10.2 "Кількісні" криз-прогнозні методики

Відповідно до Закону України «Про неспроможність (банкрутстві) підприємств» під неспроможністю (банкрутством) підприємства розуміється нездатність задовольняти вимоги кредиторів по оплаті товарів (робіт, послуг), включаючи нездатність забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди в зв'язку з перевищенням зобов'язань боржника над його чи майном у зв'язку з незадовільною структурою балансу боржника.

Незадовільна структура балансу – такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за рахунок майна не може бути забезпечене своєчасне виконання зобов'язань перед кредиторами зв'язку з недостатнім ступенем ліквідності майна боржника. При цьому загальна вартість майна може бути дорівнює загальній сумі зобов'язань чи боржника перевищувати її.

Як основні причини виникнення стану банкрутства можна привести наступні:

1) об'єктивні причини, що створюють умови господарювання: недосконалість фінансової, грошової, кредитної, податковий систем, нормативної і законодавчої бази реформування економіки; досить високий рівень інфляції;

2) суб'єктивні причини, що відносяться безпосередньо до господарювання: невміння передбачити банкрутство й уникнути його в майбутньому:

• зниження обсягів продажів через погане вивчення попиту відсутності збутової мережі, реклами;

• зниження обсягу виробництва;

• зниження якості і ціни продукції;

• наближення цін на деякі види продукції до цін на аналогічні, але більш високоякісні імпортні;

• невиправдано високі витрати;

• низька рентабельність продукції,

• занадто великий цикл виробництва;

• великі борги, взаємні неплатежі;

• невміння керівників старої школи керування пристосовуватися до твердих реальностей формування ринку, виявляти заповзятливість у налагодженні випуску продукції, що користається підвищеним попитом, вибирати ефективну фінансову, цінову й інвестиційну політику;

• розбалансованість економічного механізму відтворення капіталу підприємства.

Нижче приведені типові стани підприємств, яким загрожує банкрутство.

Як перші сигнали банкрутства, що насувається, можна розглядати затримки з наданням фінансової звітності, тому що вони, можливо, свідчать про роботу фінансових служб, а також різкі зміни в структурі балансу і звіту про фінансові результати (табл. 10.3).

Таблиця 10.3

Дані про банкрутство підприємства

Тип підприємства	Питомий вага в групі обстежених підприємств	Типові характеристики
		Рентабельність	Власні засоби	Позикові засоби	Темпи росту	Безпосередні причини банкрутства
1	2	3	4	5	6	7
1. Рентабельне підприємство	62%
«Уразливе підприємство»	30%	Слабка	Недостатні	Значні		Найменший привід (банкрутство клієнта, утрати на конкретній угоді чина одному з ринків збуту)
«Зайво амбіційне підприємство»	11%	Недостатня	Достатні		Неухильне підвищення	Занадто ризиковані заходи (великий-великі-поверх-великі чи інвестиції угоди придбання збиткових виробництв і т.п.)

Продовження таблиці 10.3

1	2	3	4	5	6	7
«Солідне підприємство»	8%	Достатня	Значні	Недостатні	Неухильне збільшення	Серйозна невдача (банкрутство одного з великих клієнтів, провал спроби диверсифікованості чи виробництва діяльності)
«Підприємство на підйомі»	5%	Слабка	Основних засобів недостатньо		Бурхливий ріст	Загальноекономічна депресія несприятлива ринкова кон'юнктура
«Підприємство з хронічним недоліком ліквідних засобів»	4%	Задовільна	Недостатні	Значні (короткострокові кредити)		Жорсткість цільового банківського кредитування, особливо на тлі розтягнутих термінів клієнтських платежів
«Підприємство з твердою структурою»	4%	Задовільна.	Достатні		Швидкі, далі уповільнені	Період мінімальної активності (неможливість скорочення штатів, зниження витрат на управління, реорганізація підприємства)
II.Нерентабельне підприємство	38%
Усі, крім будівельних організацій і державних підприємств інфраструктури (транспорт, зв'язок, електроенергія)	27%	Постійний дефіцит				Найменша затримка в надходженнях (наприклад, несплата векселя)
Будівельні організації, підприємства інфраструктури (транспорт, зв'язок, електроенергія)	11%	Низька норма прибутку, підвищені витрати на управління	Основних засобів недостатньо		Неритмічні (декретні)	Найменша затримка в надходженнях

Оцінку імовірності банкрутства можна провести за допомогою фінансового аналізу, тому що саме він дозволяє з'ясувати, у чому полягає конкретна «хвороба» економіки боржник-підприємство-боржника і що потрібно робити, щоб від її вилікуватися. Саме він має у своєму розпорядженні широкий арсенал засобів по прогнозуванню можливого банкрутства підприємства і дає можливість завчасно продумати і реалізувати заходу для виходу підприємства з кризової ситуації.

