6. Міжнародні виставки та ярмарки.

Ярмарок – це періодичний ринок. Де зустрічаються продавець і покупець. Ярмарки бувають місцеві, національні, міжнародні. За характером виставленого товару – універсальні та спеціалізовані.

Виставка – це публічна демонстрація досягнень в певній галузі економіки, науки, культури. Їх організовують в основному з метою реклами товарів. В деяких країнах функціонують постійно діючі виставки.

До постійно діючих В. та Я. належать Я. у Нью-Йорку, Монреалі, Чикаго, Мілані, Палермо, Парижі, Марселі, Токіо. В Східній Європі – Лейпціг, Пловдив, Брно, Загреб. У країнах, що розвиваються – Туніс, Дамаск, Касабланка, Тріполі, Алжир.

Організаторами Я. і В. є торгові палати, асоціації торговців та підприємців, державні органи та приватні підприємства.

• Питаннями регулювання їх діяльності займаються Спілка міжнародних ярмарків (50 країн) і Міжнародне бюро виставок ( в т.ч. Україна).

7.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 10

Питання для обговорення

1. Поняття міжнародного ринку послуг.

2. Сутність торгово-посередницьких послуг.

Семінарське заняття 11

Питання для обговорення

1. Класифікація суб’єктів посередництва.

2. Операції суперницького типу.

7.3. Інформаційні джерела

1. Саллі В.І., Трифонова О.В., Швець В.Я. “Основи ЗЕД”: Навчальний посібник. – К. – ВД “ПРофесіонал”, 2003. - 176 с.

2. Заблоцька Р.О. Світовий ринок послуг: Підручник. 2-е видання. – К.: Знання України, 2005. – 280 с.

3. Румянцев А.П., Башинська А.І., Корнілова І.М., Коваленко Ю.В. Міжнародна торгівля: навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2004. – 376 с.

Тема 8. Організація і технологія міжнародних перевезень.

8.1. Методичні поради до вивчення теми

І.

Економічна ефективність ЗЕД, багато в чому залежить від правильно вибраних не тільки базисних, але і транспортних умов поставки товарів. В контракті купівлі-продажу є спеціальний розділ - транспортні умови поставки. В ньому передбачені обов'язки сторін по відношенню до переміщення товару. В цьому розділі, як правило визначають:

• хто несе транспортні витрати по доставці товару;

• хто надає транспортні засоби для перевезення товару;

• положення вантажу по відношенню до транспортного засобу;

• хто здійснює завантаження товару на транспортні засоби і вивантаження з них та ін.

Основу транспортних умов складають базисні умови поставки. Встановлюючи базисні умови поставки в контракті купівлі-продажу, сторони визначають свої обв'язки, в числі яких є питання транспортного переміщення об'єкті контракту.

Транспорт є основною сполучною ланкою між продавцем і покупцем. Мета транспортування - своєчасна доставка вантажу в належному стані в кінцевий пункт призначення.

Перевезення, незалежно від виду транспорту, може істотно впливати на зміну кінцевої вартості товару. Тому важливо забезпечувати перевезення безпечним маршрутом, із кращим сервісним обслуговуванням і за найменших витрат.

В кожному окремому випадку зміст транспортних угод залежить від виду транспорту, характеру товару, типу угоди, базисного місця поставки, а також дії міжнародних договорів, угод, конвенцій, звичаїв країни.

Під транспортним забезпеченням розуміють сукупність шляхів сполучення, рухомих перевізних засобів, а також різних споруд та пристроїв, що забезпечують їх роботу.

Компоненти транспорту:

1. Шляхи (природні, штучні, покращені);

2. Термінали (склади, вокзали, аеропорти).

3. Рухомий склад (тягові засоби, вантажні засоби).

На сьогоднішній день функціонує 6 видів транспорту, а саме:

1. Морський;

2. річковий;

3. залізничний;

4. автомобільний;

5. авіаційний;

6. трубопровідний.

ІІ.

Існують різні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обстави, а саме:

1)ВИД ВАНТАЖУ. Вантажі, що перевозяться класифікуються:

• за природним походженням: (мінеральні, тваринного, рослинного походження);

• за біохімічним складом (неорганічні, органічні);

• за ступенем обробки (сировинні, напівфабрикати, готові вироби);

• за споживчим призначенням (продовольчі, промислові).

• За міжнародною транспортною класифікацією всі вантажі поділяються на:

1. Генеральні вантажі – штучні вантажі (в упаковці чи без).

