Доходи від об’єктів комунальної власності включають:

 доходи, податки, збори та інші обов’язкові платежі від підприємств, організацій і установ комунальної власності;

 надходження дивідендів від участі місцевих рад у статутних фондах суб’єктів підприємницької діяльності;

 кошти від приватизації майна, що знаходиться у комунальній власності;

 плата за оренду цілісних майнових комплексів, які знаходяться у власності місцевих рад;

 плата за гарантії, надані органом місцевого самоврядування;

 надходження від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення (крім державної власності).

Надходження від об’єктів комунальної власності в сукупних доходах місцевих бюджетів України загалом складають незначну питому вагу (3-4%), хоча останніми роками спостерігається тенденція до поступового їх зростання. Серед усіх видів поступлень найбільшу фіскальну роль відіграють податок на прибуток комунальних підприємств та надходження від приватизації комунального майна.

Право комунальної власності територіальних громад може виникати на:

 рухоме та нерухоме майно;

 землю;

 природні ресурси;

 об’єкти соціальної інфраструктури (школи, лікарні, поліклініки, дитячі дошкільні заклади),

 культурні, спортивні установи і споруди;

 побутові підприємства;

 житлово-комунальне господарство.

Повноваження органів місцевого самоврядування

в галузі управління комунальною власністю:

 управління майном комунальної власності;

 встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств комунальної власності;

 заслуховування звітів керівників цих підприємств;

 підготовка пропозицій про відчуження комунального майна, місцевих програм приватизації та переліку об’єктів, які не підлягають приватизації.

Повноваження органів місцевого самоврядування

в галузі житлово-комунального господарства:

 управління об’єктами житлово-комунального господарства;

 облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

 сприяння розширенню житлового будівництва;

 реєстрація житлово-будівельних кооперативів;

 забезпечення соціально-культурних закладів і населення усіма комунальними зручностями;

 збирання, утилізація відходів і сміття;

 благоустрій територій;

 встановлення зручного для населення режиму роботи комунальних підприємств;

 затвердження транспортних маршрутів;

 утримання в належному стані кладовищ, їх охорона;

 залучення на договірних засадах підприємств, які не належать до комунальної власності до обслуговування населення засобами транспорту та зв’язку.

В сучасних умовах значно зростає необхідність об'єктивного оцінювання фінансового стану підпри­ємств комунальної власності. Це пов'язано з тим, що органи місцевого самоврядування повинні прийняти правильне рішення щодо конкретного виробництва. Вони мають з'ясувати доцільність виділення коштів з місцевого бюджету конкретному підприємству для подальшого його функціонування, майновий стан підприємст­ва, його платоспроможність, фінансову стійкість та ступінь ліквід­ності.

Підприємства житлового господарства

Житлово-комунальне господарство має більше ніж 20 підгалузей, в ньому зосереджено майже ¼ основних засобів країни, зайнято 5% працездатного населення, господарську діяльність здійснює понад 5 тисяч підприємств. Основні фонди житлового господарства – це головним чином будівлі, споруди (житлові будинки, котельні, господарські споруди та ін.). Житлові будинки складають більш ніж 90% усіх основних фондів. Основу житлового господарства складає житловий фонд, більша частина якого – знаходиться у комунальній власності; частина житлового фонду приватної власності належить громадянам, інших форм власності – належить підприємствам (відомчий фонд).

Житлове будівництво ведеться за рахунок бюджетних коштів, коштів підприємств та організацій та населення, в т.ч. за рахунок довгострокового банківського кредитування.

Джерела фінансування ремонту житлового фонду: доходи від оренди, перевищення доходів над видатками по експлуатації житлового фонду, бюджетні асигнування.

Житлове господарство було найменше підготовлене до ринкових умов. В умовах адміністративної економіки плата за житло лише частково покривала вартість цих послуг. За рахунок державного бюджету та коштів підприємств майже повністю здійснювалось нове житлове будівництво та капітальний ремонт житлового фонду. Тому питання щодо госпрозрахунку чи самоокупності підприємств не піднімалось.

