- •Регуляторна політика :
- •Можливості
- •Шановні читачі !
- •Додаток: Закон України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року №1160-IV.
- •Глава 1. Регуляторна політика: сучасний стан
- •1.1. Передумови та історія появи регуляторної політики
- •1.2. Основні положення регуляторної політики
- •1.3. Структурна схема регуляторної діяльності за законом україни про регуляторну політику
- •Глава 2. Діалог між владою та громадськістю
- •Глава 3. Аналіз регуляторного впливу
- •1. Визначення та аналіз проблеми, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання господарських відносин
- •2. Визначення цілей державного регулювання
- •3. Визначення та оцінка усіх прийнятних альтернативних способів досягнення встановлених цілей з аргументацією переваг обраного способу
- •4. Опис механізмів і заходів, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта
- •Обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта та оцінка можливості впровадження та виконання вимог регуляторного акта
- •Обґрунтування запропонованого строку чинності регуляторного акта
- •Визначення показників результативності регуляторного акта
- •Структура арв
- •Глава 4. Оцінка доцільності державного втручання
- •4.1. Для чого потрібне державне регулювання ?
- •4.2. Неспроможності ринку.
- •4.3. Інші випадки доцільності втручання держави у роботу ринку
- •4.4. Опис проблеми, яку пропонується вирішити шляхом прийняття регуляторного акту.
- •Глава 5. Визначення можливих альтернатив запропонованому регулюванню
- •5.1. Правила визначення можливих альтернатив запропонованому регулюванню.
- •1) Чи справді запровадження цієї альтернативи спрямоване на вирішення існуючої проблеми?
- •2) Якщо це так (тобто запровадження цієї альтернативи спрямоване на вирішення існуючої проблеми), то чи справді існуюча проблема буде вирішена, якщо буде запроваджено цю альтернативу?
- •3) Якщо відповідь на друге питання є ствердною, то чи може ця альтернатива бути запроваджена і чи будуть виконуватися вимоги, пов’язані із запровадженням цієї альтернативи?
- •5.2. Можливі альтернативні регулювання та нерегуляторні механізми.
- •1) Чітке визначення кінцевого результату, який повинен бути досягнутий внаслідок дії регулювання.
- •2) Встановлення різних рівнів жорстокості вимог регулювання.
- •3) Альтернативні способи забезпечення виконуваності регулювання.
- •4) Посилення впровадження чи підвищення рівня виконуваності існуючих регулювань.
- •1) Створення фінансових стимулів.
- •2) Встановлення прав власності, які можуть продаватися (платних дозволів).
- •3) Добровільні домовленості.
- •4) Страхування ризиків.
- •Інформаційне регулювання.
- •Саморегулювання.
- •Глава 6. Правила здійснення аналізу вигод та витрат
- •6.1. Що таке аналіз вигод та витрат?
- •6.2. Загальна схема аналізу вигод та витрат.
- •6.3. Підготовчий етап.
- •1) Необхідно “загальні” види вигод та витрат (наприклад, збільшення/зменшення прибутку) поділити на складові частини;
- •2) Якщо буде виявлено декілька дублюючих один одну вигод (витрат), в таблиці слід залишити лише одну вигоду (витрату), а решту вилучити;
- •6.4. Етап розрахунків.
- •6.5. Етап аналізу результатів
- •6.6. Розширений приклад аналізу вигод та витрат, що виникають внаслідок дії регуляторного акту.
- •Глава 7. Відстеження результативності регуляторних актів
- •Регуляторна політика: нові можливості
4.4. Опис проблеми, яку пропонується вирішити шляхом прийняття регуляторного акту.
Насамперед, слід робити два важливі зауваження.
По-перше, слід ставитися дуже обережно до питання про доцільність державного втручання у кожному конкретному випадку. Це вимагається навіть у тому випадку, коли проблема, може бути визначена як одна з чотирьох класичних неспроможностей ринку або належить до інших випадків виправданого державного втручання.
Намагання за допомогою державного втручання розв’язати певну проблему у випадках, коли існують неспроможності ринку, або в інших випадках виправданості такого втручання, може спричинити виникнення іншої неспроможності – так званої бюрократичної неспроможності.
Бюрократична неспроможність виникає тоді, коли держава, усуваючи неспроможності ринку, породжує модифікацію цієї або іншої неспроможності ринку, або коли державне втручання саме наштовхується на існуючу неспроможність ринку. В результаті державне регулювання або стає неефективним, або порушує умови конкуренції.
Наприклад, централізовано постачаючи на ринок певні товари для усунення такої неспроможності ринку як проблема суспільних благ, державний орган сам перетворюється у монополіста, монопольна влада якого підкріплюється ще й монополією на державну владу.
З іншої сторони, однією з причин здійснення державним органом контролю за діяльністю суб’єктів господарювання є існування між цими сторонами інформаційної асиметрії.
Однак саме по собі здійснення державного контролю потребує значних витрат бюджетних коштів.