2. Масові вантажі – являють cобою певну масу, яка перевозиться у великій кількості без упаковки.

• Наливні (нафта, жири, спирти);

• Навалочні (руда, добрива, концентрати);

• Насипні (зерно, цукор);

• Лісові.

3. Особливорежимні – це ті вантажі, що перевозяться і зберігаються при дотриманні спеціальних правил (небезпечні, швидко псуються, живі тварини, птахи).

2) ВІДСТАНЬ І МАРШРУТ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. Місце відправленню вантажу в кінцевий пункт перевезення є також визначальним при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовуються залізничний, автомобільний авіаційний транспорт.

3) ФАКТОР ЧАСУ. Очевидно, що найшвидший спосіб доставляння вантажів - авіатранспорт. Проте він дорогий і тому застосовується тільки в екстрених випадках, коли необхідно доставити вантаж якнайшвидше. В інших випадках розробляють добре сплановані програми поставок, орієнтуючись на плани перевезень транспортних компаній, щоб уникнути дорогих поспішних перевезень. Товари бажано закуповувати в тих країнах, із яких їх зручніше доставляти.

4) ВАРТІСТЬ ПЕРЕВЕЗЕННЯ. Не існує якихось конкретних правил, що дозволяють визначити точний відсоток вартості транспортних витрат відносно вартості товару. Здоровий глузд підказує, що це має бути невеликий відсоток, за винятком тих випадків, коли вибір відсутній і можна використати лише один доступний шлях - повітряний чи сухопутний. У цьому разі повітряні перевезення автоматично прирівнюються до сухопутних перевезень. Невеликі і середні за обсягом партії вантажу можна доставляти і повітрям, і сушею приблизно за однаковими цінами.

5) БЕЗПЕКА ТРАНСПОРТУВАННЯ. Крихке й дороге устаткування найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки висока (запчастини автомобілів конторське автоматизоване і звичайне обладнання фармацевтичні товари й медикаменти тощо), доставляються як правило, традиційним способом - морем, в основному в контейнерах, хоч коштує це трохи дорожче. Треба пам'ятати що виплата страхового відшкодування вантажоодержувачу є лише фінансовою компенсацію і ніколи не відшкодує йому тих незручностей, що їх здатна створити партія вантажу, яка прибула в поганому стані.

ІІІ.

Розглянемо організацію міжнародних перевезень основними видами транспорту.

1. Морські перевезення. На міжнародні морські перевезення припадає значний об'єм вантажообігу світової зовнішньої торгівлі - біля 60%. Основну частину міжнародних морських вантажопотоків складають масові наливні й навальні вантажі. Це сира нафта, нафтопродукти, залізна руда, кам'яне вугілля, зерно і т.д. З інших виділяються генеральні вантажі; тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продукти.

В міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми організації руху суден:

- регулярне (у вигляді лінійного судноплавання)

- нерегулярне (у вигляді трампового судноплавства).

Лінійне судноплавство являє собою таку форму транспортних послуг, яка забезпечує регулярні перевезення за оголошеним розкладом між наперед установленими портами.

Вантажний потік лінійного судноплавства складають, в основному, генеральні (тарно-поштучні) вантажі. На лінійних суднах перевозяться невеликі партії вантажів, в основному, це готові вироби і напівфабрикати.

Морське сполучення між певними портами називається лінією.

Розрізняють такі типи ліній:

• односторонні - характеризуються тим, що на них працюють судна тільки одної країни чи одної судноплавної компанії;

• двохсторонні, на яких працюють судна двох країн (за узгодженням) або двох судноплавних підприємств;

• конференціальні, на яких працюють судна двох чи більше компаній з одної чи різних країн.

Головне призначення конференційних ліній (конференційних угод) полягає у встановленні однакових тарифів й умов перевезення для всіх учасників перевезень (конференцією вважається група, що складається з двох чи більше перевізників, які надають послуги по міжнародних лінійних перевезеннях у визначеному напрямку).

Головним документом в морських перевезеннях являється коносамент. Це документ, виданий судновласником (капітаном) вантажовідправнику в свідчення прийняття вантажу для перевезення морським шляхом.

Коносамент виконує три основні функції:

1)засвідчує прийняття вантажу для перевезення;

2) являється товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний;

3) свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, по якому перевізник зобов'язується доставити вантаж проти надання документів.

