Динаміка розвитку міжнародних організацій

Роки	Міжнародні урядові організації	Міжнародні неурядові організації	Усього
1909	37	176	213
1914-1920	20	192	212
1925-1929	38	426	464
1935-1939	48	570	618
1945-1949	100	862	962
1956-1957	132	985	1117
1966-1967	199	1935	2134
1972-1973	280	2470	2450
1978-1983	289	2420	2709
Середина 80-х років ХХ ст.	378	4235	4613
2000-2010	527	7743	8270

Зростаюча динаміка створення та впливу міжнародних організацій в сучасному світі в умовах глобалізації ставить важливе завдання їх класифікації.

Швидке зростання чисельності міжнародних організацій (за даними на 2005 р. їх кількість становила 6218), але навіть ця цифра не є остаточною. Якщо враховувати всі структури, що діють на міжнародній арені (благодійні фонди, релігійні співтовариства, суспільні інституції та рухи та інші), то можна налічити понад 35 тисяч організацій. Таке розмаїття організацій ускладнює їх класифікацію і виокремлення типів організацій за якоюсь однією схемою. Типологія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за якими аналізується суть і діяльність організацій.

Основні критерії класифікації за типами організації представлені на рис.1.3

Рис. 1.3. Основні критерії типізації міжнародних організацій

Отже, є 8 основних критеріїв класифікації міжнародних організацій:

1) Членство держав (за складом членів і юридичним статусом організації поділяються на міждержавні, неурядові і змішані).

*Міжнародні міждержавні організації – це об’єднання держав, які створені на основі міжнародної угоди, оформлені в систему постійно діючих органів, мають визначену та погоджену мету, міжнародну правосуб’єктивність і засновані згідно з нормами міжанродного права.

Прикладів міждеражвних організацій чимало: ООН, НАТО, ОБСЄ; Європейський Союз, МВФ, НАФТА та ін. В роботі міджеравної організації бере участь офіційний представник уряду країни-члена; відповіадльність за його дії несе уряд країни. Отже, предмтвник країни в організації відстоює не свою власну точку зору, а узгоджену на відповідному рівні позицію свого уряду. Прийняті рішення (цілком або в певній мірі) є обов’язковим для виконання урядом.

*Міжнародні недержавні організації або неурядові організації – організаційно оформлені за спільними або близькими соціальними, політичними, економічними, ідейними, професійними та іншими інтересами, об'єднання різних громадських угруповань з різних країн. Вони утворюються на основі індивідуального або колективного членства суб'єктів, які не є офіційними представниками своїх урядів.

У свою чергу у міжнародних неурядових можна виділити певні ознаки міжнародних організацій (створення відповідно до міжнародного права, наявність певної організаційної структури, наявність прав і обов’язків та ін.), а також застосувати до них деякі класифікуючи видові ознаки міжнародних міждержиавниї організацій, насамперед градацію за предметом діяльності. За цією ознакою міжнародні неурядові організації діляться на такі групи:

• політичні, ідеологічні, соціально-економічні, профспілкові організації;

• жіночі організації, а також організації з охорони родини і дитинства;

• молодіжні, спортивні, наукові, культурно-просвітні організації;

• організації в галузі преси, кіно, радіо, телебачення;

• організації місцевих (регіональних) влад.

Найвідоміші з міжнародних неурядових організацій — Міжнародна торговельна палата, Спілка міжнародних ярмарків, Міжнародний кооперативний альянс, Світова конфедерація праці

Наприклад, до Римського клубу на індивідуальній основі входять видатні вчені світу; як правило, вони не є членами уряду в своїх державах, і уряд їх не уповноважує (принаймні, формально) відстоювати офіційну точну зору. Тому члени неурядових організацій мають значно більше свободи в своїх діях, вони можуть висловлювати свою особисту думку, незважаючи на позицію свого уряду. Це обумовлює гнучкість і оперативність в обговоренні багатьох проблем і прийнятті відповідних рішень. Але уряд не несе відповідальності за дії свого громадянина — члена неурядової організації. Рішення неурядових організацій уряд може тільки взяти до уваги або навіть ігнорувати. Втім, неурядові міжнародні організації мають досить сильний вплив на міжнародні відносини.

Лондонський клуб, що є консультативним комітетом найбільших приватних банків світу, часто ефективно вирішує питання про кредитування або реструктуризацію боргу тієї чи іншої країни у випадках, коли уряд неспроможний впоратись із ситуацією.

*Змішані організації (наприклад, Інтерпол, Міжнародна організація праці, як міждержавна організація ) – це об’єднання держав та різних громадських угруповань (включає представників урядів, професійних спілок і робітників), які оформлені в систему колективно діючих органів та мають погоджену мету.

2) Географічне охоплення — за геогафічним поширенням міжнародні організації поділяються на глобальні, регіональні і субрегіональніі.

-- глобальні (організації, членами яких є представники всіх чи майже всіх країн світу).

Найяскравішим прикладом такого типу є Організація Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світову торговельну організацію (СТО), Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і деякі інші.

– регіональні (бере участь велика кількість представників певного регіону).

Регіональні міжнародні організації об'єднують країни; розташовані в якомусь певному регіоні, як правило, компактно, в територіальній близькості. Таких організацій чимало: Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) та інші. Іноді регіон являє собою досить велику територію, яка може вийти за межі однієї частини світу або континенту. Наприклад, в НАТО входять країни Західної Європи і Північної Америки, в СНД – країни Східної Європи та Азії. Об'єднуючим елементом для НАТО є Північна Атлантика, для СНД – територія колишнього СРСР. Саме прив'язка до якогось певного простору є відмінною ри-сою регіональних організацій.

