Характеристика основних зон регіональної інтеграції

	ЄС	НАФТА	АТЕС	СНД
1.Континент	Європа	Північна Америка	Азія, Австралія	Євразія
2.Рік утворення	1957	1994	1989	1991
3. Кількість країн-учасниць	27	3	15	11
4. Крім того, асоційовані члени	12	_	6	1
5. Потенціал (у % до світу)
5.1. територія	2,4	15,9	15,5	16,4
5.2. населення	6,5	6,7	29,8	4,9
5.3. ВВП	28,9	28,6	26,9	1,6
5.4.виробництво енергоресурсів	8,3	26,2	16,8	15,3
5.5. споживання енергоресурсів	15,1	29,4	20,9	11,9
6. Центри інтеграції	Німеччина, Франція	США	Японія, Китай	Російська Федерація
7. Вторинні центри	Великобританія	_	США, Російська Федерація	_
8. Потенціал подальшої інтеграції	Східна Європа	Південна Америка	Південна Азія	Балканські країни, Центральноазійські країни

На сучасному етапі глобалізація світової екномікі і регіональна економічна інтеграція – ці поняття не ідентичні, хоча й мають в своїй основі єдиний процес – інтернаціоналізацію господарського життя.

Маючи оригінальні передумови, розвиваючись різними шляхами на добровільній чи примусовій основі економічна регіоналізація є, в першу чергу, відповіддю на виклики глобалізації і суперечності національних стратегій розвитку. При цьому реалізується ще одне важливе завдання: на фоні низької ефективності міжнародних економічних інститутів в межах регіональних груп формуються більш ефективні механізми знаходження балансу інтересів і правил гри на глобальних ринках.

Процес регіональної фрагментації свідчить про суттєві геоекономічні зміни: лінія взаємодії "Захід-Схід" змінює азимут на "Захід – Південнний Схід", при тому, що послабилась монолітна єдність Заходу у новій структурній тектоніці із-за протиріч між Новим та Старим Світом. Актуалізується і геоекономічна конструкція світу, як складнопідрядної структури Півночі і Півдня А.Неклеси, із суттєво відмінними від звичних принципами організації геоекономічного універсаму.

Могутні інтеграційні процеси, з одного боку, і, зростаюча асиметрія у регіональному розвиткові з другого, призводять до створення регіонально-країнових лідерів. Значно посилюється конкурентний потенціал Європейського Союзу, Північної Америки (НАФТА з реальними перспективами загальноамериканської інтеграції), Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТЕС). При цьому євроцентризму як найбільш яскравому сучасному інтеграційному процесу притаманні практично всі асиметрії розвитку, що посилюються в умовах розширення Євросоюзу.

Необхідно зазначити, що втягнуті у вир глобальних взаємозв’язків, більшість держав не здатні відстоювати власну національно-державну ідентичність, попадаючи під дії силового поля тих чи інших великих держав чи регіонів.

Однак найголовнішими атрибутами регіоналізму є розширений формат і відкритість для інших країн, а також прагнення до широких глобально економічних взаємозв'язків. Регіоналізм не спонукає до автаркії, але концентрує й об'єднує політичну та економічну могутність групи країн, які хочуть підвищити свою конкурентоспроможність в глобальній економіці. Такий характер інтеграційних угруповань не загрожує світовій торгівлі і не ускладнює формування міжнародної системи вільної торгівлі.

Відкритий характер інтеграційних об'єднань різних країн покликаний гарантувати зростання торгового обміну і припливу зарубіжних інвестицій як в рамках Ал’янсу, так іза його межами, а в результаті - в глобальному масштабі. Головне завдання інтеграційного регіоналізму полягає у створенні сприятливих умов для трансформації технологічно відсталих країн і зміцненні їх конкурентоспроможності, а також надання їм можливості інтеграції у світову економіку.