В коносаменті містяться дані про назву судна, його власника, тоннаж судна, назву портів завантаження й розвантаження, суму фрахту і місце його оплати, кількість виданих екземплярів, в тому числі оригіналів, та ін. На полях коносаменту, оскільки він являється розпискою судновласника за товари, міститься їх опис. Підписується коносамент капітаном чи судноплавним агентом.

Фрахт – одна з форм оплати морських перевезень вантажу, пасажирів або використання суден на протязі певного терміну. Фрахтування – угода про найм судна для виконання рейсу (рейсів) на певний період.

Коносаменти можуть бути таких видів:

• іменний (вказує одержувача вантажу);

• на пред'явника;

• ордерний (виданий за "наказом відправника" або за "наказом одержувача").

Коносамент поділяється також на:

• прямий, тобто без перевалки;

• транзитний, що передбачає перевалки на шляху просування вантажу.

Як правило, виписуються три оригінальних екземпляри і декілька копій коносаменту, але тільки один з оригіналів може бути супроводжуючим документом.

Трампове судноплавство - форма організації судноплавства, в якому судна здійснюють нерегулярні рейси. Вони не мають чіткого розкладу і направляються судновласником туди, де є попит на тоннаж і пропозиції вантажів.

Трампове судноплавство займається, як правило, перевезенням окремих видів масових вантажів (ліс, вугілля, руда; зерно, нафта, нафтопродукти, цемент, добрива і т.д.). Хоч при необхідності можуть перевозити генеральні вантажі, упаковані чи не упаковані (обладнання, хімікати, металовироби, автомобілі, вагони, сільгосптехніку та ін.).

Договір на перевезення вантажів в трамповому судноплавстві підписується у формі чартера (договір між власником судна і суб’єктом ЗЕД на перевезення вантажу). Чартер грає головну роль в регулюванні сторін в трамповому судноплавстві. Тут коносамент - документ, що доповнює його.

Основними пунктами чартерного договору являються:

• час і місце підписання чартера;

• повна назва сторін;

• назва й опис судна;

• місцезнаходження судна в момент укладення договору;

• вид вантажу й спосіб його перевезення;

• умови завантаження і розвантаження, враховуючи демеридж (штраф за простій судна більше строку) і диспачу (винагорода, виплачена перевізником фрахтователю за більш швидке завантаження в порівнянні зі встановленими нормами);

• порядок виплати фрахту та ін.

В практиці морського судноплавства широко використовуються типові договори перевезень, що одержали назву проформ-чартерів. На їх основі укладаються чартери на перевезення конкретних товарів в певному напрямку.

В залежності від фрахтових угод розрізняють такі види чартера:

• рейсовий, за яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного або кількох портів відправлення в один або кілька портів призначення;

• тайм-чартер - це договір про оренду судна, коли все судно або його частина передається на конкретний час у розпорядження фрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов'язаний тільки утримувати судно у справному стані й оплачувати утримання екіпажу. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (паливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику ;

• димайс-чартер - це договір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтувальнику на обумовлений термін разом із командою, члени якої стають службовцями наймача, котрий бере на себе всі витрати щодо судна, у тому числі зарплату екіпажу й орендну плату судновласнику;

- бербоут-чартер - це наймання судна без екіпажу; фрахтувальник бере на себе всі витрати щодо його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Цей вид фрахтування суден широко застосовується під час придбання суден у розстрочку. У такому разі договір оренди є також і договором купівлі-продажу. Після завершення розрахунків фрахтувальник стає власником судна

2. Залізничні перевезення. Міжнародні залізничні перевезення здійснюють на основі двосторонніх і багатосторонніх міждержавних угод, а також міжнародної залізничної накладної.

Залізнична накладна являється договором перевезення і виконує наступні функції:

• підтвердження прийому вантажу до перевезення;

• товаросупроводжуючого документа;

• договору про перевезення.

Значну роль в регулюванні міжнародних залізничних перевезень відіграють міжнародні угоди. Вони ж визначають форму залізничної накладної.

В практиці міжнародної торгівлі широко використовується форма накладної, розроблена Міжнародною конвенцією по перевезеннях вантажів залізницею - МГК, яка з 1984 р. називається КОТІФ - (Угода про міжнародні вантажні перевезення). Учасниками КОТІФ являються 33 держави. Це головним чином країни Європи, а також ряд країн Азії і Північної Африки.

Текст накладної за КОТІФ друкується на стандартних бланках зазвичай на двох мовах. Скріплена штемпелем перевізника, вона супроводжує вантаж, а дублікат залишається у вантажовідправника.