Універсальний рецепт від будь-якого банкрутства – це проведення систематичного фінансового аналізу підприємства для оцінки можливого банкрутства.

Найбільше використуємими методами оцінки імовірності банкрутства підприємства є запропоновані відомим західним економістом Е.Альтманом Z-моделі.

Найпростіший з цих моделей є двуфакторна. Для неї вибирається два основних показники, від яких, на думку Е.Альтмана, залежить імовірність банкрутства: коефіцієнт покриття (характеризує ліквідність) і коефіцієнт фінансової залежності (характеризує фінансову нестійкість). На основі аналізу західної практики були визначені відносні коефіцієнти кожного з цих факторів.

Для США дана модель виглядає в такий спосіб

Z = -0,3877 — 1,0736 Кп + 0,0579 Кфа, (10.1)

де К_п – коефіцієнт покриття = ;

К_ФА – коефіцієнт фінансової залежності = .

Для підприємств, у яких Z = ПРО, імовірність банкрутства дорівнює 50%. Якщо Z<0, то імовірність банкрутства менше 50 % і далі знижується в міру зменшення Z. Якщо Z>0, то імовірність банкрутства більше 50% і зростає з ростом Z.

Достоїнством даної моделі є її простота, можливість її застосування в умовах обмеженого обсягу інформації про підприємство.

Але дана модель не забезпечує високу точність прогнозування банкрутства, тому що не враховує впливу на фінансовий стан підприємства інших важливих показників (рентабельність, віддачу активів, ділову активність підприємства). Помилка прогнозу за допомогою двуфакторної моделі оцінюється інтервалом Z = ± 0,65.

Вітчизняні підприємства функціонують в інших умовах, що дозволяє перенести механічно використання коефіцієнтів. У західній практиці широко використовуються багатофакторні моделі Е. Альтмана, у 1968 р. була запропонована п'ятифакторна модель прогнозування:

, (10.2)

де Коб – частка оборотних коштів в активах, тобто відносини поточних активів до загальної суми активів. Загальну суму активів варто розглядати як загальну суму майна, тобто суму позаоборотних і оборотних активів підприємства;

Кнп – рентабельність активів, обчислена на нерозподіленому прибутку, тобто відношення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів. Нерозподілений прибуток минулих років варто враховувати разом з нерозподіленим прибутком звітного року. Л. Філософів вважає, що для вітчизняних підприємств цей показник варто прийняти рівним нулю, тому що діяльність підприємств як акціонерних товариств тільки починається;

Кр – рентабельність активів, обчислена по балансовому прибутку;

Кп – коефіцієнт покриття по ринковій вартості власного капіталу - відношення ринкової вартості акціонерного капіталу (сумарна ринкова вартості акцій підприємства) до короткострокових зобов'язань. В даний час в Україні відсутня інформація про ринкову вартість акцій всіх елементів, і даний показник не може бути розрахований у своєму щирому варіанті для більшості підприємств. Деякі економісти рекомендують його визначати як відношення загальної величини активів до загальної суми позикових засобів. На наш погляд, цей показник не буде реальним і більш правильним є варіант, запропонований Адамовим Ю.В. Він заміняє ринкову вартість акцій на суму, статутного і додаткового капіталу, тому що збільшення вартості активів підприємства приводить або до збільшення його статутного капіталу (збільшення чи номіналу додатковий випуск акцій), або до росту додаткового капіталу (підвищення курсової вартості акцій у силу росту їхньої надійності). Однак, тоді не враховується можливе коливання курсу акцій під впливом зовнішніх факторів і поводження інвесторів, що можуть розцінити додатковий випуск акцій як наближення їхнього емітента до банкрутства і відмовитися від їхньому придбанні, знижуючи тим самим їхню ринкову вартість;

Кому – віддача всіх активів, тобто відношення виторгу від реалізації до загальної суми активів.

