва, набуваючи загально-естетичного значения. У декоративно-прикладному мистецтв1 родов1 форми мають узагальнений функщональний характер вироб1в, наприк­лад, мебл1, посуд, знаряддя пращ, культов! предмети, щжшки, прикраси та ш. (обробка дерева); посуд, начиння, зброя, культов! предмети, прикраси тощо (метал); посуд, irpaniKH, прикраси (керамша). Однаков! родов! форми, що р!зняться матер1алами, !нколи об'еднуються дослщниками для зручност! анал!зу i викладу теми у нов! види декора­тивно-прикладного мистецтва функционального спряму-

вання - посуд, irpamKH, прикраси, мебл1 тощо. Поняття жанр використовуеться у морфологи багатьох вид1в мис-тецтва. У морфологи декоративно-прикладного мистецтва його використовують для визначення внутрдШтх струк-турних одиниць функционально].' форми предмет1в та iix призначення. Проте вираз "жанр вази, дзбанка, миски чи горнятка" звучить якось неприродно. Тому дощльно поз-начати твори вщповщною функцшнальною типолог1чною групою, а в pa3i необх1дност1 - i шдгрупою.

Типолог1чна група - це пор1вняно стале поеднання одно-типних предмет1в, де тип виступае як абстрактний узагаль-нений зразок предмет1в. Типолопчна група - форма icTO-рично мшлива, и динамша залежись в1д сощальних змш. У сфер1 типологп форм вщчутн1 реальт тенденцй' до об'еднан-ня i роз'еднання окремих типолог1чних груп, шдгруп i титв. 1з змшами традищйного народного побуту наприкш-щ XIX - на початку XX ст. поступово "занепали професшт художш ремесла, народн1 промисли, i3 творчого процесу вибули десятки функцдональних груп i тишв вироб1в: по-рох1внищ, кресала, ярма, дерев'яний посуд, дукач1, rep-дани тощо. У наш час е випадки вддродження давн1х типо-лог1чних груп, виникають нов1: мпп гобелени, серветки, накидки на телев1зор, хл1бнищ (дерев'яна коробка для збер1гання хл1ба), цукернищ, кашпо тощо. Таким чином, кожна к;торична епоха мае свою типолопю груп, i навпаки, типолопя груп вироб1в е своерщним дзеркалом епохи.

Художнш тв1р (вир1б) - становить останню, четверту сходинку морфолог1чно1 структури декоративно-приклад­ного мистецтва. Це особливий сощально-культурний пред­мет, який вщбивае художньо-духовну концепц1ю та мае утшптарну щнн1сть. Якщо художня концепщя в1дсутня або деформована, такий TBip не належить до мистецтва. О.Б.Салтиков писав: "Будь-яка pi4, щеально сконструйо-вана з точки зору практичного застосування, ще не е ху-

Декоративно-прикладне мистецтво та основы дизайну

дожньою. Твором мистецтва вона стае тод1, коли набувае виразност1 б1лып глибоко!', шж просто виявлення свого функц1онального призначення. Виразшсть е необхщною умовою художностГ'.

Твори декоративно-прикладного мистецтва перебува-ють nifl впливом духовно! наповненост1 часу. Цей фактор Aie у прямш залежност1 до величини пром1жку часу, що ииокремлюе нас в1д моменту його створення. 1ншими (•ловами, чим б1льший в1к твору, тим його духовна напов-iteHicTb сильн1ше збуджуе напп естетичн1 почуття. Морфо-доп.я вид1в мистецтва i типолопя твор1в - це своерщш основи розумшня декоративно-прикладного мистецтва, ключ до сприйняття його засад та природи.

Запитання для самоконтролю:

1. Розкрийте суттсть народного декоративно-приклад­ ного мистецтва як особливого типу художныл творчость

2. Перел1ч1ть функци декоративно-прикладного мис-

тецтва.

3. Розкрийте виховн1 функци народного мистецтва на

1сонкретних прикладах.

4. Як ви розум1ете традищйн1сть народного мистецтва?

5. Дайте характеристику поняття "школа народного мистецтва".

Самостшна робота студентов:

Опрацювати лгтературу:

Антонович е.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.6. Декоративно-прикладне мистецтво. - Льв1в: Св1т, 1993. -

272 с.

До кожного розддлу виписати по абзацу, який би най-б1лын вдало характеризував основну думку. Думку об^рун-тувати та аргументувати.

