§ 4. Вимірювання і розмічання
Вимірювання за зразком і клітинками
Вимірювання і розмічання є одним з перших технологічних операцій, які використовуються в початкових класах при виготовленні виробів з різних матеріалів.
За зразком вироби виготовляють переважно у першому класі або тоді, коли за формою їх зображення складні і важко виміряти чи розмітити вимірювальним та розмічальним інструментом. Використовують зразки також для масового виготовлення однакових виробів. Наприклад, роздатковий матеріал (рис. 20, д). Під час розмічання зображень на папері користуються шаблоном, трафаретом, копіювальним папером, калькою та олівцем (найкраще з позначкою ТМ).
Слово «шаблон» - німецького походження і означає «зразок». Виготовляють шаблони з тонкого, але цупкого картону, тонкої пластмаси. За шаблоном виготовляють однакові вироби або перевіряють правильність форми готових. Шаблон розміщують на заготовці так, щоб якнайменше залишилось обрізків. Тримають його лівою рукою, притискуючи до паперу, а правою обводять олівцем уздовж зовнішнього контура шаблону (а). При цьому способі розмічання відпадає потреба в додаткових побудовах, усі деталі виготовляють однаковими. Але в шкільному навчальному процесі бажано використовувати шаблони лише в окремих випадках. На їх виготовлення витрачається багато додаткового матеріалу і часу, крім того, робота за зразком буде гальмувати розвиток графічної грамоти в молодших школярів.
Рис. 20
Трафарет подібний до шаблону, тільки під час розмічання обводять зображення на ньому по внутрішньому контуру (б). Використовують трафарети тоді, коли потрібно виготовити багато однакових малюнків, орнаментів, написів.
Для перенесення зображення малюнка на заготовку використовують кальку (при відсутності кальки можна брати цигарковий папір). Кальку накладають на малюнок і скріплюють зверху двома скріпками, щоб не було зміщення її з малюнка. Обводять легенько олівцем по контурах, що просвічуються через кальку (в). Зображення з кальки або з друкованої основи переводять на заготовку через копіювальний папір. Його кладуть на заготовку темнішою стороною, зверху накладають малюнок і також скріплюють двома скріпками.
Бажано обводити контури не олівцем, а тоншим кінцем гладилки, тоді не буде пошкодження малюнка. Перед тим, як знімати скріпки, треба уважно перевірити, чи всі контури деталей малюнка наведені на заготовці. При повторному накладанні лінії можуть не співпадати.
Для розмічування зображень прямокутної форми учні першого класу можуть використати розлініяний у клітинку папір. Спочатку відлічують необхідну кількість клітинок у довжину і ширину, роблячи намітки. Відрізають за наміченими лініями і розміщують на прямокутному краю заготовки, проводячи розмічання. Вимірювання і розмічання лінійкою, косинцем, циркулем
Від точності вимірювання і розмічання залежить якість і точність виробів. Тому треба добре знати прийоми розмічання і пам'ятати народну приказку: «Сім раз відмір, а один раз відріж».
Користуючись лінійкою, косинцем (кутником), потрібно починати відлік розмірів від нульової поділки.
Розмічання - це процес перенесення на заготовку ліній, що визначають контури деталі чи предмета. Розмічання слід починати з краю заготовки, раціонально розміщувати графічні зображення на ній, економно витрачаючи матеріали.
Лінійку з поділками прикладають до поздовжньої сторони прямокутного аркуша паперу і суміщають позначку «0» з краєм аркуша, а потім відміряють потрібну довжину. Навпроти цієї
Рис. 21. Вимірювання
і розмічання
За допомогою косинця можна ту саму заготовку розмітити швидше.
На косинці поділки починаються з нуля. Користуючись кутником, не потрібно відміряти протилежну сторону, тому під прямим кутом проводять паралельні лінії (рис. 21, II, а, б, в). Отже, раціональніше користуватися кутником, ніж лінійкою, під час виготовлення виробів прямокутної форми, якщо виміри на кутнику не менші за розмічувану заготовку.
У 3-4 класах для розмічання деталей використовують учнівський циркуль. Учитель знайомить дітей з його будовою та прийомами розмітки.
Спочатку проводять горизонтальну пряму лінію, а потім до її середини - вертикальну під прямим кутом. Місце перетину ліній і буде цетром кола. На будь-якій з цих осьових ліній відкладають розмір, рівний радіусу. Голку циркуля ставлять у центр, а ніжку з олівцем розводять до розміру радіуса, відміченого на осьовій лінії, і охайно креслять коло (рис. 22).
Одна осьова лінія ділить коло (круг) на дві частини, а дві осьові лінії - на чотири. Про те, що розмір радіуса вміщається шість разів на колі, учні дізнаються на уроках математики. Круг можна розділити на 6 і 12 частин ще й іншим способом, як показано на рисунку 23, а, б.
б
Рис. 23. Ділення круга на б, 12 частин