31.5. Конструкторські аспекти механічної обробки деталей

3

Рис. 31.8. Групова паралельно-послідовна обробка деталей

1.5.1. Відділення оброблюваних поверхонь від чорнових На заготовках, які одержуються виливанням, штампуванням, куванням оброблювані поверхні необхідно відділяти від необроблюваних на відстань k, більшу можливого зміщення необроблюваних поверхонь заготовки.

Н а рис. 31.9 це правило ілюструється відділенням оброблюваних поверхонь для кріпильних фланців корпусної деталі.

В

Рис. 31.9. Відділення оброблюваних поверхонь для кріпильних фланців корпусної деталі

еличина відстані k залежить від точності виготовлення заготовки.

3 1.5.2. Розділення поверхонь, які обробляються із різною точністю. Поверхні деталей, які обробляються різним інструментом і з різною точністю та шорсткістю, повинні конструктивно розділятися одна від одної.

Н

Рис. 31.10. Правильне спряження робочих граней паза з основою паза

априклад, у конструкції, показаній на рис. 31.10, одержати спряження робочих граней паза з основою паза, яке виконується свердленням, неможливо. Необхідно розділити поверхні точної і менш точної обробки (наприклад, поперечним пазом) або виконати основу паза дугою, діаметр якої більше ширини паза, для виходу шліфувального круга.

Ц иліндричні поверхні однакового діаметра, які обробляються до різних параметрів шорсткості, доцільно розділяти канавкою або обробляти всю поверхню напрохід до однакової шорсткості (рис. 31.11).

Для обробки поверхонь з одним номінальним діаметром, але з різними посадками, доцільно розділяти посадочні пояси канавкою або один пояс виконувати нижче другого.

3

Рис. 31.11. Розділення канавкою циліндричних поверхонь однакового діаметра

1.5.3. Сумісна обробка складених деталей Слід уникати сумісної обробки складених деталей, яка ускладнює і ділить технологічний потік, позбавляє конструкцію властивості взаємозамінності. Виключенням є випадки, коли сумісна обробка є єдиним способом забезпечення роботоздатності конструкції (корпус редуктора).

31.6. Раціональне використання різального інструмента

31.6.1. Скорочення номенклатури різального інструмента. Для скорочення номенклатури різального інструмента слід уніфікувати діаметри точних поверхонь. Особливо це важливо для отворів, які обробляються циліндричним інструментом з точними розмірами: свердлами, зенкерами, розвертками, протяжками.

Доцільно використовувати один і той же інструмент для виконання максимально можливої кількості операцій, що дозволяє уникнути перестановок і замін інструментів.

В одиничному і дрібносерійному виробництві не рекомендується використовувати спеціальний різальний і вимірювальний інструмент.

31.6.2. Безударна робота інструмента. При обробці деталі необхідно видержувати безперервний контакт різального інструмента з металом. Місцеві заглиблення, раковини та інші нерівності на оброблюваній поверхні переривають процес різання. Різальний інструмент пружно подається в заглиблення поверхні, а потім виходить з неї і подається назад. У цих умовах одержати рівну поверхню деталі неможливо. Інструмент зазнає періодичних ударів, швидко спрацьовується.

Н априклад, ребра втулки (рис. 31.12) необхідно розміщувати нижче циліндричних поверхонь, які обточуються. Інакше різець буде зазнавати періодичних ударів у моменти зіткнення з ребрами.

31.6.3. Усунення одностороннього тиску на різальний інструмент При обробці отворів циліндричним інструментом (свердлами, зенкерами, розвертками) необхідно усувати односторонній тиск на різальний інструмент, який порушує точність обробки, приводить до посиленого спрацювання, а іноді до поломки інструмента.

Н

Рис. 31.12. Неправильне (а) і правильне (б) розміщення ребер втулки відносно циліндричної поверхні

априклад, якщо отвір розміщується на східчастій поверхні, то його просвердлити можна лише за допомогою кондуктора або з порушенням технологічного процесу токарної обробки. Правильніше буде змістити отвір на ту чи іншу сторону східчастої поверхні (рис. 31.13).

Н е рекомендується свердлити отвори із перехресними осями. Особливо погано, коли центр свердла контактує з стінкою поперечного отвору, яка знаходиться під кутом.

Рекомендується забезпечувати різання по повному колу отвору також при виході інструмента.

Рис. 31.13. Неправильне (а) і правильне (б) розміщення отвору на східчастій поверхні

31.6.4. Уникнення деформацій деталей під дією різального інструмента. Однією із умов одержання точних поверхонь - достатня і рівномірна жорсткість ділянок деталей, що обробляються, інакше найменш жорсткі ділянки будуть прогинатися під дією сил різання і після усунення цих сил будуть повертатися до початкового положення. Точність розмірів при цьому порушиться.

Особливо важливе виконання умови рівномірної жорсткості для сучасних високопродуктивних методів обробки, при яких виникають підвищені сили різання.

П ри конструюванні треба приділяти увагу підвищенню жорсткості шляхом збільшення товщини стінок або використання ребер консольних поверхонь корпусних деталей, чашкових деталей (рис. 31.14).

Н

Рис. 31.14. Підвищення жорсткості шляхом використання ребер консольних поверхонь корпусних деталей

а точність виготовлення деталей сильно впливає жорсткість різального інструмента, робочих органів верстата, системи закріплення заготовки. Вплив факторів цього виду усувають технологічними методами - збільшенням жорсткості інструмента, раціональним закріпленням інструмента і т. ін.

31.6.5. Вимірювальні бази. Вимірювальними базами служать наявні елементи конструкції. Іноді вводять спеціальні вимірювальні бази.

Д еталі конічної або сферичної форми забезпечують на найбільшому діаметрі циліндричним пояском шириною 2 - 3 мм. Це полегшує вимір, усуває перегрів кромок при термічній обробці деталей (рис. 31.15).

Д

Рис. 27.15. Способи виконання вимірювальних баз

ля полегшення виміру деталей з циліндричними виступами (зубчаті колеса, шліцьові валики) раціонально виготовляти кількість виступів парною.