Запитання і завдання

1. З якої сировини виготовляють пластмаси?

2. Дайте коротку характеристику видам пластмас, які легко піддаються обробці.

3. Виготуйте колекцію видів пластмас, які використовують на уроках праці в початкових класах.

4. Сконструюйте вироби з поролону, пінопласту, полістиролу за малюнками та власним задумом.

§ 4 Обробка деревини з елементами народної

творчості

Деревина є найпоширеніший і най універсальніший матеріал, який люди використовують з незапам'ятних часів. її не тільки і; застосовують у будівництві, транспорті та для виробництва предметів широкого вжитку, а й виготовляють за допомогою хімічної технології близько двадцяти тисяч різноманітних виробів і матеріалів.

Напередодні заняття бажано відвідати з учнями шкільну навчальну майстерню з обробки деревини. Там можна ознайомитися з інструментами та механічними верстатами з обробки деревини, а також заготовити матеріал - відрізки дощечок, реєчок, фанери. Знадобляться для виготовлення виробів і гілочки різної форми.

Під час наступної бесіди вчитель наголошує на значенні лісонасаджень та їх збереженні, попереджує дітей про недо­пустимість ламання саджанців та про пожарну безпеку в лісових масивах.

З'ясовуючи опорні знання учнів, учитель ставить питання до класу про конкретні приклади використання деревини та місцеві породи дерев. Демонструючи колекцію місцевих порід деревини, він дає можливість учням пробним шляхом визначити твердість породи. За ступенем твердості породи дерева можна поділити на гри групи:

м'які - липа, осика, тополя, верба, вільха;

середньої твердості - береза, сосна, ялина, піхта;

тверді - акація, граб, бук, дуб, клен, ясен. . Для виготовлення виробів молодші школярі використовують м'які породи деревини та гілочки кущів. Для обробки деревини в початкових класах найбільше користуються ножем. Учитель знайомить дітей з безпечними прийомами відрізування ножем заготовок та їх стругання.

Відрізуючи гілочку поперек, .тримають її лівою рукою з натиском на підкладну фанеру або пресований картон (рис. 90, а). (спочатку ножем роблять надріз поперек волокон, потім, відсту­пивши на 5-10 мм, виконують сколювання деревини під невеликим кутом.

При струганні деревини притримують лівою рукою кінець заготовки, а правою притискують лезо ножа під кутом 10-15° до

деревини і плавно зрізають уздовж волокон стружку (б). Категорично забороняється стругати ножем до себе, в напрямі пальців лівої руки (в). Розколюють відрізки тільки прямошаруватої деревини і також на підставці. Ніж ставлять на розмічену лінію і кілька разів ударяють киянкою посередині леза. Після заглиблення леза в деревину, утримуючи ручку ножа лівою рукою, киянкою вдаряють по передній його частині до повного розко­лювання (г).

Відпиляти тонкі Рис. 90. Ручна обробка деревини . ,

^у гілочки чи фанеру можна за

допомогою лобзика (д), а реєчки, дощечки відпилюють ножівкою з дуже дрібними зубцями (є). При цьому заготовка має бути закріплена струбциною або лещатами, щоб не поранити пальні.

Шліфують заготовки наждачною шкуркою чи наждачним папером (є).

З'єднують дерев'яні деталі переважно шипами. Проко­люють шилом отвір в одній деталі, зістругують кінець другої деталі і вставляють у отвір (ж). Якщо з'єднання не досить щільне, то можна місця дотику деталей промазати клеєм «ПВА».

У програмі з трудового навчання для початкових класів як навчальні вироби рекомендуються традиційні хліборобські і ткацькі знаряддя праці. Виготовивши окремі з них, хоча й мініатюрними, учні будуть свідоміше сприймати літературні твори українських класиків, українські казки, краще розумітимуть похідні слова від знарядь праці. Так, виготовивши, наприклад, тріпачку, вже зможуть зрозуміти вислів «тріпати язиком».

Вчителю доцільно розповісти дітям про хліборобські зна­ряддя праці, які використовувалися на шляху хліба від землі до

столу.

Спочатку селяни орали землю дерев'яною сохою або плугом, запрягаючи в ярмо волів. Сіяли в ріллю зерно і заволочували її дерев'яною бороною.

Основним знаряддям збирання колоскових були серп і коса. Серпом жали жито, пшеницю, а косою косили ячмінь, овес, гречку та на сінокосі траву. Стебла колоскових зв'язували у снопи перевеслом, прокручуючи його і стягуючи круглою паличкою (цуркою, юрком). Щоб не пропали колоски й збіжжя, згрібали їх дерев 'яними граблями, ЯКІ також використовували для згрібання сіна.