1ндив1дуальш завдання на вибЬр:

• тдготувати тези;

• тдготувати ессе.

Модуль 1 Навчальш елементи:

Тема 1. Народне декоративно-прикладне мистецтво — невщ'емна частина худоясньо! культури

План

1. Сутн1сть поняття "декоративно-прикладне мистецт­ во".

2. Вплив декоративно-прикладного мистецтва на фор- мування особистосй дитини дошкшьного вшу.

3. Роль народного декоративно-прикладного мистецтва у розвитку творчосй д1тей.

Jlimepamypa до теми:

1. Антонович G.A., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич M.G. Декоративно-прикладне мистецтво. - Льв1в: Свгг, 1993. - 272 с.

2. Данченко О.О. Народш майстри. - К., 1982.

3. Нариси з icTopil украшського декоративно-приклад­ ного мистецтва. - Льв1в, 1079.

4. Чугай А. Декоративно-прикладне мистецтво Явор1в- щини. - Льв1в, 1978.

Декоративно-прикладне мистецтво - вид мистецтва, що обслуговуе побутов1 i одночасно задовольняе естетичт потреби людини, привносить красу в и життя. Декоративно-прикладне мистецтво за свош походженням мистецтво на­родне: народ створюе реч1, народ надае !м необх1дно! форми i зм1сту, народ зберлтае знайдену в них красу i Bci cbo'i до-

сягнення передав нам у спадок. У творах декоративно-прикладного мистецтва ми бачимо мудр!сть народу, його характер, уклад життя. В них вкладено душу народу, його почуття i уявлення про краще життя, тому вони мають велике тзнавальне значения.

Декоративно-прикладне мистецтво - це один i3 виддв художньо! дшльност1, твори яко! поеднують естетичн1 i практичш якост1. "Декоративне" означав "прикрашуваль-не". Щодо термша "прикладне" або "ужиткове мистецтво", то його вв1в В.С1чинський.

Як зазначають дослщники народно! декоративно! твор-чост1 С.А.Антонович, М.Р.Сел1вачов, сучасному декоратив­но-прикладному мистецтву властив1 три форми розвитку: художня промислов1сть, рем1сництво, самод1яльна твор-ч!сть. Художня промисловкзть виробляе твори мистецтва *та зд!йснюе промислове тиражування художн1х зразк1в, виконаних художниками-профес1оналами. Ручна праця у такш форм1 декоративно-ужиткового мистецтва викорис-товуеться лише на початков1й стади. Рем1снича форма е характерною для художшх промисл1в. Тут нав1ть на етат тиражування обов'язкова ручна праця. Самод1яльна твор-«цсть проявляеться у рем1сничш форм! виготовлення ху-дожшх вироб1в i пов'язана з 1ндив1дуальною творч1стю чис-•ичших аматор1в. За стюпстикою вона може наслщувати народне мистецтво, а також використовувати новаторсью. :шах1дки.

У мистецтвознавч1й л1тератур1 в1дом1 три аспекти родо-»01 сутностк 1) природний, 2) нащональний i 3) досв1д шк1л народно! майстерность

Перший аспект зумовлюеться перв1сним зв'язком лю­дини з природою. Поетизащя природного спираеться на Mi-фоноетичш образи i на м1сцев1 природн1 матер1али (дерево, глина тощо).

Другий аспект в1дображае нащональний життевий досвщ народу. Нащональний аспект шдтримуеться стшк1с-тю образ!в народного мистецтва, як1 набувають титзовано-го характеру. В цьому виявляеться т!сний зв'язок нащо-нального аспекту з етшчним.

Третш аспект вщображае колективну основу i водночас виявляе шдив!дуал1защю до загального.

Декоративно-прикладне мистецтво охоплюе сферу на­родного мистецтва i художньо!' промисловост1: керамшу, ткацтво, вишивку, р1зьбярство, писанкарство, килимарст-во, декоративт розписи, ювел!рт вироби тощо.

Важливу роль у розвитку сучасного декоративно-прик­ладного мистецтва вЩграють BiKOBi традицп народу. На ix основ! створюються твори художньо! промисловоси, про-довжують свш творчий розвиток шнуюч! здавна народт художш промисли.