У залежності від Z прогнозується імовірність банкрутства: до 1,8 – дуже висока, від 1,81 до 2,7 – висока, від 2,8 до 2,9 можлива, більш 3,0 – дуже низька. Точність прогнозу в цій моделі на обрії одного року складає 95%, на два роки – до 83%, що є достоїнством даної моделі. Недолік цієї моделі полягає в тім, що її власне кажучи можна розглядати лише у відношенні великих компаній, що котирують свій акції на біржах.

Семіфакторна модель, розроблена Е. Альтманом зі своїми колегами в 1977 р., дозволяє прогнозувати банкрутство на обрії в 5 років з точністю до 70% і включає наступні показники: рентабельність активів, мінливість (динаміку) прибутку, коефіцієнт покриття відсотків по кредитах, кумулятивну прибутковість, коефіцієнт покриття (ліквідності), коефіцієнт автономії, сукупні активи.

Достоїнство цієї моделі – максимальна точність, однак застосування утруднене через недолік інформації (вимагаються дані аналітичного обліку, яких немає в зовнішніх показників).

 Відомі інші подібні критерії. Так британський учений Таффлер (Taffler) запропонував у 1977 р. чотирьохфакторну прогнозну модель, при розробці якої використовував наступний підхід.

При використанні комп'ютерної техніки на першій стадії обчислюються 80 відносин за даними збанкрутілих і платоспроможних компаній. Потім, використовуючи статистичний метод, відомий як аналіз багатомірного дискримінанта, можна побудувати модель платоспроможності, визначаючи частки співвідношення, що щонайкраще виділяють дві групи компаній і їхні коефіцієнти. Такий вибірковий підрахунок співвідношень є типовим для визначення деяких ключових вимірів діяльності корпорації, таких, як прибутковість, відповідність оборотного капіталу, фінансовий ризик і ліквідність. Поєднуючи ці показники і зводячи їхнього відповідним чином воєдино, модель платоспроможності робить точну картину фінансового стану корпорації. Типова модель для аналізу компаній, акції яких котируються на біржах, приймає форму

Z = c0 + c1x1 + c2x2 + c3x3 + c4x4 + … (10.3)

 

де х1 – прибуток до сплати податку/поточні зобов'язання (53 %);

х2 – поточні активи/загальна сума зобов'язань (13 %);

х3 – поточні зобов'язання/загальна сума активів (18 %);

х4 – відсутність інтервалу кредитування (16 %);

с0,…с4 – коефіцієнти, відсотки в дужках указують на пропорції моделі (х1 вимірює прибутковість, х2 – стан оборотного капіталу, х3 – фінансовий ризик, х4 – ліквідність.

 Для посилення прогнозуючої ролі моделей можна трансформувати Z-коефіцієнт у PAS-коефіцієнт (Perfomans Analysys Score) – коефіцієнт, що дозволяє відслідковувати діяльність компанії в часі. Вивчаючи PAS-коефіцієнт як вище, так і нижче критичного рівня, легко визначити моменти спаду і відродження компанії.

PAS-коефіцієнт – це просто відносний рівень діяльності компанії, виведений на основі її Z-коефіцієнта за визначений рік і виражений у відсотках від 1 до 100. Наприклад, PAS-коефіцієнт, рівний 50, указує на те, що діяльність компанії оцінюється задовільно, тоді як PAS-коефіцієнт, рівний 10, свідчить про те, що лише 10 % компаній знаходяться в гіршому положенні (незадовільна ситуація). Отже, підрахувавши Z-коефіцієнт для компанії, можна потім трансформувати абсолютну міру фінансового положення у відносну міру фінансової діяльності. Іншими словами, якщо Z-коефіцієнт може свідчити про те, що компанія знаходиться в ризикованому положенні, то PAS-коефіцієнт відбиває історичну тенденцію і поточну діяльність на перспективу.

Сильною стороною такого підходу є його здатність сполучити ключові характеристики звіту про прибутки і збитки і балансу в єдине представницьке співвідношення. Так, підприємство, що одержує великого прибутку, але слабке з погляду балансу, може бути зіставлене з менш прибутковим, баланс якого урівноважений. Таким чином, розрахувавши PAS-коефіцієнт, можна швидко оцінити фінансовий ризик, зв'язаний з даним підприємством, і відповідно варіювати умови угоди. По суті, підхід заснований на принципі, що ціле більш коштовне, чим сума його складових.

