29.6. Спряження деталей по інших поверхнях

2 9.6.1. Спряження деталей по декількох поверхнях. Необхідно уникати спряження деталей по декількох поверхнях (рис. 29.28).

Рис. 29.28. Неправильне спряження деталей по декількох поверхнях

Деталі необхідно спрягати тільки по одній поверхні. На решті поверхонь необхідно передбачати зазори, достатні для того, щоб виключити їх взаємне контактування при всіх можливих неточностях виготовлення, при пружних деформаціях, теплових розширеннях, при стиску ущільнюючих прокладок тощо.

Приклади. Правильне спряження двох фланців таке, при якому фланці спряжено лише по одній торцевій площині. По іншій торцевій площині передбачено зазор h.

П

Рис. 29.29. Правильне спряження призматичних шпонок з поверхнею канавок

ризматичні шпонки підганяють лише по робочих гранях, а по торцям шпонки і між верхньою поверхнею і дном канавки залишають зазори (рис. 29.29).

29.6.2. Затяжка деталей по двох поверхнях. Іноді за конструкторськими міркуваннями необхідна затяжка деталей по двох поверхнях .

Приклад. Вузол, який складається із двох фланців 1 2 і притискного кільця 3 (рис. 29.30, а). Одночасна рівномірна затяжка контактуючих поверхонь фланців 1, 2 притискним кільцем 3 можлива лише при сумісній обробці торців деталей 1, 2, 3, при їх підгонці або при дуже точному виготовленні цих деталей.

Якщо товщина правого фланця 2 більша ніж глибина кільцевої проточки притискного кільця 3, то його внутрішня частина зазнає деформації згинання.

Якщо товщина правого фланця 2 менша ніж глибина кільцевої проточки притискного кільця 3, то порушується осьова фіксація правого фланця.

К

Рис. 29.30. Вузол, який складається із двох фланців 1 - 2 і притискного кільця 3: а – звичайна конструкція; б - введення пружних прокладок; в – використання прокладок із м'яких металів; д - використання пружинних прокладок

онструкцію вузла можна покращити введенням пружних прокладок (рис. 29.30, б). З метою забезпечення герметичності фланцевого з’єднання та осьової фіксації правого фланця 2, використовують також прокладки із м'яких металів - червоної міді, свинцю, алюмінію (рис. 29.30, в). При затяжці такого з'єднання метал прокладки деформується, ущільнює з'єднання, фіксує фланець. Якщо використовують більш тверді метали (латунь, бронзу, низьковуглецеву відпалену сталь), то зменшують розміри прокладок, роблять їх гребінчастими або гофрованими. Деформуючі прокладки нео6хідно заміняти при кожному перебиранні вузла.

Для багаторазового використання призначено пружинні прокладки: конічні (рис. 29.30, д), U - подібні, V - подібні, N - подібні, X -подібні. Герметичність з'єднання забезпечується цинкуванням, кадмуванням, срібленням. Сила затяжки прокладок повинна бути більшою, ніж сила робочих навантажень, які діють на фланцеве з’єднання.

2

Рис. 29.31. Правильно сконструйована кінцева цапфа вала, яка розміщена в бронзовій втулці (в підшипнику)

9.6.3. Спряження деталей, виготовлених із твердих та м'яких матеріалів. При спряженні деталей виготовлених із твердих та м'яких конструкційних матеріалів, поверхня деталі із більш твердого матеріалу повинна перекривати поверхню деталі із м'якого матеріалу. Тоді деталь із м'якого матеріалу спрацьовується рівномірно. В іншому випадку на м'якій поверхні з'явиться ступінчаста виробка.

Приклад. Правильно сконструйована кінцева цапфа вала, яка розміщена в бронзовій втулці (в підшипнику), повинна мати довжину більшу, ніж довжина втулки (pиc. 29.31). Виконання осьових розмірів деталей за номіналом неправильне, оскільки помилки виготовлення, монтажу, теплові деформації можуть визвати зміщення цапфи у середину підшипника.

У зубчастій передачі Інакше на останніх з'являється ступінчаста виробка, яка порушує правильну роботу передачі.

Д

Рис. 29.32. Зуб'я шестерні повинні перекривати зуб'я колеса

ля рухомих конусних з'єднань верхній кінець пробки, який має більший діаметр, повинен утопати в гнізді, а нижній кінець пробки - виступати із гнізда (рис. 29.33). При цьому спрацювання гнізда і пробки не приводить до виникнення ступінчастої виробки, яка перешкоджає поглибленню пробки. Конструкція має властивості с амопритирання в експлуатації. Ці висновки справедливі для виготовлення пробки із твердого матеріалу, а корпусу із м'якого матеріалу і навпаки. Це правило діє і для нерухомих конусних з'єднань.

Рис. 29.33. Правильна конструкція рухомих конусних з'єднань