На сучасному еташ мистецтвознавщ G.А.Антонович, Р.В.Захарчук-Чугай, М.С.Станкевич виддляють п'ять функ-щй народного мистецтва, за допомогою яких традицп орга-шчно входять у сучасшсть, набуваючи нового живого 3Mic-ту. Розглянемо кожну з них зокрема. Святкова функщя по новому вадроджуеться у спльськш побутовш культур! (наприклад, нащональний одяг шд час весшля, що зустрЬ чаеться у селах Прикарпаття, Закарпаття та шших Mic-цях). Утшптарна функц1я полягае у використанн1 вироб1в народного мистецтва як необх1дних побутових предмейв. Комун1кативна функц1я особливо важлива у м1жнародних контактах, адже шщо iHnie настшьки виразно i яскраво не в1дображае характер народу як народне мистецтво. Суве-н1рна функщя поширилася внаслд.док розвитку туризму i культурних зв'язк1в з крашами св1ту. Естетична функщя охоплюе попередн1 чотири i e необх1дною умовою i'x вияв-лення.

Сьогодн1 народне мистецтво розглядаеться як живий феномен художньо! культури, особливий вид художньо! творчосп, що взаемодхе з художньо-профес1йним видом творчосп. Наведемо дек1лька найважлив1ших вцщшностей народного мистецтва, як1 видшяють у cboix дослхдженнях М.П.Ф1голь, 1.М.Удрис, Т.О.Придатко та mini. Для народ­ного мистецтва характерне насл1дування та колективна розробка образ1в, мотив1в, сюжет!в, художшх принцип!в i прийом1в, ор1ентування на традищю. Мистецтво худож-ника-профес1онала грунтуеться на прагненн1 до ориганаль-ност1, протиставленн1 свого образу загальновщомому, часто нав!ть i сам1й традицп. У творчост1 художника головним е новащя.

Велике значения для розвитку народного мистецтва мае традищя. Бона виражае нащональний характер, тод1 як у професшному мистецтв1 це не завжди виявляеться.

Ще одна вщмшшсть двох вщцв творчост1 залелсить в1д умов художнього сприйняття. У народнш творчост1 не-обх1дною умовою художнього сприйняття е дотримання под1бност1 зразка. Тут твори ощнюються художньою систе­мою школи народно! майстерносй. А художник-професш-нал прагне вщ1йти в1д вщомого для 61льшо1 повноти самовираження. Навггь при повтор! у народному мистецтв1 наявна творч1сть, яка виявляеться то вар1юванням дета­лей, то новою штерпретащею в1домого мотиву, то кольо-ром, то композищею. У професшнш творчост1 повторения призводить до штампу.

Певн1 в1дм1нност1 м1ж даними видами художньо! твор-чост11снують i в образнш систем!. Образи народного мис­тецтва характеризуе тений зв'язок з природою, мисленням, але не вигадуванням. У народному мистецтв1 знаходить ввдображення все те, що найдорожче i найцшшше для на­роду. Впродовж багатьох вж1в повторюються теми та моти-ви, 3i змшою яких художн1й образ не втрачае св1жост1. Ц1 образи в1дшл1фован1 багатьма поколшнями.

Наведен! вщмшносп ьиж двома видами художньо! д1яльност1 дають змогу визначити мкще та роль народного мистецтва у сучаснш культур! як складово! п частини, що розвиваеться за своши законами.

В Укра!ш 1снують чотири форми розвитку народно! творчост!. Перша охоплюе народне мистецтво вцщалених райотв, замкнутих у своему етнограф1чному середовипц, яке пов'язане з нацшнальним та сощальним побутовими укладами (гончарний та дерев'яний посуд, л1жники, килими тощо) i спрямоване на задоволення попиту етшчно! сшльноти.

Друга форма - творч1сть окремих народних майстр1в, ят перейняли в1д попередшх поколшь досвщ та !сторичт традицп.

Третя форма - художнш промисел, що стихшно розви­ваеться на основ! м1сцево1 культурно! традицп. Передумо-вою виникнення такого промислу може бути д1яльн!сть одного або двох початк1вцДв. Д1яльтсть промисл1в спря-мована на задоволення попиту ззовт.

Четверта форма - художнш промисел на ochobI оргаш-зованих майстерень з необх1дним виробничим обладнан-ням.

