Спеціальні ініціативи щодо захисту умов праці (соціальні права).

Необхідність дотримання 8-ми конвенцій Міжнародної організації праці:

• заборона всіх форм примусової або обов’язкової праці,

• забезпечення свободи об’єднань та ефективне визнання прав на колективні трудові угоди,

• заборона дискримінації щодо зайнятості та місць роботи (за віком, расою тощо).

• заборона дитячої праці.

Якщо країни дотримується цих конвенцій, то отримує додаткове скорочення на 5 пунктів.

3. Спеціальні ініціативи щодо захисту довкілля:

   • вимога виконання міжнародних стандартів збереження лісів (Міжнародна організація тропічної продукції),

   • система розповсюджується на 50 тарифних груп тропічної продукції,

   • додаткове скорочення на 5 пунктів.

4. Спеціальні ініціативи для найменш розвинутих країн.

В 2001 році ЄС прийняв програму „EBA”(Everything but arms):

• розповсюджується на 49 найменш розвинених країн,

• 8200 товарних груп, крім зброї – використовується нульовий тариф,

• виключення для бананів, рису, цукру, квоти відповідно до 2006, 2009 років.

5) Спеціальні ініціативи з метою боротьби з наркотиками та їх розповсюдженням:

• 12 країн (Болівія, Колумбія, Панама, Гондурас, Пакистан та ін.),

• на всі промислові товари, крім с/г продукції,

• нульова ставка мита.

З 2006 р. ЄС перейшов до 3-х преференційних схем:

- загальні преференції,

- для найменш розвинутих країн,

- спеціальні ініціативи.

З 2011 р. ЄС скоротив кількість країн, які користуються преференційними схемами приблизно до 80, посилив увагу до заохочення поваги прав людини, охорони довкілля, стандартів управління, перегляд – кожні 3 роки.

Процедура кумуляції походження товару (ЄС затвердив 3 групи країн, імпорт з якої підпадає під преференції, незалежно від ступеню обробки товарів).

На практиці Євросоюз використовує три основні методи або критерії для визначення достатності ступеня переробки товару. Ці методи застосовуються окремо або у комбінації:

• тест на додану вартість: він вимагає, що останній виробничий процес створює відповідний відсоток доданої вартості кінцевого продукту;

• тест на зміну тарифної позиції: походження визначається, якщо діяльність в експортуючій країні привела до зміни тарифної класифікації продукту у порівнянні з проміжною продукцією, яка використовується у процесі виробництва;

• технічний тест: встановлюється певна виробнича діяльність, яка може змінити (або не змінює) статус походження.

2. Зони вільної торгівлі (єес, нафта, сефта, гуам тощо)

Характерні риси:

• усунення митного тарифу у взаємній торгівлі,

• усунення кількісних обмежень та інших нетарифних бар’єрів,

• усунення або зменшення інших експортних та імпортних обмежень (податки, збори, ПДВ),

• визначення країни походження товару,

• визначення системи винятків та терміну їх усунення для чутливих товарів:

а) рівень тарифів (як правило, нульова ставка),

б) збереження кількісних обмежень для окремих товарів,

в) товарні групи (як правило, сільськогосподарська продукція, текстиль, автомобілі, сировина),

г) обмеження по країнах (НАФТА – виключення для Мексики),

д) термін усунення обмежень (до 10 років).

Крім регулювання руху товарів: захист інтелектуальної власності; гармонізація технічних стандартів, санітарних та фітосанітарних заходів; захист довкілля; трудові відносини; питання державних закупок; ліквідація бар’єрів для інвестицій (НАФТА); розробка правил чесної конкуренції, спрощення внутрішнього інвестиційного та митного законодавства; стимулювання розвитку спільних регіональних підприємств (АСЕАН); питання субсидій; виробнича кооперація; правила конкуренції (ГУАМ).

Сучасні угоди про зону вільної торгівлі перетворюються у комплексні економічні угоди, які охоплюють не лише питання усунення бар’єрів руху товарів.

Нові сфери регулювання у поглиблених зонах вільної торгівлі

3. Митний союз (ЄврАзЕс; єс; Меркосур тощо).

Характерні риси:

1. зона вільної торгівлі,

2. спільна торговельна політика щодо 3-х країн.