По-друге, інколи важко віднести ту чи іншу проблему, яку пропонується вирішити шляхом прийняття регуляторного акту, до категорії проблем, пов’язаних з неспроможностями ринку або з іншими випадками, у яких втручання держави є виправданим. Це не значить, що слід відразу відмовитися від пропозиції про введення державного регулювання для подолання тієї проблеми, яку важко класифікувати. Проте в цьому випадку необхідно особливу увагу приділити визначенню причин виникнення цієї проблеми та цілей впровадження пропонованого регуляторного акту.
Все це вимагає одночасно з визначенням доцільності державного втручання для вирішення певної проблеми також і описати цю проблему.
Чому необхідно описувати проблему, яку пропонується вирішити шляхом прийняття регуляторного акту?
Перш за все, це допоможе ще раз пересвідчитися у тому, що визначена ним проблема є дійсно тією проблемою, яка потребує державного втручання і не може бути вирішена ринком самостійно. Тобто недостатньо лише вказати, що існує певна проблема.
Крім того, опис проблеми також є необхідним для того, щоб визначити прийнятний план заходів для розв’язання цієї проблеми і форму цих заходів, встановити необхідну “глибину” та “жорсткість” державного регулювання або, навпаки обґрунтовано довести потребу у відмові від пропозиції щодо втручання держави. Для цього в описі проблеми слід вказати не лише суть проблеми, але й причини її виникнення, а також оцінити розмір шкоди, який завдає суспільству існування цієї проблеми.
З метою аналізу проблеми необхідно послідовно подати чіткі відповіді на такі питання:
1) в чому саме полягає проблема?
2) які причини призвели до існування проблеми?
3) якою є сфера негативного впливу існуючої проблеми та інтересам яких груп існування проблеми завдає шкоди?
Нанесення (завдання) шкоди можна визначити окремо для інтересів таких великих груп як громадяни, суб’єкти господарювання та держава, але також можна виділити більш вузькі групи в межах цих великих груп. Слід намагатися якомога точніше обмежити об’єкт негативного впливу.
4) яким є розмір шкоди, який завдає існування проблеми?
Розмір шкоди повинен бути визначений кількісно, наскільки це є можливим; якщо ж визначення розміру у кількісних показниках є неможливим, необхідно подати якісні показники.
5) які існують ризики, пов’язані із невтручанням у вирішення проблеми?
Крім того, рекомендується (але не обов’язково) для кращого розуміння суті і причин виникнення проблеми та розміру заподіюваної її існуванням шкоди відповісти на такі питання:
які зовнішні умови сприяли виникненню проблеми?
які групи одержують вигоди від існування проблеми?
які групи зазнають найбільшого негативного впливу від існування проблеми?
який розмір шкоди завдає існування проблеми для кожної групи?
чи існуюча проблема є довготривалою, чи вона виникла порівняно недавно?
чи існуюча проблема виникла вперше, чи її виникнення повторюється?
Наступним кроком після надання відповідей на ці запитання має бути пояснення, чому описана проблема не може бути розв’язана за допомогою дії ринкового механізму або завдяки цілеспрямованим діям учасників ринку. Це фактично є обґрунтуванням потреби у державному втручанні для вирішення проблеми.
Для полегшення цього завдання доцільно описану проблему розкласти на окремі складові, проаналізувати взаємодію цих складових і на підставі попередніх висновків віднести проблему, наскільки це є можливим, до будь-якої з неспроможностей ринку або інших випадків виправданого державного втручання у роботу ринку, визначених у цій главі. В окремих випадках описану проблему можна віднести відразу до двох неспроможностей ринку, що означає, що проблема має два аспекти. Іншим крайнім випадком може бути неможливість віднесення описаної проблеми до будь-якої з неспроможностей ринку або інших випадків виправданого державного втручання.
Крім того, при обґрунтуванні потреби у державному втручанні слід вказати, які заходи були раніше вжиті для розв’язання описаної проблеми і чому вони не досягли успіху.
Зрозуміло, що якщо буде отримано висновок про відсутність потреби у державному втручанні, такий висновок слід також доводити.
Опис проблеми стане більш зрозумілим, якщо додержуватись декількох технічних вимог.
Так, описувати проблему слід таким чином, щоб опис слугував відправним пунктом або для обґрунтування потреби у державному втручанні, або для обґрунтування відсутності такої потреби. Опис проблеми не повинен поєднувати у собі фрагментів цих двох взаємовиключних точок зору. Адже опис проблеми, яку пропонується вирішити шляхом прийняття регуляторного акту, повинен давати чітке розуміння щодо того, чи існує доцільність державного втручання, чи ні.
Слід завжди намагатися тримати в центрі опису суть проблеми та не витрачати зайво часу на деталізацію інших, мало пов’язаних з суттю проблеми питань. Насамкінець, слід пам’ятати, що читач скоріше за все не має попередніх знань щодо суті проблеми, а тому необхідно намагатися писати опис проблеми так, щоб його зрозумів непідготовлений читач. Тобто, слід подавати матеріал у розвитку та логічній послідовності, за необхідності повертаючись до попередніх висновків, уникати використання спеціальної термінології, а якщо таке уникнення неможливе – чітко пояснювати значення цих термінів.