Місцеві податки і збори в доходах місцевих бюджетів

В умовах незалежної України початок формування інституту місцевого оподаткування був покладений разом із прийняттям 20 травня 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”, яким визначалися 16 видів місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення. Пізніше перелік місцевих податків та зборів був доповнений податком з продажу імпортних товарів. В 1997 р. склад системи оподаткування був уточнений новою редакцією Закону України “Про систему оподаткування”, яким встановлювалися 2 місцевих податки та 14 місцевих зборів. Закон України від 17 вересня 1999 р. “Про додаткові заходи щодо фінансування загальної середньої освіти” доповнив перелік місцевих зборів ще одним  збором за право використання суб’єктами підприємницької діяльності приміщень, пов’язаних з їх діяльністю, що знаходяться у центральній частині населеного пункту та у будинках, що є пам’ятками історії та культури. Проте у 2000 р. був прийнятий закон, який визнавав втрату чинності вищезгаданого закону від 17 вересня 1999 р. Починаючи з 1 січня 2004 р. скасовані ще два місцевих збори – готельний та за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.

Місцеві ради (сільські, селищні, міські) відповідно до визначеного переліку, запроваджують на своїй території місцеві податки і збори, визначають механізм їх справляння та порядок сплати. Крім того, обов’язковими до запровадження сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язано запровадження певних податків і зборів є комунальний податок, а також збори: за припаркування автотранспорту, ринковий, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, з власників собак.

Законодавче врегулювання порядку справляння місцевих податків і зборів в Україні створило необхідне правове поле для функціонуваня місцевого оподаткування, сприяло його становленню та зміцненню. В даний час визначилась позитивна тенденція збільшення як абсолютних поступлень місцевих податків і зборів, так і їхньої відносної величини в доходах місцевих бюджетів. В цілому по місцевих бюджетах України протягом останніх років питома вага місцевих податків і зборів знаходиться в межах 3-4%.

Фіскальне значення місцевих податків та зборів по-різному проявляється у формуванні доходної частини бюджетів різних рівнів і видів. Перш за все, найбільш відчутна їх роль в доходах бюджетів територіальних громад міст, селищ і сіл.

Структура надходжень місцевих податків і зборів набуває ще більш різких негативних рис на рівні конкретних видів місцевих бюджетів. Адже у багатьох територіальних громадах, окрім комунального податку і ринкового збору, інші місцеві податки і збори не справляються через відсутність обєктів оподаткування, що робить систему місцевого оподаткування надзвичайно вразливою - у випадках неодержання запланованих коштів від зазначених двох податків власні доходи місцевих бюджетів можуть значно зменшитись.

В розрізі адміністративно-територіальних формувань країни абсолютні розміри надходжень місцевих податків і зборів, їх структура мають деякі відмінності, зумовлені як рівнем соціально-економічного розвитку територій загалом, так і багатьма іншими факторами: галузевою спеціалізацією господарства, рівнем доходів населення, наявністю курортних та туристичних центрів тощо.

Практика справляння місцевих податків і зборів за роки, що минули після виходу відповідних нормативних актів, виявила багато недоліків, які були зумовлені невирішеністю суто теоретичних проблем самої ідеї місцевого оподаткування в контексті зміцнення місцевого самоврядування, невизначеністю окремих організаційних процедур справляння місцевих податків і зборів, пріоритетів у наданні пільг.

Місцеві податки і збори в Україні повинні стати надійним інструментом регулювання економічного розвитку територій, вирішення різнопланових проблем, які там виникають, зменшення соціальної напруги. В процесі реформування місцевого оподаткування необхідно змінити ставлення до місцевих податків та зборів і не розглядати їх як другорядні податки в складі системи оподаткування, суттєво підняти їх значення і роль у формуванні фінансових ресурсів місцевого самоврядування. А це можливо зробити лише шляхом перегляду складу місцевих податків і зборів, віднесення до них окремих загальнодержавних податків (податку на доходи фізичних осіб, податок на прибуток комунальних підприємств). У переліку місцевих податків і зборів акцент повинен бути зроблений на таких податках, які, виходячи із світового досвіду, найбільш придатні для місцевого оподаткування, це: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток суб’єктів господарювання і податок на нерухомість. Крім того перспективними видами є місцеві екологічні податки, місцеві акцизи.