10.3 "Якісні" криз-прогнозні методики

Існує і другий підхід діагностики банкрутства підприємства. Він заснований на порівнянні ознак уже збанкрутілих компаній з такими ж ознаками "підозрілої" компанії. За останні 50 років опублікована безліч списків збанкрутілих компаній. Деякі з них містять їхній опис по десятках показників. На жаль, більшість списків не упорядковують ці дані по ступені важливості й у жодному не виявлена турбота про послідовність. Спробою компенсувати ці недоліки є метод бальної оцінки (А-рахунок Аргенті).

На відміну від описаних "кількісних" підходів до пророкування банкрутства в якості самостійного можна виділити "якісний" підхід, заснована на вивченні окремих характеристик, властивому бізнесу, що розвивається в напрямку до банкрутства. Якщо для досліджуваного підприємства характерна наявність таких характеристик, можна дати експертний висновок про несприятливі тенденції розвитку.

Перш ніж переходити безпосередньо до опису методик, що реалізують ці підходи, необхідно чітко усвідомити, що саме ми збираємося пророкувати. Загальноприйнятим є думка, що банкрутство і криза на підприємстві – поняття сінонимічні; банкрутство, власне, і розглядається як крайній прояв кризи. У дійсності ж справа обстоїть інакше – підприємство піддається різним видам криз (економічним, фінансовим, управлінським) і банкрутство – лише один з них. В усьому світі під банкрутством прийнято розуміти фінансова криза, тобто нездатність фірми виконувати свої поточні зобов'язання. Крім цього, фірма може випробувати економічну кризу (ситуація, коли матеріальні ресурси компанії використовуються неефективно) і криза управління (неефективне використання людських ресурсів, що часто означає також низьку компетентність керівництва і, отже, неадекватність управлінських рішень вимогам навколишнього середовища). Відповідно, різні методики пророкування банкрутства, як прийнято називати їх у вітчизняній практиці, насправді, пророкують різні види криз. Саме тому оцінки, одержувані при їхній допомозі, нерідко настільки сильно розрізняються. Видимо, усі ці методики вірніше було б назвати кризапрогнозними (допрогнозними).

Таблиця 10.5

Метод А-рахунка для пророкування банкрутства

Недоліки	Ваш бал	Бал згідно Аргенті
Директор-автократ		8
Голова ради директорів є також директором		4
Пасивність ради директорів		2
Внутрішні протиріччя в раді директорів (через розходження в знаннях і навичках)		2
Слабкий фінансовий директор		2
Недолік професійних менеджерів середньої і нижньої ланки (поза радою директорів)		1
Недоліки системи обліку: Відсутність бюджетного контролю		3
Відсутність прогнозу грошових потоків		3
Відсутність системи управлінського обліку витрат		3
Млява реакція на зміни (поява нових продуктів, технологій, ринків, методів організації праці і т.д.)		15
Максимально можлива сума балів		43
“Прохідний бал”		10
Якщо сума більше 10, недоліки в управлінні можуть привести до серйозних помилок
Занадто висока частка позикового капіталу		15
Недолік оборотних коштів через занадто швидкий ріст бізнесу		15
Наявність великого проекту (провал такого проекту піддає фірму серйозної небезпеки)		15
Максимально можлива сума балів		45
“Прохідний бал”		15
Якщо сума балів на цій стадії чи більше дорівнює 25, компанія піддається визначеному ризику
Погіршення фінансових показників		4
Використання “творчого бухоблік”		4
Нефінансові ознаки неблагополуччя (погіршення якості, падіння “бойового духу” співробітників, зниження частки ринку)		4
Остаточні симптоми кризи (судові позови, скандали, відставки)		3
Максимально можлива сума балів		12
Максимально можливий А-рахунок		100
“Прохідний бал”		25
Більшість успішних компаній		5-18
Компанії, що випробують серйозні утруднення		35-70
Якщо сума балів більш 25, компанія може збанкрутувати протягом найближчих п'яти років.  Чим більше А-рахунок, тим скоріше це може відбутися.

Інша справа, що кожної з позначених видів криз може привести до колапсу, смерті підприємства. У цьому зв'язку, розуміючи механізм банкрутства як юридичне визнання такого колапсу, дані методики умовно можна назвати методиками пророкування банкрутства. Представляється, однак, що жодна з них не може претендувати на використання в якості універсальної саме через "спеціалізацію" на якому-небудь одному виді кризи. Тому здається доцільним відстеження динаміки зміни результуючих показників по декількох з них. Вибір конкретних методик, мабуть, повинний диктуватися особливостями галузі, у якій працює підприємство. Більш того, навіть самі методики можуть і повинні піддаватися коректуванню з урахуванням специфіки галузей.