Крім спільної торговельної політики: координація макроекономічної політики, галузеві угоди руху інших факторів виробництва, національні режими для товарів з країн-партнерів (Меркосур); торгівля послугами (ЄС).

4А. Спільний ринок (єс, Меркосур).

Характерні риси:

1. митний союз,

2. вільний рух послуг, робочої сили, капіталу: зняття прикордонних обмежень.

4Б. Єдиний ринок

Характерні риси:

єдині правила регулювання руху факторів виробництва на внутрішніх ринках (ЄС – Єдиний внутрішній ринок з 1992 р., не все виконано).

Угода про реформування ЄС (2007 р.) визначає наступні сфери економічної політики як:

• виключної компетенції Союзу (митний союз, конкурентні правила для Єдиного ринку, грошова політика для країн з валютою євро, збереження морських біологічних ресурсів, спільна комерційна політика, заключення міжнародних угод);

• спільної компетенції Союзу та країн-членів (внутрішній ринок; соціальна політика по окремих аспектах; економічне, соціальне та територіальне зближення; сільське господарство та рибальство; захист споживачів; транспорт; трансєвропейська інфраструктура; енергетика);

• підтримки, координації або доповнення зусиль країн-членів (захист здоров’я людини, промисловість, культура, туризм, освіта, молодь та спорт).

5. Економічний союз (ес)

Характерні риси:

1. спільний та єдиний ринок,

2. спільна економічна політика в основних галузях:

• промислова політика,

• с/г політика,

• науково-технічна політика,

• валютно-фінансова політика,

• податкова політика,

• конкурентна політика,

• соціальна політика,

• регіональна політика,

• охорона довкілля тощо,

3. визначення сфер національної, наддержавної та спільної компетенції в економічному регулюванні.

6. Повна інтеграція

Характерні риси:

1. економічний союз,

2. єдина економічна політика в усіх сферах та галузях.

3. Міжнародні економічні простори: формування та регулювання.

а) не мають власного економічного змісту,

б) охоплюють рух всіх факторів, 4 „свободи”,

в) мають проміжний характер щодо основних форм міжнародної інтеграції.

ЄЕП (Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, 2003 р.) - під Єдиним економічним простором Сторони розуміють економічний простір, який об’єднує митні території Сторін, на якому функціонують механізми регулювання економік, що засновані на єдиних принципах, що забезпечують вільний рух товарів, послуг, капіталу та робочої сили, і впроваджується єдина зовнішньоторговельна та спільна, у тій мірі та у тому об’ємі, які потрібні для забезпечення рівноправної конкуренції та підтримки макроекономічної стабільності, податкова, грошово-кредитна та валютно-фінансова політика.

1. Європейський економічний простір (1994 р.) країни ЄС та ЄАВТ, 49 протоколів, 22 додатки:

• вільний рух товарів, крім сільськогосподарської продукції,

• вільний рух осіб, послуг та капіталу (спільний ринок),

• спільні правила конкуренції (ЄС),

• спільні соціальна політика, захист споживача, довкілля, право компаній, регіональна політика, фінансова допомога,

• основа – acquis communitaire (правила ЄС);

1. Єдиний економічний простір (Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, 2003 р.):

• митний союз з наднаціональним регулюванням торговельної політики,

• елементи спільного ринку, економічного та валютного союзу;

1. Спільний європейський економічний простір (ЄС – Росія, домовленість у 2001 р., План дій ЄС – Росія 2005 р.):

• створення передумов вільного руху окремих факторів виробництва (товарів, послуг, капіталів).

• спільне розуміння змісту відсутнє.

1 Зазвичай ця премія не перевищує 5%. В Україні у 1996-99 рр. – 45%. В таких країнах, як Швейцарія, вона становить десяті відсотку.

2 Слід мати на увазі, що механізм створення пільг для окремих іноземних інвесторів розглядається у науковій літературі як бар'єр на шляху руху капіталів.

3 У Франції понад 50% компаній належать родинам, отже нефранцузам важко потрапити в такі компанії. В ФРН лише 25% компаній є відкритими АТ. В Італії 20% ВНП виробляється в державному секторі. Для Японії характерна наявність тісних стосунків між компаніями і незнайомцям важко потрапити на ринок. Крім того, значна частина акцій, навіть банкрутів, продається в основному японським власникам. В Україні приблизно 20% припадє на державне виробництво.