До накладної додається товаросупроводжуюча документація:

• відвантажувальна специфікація,

• сертифікат якості,

• пакувальний лист і т.д.

Між колишніми соціалістичними країнами Європи й Азії була укладена багатостороння конвенція про міжнародну залізничну угоду (СМГС). З деякими доповненнями вона використовується і в даний час. Її учасники - країни СНД, колишні соціалістичні країни Азії (Китай, Монголія, Північна Корея, В'єтнам), Болгарія і Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Румунія, які денонсували СМГС, однак готові користуватися її положеннями.

Головне призначення СМГС полягає в тому, що для всіх залізниць - учасниць Угоди вона встановлює єдині перевізні документи. Угода складається з 8 розділів, в яких регулюється весь комплекс питань транспортного процесу:

• укладання договору перевезення,

• порядок прийому вантажів до перевезення,

• накладна,

• вирахування провізних платежів та ін.

СМГС доповнюється рядом тарифів, правил та інструкцій. Укладання договору міжнародного перевезення вантажів за СМГС оформляється накладною єдиного зразка, що складається з 5 листків.

Оригінал накладної - супроводжує вантаж до станції призначення і видається одержувачу разом з 5-м листком

1. Дорожна відомість - супроводжує вантаж до пункту призначення і залишається в пункті призначення.

2. Дублікат накладної - віддається відправнику після укладення договору перевезення.

3. Лист видачі вантажу - супроводжує відправлення до станції призначення і залишається в цьому пункті.

4. Лист-повідомлення про прибуття вантажу - супроводжує відправлення до станції призначення і видається одержувачу разом з оригіналом накладної і вантажем.

Крім того, заповнюється необхідна кількість додаткових екземплярів дорожної відомості (для дороги відправлення, транзитних доріг і митних органів).

Відправник вантажу одночасно з поставкою вантажу до перевезення для кожного відправлення видає станції відправлення накладну і її дублікат.

Вони виконують різні функції. Накладна після наложення штемпелю станції служить доказом укладення договору перевезення і основним перевізним документом. Дублікат накладної служить підтвердженням укладення договору перевезення і розпискою залізниці в прийнятті вантажу до перевезення. Накладну і дублікат заповнює вантажовідправник. Накладна повинна бути заповнена з дотриманням всіх правил СМГС.

Крім названих в Україні діють й інші важливі угоди в галузі міжнародних залізничних перевезень.

3. Автомобільні перевезення. Основні умови міжнародних автомобільних перевезень регулюються Конвенцією про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), укладеній в Женеві в 1956 р., учасником якої був і СРСР.

Договір перевезення оформляється автодорожною накладною.

Повна її назва "міжнародна товаротранспортна накладна", проте в оперативній роботі вона відома під назвою накладна ЦМР (СМК).

Її функції такі:

1. договір перевезення;

2. товаросупроводжуючий документ;

3. розписка перевізника.

Автодорожна накладна оформляється в трьох екземплярах. В ній вказуються:

• дата відвантаження;

• назва вантажу, що підлягає перевезенню;

• ім'я й адреса перевізника;

• назва одержувача;

• строк доставки і розмір штрафу за затримку в доставці;

• вартість перевезення.

Накладна підписується перевізником і вантажовідправником.

Крім автодорожної накладної з вантажем рухаються товаросупроводжуючі документи, такі як пакувальний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікат якості та інші.

4. Повітряні перевезення. Перевезення вантажів повітряним транспортом оформляються авіавантажною накладною.

Вона виконує функції:

1. договору про повітряне перевезення;

2. товаросупроводжуючого документа;

3. розписки аерофлоту в прийомі вантажу;

4. митної декларації.

Авіавантажна накладна виписується вантажовідправником в трьох екземплярах і вручається перевізнику разом з товарами.

Перший екземпляр має помітку "для перевізника", підписується вантажовідправником;

другий - "для одержувача", підписується вантажовідправником і перевізником і відправляється з товарами;

третій екземпляр з поміткою "для відправника" підписується перевізником і повертається вантажовідправнику після того, як товар прийнято.

Крім авіавантажної накладної, з товаром слідують необхідні товаросупроводжуючі документи.

Здебільшого покупці та продавці самі не в змозі виконати всю необхідну роботу для підготовки свого вантажу до транспортування. У цьому разі вони користуються послугами спеціалізованих фірм. Таку роботу можна доручити транспортно-експедиторським підприємствам (ТЕП), що надають великий комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) вантажів.

