4) Страхування ризиків.

В деяких випадках заходи, які прямо спрямовуються на мінімізацію чи взагалі усунення іс­нуючих ризиків, є неефективними або витратними. За цих умов більш ефективним є страху­вання цих ризиків. У цьому випадку завдання державних органів полягає у створенні умов для добровільного страхування суб’єктами господарювання своєї відповідальності за шкоду, заподіяну споживачам товарів, або (якщо існує необхідність) у встановленні обов’язковості такого виду страхування.

Зрозуміло, що дії державних органів не можуть бути обмежені лише цим, адже успіх у засто­суванні страхування ризиків значною мірою залежить від забезпечення умов для конкурен­ції на ринку страхових послуг. Крім того, обов’язковість страхування відповідальності суб’єктів господарювання, заподіяну споживачам, слід лише у виправданих і дуже обмеже­них випадках, коли існує справді реальний і значний рівень ризиків для життя, здоров’я та майна споживачів, а страхування у добровільному порядку не розвивається. Слід пам’ятати, що ефективним, а головне – справедливим страхування ризиків буде у тому випадку, коли страхуються ризики виробників продукції, а не тих суб’єктів господарювання, які лише реа­лізують цю продукцію.

5. Інформаційне регулювання.

Під інформаційним регулюванням розуміється використання засобів, які підвищують рівень доступності інформації, необхідної для нормальної діяльності суб’єктів господарювання та громадян (споживачів).

Інформаційне регулювання є одним із способів подолання такої неспроможності ринку як проблема інформаційної асиметрії (детальніше про цю неспроможність ринку див. главу 4 посібника). Тобто, переважно завданням інформаційного регулювання є створення умов для компетентного вибору споживачем товарів та послуг.

До інструментів інформаційного регулювання належать законодавчі вимоги щодо обов’язкового надання виробниками та постачальниками товарів обсягу інформації про ці товари, достатнього для забезпечення компетентності споживача у виборі (зокрема, вимоги щодо рекламування та маркування товарів, пред’явлення споживачам документів, які під­тверджують безпеку товарів). Введення в дію цих засобів дозволяє у деяких випадках запобі­гати встановленню обов’язкового підтвердження відповідності продукції чи заборони до­ступу цієї продукції на ринок.

Наприклад, для зменшення обсягів споживання електроенергії може бути встановлена вимога до виробників привести рівні споживання електроенергії виробленими ними електроприла­дами у відповідність до встановлених режимів використання електроенергії. Однак у цьому випадку дешевше буде встановити вимогу щодо зазначення на електроприладах рівнів споживання електроенергії та поінформувати покупця про вартість одиниці еле­ктроенергії та дати йому можливість самому вибирати прийнятний електроприлад.

Особливим інструментом інформаційного регулювання, який дозволяє підвищити компете­нтність споживачів, є запровадження об’єктивного рейтингу товаровиробників чи продукції за критеріями.

По-іншому діють такі засоби для підвищення рівня доступності необхідної інформації як централізоване забезпечення інформацією через офіційні публікації, телевізійні повідом­лення, проведення телефонних “гарячих ліній”, через які надаються поради (наприклад, щодо користі здорового харчування та шкідливості паління). До цієї категорії засобів нале­жать і публічні навчальні програми, спрямовані на надання необхідних знань, яких не ви­стачає суб’єктам господарювання чи споживачам.