Планування видатків місцевих бюджетів на утримання житлово-комунального господарства має свої особливості, воно розпочинається з визначення доходів цих підприємств, які, як правило, є меншими за видатки. В житловому господарстві визначаються доходи за всіма джерелами надходжень:

 квартирна плата;

 орендна плата за нежитлові приміщення;

 кошти, які одержують від комунальних підприємств на відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньо будинкових мереж (водопостачання, каналізація, електропостачання);

 інші доходи (орендна плата за житлові приміщення, виручка від реалізації майна, макулатури і металобрухту).

Загальна сума квартирної розраховується виходячи з розмірів середньорічної житлової площі і середньої ставки плати за 1 кв.м.

Розмір середньорічної оплачуваної житлової площі:

В х М Н х (12 – М)

Ж = П + ---------- – ------------------

12 12

де:

П – розмір житлової площі на початок року;

В – розмір житлової площі, яка вводиться в дію;

Н – розмір житлової площі, яка вибуває з експлуатації;

М – кількість місяців функціонування житлової площі за рік;

12 – кількість місяців за рік.

Середня квартирна плата за 1 кв.м житлової площі визначається виходячи із звітних даних за попередній рік шляхом ділення отриманої квартирної плати на середньорічний розмір житлової площі.

Чинники, які впливають на розмір квартплати:

 зміни тарифів згідно рішень уряду та органів місцевого самоврядування;

 поліпшення в нових будинках умов благоустрою квартир;

 забезпечення будинків ліфтами;

 місцезнаходження та поверховість будинку;

 пільги по платі за житло для окремих категорій громадян.

Орендна плата за нежитлові приміщення обчислюється за тарифами, розмір яких залежить від категорії населеного пункту, типу будови, її місце знаходження та цілей використання.

Доходи від нежитлових приміщень складаються з:

 орендної плати;

 оплати опалення;

 оплати комунальних послуг за встановленими ставками і тарифами;

 сплати загальних для всіх власників будинків видатків на управління, експлуатацію і по­точний ремонт житлового фонду пропорційно зайнятій площі.

Структура доходів житлового господарства має значні коливання, які пов'язані зі структурою житлової й орендної площі та її місцезнаходженням. Загалом 50-60% доходів житлових організацій формується за рахунок квартирної плати, оренд­на плата за нежитлові приміщення знаходиться в межах 10-20%.

В Україні діє механізм надання субсидій населенню для оплати житлово-комунальних послуг.

Видатки житлового господарства складаються з:

 заробітної плати, в межах - 20% ;

 нарахувань на заробітну плату, приблизно - 8%;

 плати за технічне обслуговування житлових будинків, 10-15%;

 ремонту житлового фонду - до 10%;

 витрат на вивезення сміття - в межах 10%;

 матеріальних витрат - до 5%;

 оплати електроенергії на освітлення сходових кліток, роботу ліфтів та на власні потреби, в межах 10%;

 амортизаційних відрахувань на повне відновлення відокремлених нежитлових будинків 3-4%;

 утримання будинкового господарства, технічного інвентаря та механізоване прибирання 15-17%;

 інших витрат, які становлять до 3%.

Структура витрат житлового господарства в різних регіонах країни не однакова, навіть більше того, в різних райо­нах одного і того самого міста. На неї впли­вають такі чинники, як місцезнаходження району, його територія, на­явність місць загальноміського користування, поверховість будинків, компактність їх розміщення, технічна оснащеність будинків тощо.

Останніми роками спостерігається негативна тенденція погіршення стану та скорочення комунального житлового фонду у зв’язку із зміною форми власності. Недостатньо коштів витрачається на капітальний ремонт житлового господарства - в межах 2-3 грн. на один квадратний метр загальної площі житлових приміщень комунальної власності.

На відміну від промис­лових підприємств у житловому господарстві частка оборотних коштів незначна. У складі оборотних коштів відсутні статті «Сировина, матеріали й покупні напівфабрикати», «Готова продукція», «Незавершене виробництво». Одна з характерних статей оборотних коштів житлових підприємств - «Розрахунки з абонентами», або «Заборгованість абонентів», яка формується за рахунок кош­тів, що надходять за надані послуги та реалізовану продукцію.