2. Сфера укладення колективних договорів

соціального партнерства та колективних угод Міністерства праці та соціальної політики і федерації профспілок України дали таку відповідь на це запитання: «Якщо ініціативу щодо проведення переговорів і укла­дення колективного договору не виявив орган, який представляє інте­реси трудового колективу, ЇЇ має виявити інша сторона, тобто власник або уповноважений ним орган (особа)»¹. Цим роз'ясненням і слід ке­руватися.

Міністерство праці та соціальної політки України у листі від 7 квітня 2006 р. № 2411/0/14-08/18 висловило позицію, згідно з якою укладення колективного договору є доцільним і необхідним, якщо в актах законодавства міститься пряме визначення про обов'язковість закріплення цих положень у колективному договорі (наприклад, ст. 15 Закону України «Про оплату праці»). Аналіз практики укладення ко­лективних договорів свідчить про поширення сфери їх дії. Останнім часом великого значення набуває практика укладення колективних договорів у транснаціональних корпораціях і фінансових промислових групах. У Рекомендаціях парламентських слухань на тему «Про стан дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян», схва­лених постановою Верховної Ради України № 892-VI, повідомлялося про те, що в Україні діють близько 80 000 колективних договорів, ними охоплено більш як 9,5 млн працюючих громадян, членів їх сімей і не­працюючих пенсіонерів. Отже, можна говорити про тенденцію до поширення сфери дії колективного договору і підвищення авторитету цього локального документа. Відповідальність за відсутність колек­тивного договору законодавством не встановлено. У статтях 17 та 18 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено лише відповідальність сторін за ухилення від участі в переговорах щодо укладення колективного договору і невиконання зобов'язань за колек­тивним договором.

Колективні договори мають укладатися також у бюджетних уста­новах. Останні є юридичними особами і використовують найману працю. Підтвердженням цього висновку може слугувати положення, яке міститься у ст. 13 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якої оплата праці працівників установ і організацій, що фінансу­ються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших

¹ Андрющенко, Є. Г. Суть колективного договору, відповіді на запитання, що ви­никають при застосуванні Закону України «Про колективні договори і угоди» [Текст] / Є. Андрющенко, А. Грошилін, А. Колот та ін. // Праця і зарплата. - 1994. - № 11.

139

w

Розділ 6. Колективні договори і угоди

нормативних актів України, Генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших поза­бюджетних коштів. У зв'язку з тим, що конкретні розміри тарифних ставок, посадових окладів встановлюються централізовано, вони не можуть бути предметом переговорів. Усі інші питання трудових і соціально-економічних відносин у межах компетенції сторін і фінан­сових можливостей установ, організацій можуть бути предметом пере­говорів при укладенні колективного договору.

На практиці виникають питання про те, чи слід укладати колектив­ний договір в установах і організаціях органів виконавчої влади, де працюють державні службовці. Норми трудового законодавства по­ширюються на останніх в частині, що не суперечить Закону України «Про державну службу». Умови праці та оплати державних службовців вирішуються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. На думку Головного управління державної служби при Кабінеті Міні­стрів України, коли у цих установах та органах і буде укладатися ко­лективний договір, то він матиме формальний характер¹. Але вважає­мо, що колективний договір може укладатися і в установах та організаціях, де працюють державні службовці. Більшість з них є най­маними працівниками, на них поширюються численні пільги і гарантії, передбачені законодавством про працю. Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних орга­нах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій дер­жави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. З одного боку, їм притаманні ознаки найманих працівників, а з друго­го — їх статус має свої особливості. Вони повинні забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань відповідних органів, що на­лежать до їх компетенції.

Відповідно до Стратегії реформування системи державної служби в Україні, затвердженої Указом Президента України від 14 квітня 2000 p., реформування передбачає вдосконалення кадрового потенціалу, створен­ня оновленого, потужного, дієздатного державного апарату. Основними цілями і завданнями державної служби в Україні є сприяння незмінності конституційного ладу, створення умов для розвитку відкритого громадян­ського суспільства, захист прав і свобод людини і громадянина. Але це не означає, що в установах і організаціях, де працюють державні службовці, не можуть укладатися колективні договори. їх можна укладати, але зміст

¹ Рішення приймає керівник [Текст] // Уряд, кур'єр. - 1997. - 11 верес. 140