"Народн1 художн1 промисли - це товарне виробництво художшх речей, де переважае висококвал!фшована ручна праця у поеднант з незначним використанням мехашзм1в i пристосувань" - саме таке визначення народному промис-лов! знаходимо у пращ П.Муйенко. Автор наголошуе, що "вони розвиваються як на ochobI традищйних ремесел (гу-цульське р1зьблення, петрик1вський розпис), так i на основ! нових матер!ал!в та технолопй. Народн1 художш промисли е одн!ею i3 вторично зумовлених орган!зац!йних форм народного декоративного мистецтва.

1стор!я виникнення i розвитку народних промисл1в та ремесел в Укра1ш, яка нал1чуе в1ки, мае cboi nepioflH п1д-

несення i спаду. Питания icTopii та теорц розвитку народ­ного декоративно-прикладного мистецтва широко розкри-вають у CBoi'x мистецтвознавчих та етнограф!чних працях В.П.Смолицький, В.I.Щербак, Ю.А.Лащук та mmi вчет.

Запитання для самоконтролю:

• Дайте визначення декоративно-прикладного мистецтва.

• Як! основн! шляхи впливу декоративно-прикладного мистецтва на формування особистост! дитини?

- Як впливае декоративно-прикладне мистецтво на розвиток творчих зд!бностей д1тей?

Самостшна робота студеш!в:

1. Склад1ть рецензш на одну 3i статей (з перелшу л!те- ратури).

2. Змоделюйте блок-схему до означено!' теми.

3. Склад!ть короткий терм!нолог!чний словник до теми.

Семшар

Декоративно-прикладне мистецтво та його педагоична

цшн1сть

План

1. Загальна характеристика народного декоративно- прикладного мистецтва.

2. Функцп народного мистецтва.

3. Види декоративно-прикладного мистецтва.

4. Розвиток творчих зд!бностей д1тей засобами декора­ тивно-прикладного мистецтва.

Способы оргатзаци дгялъносггй cmydenmie на заняттк 1. Фронтальне опитування - невелика самостшна робо­та (10 хв.).

2. Повщомлення студентов.

3. Колективне обговорення.

1ндив1дуальна самостшна робота: Письмове творче завдання:

1. Розробггь конспект мистецтвознавчо1 розповщ1 для дггей старшо! групи.

2. Придумайте гру, яка б ознайомлювала дггей з декора- тивно-прикладним мистецтвом.

3. Офорьпть альбом 3i зразками для одного виду декора­ тивно-прикладного мистецтва.

4. Розроб1ть рекомендацп для батьк1в щодо ознайом- лення дЛтей з народним декоративно-прикладним мистецт­ вом.

Проаналгзувати cmammi:

• Антонович €.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич M.G. Декоративно-прикладне мистецтво. - Льв1в: Свгг, 1993. - 272 с.

• Лисенко Л. Роль народного мистецтва у формувант особистост1 сучасно! радянсько! людини // Образотворче мистецтво. - 1983. - №3. - С. 12.

1ндивШуальне завдання на eu6ip:

- написати ессе, тези; -шдготувати реферат з теми.

Теми рефератов

1. Педагоп.чна щнн1сть декоративно-прикладного мис­ тецтва.

2. Значения декоративно-прикладного мистецтва для формування художнього смаку у дггей.

3. Народне декоративно-прикладне мистецтво в систем! щнностей культури.

Рекомендована лЬтература'.

1. Антонович G.A., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич M.G. Декоративно-прикладне мистецтво. - Льв1в: Свгг, 1993.- 272 с.

2. Декоративно-прикладне мистецтво / За ред. А.Н.Ки­ риченко. - К.,1991 - С. 22-32.

3. Лисенко Л. Роль народного мистецтва у формуванн1 особистост1 сучасно! радянсько! людини // Образотворче мистецтво. - 1983. - №3. - С. 12.

4. Пащак-Трач О. Народне мистецтво як виховний зайб // Народна творчклъ та етнограф1я. - 1992. - №4.

5. Шдкурганна Г. У свт прекрасного. Вчити розум1ти мову мистецтва // Дошюльне виховання. - 1989. - №6.

6. Сакулина Н.П. Народное декоративное искусство в воспитательной работе детского сада // Изв. АПН РСРСФ. - М., 1947, вип. 11.-125 с.

7. Тищенко Р. 1стор1я декоративно-прикладного мис­ тецтва Украши. - К., 1992. - С. 3-25.