– субрегіональні – організації утворені з представників невеликої кількості одного або різних регіолів (Організація Чорноморського економічного співробітництва, Господарський Союз країн Бенілюксу).

3) Компетенція – за функціональною спрямованістю організації поділяються організації універсальні (загальної компетенції) і спеціальної компетенції.

– Універсальні (загальної компетенції)

Організації загальної компетенції в своїй діяльності охоплюють широке коло проблем і напрямків. Безпрецедентною тут є ООН, діяльність якої простягається в сфери: політичну, екологічну, безпеки, юридичну та ін. її органи виконують функції обговорення питань, консультативні, науково-дослідні, регулюючі, технічної допомоги та багато інших. Більшість регіональних організацій, особливо утворених в процесі економічної інтеграції, також мають багатофункціональний характер.

Наприклад, функції ЄС мають широку розгалуженість; вони охоплюють: регулювання економіки в цілому, митне регулювання, сферу кредиту, валютний ринок, міграційну політику і так інше.

– Спеціальні (вузької компетенції, організації, які мають обмежені цілі, створені для співробітництва в одній галузі або охоплюють певний напрям діяльності).

До організацій спеціальної компетенції відносяться міжнародні організації, в яких одна з функцій є головною, пануючою, а решта (якщо вони є) – допоміжні. Найчастіше це відноситься до організацій в сфері виробництва і торгівлі, що утворилися для ефективної реалізації товару – наприклад, ОПЕК. Торгівля є також головною функцією Світової організації торгівлі (СОТ); функцією Світової туристської організації є сприяння розвиткові міжнародного туризму.

Монофункціональних організацій чимало є серед неурядових; так, наприклад, Лондонський клуб призначено для кредитного регулювання, Римський клуб – для розробки соціальних і екологічних проблем та поширення знань про них. Міжнародна торговельна палата головною функцією має захист приватних підприємців в міжнародних економічних відносинах.

Рідко буває так, щоб організація мала тільки одну функцію. Отже, префікс «моно» має дещо умовний характер і означає, що якась функція є домінуючою. Але навіть і з цим застереженням не завжди можна беззаперечно віднести організацію до того чи іншого типу. Наприклад, Міжнародний валютний фонд або Світовий банк начебто проголошують головну функцію вже самою своєю назвою. Проте у відповідних сферах своєї діяльності ці організації мають стільки функцій, що головну з них визначити не так вже й легко. Так, МВФ виконує такі функції: регулювання системи міжнародних розрахунків; нагляд за станом міжнародної валютної системи; надання короткострокових і середньострокових кредитів; випуск міжнародних резервних активів (СДР); надання консультацій з питань міжнародних фінансів тощо.

4) Характер повноважень – за характером повноважень усі міжнародні організації поділяють на міжнародні та наднаціональні.

– Міжнародні організації — це утворення конфедеративного типу. Конфедерація — форма державного устрою, за якої держави, що входять у конфедерацію, повністю зберігають свою незалежність, мають власні органи державної влади та управління; для координації дій з метою досягнення спільної цілі вони створюють спеціальні спільні органи.

– Наднаціональні організації — це утворення федеративного типу. Федерація – форма державного устрою, за якої держави, що входять у федерацію, мають як власні конституції, законодавчі, виконавчі та судові органи, так і наддержавні органи влади для вирішення спільних проблем.

Елементи наднаціональності можуть виявлятися: у праві зобов'язувати країни-учасниці без їхньої згоди і проти їхньої згоди виконувати прийняті більшістю голосів рішення; у праві надавати певні правомочності або вимагати виконання певних обов'язків від національних юридичних та фізичних осіб або державних органів країн-учасниць без безпосередньої трансформації цих правомочностеи чи обов'язків у внутрішньодержавне право та ін. Термін «наднаціональний» уперше використано в установчих документах Європейського об'єднання вугілля та сталі ЄОВС у 1951 році.

5) Характер діяльності – за характером діяльності міжнародні організації поділяються на універсальні, політичні, економічні, гуманітарні, культурно-просвітницькі, оборонні та інші. Характер організацій тісно пов'язаний з функціями, які вони виконують, особливо з домінуючою.

– Універсальною міжнародною організацією є ООН, яка виконує функції регулювання й нагляду в найважливіших сферах людської діяльності. До універсального типу наближається Європейський Союз, в діяльності якого різноманітні економічні функції доповнились політичними (спільне громадянство, узгоджена зовнішня політика, спільний парламент тощо).

– Політичні організації сполучають країни, для яких політична мета об'єднання має визначальних характер. Наприклад, Ліга арабських держав головною метою передбачає захист інтересів арабських країн в світі, координацію діяльності для піднесення добробуту, для зміцнення політичної і культурної єдності країн-членів, узгодження дій у військовій сфері. Схожі цілі має Організація Ісламська конференція, але в основу її політичної діяльності покладено не національну, а конфесіональну солідарність. Політичний характер має Організація африканської єдності (ОАЄ), хоч серед її цілей є й економічні. В Європі також діють міжнародні організації, в яких політична функція є головною. Це – Західноєвропейський союз (ЗЄС), Рада Європи, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Організації воєнного, або оборонного, характеру тісно пов'язані з політичним типом організацій. Так, Західноєвропейський союз є воєнно-політичною організацією. Маастріхтською декларацією (1991 р.) його визначено як «оборонну складову» Європейського Союзу (ЄС), проте ці дві організації поки що діють як самостійні. Чисто військовими за характером є Північно-Атлантична оборонна організація (НАТО), колишня Організація країн Варшавської угоди.