5.2. Принципи організації виробничих процесів

Незважаючи на різні відмінності, виробничі процеси можна організувати згідно з такими спільними принципами:

1. Спеціалізація – розчленування виробничого процесу на складові частини і закріплення за кожним підрозділом (цехом, дільницею, робочим місцем) виготовлення певного виробу (предметна спеціалізація) або виконання технологічного процесу (технологічна спеціалізація).

2. Пропорційність – однакова відносна продуктивність усіх виробничих підрозділів. Цей принцип передбачає рівномірне і повне завантаження обладнання з метою виконання виробничої програми без гальмування на “вузьких місцях” та недопущення нерівномірності завантаження чи простоювання устаткування.

Пропорційність визначається за формулою:

(5.1)

де - мінімальна пропускна здатність, або параметр робочого місця в технологічному ланцюзі (потужність, розряд робіт тощо);

- максимальна пропускна здатність.

3. Паралельність – одночасне виконання частин виробничого процесу (стадій, операцій) з метою створення необхідного “перекриття”. Коефіцієнт паралельності визначається за формулою:

(5.2)

де - тривалість стадій та операцій, що виконуються відповідно паралельно та послідовно.

4. Ритмічність – рівномірний випуск продукції в певні проміжки часу:

(5.3)

де - фактичний обсяг виконаної роботи за певний період (місяць, квартал) в межах плану;

- плановий обсяг робіт.

5. Прямоточність – це забезпечення найкоротшого шляху проходження виробами стадій і операцій виробничого процесу – від запуску матеріалів до виходу готової продукції.

6. Безперервність – означає зменшення перерви під час виробництва конкретних виробів. Визначається відношенням робочого часу до загальної тривалості процесу:

(5.4)

де - тривалість робочого часу;

- загальна тривалість процесу, яка включає простої або невикористання предмету праці між робочими місцями, на робочих місцях тощо.

Найповніше перелічені принципи відтворюються в умовах потокового виробництва.

5.3. Типи та методи організації виробництва

Під типом виробництва розуміють сукупність організаційно-технічних і економічних характеристик і особливостей поєднання факторів і елементів організації виробництва, обумовлених номенклатурою, масштабом і регулярністю випуску продукції.

Залежно від поєднання перелічених форм організації виробництва і його елементів розрізняють такі типи виробництва:

1. Одиничне (індивідуальне).

2. Серійне (дрібносерійне, середньосерійне, крупносерійне).

3. Масове.

Кожний тип виробництва характеризується певною завантаженістю робочих місць, кваліфікацією робітників, забезпеченістю технологій тощо.

Віднесення заводу до того чи іншого виробництва має умовний характер. На підприємстві і в його окремих цехах може мати поєднання різних типів виробництва.

Одиничне виробництво: вироби виготовляються в одиничних екземплярах; номенклатура виробів, що виготовляється – широка; застосовується універсальне устаткування; відсутнє закріплення певних операцій за окремими працівниками; висока кваліфікація працівників; відсутність детальної розробки технологічного процесу виготовлення виробу тощо. Ця форма поширена на дослідних заводах, які виготовляють складні вироби і системи спеціального призначення.

Серійне виробництво: виготовлення виробів партіями, які періодично повторюються; номенклатура виробів – обмежена, застосовується універсальне і спеціалізоване обладнання; групування робочих місць за технологічними і предметними принципами; закріплення за робочими місцями обмеженої кількості детало - операцій; середня кваліфікація робітників; детальна розробка технологічних процесів тощо. Ця форма поширена на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією.

Масове виробництво: вироби виготовляються у великій кількості; застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування; робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції; технологічний процес розробляється детально; робочі можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію. Ця форма поширена для виробництва виробів широкого вжитку.

Тип виробництва визначає метод його організації: поточний, попартійний і одиничний.

Поточний метод організації виробництва базується на ритмічній повторюваності погоджених у часі і просторі основних, допоміжних і обслуговуючих операцій, що виконуються на спеціалізованих робочих місцях, розміщених по ходу технологічного процесу. Цей метод характерний для масового і крупносерійного типів виробництва.

Попартійний метод організації виробництва – це такий метод, при якому періодично виготовляється відносно обмежена номенклатура продукції в кількостях, визначених партіями їх випуску. Такий метод характерний для серійного типу виробництва.

Одиничний метод організації виробництва – це метод при якому виготовляється широка номенклатура продукції в одиничних примірниках.

У літературі зустрічаються й інші класифікації форм організації виробництва: індивідуальна, групова (непотокова), потокова; групова (технологічна), предметна, потокова.

Вибір методу організації виробництва визначається такими факторами:

• номенклатурою продукції;

• обсягом випуску продукції;

• періодичністю випуску продукції;

• трудомісткістю продукції;

• характером технології виробництва.