3.2. Демографічні передумови розміщення продуктивних сил

У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою, бо трудові ресурси — головна продуктивна сила. Аналізуючи вплив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба враховувати, що населення — не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок і ринок праці.

Демографічні передумови можна поділити на такі основні структурні блоки:

• чисельність населення країни (регіону), його динаміка, характер відтворення;

• розміщення населення на території, щільність населення, форми розселення, міграції;

• Статево-вікова структура населення, чисельність і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;

• структура зайнятості населення;

• національний склад населення;

• демографічна політика держави.

У взаємодії з іншими передумовами й факторами розміщення продуктивних сил той чи інший структурний блок стає провідним, визначальним.

Чисельність населення найбільше впливає на формування контингенту трудових ресурсів і потенціалу внутрішнього ринку країни або регіону. Певною мірою вона визначає й розмір валового внутрішнього продукту країни, хоча ця залежність не пряма: вирішальний вплив на цю величину справляють інші фактори (наприклад продуктивність праці).

Аналізуючи демографічні передумови розміщення продуктивних сил, треба враховувати чисельність населення регіону на даний момент і його динаміку в часі. Це необхідно для визначення цілої низки економічних показників: забезпеченості трудовими ресурсами на розрахунковий період, обсягу виробництва товарів народного споживання, обсягу коштів на соціальне забезпечення, розмірів будівництва житла, шкіл, лікарень тощо. Навіть власник невеличкого Підприємства побутового обслуговування повинен бодай у загальних рисах знати динаміку чисельності населення мікрорайону, щоб планувати свою діяльність. А керівник великих економічних структур повинен мати інформацію про населення не лише свого регіону й країни, але й інших країн і навіть усього світу.

На початок 1999 року кількість населення світу перевищила 6 млрд. чол. У десятьох найбільших країнах зосереджувалось більше половини всього світового населення. Населення України становило у 2002 р. 48 млн. чол.

Таблиця 3.5. Кількість населення деяких країн світу (млн. чол., на середину 2002 р.)

1	Китай	1284	6	Пакистан	148
2	Індія	1046	7	Росія	145
3	США	281	8	Бангладеш	133
4	Індонезія	231	9	Нігерія	130
5	Бразилія	176	10	Японія	127

Динаміка природного приросту населення регіону залежить від рівнів народжуваності й смертності; приріст населення — це різниця між кількістю народжених і померлих за певний період (звичайно — за рік). Щоб дані про народжуваність, смертність і природний приріст були співставлені за різними регіонами, їх розраховують на 1000 душ населення, одержуючи відповідні коефіцієнти: коефіцієнт народжуваності, коефіцієнт смертності, коефіцієнт природного приросту.

Коефіцієнти природного руху обчислюються у проміле (%о). Народжуваність — найдинамічніший складник, бо саме вона впливає на зміну природного приросту населення. Загальні коефіцієнти ^: народжуваності прості для обчислення, проте вони не зовсім точно характеризують демографічний процес, бо не враховують вікову структуру населення. Точніші сумарні коефіцієнти, які показують кількість дітей, пересічно народжених однією жінкою протягом життя (умовно — від 15 до 50 років; методика розрахунку цього та інших спеціальних показників відтворення населення розглядається у курсі демографічної статистики). Щоб забезпечити хоча б просте відтворення населення (цебто нульовий приріст), треба аби сумарний коефіцієнт становив 2,6. У країнах з високою смертністю він має бути вищий, у країнах з низькою смертністю (і відповідно з більшою тривалістю життя) він понижується. В Україні він дорівнює 2,12; саме стільки дітей має (у середньому) народити жінка протягом життя, щоб у країні забезпечувалося просте відтворення.

Найвищі показники народжуваності — у країнах, що розвиваються, особливо в Африці. В Кенії сумарний коефіцієнт народжуваності становить 3,3. В Йорданії він дорівнює 3,2; у Сенегалі — 5,0; У Мексиці — 2,6. Найнижчі коефіцієнти притаманні Європі: Угорщина — 1,3; ФРН — 1,4. У Японії цей коефіцієнт становить 1,4; у США — 2,1. Тобто, у розвинутих країнах світу склалась дуже напружена демографічна ситуація.

Другою складовою динаміки природного приросту є смертність. У столітті, що минає, показник смертності у цілому в усьому світі знижується, особливо це помітно у країнах, що розвиваються. Однак протягом останніх десятиріч у високорозвинутих країнах світу він почав поволі зростати. У цих країнах загальний коефіцієнт смертності нерідко вищий, ніж у тих, що розвиваються.

Одним з показників, що найбільш точно відбивають демографічну ситуацію в країні, є коефіцієнт смертності немовлят, цебто кількість дітей, які померли у віці до одного року в перерахунку на 1000 чол. I тут виявляється, що він найнижчий в економічно розвиненіших країнах.

Показники народжуваності й смертності, як вже йшлося, визначають динаміку природного приросту населення. Коефіцієнт природного приросту в світі досяг максимуму (20,6%о) у другій половині шістдесятих років. Потім він почав знижуватись і у 2002 р. становив 12,2%о.

Найнижчі показники природного приросту властиві європейським країнам. У деяких країнах (Латвія, Болгарія, Німеччина, Росія) показник від'ємний. У 2001 р. коефіцієнт приросту для України становив 7,6%.

Найвищі коефіцієнти природного приросту спостерігаються у країнах Африки й Близького Сходу, перевищуючи де-не-де 30-35 %.

Характер відтворення населення безпосередньо впливає на його статево-вікову структуру. Особливе значення має контингент осіб працездатного віку.

Частка осіб працездатного віку в економічно розвинутих країнах вища, ніж у тих, що розвиваються. Щодо економіки — це позитивний факт. Демографічне навантаження на працездатне населення тут менше, бо менша частка непрацездатних поколінь, які потребують соціальної підтримки. Висловлюючись мовою статистики: якщо в Україні на одного працюючого припадає 0,6 утриманців, то У Кенії — 1,2.

В Україні визначено вік початку трудової діяльності — 16 років, ^виходу на пенсію — 55 років для жінок і 60 років для чоловіків.

Таблиця 3.6. Природний рух населення деяких країн світу (на