6.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 8

Питання для обговорення

1. Сутність зустрічної торгівлі та причини її існування.

2. Бартерні операції як вид зустрічної торгівлі.

Семінарське заняття 9

Питання для обговорення

1. Характеристика торговельних компенсаційних операцій.

2. Промислові компенсаційні операції.

6.3. Інформаційні джерела

1. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Навчальний посібник – ЦУЛ, 2002. – 171 с.

2. Макогон Ю.В., Рижиков В.С., Касьянюк С.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства. – К., 2006. – 423 с.

3. Транснаціональні корпорації: особливості інвестиційної діяльності. За ред. Якубовського С.О., Козака Ю.Г., Савчука О.В. – К., 2006. – 486 с.

4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю. Під ред. А.І. Кредісова. – К.: Віра-Р, 1998. – 447 с.

Тема 7. Послуги в зед

7.1. Методичні поради до вивчення теми

І.

Наступною формою міжнародного економічного співробітництва між країнами є торгівля послугами, яка останнім часом розвивається надзвичайно динамічно. В останні роки в розвинутих країнах експорт послуг вдвічі перевищує експорт товарів.

Послуги одночасно є і предметом, який торгується на світовому ринку і його потужним та динамічним каталізатором. Сьогодні на послуги припадає близько 2/3 світового валового продукту. Загальний обсяг ринку експорту послуг в 2004 р. склав 1,5 трлн. дол., що складає 20% світового експорту.

Так, у секторі послуг США зайнято понад 70% економічно активного населення, у країнах Західної Європи – від 60% (ФРН, Фінляндія) до 70% (Бельгія, Нідерланди, Норвегія). Аналіз внутрішньої структури сектора послуг цих країн показує, що активніше тут розвиваються не традиційні галузі типу готельного й ресторанного бізнесу, а фінансові, освіта, охорона здоров’я, дизайн, соціальне забезпечення.

В деяких розвинутих індустріальних країнах Південної та Східної Європи, Китаю “нових індустріальних країнах” (Аргентина, Бразилія, Мексика, Малайзія, Гонконг, Сінгапур, Тайвань, Республіка Корея), в найбільш розвинутих країнах Африки частка зайнятих у сфері послуг становить 30-40%, а їх структура характеризується підвищеною часткою виробничих (транспорт, зв’язок) і пониженою – фінансових, інформаційних, соціальних послуг.

У доіндустріальних країнах Африки, Азії, Латинської Америки частка зайнятих у секторі послуг є відносно високою через нерозвиненість промисловості та сільського господарства. Наприклад, у Сальвадорі – 69%, Гондурасі – 72%, Беніні – 74%. В структурі переважає готельний та ресторанний бізнес.

У країнах з перехідною економікою продовжується впевнений ріст торгівлі послугами. Якщо говорити про певні країни, то підвищені темпи росту їх експорту спостерігалися в Польщі, Угорщині, Словаччині, а імпорту – РФ, Україні, Угорщині.

Україна займає п’яте місце серед країн з перехідною економікою, як за експортом, так і за імпортом послуг з відповідними показниками 3,9 млн. дол та 3,2 млн. дол. Після Росії, Польщі, Угорщини та Чехії. Щодо торгівлі послугами України з ЄС, то загальний обсяг становить зараз 813,5 млн. дол.

Логічно, що існує міжнародний ринок послуг, тобто система спеціалізованих ринків послуг, участь в якій беруть всі країни.

Участь у роботі світового ринку послуг (як і за товарної торгівлі) обумовлюється природними факторами та спеціалізацією країни, сучасними тенденціями прогресу.

Головними “макрогравцями” на світовому ринку послуг є традиційні лідери світової економіки: США, Англія, Німеччина, Японія, Італія, Франція, Нідерланди. Вони мають не тільки найбільшу “масу” послуг, а й забезпечують їх найрізноманітнішу номенклатуру і їх високотехнологічні зразки.

Ці ж самі країни, а також Китай та Індія є і провідними імпортерами послуг.

Послуга – це економічна діяльність одного відособленого та незалежного суб’єкта на користь та за згодою іншого за певну винагороду на його користь.

Послуга м. б. самостійним товаром, а може бути супроводом товару, що продається. Метою такої діяльності є задоволення духовних, інформаційних, фізіологічних потреб споживача та надання кращого стану матеріальному об’єкту, що перебуває у власності споживача.

Послуга на відміну від товару, зазвичай не може існувати як реальний уособлений об’єкт незалежно від покупця чи споживача. Вона споживається у час її надання та забезпечує фізіологічне поліпшення якості життя. Це відрізняє торгівлю послугами від товарних операцій.

Основні фактори зростання ринку послуг.

• Поширення інформаційних та комп’ютерних технологій, що спричинило поширення попиту на послуги з обслуговування комп’ютерних носіїв (приклад – “Майкрософт”);

• Наявність в тих секторах економіки, що займаються наданням послуг, більш високої норми прибутку та більш коротких строків окупності інвестицій, що сприяє переливу капіталу зі сфери виробництва у сферу послуг;

• Можливість успішної діяльності у сфері послуг невеликих комерційних структур при невеликому стартовому капіталі (готельні, ресторанні, ділові послуги) та необов’язковому залученні найманої робочої сили.

В процесі торгівлі послугами, держава, з одного боку, може відігравати більшу роль (транспорт, освіта, медицина), а з іншого – втрачати важелі ефективного контролю над економічними процесами (обмін інформацією через комп’ютерні мережі).

Для класифікації послуг можна вибрати безліч критеріїв. Ми зупинимося на описовому класифікаторі і виділимо основні групи послуг:

• Торгово-посередницькі послуги

• Технологічні послуги

• Транспортні послуги

• Міжнародний туризм.

• Фінансові

• Лізингові

• Рекламні, тощо.

ІІ.

Під торгово-посередницькими послугами розуміють операції, зв’язані з купівлею-продажем товарів, котрі виконуються з доручення виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі угоди, що укладається між ними, чи окремого доручення.

Якщо збут продукції на зовнішньому ринку здійснюється через торгово-посередницьку ланку, то має місце непрямий збут.

Головна перевага такої форми збуту продукції полягає в тому, що виробнику не потрібно вкладати значні кошти в організацію власної збутової мережі. Крім цього виробник звільняється від турбот, зв’язаних з доставкою товару, сортуванням, упакуванням, підбором асортименту, пристосування до вимог місцевого ринку.

Однак збут через посередників має недолік – відсутність прямого контакту з ринком збуту, а як наслідок - залежність від порядності цього посередника.

Класифікація торгово-посередницьких операцій.

В залежності від функцій, які виконують посередники, виділяють наступні види торгово-посередницьких операцій: