1. Нерівномірність економічного розвитку різних країн світу.

Кожна держава проводить власну економічну політику, спеціалізуючись на тих галузях промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери обслуговування та ін., що дозволяє мати значні переваги.

2. Відмінності в сировинних ресурсах.

Для країн, які мають обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок (а таких країн більшість), ЗЕЗ є способом отримання необхідних товарів. Країни з великим ресурсним потенціалом будують свою економічну політику на основі реалізації експортного потенціалу.

3. Відмінності в людських ресурсах.

Щорічно в пошуках роботи в світі переміщуються понад 25 млн. чол. Донорами роб. Сили є: Індія, Китай, Пакистан, Нігерія та ін. Вони забезпечують робочою силою Західну Європу, США, Близький Схід та ін. Цей процес є об’єктивним і сприяє розвитку ЗЕЗ.

4. Нерівномірність розміщення фінансових ресурсів.

В кінці ХХ ст. сталося суттєве підвищення рівня прямих іноземних інвестицій, які сягнули 300 млрд. дол. США/рік, що є однією із закономірностей розвитку МЕВ.

5. Характер політичних відносин.

Розвиток ЗЕЗ стимулює пошук способів розв’язання суперечностей між країнами, що дозволяє гасити політичні конфронтації між країнами. В свою чергу політична стабільність створює сприятливі умови для МЕВ.

6. Різний рівень науково-технічного розвитку.

За посередництва ЗЕЗ, країни вирішують не тільки проблему підвищення ефективності процесу виробництва, але і проблему розширення товарної номенклатури, отримання нових технологій та ін. Обмін між країнами науковими працівниками та спеціалістами дозволяє підтримувати в країні високий технологічний та інтелектуальний рівень.

7. Специфіка географічного положення, природних та кліматичних умов.

Завдяки ЗЕЗ країни реалізують свій потенціал у туристичному, рекреаційному напрямах та реалізовують вигоди від транзиту вантажів через територію країни, що є важливим джерелом валютних надходжень.

ІІ.

МЕЗ мають багатовікову історію і, звичайно, не могли залишитися поза увагою вчених-економістів, які прагнули зрозуміти економічного природу цього явища і обґрунтувати відповідну систему поглядів на механізм їх здійснення.

Першим суттєвим кроком в розвитку економічної думки є

• Теорія меркантилізму. (В.Стаффорд, Г.Скаруффі, Т. Ман) Ототожнювала добробут держави з накопиченням дорогоцінних металів шляхом розширення експорту і обмеження імпорту через втручання держави.

• Теорія абсолютних переваг. (А.Сміт) Суть цієї теорії полягає в тому, що добробут нації залежить не стільки від накопиченого в країні золота, а від її здатності виробляти товари та послуги. Країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими витратами (мають абсолютну перевагу) і імпортують ті, виробництво яких обходиться дешевше.

• Теорія відносних переваг. (Д.Рікардо) Суть цієї теорії полягає в тому, що кожна країна спеціалізується на виробництві та експорті тих товарів, в яких вона має порівняльну перевагу, тобто виробляє їх з більш низькими витратами (а, отже, має й більші доходи від їх реалізації) в порівнянні з іншими країнами. Імпортує ж ті товари виробництво яких обходиться дорожче.

• Теорія взаємного попиту. (Джон Міль) Дає пояснення при якій ціні здійснюється обмін. Ціна формується на такому рівні, що сукупність експорту кожної країни дозволяє оплатити сукупність імпорту.

• Теорія співвідношення факторів виробництва. (Еллі Хекшер, Бертін Оллін) Суть цієї теорії полягає в тому, що кожна країна експортує ті товари, для виробництва яких має відносно надлишкові фактори виробництва, а імпортує ті, для виробництва яких відчуває певну нестачу.

• Теорія Поля Самуельсона. Зробив висновок, що у випадку однорідності факторів виробництва, ідентичності техніки, досконалої конкуренції і повної мобільності товарів, міжнародний обмін між країнами вирівнює ціну факторів виробництва.

• Кейнсіанство.(20-30 р.р. ХХ ст.) Відстоює думку, що ринок як система господарювання, має ряд недоліків і повинен жорстко контролюватися з боку держави. Для регулювання ЗЕЗ необхідне створення системи наднаціональних органів управління.

• Монетаризм. (50-60 р.р.) Проголошує думку про те, що система регулювання ЗЕЗ повинна регулюватися монетарними засобами, виходячи з того, що сукупний попит формується в залежності від пропозиції грошей. Монетаристи виступають проти надмірної наднаціональної керованості ЗЕД.

ІІІ.

Предметом курсу є механізм організації, регулювання, планування та ефективного управління процесами ринкової трансформації ЗЕД підприємств в Україні.

Об’єктом дисципліни є дослідження економічних відносин між суб’єктами господарювання різних країн, що виникають в процесі функціонування їх на зовнішньому ринку.

Метою дисципліни є обґрунтування , систематизація та узагальнення окремих закономірностей, умов, принципів, процесів і особливостей здійснення ЗЕД підприємствами України на зовнішніх ринках і надання відповідних знань зацікавленим особам.

Основні завдання дисципліни:

• Визначення сутності ЗЕД, цілей, мотивів та передумов їх виникнення;

• Характеристика правових умов розвитку ЗЕД;

• Вивчення форм і видів ЗЕД;

• Вивчення організації та техніки ЗЕ операцій;

• Отримання навичок укладання ЗЕ контрактів;

• Оцінка еф-ті ЗЕД.

Основні методи аналізу (методологічні інструменти аналізу ЗЕД).

1. Системний метод передбачає аналіз ЗЕД як цілісного системного утворення.

2. Діалектичний метод передбачає виявлення діалектичних суперечностей розвитку системи ЗЕД та пошук шляхів їх розв’язання.

3. Метод економічного аналізу передбачає аналіз законів і закономірностей розвитку ЗЕД та принципів, методів, форм, інструментів, механізму їх дій та використання.

4. Статистичний метод передбачає аналіз фактологічного матеріалу, що характеризує розвиток системи ЗЕД.

Метод економічного моделювання передбачає використання комп’ютерної та обчислювальної техніки для розробки програм і моделей розвитку ЗЕД.

VІ.