Додатковою особливістю цього підходу є використання "рейтингу ризику" для подальшого виявлення схованого ризику. Цей рейтинг статистично визначається тільки, якщо компанія має негативний Z-коефіцієнт, і обчислюється на основі тренда Z-коефіцієнта, величини негативного Z-коефіцієнта і числа років, у продовження яких компанія знаходилася в ризикованому фінансовому положенні. Використовуючи п'ятибальну шкалу, у якій 1 указує на "ризик, але незначну імовірність негайного нещастя", а 5 означає "абсолютну неможливість збереження колишнього стану", менеджер оперує готовими засобами для оцінки загального балансу ризиків, зв'язаних із кредитами клієнта.

Вченими Іркутської державної економічної академії запропонована своя чотирьохфакторна модель прогнозу ризику банкрутства (модель R), що має наступний вид

R = 8,38 х ДО1 + ДО2 + 0,054 х ДО3 + 0,63 х ДО4 (10.4)

 

де ДО1 – оборотний капітал/актив;

ДО2 – чистий прибуток/власний капітал;

ДО3 – виторг від реалізації/актив;

ДО4 – чистий прибуток/інтегральні витрати.

Імовірність банкрутства підприємства у відповідності зі значенням моделі R визначається в такий спосіб (табл. 10.4): 

До очевидних достоїнств даної моделі можна віднести те, що механізм її розробки і всі основні етапи розрахунків досить докладно описані в джерелі.

Таблиця 10.4

Імовірність банкрутства підприємства

Значення R	Імовірність банкрутства, %
Менше 0	Максимальна (90-100)
0-0,18	Висока (60-80)
0,18-0,32	Середня (35-50)
0,32-0,42	Низька (15-20)
Більше 0,42	Мінімальна (до 10)

Можна також використовувати як механізм пророкування банкрутства ціну підприємства. На схованій стадії банкрутства починається непомітне, особливо якщо не накладений спеціальний облік, зниження даного показника через несприятливі тенденції як усередині, так і поза підприємством. Зниження ціни підприємства означає зниження його прибутковості або збільшення середньої вартості зобов'язань (вимоги банків, акціонерів і інших вкладників засобів). Прогноз очікуваного зниження вимагає аналізу перспектив прибутковості і процентних ставок.

Доцільно розраховувати ціну підприємства на найближчу і довгострокову перспективу. Умови майбутнього падіння ціни підприємства звичайно формуються в сучасний момент і можуть бути деякою мірою передбачені (хоча в економіці завжди залишається місце для непрогнозованих стрибків).

Криза управління характеризує показник Аргенті (А-рахунок). Відповідно до даної методики, дослідження починається з припущень, що йде процес, що веде до банкрутства, процес цей для свого завершення вимагає декількох років і може бути розділений на три стадії:

1. Недоліки. Компанії, що скачуються до банкрутства, роками демонструють ряд недоліків, очевидних задовго до фактичного банкрутства.

2. Помилки. Унаслідок нагромадження цих недоліків компанія може зробити помилку, що веде до банкрутства (компанії, що не мають недоліків, не роблять помилок, що ведуть до банкрутства).

3. Симптоми. Зроблені компанією помилки починають виявляти усі відомі симптоми неплатоспроможності, що наближається: погіршення показників (сховане за допомогою "творчих" розрахунків), ознаки недоліку грошей. Ці симптоми виявляються в останні два чи три роки процесу, що веде до банкрутства, що часто розтягується на термін від п'яти до десяти років.

 При розрахунку А-рахунка конкретної компанії (табл. 10.5) необхідно ставити або кількість балів згідно Аргенті, або 0 – проміжні значення не допускаються. Кожному фактору кожної стадії привласнюють визначена кількість балів і розраховують агрегирований показник – А-рахунок.

Розроблені на Заході моделі прогнозування банкрутства не завжди відповідають умовам розвитку економіки України, тому необхідно розробити адекватні прогнозні моделі.

Багато великих, аудиторських фірм і інші компанії, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням, використовують для своїх аналітичних оцінок системи критеріїв. У Великобританії розроблені рекомендації комітету з узагальнення практики аудировання, що містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства.