6.4. Ефективність управління кредитним портфелем

У міжнародній практиці для оцінювання якості активів банку за­стосовується коефіцієнт (k), обчислений як відношення середньо­зваженої суми класифікованих активів до капіталу банку і вираже­ний у процентах. Середньозважена сума класифікованих активів -це сукупний розмір можливих втрат за активними операціями, на­самперед за кредитами, який вимірюється величиною резерву:

6.3.1

де КА — середньозважена сума класифікованих активів; К - капітал банку.

Наприклад, за методикою, прийнятою у СІЛА, чисельник цього показника дорівнює сумі 20 % субстандартних, 50 % сумнівних і 100 % безнадійних кредитів, тобто фактично є величиною резерву на відшкодування втрат за кредитними операціями банку.

Показник ризику кредитного портфеля банку знаходять як відношення розрахункового значення резерву під нестандартну заборгованість за кредитними операціями банку до вартості всього кредитного портфеля (у відсотках):

6.3.2.

де IR – показник ризику кредитного портфеля; R – розрахункове значення резерву під нестандартну заборгованість (під контролем субстандартні, сумнівні, безподібні) за кредитними операціями банку; V – обсяг кредитного портфеля банку.

Коефіцієнт ефективності управління кредитним портфелем банку визначається за формулою:

6.3.3.

де kC – коефіцієнт ефективності управління кредитним портфелем; d – дохідність портфеля; - безризикова ставка; IR – показник ризику кредитного портфеля.

6.5 Сутність, аналіз та оцінювання ризику ліквідності

Ризик ліквідності є одним із дев’яти видів ризиків, визначених НБУ для здійснення контролю та банківського нагляду.

Ризик не збалансованої ліквідності визначається ймовірністю настання ситуації невідповідності між попитом і пропонуванням ліквідних коштів.

Ризик ліквідності – це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність банку виконати свої зобов’язання в належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятих втрат.

Ризик ліквідності виникає через нездатність управляти незапланованим відпливом коштів, змінами джерел фінансування та/або виконувати позабалансові зобов’язання. На підвищення ризику ліквідності впливають як зовнішні (загальносистемні), так і внутрішні чинники. До загальносистемних чинників належать такі, як нерозвиненість фінансового ринку, брак ліквідних ринків для окремих активів, що ускладнює їх продаж за прийнятою ціною в короткі строки, загальні кризові явища в економіці, які унеможливлюють безперебійне залучення коштів. Чинники підвищення ризику ліквідності, пов’язані з діяльністю конкретного банку, такі: дисбаланс грошових потоків, викликаний невідповідністю структури вимог та зобов’язань банку; недостатність ліквідних активів; нестабільність ресурсної бази; низький рейтинг банку; хибна стратегія управління ліквідністю.

Ліквідність банку означає його спроможність відповідати за своїми зобов’язаннями за мінімальних витрат, тобто – своєчасно і без збитків для себе погашати борги. Відповідність у балансі між сумами і строками вивільнення активів у грошовій формі та сумами і строками очікуваних платежів за зобов’язаннями вказує на достатній рівень ліквідності банку як одну з необхідних умов фінансової стійкості.

Базельський комітет визначає ризик втрати ліквідності як «неспроможність банку регулювати скорочення пасивів або фінансувати зростання активів, але конкретних вимог до капіталу для покриття ризику втрати ліквідності не існує.

Балансові і позабалансові фінансові інструменти мають різні характеристики ліквідності, і це враховується при оцінюванні ризику втрати ліквідності. Ліквідність окремого фінансового інструменту передусім залежить від терміну та швидкості його погашення у разі найгіршого сценарію розвитку подій, незалежно від початкового строку погашення. Наприклад, облігація внутрішньої державної позики з терміном обігу п’ять років більш ліквідна для банку, ніж кредит, наданий невеликій фірмі терміном на один рік, оскільки банку простіше продати державну облігацію, ніж позику, якщо виникне необхідність підвищити ліквідність.

Ризик ліквідності – це ризик додаткових витрат на залучення коштів у разі несподіваних потреб у ресурсах.

Експозиція до ризику ліквідності характеризується часовими профілями розривів, надлишків або дефіцитів коштів та ґрунтується на побудові таблиць за термінами погашення існуючих активів і пасивів. Часовий профіль визначається структурою активів і пасивів за термінами їх погашення, тобто співвідношенням строковості наданих позик і залучених депозитів. Зіставлення грошових потоків за активними та пасивними операціями дає інформацію щодо майбутньої ситуації з ліквідністю в банку.

Управління ліквідністю - це безперервний процес залучення нових коштів у разі дефіциту або інвестування додаткових ресурсів а умови їх надлишку.

Коефіцієнт ліквідності - відношення короткострокових активів до короткострокових зобов’язань. Він має бути більшим за одиницю.

Основним компонентом вартості підтримання ліквідності – це спред (різниця) між довгостроковими і короткостроковими ставками.

Метою управління ліквідністю є забезпечення спроможності банку повністю виконувати свої контрактні зобов’язання. Найважливішими елементами ефективного управління ліквідністю є надійні системи ефективного інформаційного забезпечення, контроль за ліквідністю з боку керівництва, аналіз потреб у фінансуванні в рамках альтернативних сценаріїв, диверсифікація джерел фінансування і планування на випадок непередбачених обставин.