Порядок виконання роботи

1. Підготовити материнську плату та необхідний інструмент.

2. Встановити процесор.

3. Встановити кулер.

4. Встановити оперативну пам’ять.

5. Встановити материнську плату в корпус.

6. Виконати під’єднання живлення до материнської плати.

7. Встановити дисководи та жорсткий диск.

8. Виконати під’єднання живлення та шини даних.

9. Виконати під’єднання провідників корпуса до материнської плати.

10. Перевірити правильність виконання збірки та провести пуск комп’ютера.

Зміст звіту

1. Назва роботи.

2. Мета роботи.

3. Привести послідовність дій та особливості при збиранні ПК з комплектуючих

4. Короткий виклад контрольних питань.

5. Висновки з роботи.

Контрольні питання

1. В якій послідовності потрібно виконувати збирання ПК?

2. Для чого використовується термопаста?

3. Що таке socet, чим він може відрізнятись для різних материнських плат?

4. Які типи інтерфейсів, які використовуються для підключення жорстких дисків та оптичних приводів?

5. Які типи блоків живлення використовуються в сучасних ПК?

6. Що свідчить про правильність збирання ПК?

Література: [6, c. 1258 – 1297; 10, с.3 – 70]

Лабораторна робота №4

Тема. Конфігурація внутрішніх та зовнішніх пристроїв ПК засобами BIOS

Мета: навчитись засобами BIOS здійснювати конфігурування апаратного забезпечення комп’ютера.

Короткі теоретичні відомості

Призначення та функції BIOS

BIOS (Basic Input/Output System — базова система введення/виведення) це програма, призначена для початкового запуску комп'ютера, настроювання устаткування та забезпечення функцій введення/виведення. BIOS записується в мікросхему flash-пам'яті, яка розміщується на системній платі.

Найбільше широко серед користувачів комп'ютерів відома BIOS материнської плати, але BIOS присутні майже у всіх компонентах комп'ютера: відеоадаптерах, мережевих адаптерах, модемах, дискових контролерах, принтерах.

Початковим призначенням BIOS було обслуговування пристроїв введення/виведення (клавіатури, екрану та дискових накопичувачів), тому її назвали «базова система введення/виведення». У сучасних комп'ютерах BIOS виконує кілька функцій: відповідає за ініціалізацію (підготовку до роботи), тестування та запуск всіх її компонентів.

Операційна система та прикладні програми працюють із апаратним забезпеченням комп'ютера за допомогою BIOS, що переводить зрозумілі користувачеві команди операційної системи на мову, зрозумілу комп'ютеру.

Типи мікросхем BIOS і їхнє розташування на системній платі

У сучасних комп’ютерах BIOS в більшості випадків знаходиться flash-пам'яті та встановлюється на системній платі (рис. 4.1 ), що дозволяє при необхідності замінити мікросхему, але в деяких випадках вона розпаяна прямо на системній платі.

Рисунок – 4.1 Приклади установки мікросхеми BIOS у панель на системній платі

Мікросхеми flash-пам'яті для зберігання BIOS мають різну ємність, у більш старих комп'ютерах використовувались чипи об’ємом 1-2 Мбіт (128-256 Кбайт), а в сучасних системах — 4-8 Мбіт і більше (512 Кбайт-1 Мбайт і більше). У старих комп'ютерах зустрічалися мікросхеми BIOS різних типів і форм, але частіше вони містилися в прямокутний корпус DIP32 (рис. 4.1, ліворуч), у сучасних системних платах найчастіше зустрічаються мікросхеми BIOS у квадратному корпусі (рис. 4.1, посередині), а в деяких нових платах можна зустріти маленькі чипи з послідовним інтерфейсом (рис. 4.1, праворуч). Зазвичай на них є наклейка з позначенням версії BIOS, а якщо її немає — маркування чипа flash-пам'яті.

BIOS використає параметри конфігурації, які зберігаються в спеціальній CMOS-пам'яті. Свою назву вона одержала за технологією виготовлення чипів, де застосовувався комплементарний металооксидний напівпровідник (Complementary Metal Oxide Semiconductor). CMOS-пам'ять живиться від спеціальної батарейки на системній платі, що також використається для живлення годинника реального часу.

BIOS Setup Utility

Серед програм, що зашиті в BIOS, є програма настроювання параметрів BIOS Setup Utility, що дозволяє за допомогою системи меню змінювати дані, які зберігаються в пам'яті CMOS.

Для забезпечення правильної роботи операційної системи та прикладних програм за допомогою BIOS Setup Utility вводяться параметри всіх компонентів комп'ютера, починаючи від оперативної пам'яті та робочої частоти процесора і закінчуючи режимом роботи принтера та інших периферійних пристроїв. Правильно настроївши вміст BIOS комп'ютера, можна збільшити продуктивність його роботи до 30%.

Програма установки параметрів BIOS Setup Utility недоступна користувачеві під час роботи комп'ютера. Вхід в BIOS Setup Utility зазвичай виконується шляхом натискання клавіші [Del] під час завантаження комп'ютера. Також використовуються версії BIOS, вхід у настроювання якої виконується з використанням інших клавіш або їхніх сполучень.

У даній лабораторній роботі для входу в BIOS буде використаний найпоширеніший варіант (клавіша [Del]).