Економічний і валютний союзи

Економічний і валютний союзи є взаємодоповнюючими і невід'ємними частинами єдиного процесу. Будівництво ЕВС представляє собою сукупність паралельних заходів, головна мета яких - створення єдиного економічного, валютно-фінансового, правового, інформаційного та соціокультурного простору. З одного боку, ЕВС передбачають тісну координацію економічної політики держав-членів на основі рекомендацій і контролю з боку наднаціональних органів при суворому дотриманні встановлених в рамках міждержавних договорів кількісних показниківв стану економіки країн-учасниць з метою зближення їх економічного і соціального розвитку (економічна конвергенція).

З іншого боку, ЕВС передбачає встановлення твердо фіксованого курсу валют країн-учасниць, перехід до єдиної валютної політики і створення незалежної системи центральних банків на чолі з банком, наділеним винятковим правом емісії уніфікованої грошової одиниці. У міру становлення ЕВС складаються передумови для реалізації вищого ступеня інтеграції - політичного союзу.

Політичний союз

Політичний союз (ПС) є завершальним щабелем інтеграції і фактично передбачає формування федеративної держави. Країни-учасниці переходять до загальної зовнішньої політики і єдиної політики безпеки, вводять єдине громадянство і право громадян обирати і бути обранми як у національні, так і наднаціональні (федеральні) органи влади, незалежно від місця їх перебування на території ПС . Реалізується співробітництво в сфері юстиції та внутрішніх справ, істотно розширюється діяльність у сфері культури, освіти та захисту прав та інтересів усіх громадян союзу. По такому шляху йде регіональна інтеграція в рамках Європейського Союзу.

1.4. Передумови створення міжнародних організацій

Утворення міжнародних організацій є об'єктивним наслідком процесу розвитку світового суспільства. Міжнародні економічні організації - це інститути багатосторонніх міждержавних відносин, що мають узгоджені їх учасниками мету, компетенцію; постійнодіючі органи, а також специфічні політико-організаційні норми, котрі містять статут, процедуру, членство, порядок прийняття рішень і ін Вони покликані сприяти вирішенню різноманітних економічних і політичних проблем. Основні на сьогоднішній момент міжнародні економічні організації виникли в кінці і відразу після закінчення Другої світової війни, надалі їх кількість швидко зростала.

Серед чинників, що ведуть до створення міжнародних економічних організацій можна виділити: міжнародний поділ праці, посилення інтернаціоналізації господарського життя, розвиток міждержавного регулювання світогосподарських зв'язків, політичний чинник, проблеми глобального масштабу.

Міжнародний поділ праці, що обумовлює спеціалізацію країн на виробництві певних товарів та послуг, обмін продуктами, а також неминуче призводить до міжнародного кооперування. Якщо раніше міжнародний поділ праці виявлявся переважно в формі міжнародної торгівлі, то тепер він дедалі більше охоплює сферу виробництва. Спеціалізація країн на технологічних операціях, деталях, вузлах, агрегатах сприяє встановленню стійких зв’язків між підприємствами різних країн, спонукаючи, таким чином, їх до виробничої кооперації. Міжнародний поділ праці у своїй вищий фазі супроводжується економічною інтеграцією, яка особливо проявляється на регіональному рівні.

Посилення інтернаціоналізації господарського життя, наприклад, утворення регіональних об'єднань інтеграційного характеру (Європейського Співтовариства на Європейському котиненті), регіональних банків розвитку (Міжамериканський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку) та інших організацій.

Важливою причиною є розвиток міждержавного регулювання світогосподарських зв'язків. Цей напрямок відіграє суттєву роль в діяльності Міжнародного валютного фонду (МВФ), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) та інших інститутів групи Світового банку, Всесвітньої торгової організації (СОТ), економічних організацій, створених і функціонуючих у рамках системи закладів Організації Об'єднаних Націй (ООН): Програми розвитку (ПРООН), Організації з промислового розвитку (ЮНІДО), Конференції з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Міжнародної організації праці (МОП) та ін.

Істотну роль у формуванні системи міжнародних організацій відіграє політичний чинник. Вирішення багатьох політичних проблем протягом історії людства державні діячі намагались здійснити утворенням союзів держав, блоків, пактів. Найчастіше такі міждержавні утворення мали переважно воєнну спрямованість і розпадалися зі зміною політичної ситуації в світі. І сьогодні є міжнародні організації оборонного характеру (НАТО) або такі, де політичні цілі є переважаючими (Рада Європи, Ліга арабських держав). Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ), яка проголошувала основною метою економічну інтеграцію соціалістичних країн, все ж таки залишалася політичною організацією, оскільки інтеграційні процеси гальмувались неринковим характером економічних відносин в рамках соціалістичної системи.

Водночас історія знає чимало прикладів, коли політичні й економічні цілі збігалися. Так, у 1842 р. було утворено Митний союз, що об'єднав дрібні держави Північної Німеччини; згодом цей союз став економічною основою для формування єдиної німецької держави. В наш час йде перетворення суто економічного об'єднання західних держав («Спільний ринок») в організацію, де політичні функції набувають все більшого значення, — Європейський Союз. Часто економічні й політичні цілі започатковані в самій ідеї утворення організацій. Так, у 1948 р. була заснована Організація європейського економічного співробітництва з метою оптимального використання американської допомоги західноєвропейським країнам за «планом Маршала». Але не менш важливою метою при цьому було політичне з'єднання цих країн зі США перед комуністичною загрозою в Європі. З 1961 р. це об'єднання здобуло назву Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), суттєво розширившись; але органічне сплетіння політичних і економічних цілей залишилось притаманним цій організації.

Ще одна важлива причина виникнення і функціонування міжнародних організацій - проблеми глобального масштабу, що виникають у різних сферах політичного, економічного та соціального життя і потребують спільних зусиль всіх країн світу, а саме: дотримання прав людини, демограчна, екологічна (зміна клімату, забезпечення водопостачання) проблеми, освоєння космосу, нестабільність світової економіки та ін. Багато організацій створюються в період кризового загострення тих чи інших проблем, ряд з них пов'язаний з виходом на світову арену нових груп країн зі своїми власними інтересами – країн, що розвиваються; країн, що з'явилися в результаті розпаду колоніальної системи, або країн з перехідною економікою.