Це, зокрема, такі послуги:

• фрахтування суден і розрахунки за фрахтом;

• розрахункові операції за зовнішньоторговельними контрактами;

• телексна інформація;

• консультації за розрахунковими й експедиторськими операціями;

• митне декларування вантажів;

• навантажувально-розвантажувальні роботи;

• зберігання вантажів;

• автоперевезення;

• оформлення товаророзпорядчої документації;

• страхування вантажів;

• сортування, перетарування, нагромадження, комплектація вантажних партій збірних відправлень, маркування і перемаркування вантажів, а також інші операції, які не виконуються перевізниками в пунктах перевалювання і зберігання вантажів.

• ТЕП, регулярно транспортуючи велику кількість вантажів, користуються знижкою за фрахт суден та інших транспортних засобів, що зменшує фрахтові витрати їхніх клієнтів. Цим компенсується вартість послуг ТЕП для експортерів та імпортерів.

VІ.

БУП розроблені з метою врегулювання ЗТО і являють собою сукупність основних обов’язків контрагентів по транспортуванню, страхуванню, упаковці та маркуванню вантажу, по оформленню комерційної документації, вантажних робіт та інших операцій в процесі доставки товарів від продавця до покупця.

БУП характерні тільки для міжнародних контрактів. Їх застосування спрощує складання і погодження контрактів та допомагає знайти способи розділення відповідальності і вирішення виникаючих конфліктів.

Важливим моментом у виконанні БУП є чітке визначення моменту поставки товару, яка вважається закінченою:

• При перевезенні товарів залізницею – коли вагон чи контейнер приймається залізницею;

• При перевезенні автотранспортом – коли товар завантажений на транспортний засіб, пред’явлений покупцем;

• При перевезенні морським шляхом – коли контейнер прийнятий перевізником.

Обов’язковою умовою при виконанні умов поставки, є умова своєчасного інформування покупця продавцем про поставку товарів і про те, яким способом цей товар буде транспортуватися. Для цього продавець повинен пред’явити за свій рахунок документи, які б підтверджували поставку товару (оборотний коносамент, оборотна морська відомість, авіа вантажна накладна, річковий транспортний документ та ін.).

Всі БУП поділені на 4 групи. В основу цієї класифікації покладені відмінності в об’ємі зобов’язань контрагентів при доставці товарів.

1). Група “Е” – включає в себе один термін, який накладає мінімум зобов’язань. Згідно цих зобов’язань він повинен надати товар покупцеві в місцезнаходженні продавця.

2). Група “ F” – включає умови, які зобов’язують продавця передати товар перевізнику, вказаному покупцем.

3). Група “ C” – об’єднує умови, згідно яких продавець повинен забезпечити перевезення товару , але не обов’язково бере на себе ризики випадкового пошкодження, чи втрат товару.

4). Група “ D” – включає умови, котрі зобов’язують продавця всі витрати та ризики, які можуть виникнути при доставці товару. Ця група показників накладає на продавця максимальні обов’язки щодо продажу товару.

З метою однакового тлумачення комерційних термінів суб’єктами ЗЕД під час укладання договорів, запроваджені офіційні правила МТП, які спрощують міжнародну торгівлю. Вони носять назву “Інкотермс-2000”.

V.

Вперше ці правила були розроблені та опубліковані в 1936 р. МТП в Парижі. З часом ці правила коригувалися, відповідно тих змін, які відбувалися в міжнародній торгівлі.

Всього МТП було розроблено 6 редакцій “Інкотермс” – 53, 67, 76, 80, 90, 2000 років, кожна з яких відображає певний етап в розвитку організації і техніки здійснення міжнародних торгових угод.

“Інкотермс-2000” враховують розповсюдження останнім часом зон, вільних від митного оподаткування, збільшення використання електронного зв’язку, зміни в транспортуванні товарів.

“Інкотермс-2000” являють собою просте і чітке розяснення 13 термінів. Кожен з цих термінів був оновлений в порівнянні з варіантом “Інкотермс-90”.

На території України суб’єктів ЗЕД зобов’язано було додержуватися правил “Інкотермс” в 1994 р., згідно указу президента.

Необхідно підкреслити, що сфера дії “Інкотермс” обмежена питаннями, пов’язаними з правами і обов’язками сторін д-ру купівлі-продажу щодо поставки товарів, більше того, тільки в конкретних аспектах.