Орієнтація на якийсь один критерій, навіть дуже привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому багато великих аудиторських фірм і інші компанії, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням, використовують для аналітичних оцінок системи критеріїв. Безумовно, у цьому є і свої мінуси: набагато легше прийняти рішення в умовах однокритеріальної, чим багатокритеріальної задачі. Разом з тим, будь-яке прогнозне рішення подібного роду, незалежно від числа критеріїв, є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв носять скоріше характер інформації до міркування, ніж спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень.

Як приклад можна привести рекомендації Комітету з узагальнення практики аудировання (Великобританія), що містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. В.В. Ковальов, ґрунтуючись на розробках західних аудиторських фірм і переломлюючи ці розробки до вітчизняної специфіки бізнесу, запропонував наступну дворівневу систему показників.

До першої групи відносяться критерії і показники, несприятливі поточні чи значення динаміка зміни, що складається, яких свідчать про можливі в доступному для огляду майбутньому значних фінансових утрудненнях, у тому числі і банкрутстві. До них відносяться:

• повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності;

• перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

• надмірне використання короткострокових позикових засобів як джерела фінансування довгострокових вкладень;

• стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;

• хронічна недостача оборотних коштів;

• стійко збільшується до небезпечних меж частка позикових засобів у загальній сумі джерел засобів;

• неправильна реінвестиційна політика;

• перевищення розмірів позикових засобів над установленими лімітами;

• хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами й акціонерами (у відношенні своєчасності повернення позичок, виплати відсотків і дивідендів);

• висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;

• наявність наднормативних і залежаних товарів і виробничих запасів;

• погіршення відносин з установами банківської системи;

• використання (змушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

• застосування у виробничому процесі устаткування з минулими термінами експлуатації;

• потенційні втрати довгострокових контрактів;

• несприятливі зміни в портфелі замовлень.

В другу групу входять критерії і показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточне фінансовий стан як критичне. Разом з тим, вони вказують, що за певних умов чи неприйнятті дійових заходів ситуація може різко погіршитися. До них відносяться:

• утрата ключових співробітників апарата керування;

• змушені зупинки, а також порушення виробничо-технологічного процесу;

• недостатня диверсифікованість діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів від якогось одного конкретного проекту, типу устаткування, виду активів і ін.;

• зайва ставка на прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;

• участь підприємства в судових розглядах з непередбаченим результатом;

• утрата ключових контрагентів;

• недооцінка технічного і технологічного відновлення підприємства;

• неефективні довгострокові угоди;

• політичний ризик, зв'язаний з підприємством у цілому чи його ключових підрозділах.

Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони повинні бути деталізовані по галузях, а їхня розробка може бути виконана після нагромадження визначених статистичних даних.

 Однієї зі стадій банкрутства підприємства є фінансова нестійкість. На цій стадії починаються труднощі з наявними засобами, виявляються деякі ранні ознаки банкрутства, різкі зміни в структурі балансу в будь-якому напрямку. Однак особливу тривогу повинні викликати:

• різке зменшення коштів на рахунках (до речі, збільшення коштів може свідчити про відсутність подальших капіталовкладень);

• збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження також говорить про утруднення зі збутом, якщо супроводжується ростом запасів готової продукції);

• старіння дебіторських рахунків;

• розбалансування дебіторської і кредиторської заборгованості;

• зниження обсягів продажів (несприятливим може виявитися і різке збільшення обсягів продажів, тому що в цьому випадку банкрутство може наступити в результаті наступного розбалансування боргів, якщо піде непродумане збільшення закупівель, капітальних витрат; крім того, ріст обсягів продажів може свідчити про скидання продукції перед ліквідацією підприємства).

 При аналізі роботи підприємства ззовні тривогу повинні викликати:

• затримки з наданням звітності (ці затримки, можливо, сигналізують про погану роботу фінансових служб);

• конфлікти на підприємстві, звільнення кого-небудь з керівництва і т.д.

ВИСНОВОК

Курс лекцій «Економічна діагностика» розкриває наступні питання:

• концептуальні питання економічної діагностики (тема 1);

• діагностику конкурентного середовища підприємства (теми 2 і 3);

• методики оцінки конкурентноздатності підприємства в цілому (тема 4);

• діагностику конкурентноздатності продукції підприємства (тема 5);

• аналіз виробничого потенціалу підприємства і його ринкової ціни (тема 6 і 7);

• діагностику організаційної структури і культури підприємства і його фінансового стану (тема 8);

• комплексну діагностику фінансового стану підприємства (тема 9);

• проблеми пророкування банкрутства, кількісні і якісні криз-прогнозні методики (тема 10).

У курсі лекцій автори намагалися доступно викласти актуальний матеріал комплексного підходу аналізу діяльності підприємства, що буде корисним для різних категорій читачів: студентів, магістрантів, аспірантів, економістів-практиків і ін.