Види квот:

• глобальна – для певних товарів без вказівки країн, куди він е/і.

• групова – для певних товарів з вказівкою групи країн, куди він е/і.

• індивідуальна - для певних товарів з вказівкою конкретної країни, куди він е/і.

• Ліцензування

Ліцензування – це обмеження у вигляді отримання права чи дозволу (ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз/вивіз товару.

Види ліцензій:

• Глобальна – дозвіл на ввезення/вивіз певного товару у будь-яку країну за певний проміжок часу без обмеження кількості.

• Генеральна - дозвіл на ввезення/вивіз певного товару протягом року без обмеження кількості угод.

• Разова - дозвіл на ввезення/вивіз певного товару, терміном до одного року, що видається на здійснення однієї операції.

Ліцензуванню підлягають:

1. Товари та послуги, які включені у список товарів державного значення.

2. Товари та послуги е/і яких є важливим об’єктом зовнішньої політики України.

3. Продукція підприємств, які допускають демпінг.

• Добровільне обмеження експорту – це кількісне обмеження експорту, яке ґрунтується на зобов’язанні одного з партнерів обмежити обсяг Е. Зазвичай нав’язане під загрозою санкцій з боку сильнішої країни.

• Встановлення мін. імпортних цін – це дотримання експортером рівня цін країни-імпортера.

• Ембарго, що є найбільш жорстким заходом регулювання ЗЕД і означає повну заборону Е. чи І.

• Імпортні депозити – це форма застави, яку імпортер повинен внести в свій банк перед купівлею іноземного товару.

• Валютні обмеження – державне обмеження на операції з валютою.

• Технічні бар’єри – перевірка відповідності продукції міжнародним і національним стандартам.

- Принцип "країни споживання" полягає у тому, що всі товари, які споживаються в даній країні, незалежно від походження - вітчизняні чи імпортовані, - обкладаються однаковими податками.

- Спеціальні імпортні податки та збори, які за своїм економічним змістом відповідають імпортному миту, але застосовуються державою тільки у певних випадках.

Таким податком є акцизний збір, який стягується як з вітчизняних, так і з імпортованих товарів. Національний товаровиробник має можливість скористатися відстроченням сплати акцизного збору, але отримувач зобов'язаний сплатити цей податок за імпортований товар безпосередньо при митному оформленні та випуску його у вільний обіг на внутрішній ринок.

У зв'язку з тим, що методика оподаткування вітчизняних товарів відрізняються від оподаткування імпортованих товарів, вони будуть дорожчими відносно вітчизняних товарів.

До стимулюючих методів належать:

1. Експортні субсидії – це грошові виплати, скеровані на підтримку національних товаровиробників та побічну дискримінацію імпорту.

Розрізняють такі види субсидій:

- прямі - дотації вітчизняному товаровиробнику, які спла­чуються безпосередньо в разі здійснення експортної операції;

- непрямі - приховане дотування експортерів наданням пільг в оподаткуванні, пільгових умов страхування, тощо;

- внутрішні - бюджетне фінансування виробництва товарів, що реально конкурують з імпортними на внутрішньому спо­живчому ринку;

- експортні - бюджетні виплати національним експортерам, які покривають частину витрат і в такий спосіб підвищують конкурентоспроможність вітчизняних товарів на зовнішніх ринках.

2. Експортне кредитування - це метод, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками.

Воно може здійснюватись у формах:

- кредитів національним експортерам від державних банків під ставку відсотка, нижчу за ринкову;

- державних кредитів іноземним імпортерам за умови дотримання ними зобов'язань купувати товари лише у фірм цієї країни;

- страхування комерційних та політичних експортних ризиків національних експортерів.

3.Податкові пільги – зниження рівня податків.

4. Державні закупівлі - це метод, згідно якого від державних органів і підприємств вимагається купувати певні товари лише у національних фірм, якщо навіть вони дорожчі за імпортні.

Це прихований метод торгової політики, Найчастіше така політика пояснюється вимогами національної безпеки.

ІІІ.

Процес проведення ЗТО включає в себе етапи, що складаються з визначеної послідовності стадій і оформляється відповідними супроводжуючими документами. Вони є наступними:

1. Підготовчий етап.

Включає в себе наступні стадії:

• Аналіз кон’юнктури міжнародного ринку, рівня його монополізації, можливостей проникнення на цей ринок.

• Вибір форм і методів роботи на ринку.

• Вибір контрагентів.

• Аналіз і розрахунок цін.

• Рекламна компанія.

Вивчення ринку проводиться за програмою маркетингових досліджень, про які ми будемо говорити в наступній лекції.

2. Організаційний етап.

Включає в себе наступні стадії:

• Встановлення контакту з потенційним партнером.

• Підготовка і проведення переговорів.

• Укладання контракту.

3. Виконавчий етап.

Включає в себе наступні стадії:

- Підготовка товару до відвантаження (при експорті), чи до прийому товару (при імпорті).

- Оформлення документації.

- Укладання допоміжних договорів.

- Здійснення розрахунків.

2.2. План семінарського заняття