Особливості державного регулювання підприємництва в умовах трансформації економіки

Етапи ринкових перетворень	Характеристика	Методи державного регулювання
Етап Трансформацій-ного спаду	Розгортання кризових явищ, втрата традиційних важелів управління економікою, нерозвинутість ринкової інфраструктури, недоскона­лість конкуренції, переважан­ня монополістичних тенден­цій і поступова поява ознак ринку	Втручання держави у розви­ток підприємництва не на ба­зі органічного поєднання рин­кового і державного регулю­вання, а переважно на основі використання змішаних, пе­рехідних управлінських струк­тур. Використання макроекономічних чинників має непослідовний характер, пе­реважають методи прямого, позаекономічного регулю­вання, що пояснюється нама­ганням зберегти весь наявний потенціал, без урахування йо­го структуризації відповідно до ринкових потреб
Етап структурних зрушень	Створення конкуренторинкового середовища, виді­лення пріоритетних сфер і галузей народного госпо­дарства, взаємодія яких з найслабшими підрозділами економіки втягує останні у виробництво конкурентоспроможної продукції	Поступове зростання ролі опосередкованих методів ефективного використання підприємницького, інноваційного потенціалу. Поява об'єктивних передумов для формування політики під­тримки та розвитку підприємництва на засадах стимулювання суспільно значу­щих напрямів діяльності підприємницьких структур, підпорядкованих задоволен­ню соціальних потреб

Основним завданням державного регулювання є ство­рення оптимальних умов для ефективного функціонування під­приємницького сектору та розвитку на цій основі національної економіки. В умовах трансформації економіки України об'єктив­на потреба регулювання підприємництва зумовлена цілями еко­номічної політики держави, зокрема:

- поступовим переходом до ринкової економіки;

- створенням сприятливих умов для реалізації підприємницької ініціативи;

- підпорядкуванням суспільного виробництва потребам і інтересам людей;

- забезпеченням високої ефективності діяльності підприєм­ницьких структур;

- підвищенням престижу підприємництва тощо.

У світовій практиці існують два підходи до регуляторної ре­форми:

1) революційний (шляхом швидкої адміністративної рефор­ми, реформування цілими блокам через заміну законів, кодексів та ін.);

2) поступове регулювання шляхом заміни адміністративних процедур, збільшенням контролю за виконанням рішень, запро­вадження критерію ефективності у перегляді регулювань тощо.

В Україні на сучасному етапі трансформаційного розвитку був об­раний саме другій підхід. У реалізації цього підходу державна політика підтримки та розвитку підприємництва має спиратися на загальні принципи, цілі та напрями.

Цілі:

- забезпечення зростання валового продукту за рахунок підприємництва;

- залучення суб'єктів підприємництва до розв'язання соціально-економічних проблем на державному і регіональному рівнях;

- удосконалення структури суб'єктів підприємництва;

- підвищення технологічного рівня виробництва підприємницьких структур;

- створення нових робочих місць, зменшення безробіття;

- сприяння максимальній самореалізації громадян у підпри­ємництві;

- формування соціального прошарку власників і підприємців тощо.

Принципи:

- системність та комплексність механізмів державного регулювання розвитку суб'єктів підприємницької діяльності;

- цілеспрямованість та адресність підтримки суб'єктів підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їх реалізації;

- рівноправний доступ суб'єктів підприємництва усіх форм власності до матеріально-сировинних, фінансових та інших ре­сурсів.

Напрями:

- формування нормативно-правової бази;

- удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики;

- забезпечення інформацією;

- сприяння впровадженню технологій та інновацій;

- підготовка та перепідготовка кадрів.