Молотили зернові за допомогою ціпа. Для подавання снопів, складання соломи в скирти використовували дерев'яні вила. Для очистки обмолоченого зерна від полови і сміття застосовували лопагу-віялку.

Очищене зерно розмелювали на борошно у вітряку, водяному або ручному млині, який називали жорнами. Борошно просівали за допомогою сита і замішували в діжі тісто для хліба. Випікали хліб на капустяних листках у добре натопленій печі, з якої вигрібали жар та вугілля коцюбою. Вставля­ли у піч і виймали хліб, користуючись дерев'яною лопатою.

Перед виготовлен­ням виробів доцільно ознайомитись із натураль­ними зразками праці, які збереглися в старих хліборобів або в музеях чи народних світлицях.

Серп (рис. 91, а) і косу (б) учні зможуть виготовити із гілочок і фольги, граблі (в) - з розгалуженої гілочки і _Рис. ₉1. Традиційні знаряддя праці реєчки, з гілочок виготов- селян - хліборобів

ллються ціп (г), вила (д) і коцюба (є), а хлібну лопату (є) краще вистругати з тоненької дощечки чи фанери.

Вчитель також знайомить дітей з ткаць­кими знаряддями праці (ткацтво було найпоши­реніше ремесло українців).

Для домашнього виробництва одягу

спочатку вирощували в полі льон, коноплі. Після ручного збирання олійних культур обмолочували прачем або ціпом насіння.

Рис. 92. Ткацькі знаряддя праці

За допомогою терниці висушені стебла подрібню­вались. При цьому частина

подрібнених стебел випадала, решту витріпували з волокна тріпачкою.

Вичісували льняні, конопляні волокна на щітці з густо вбитими цвяхами, використовували для вичісування і гребінки.

Чисті волокна прив'язували до ручної прядки і пряли на веретені нитки. Начоси (другорядне волокно, одержане після вичісування) надійніше було закріплювати при прядінні в гребінь. Заможні селяни користувалися і ножними прядкам, що значно підвищувало продуктивність праці.

Нитки (пряжу) намотували на мотовила. Снували основу на снівниці (прямокутна рама з кілочками) і, користуючись човником з цівкою, ткали полотно на ткацьких верстатах.

Прали білизну, користуючись прачем, на річках, ставках, а перед цим замочували її в жлукті (зольниці), використовуючи замість мила золу. Прасували білизну за допомогою рубля і качалки.

Прач (рис. 92, а) можна виготовити з коротких відрізків реєчки і гілочки; тріпачку (б) - з палички від морозива; гребінку

(в) - з відрізка дощечки; для веретена (г) підійде відрізок тонкої гілочки. Ручні прядки (д) були зі стрижневою вертикальною частиною і весло подібною. їх також можна виготовити із паличок від морозива. Для мотовил (є) бажано дібрати гілочки розгалуженої форми. Для рубля і качалки (є) підійдуть відрізки реєчки і гілочки. На сторінках дитячих художніх творів, на фольклорних святах та ще й в окремих селах учні зустрічаються зі старовин­ною селянською хатою з плетеним тином, колодязним журавлем. Тому для дітей цікавою колективною роботою буде виготовлення з відрізків гілочок та природного матеріалу композиції «Селянська хата». Даний виріб доцільно виготовляти ланками з 5-6 учнів.

Двоє учнів можуть виготовляти з відрізків гілочок і соломи хатинку (рис. 93, а). На відстані приблизно 1 си від краю кожної гілочки вирізають ножем зарубку, щоб можна було покласти її «в зруб» - традиційний спосіб будівництва поліських селянських хат.

З відрізків гілочок один учень

виготовлятиме верхню частину

колодязя (в народно побутовій лексиці - «цямрини») та колодязний

журавель (б).

Двоє учнів з пагінців верби і

гілочок виготовляють тин (в), а

також з розгалуженої гілки

вирізають стовпець для сушіння

горщиків, глечиків (г). Горщик чи

глечик можна виготовити з

пластиліну.

Рис. 93. Селянська хата

Фігурку діда з бабою (д)

доцільно виготовити з шишок (є) і

яєчної шкаралупи. Використовуючи пластилін, можна зобразити на яєчній шкаралупі необхідні риси обличчя. Біля фігурки діда бажано поставити тонку гілочку з розвилкою, яка імітуватиме

дерев'яні вила.

У композицію учні можуть внести й інші елементи, характерні для селянського подвір'я. Це має позитивно врахову-

ватися при підведенні підсумків конкурсу на виготовлення кращої селянської хати.