Теорія економічного зростання Кобба-Дугласа (двофакторна модель економічного зростання )

Модель Харрода-Дамара не враховує можливість заміщення одного фактора виробництва на інший та здійснення на цій основі подальшого збільшення обсягу вироб­ництва. Для вирішення цієї проблеми використовується виробнича функція Кобба-Дугласа, що досліджує залежність приро­сту продукції від зміни двох факторів виробництва: праці (L) і капі­талу (K):

∆Y = f (∆L; ∆K) (16.4)

Узагальнення цієї функції для всієї економіки дозволило створити двофакторну мо­дель економічного зростання - модель Кобба-Дугласа:

Y= А К^a L^b (16.5)

Параметри а та b показують, у яких пропорціях капі­тал і праця впливають на випуск продукції. Остаточний вигляд формули економічного зростання такий: Y = 1,01 К^0,25 L^0,75. Тобто за збільшення витрат праці на х одиниць відбувається таке саме зростання обсягу продукції, як за зростання основного капіталу на Зх одиниць.

Модель ха­рактеризує економічне зростання з боку кількісної зміни величи­ни факторів виробництва, тобто це модель, яка враховує вплив чинників пропозиції. Це двофакторна модель екстенсив­ного типу економічного зростання, вона не враховує дію чинників інтенсивного типу економічного зростання.

Теорія економічного зростання р. Солоу (багатофакторна модель економічного зростання )

Ця модель економічного зростання врахо­вує вплив чинників не тільки екстенсивного, а й інтенсивного типу економічного зростання. Вихідною точкою моделі є розуміння того, що при­ріст виробництва ∆Y можна розкласти на складові елементи:

- ча­стину (∆Y_К), зумовлену зміною величини капіталу (∆К);

- частину (∆Y_L), зумовлену зміною величини праці (∆L);

- частину (∆І), ви­кликану інноваційними змінами (застосуванням підприємниць­ких здібностей та впровадженням НТП):

∆Y = ∆Y_К + ∆Y_L + ∆І (16.6)

∆Y_К обчислюється з урахуванням граничної про­дуктивності капіталу (МРК):

∆Y_К = МРК*∆К (16.7)

∆Y_L обчислюється з урахуванням граничної продук­тивності праці (МРL):

∆Y_L = МРL*∆L (16.8)

∆Y_К та ∆Y_L досить легко обчислити, якщо спиратися на стати­стичні дані про зміни витрат факторів виробництва. А ∆І можна обчислити за залишковим принципом:

∆І = ∆Y – (∆Y_К + ∆Y_L) (16.9)

3.

Модель «шокової терапії» (розроблена спеціалістами Міжнародного валютного фонду та Світового банку для країн Східної та Центральної Єв­ропи з метою проведення швидких ринковоспрямованих пере­творень в економіці).

Суть моделі – негайний перехід до ринкових відносин від­разу всього господарства. Програма «шокової терапії» містила чотири основні групи заходів.

1. Макроекономічна стабілізація: жорстка податкова і кредитна політика, боротьба з дефіцитом державного бюджету як джерелом «надлишкової» грошової маси та інфляції

Макроекономічна стабілізація - процес подолання факторів еконо­мічної нестабільності на рівні всього суспільства. Для пере­хідного періоду найважливішим таким фактором є інфляція. Для її подолання необхідно провести цілу низку заходів, яка включає як обмеження емісії центрального банку, більш жор­стку кредитну політику, так і збалансування державного бюджету, реформування податкової та видаткової системи й інші заходи

2. Реформа цін та ринку (лібералізація економіки): зняття контролю над цінами, лібералізація зовнішньої та внутрішньої торгівлі, створення конкурентних ринків факторів виробництва

Лібералізація економіки - процес зниження рівня державного кон­тролю над основними економічними процесами. Передусім передбачає ліквідацію державного контролю за цінами у зо­внішній та внутрішній торгівлі.

3. Розвиток підприємництва: мала приватизація і розвиток приватного сектору, велика приватизація, оформлення прав власності, структурна перебудова та ліквідація монополій

4. Перегляд ролі держави: законодавча реформа, інституціональна реформа, реформа соціальної сфери

Кризове падіння ви­робництва у перехідній економіці являє собою результат обраної моделі трансформа­ційних змін. За більш поміркованої економічної політики кризового падіння виробництва можна було не тільки не допу­стити, а й зберегти економічне зростання. Тому єдиною причиною спаду виробництва у постсоціалістичних країнах є модель ринкових перетворень за методом «шокової терапії».

На перший погляд ця модель виглядає досить при­вабливою: повний демонтаж старої економічної системи створює необмежений простір для розвитку нової. Проте, процес руйнації старої економічної системи знищує можливості для збереження економічного зростання та розвитку економічного потенціалу суспільства. Надаючи пере­вагу швидкості руйнування старої системи перед іншими завдан­нями, «шокова терапія» прокладає шлях до економічної деградації.

Причина цього - повне «відлучення» держави від регулю­вання економіки за такої моделі перетворень. Успішні економічні перетворення неможливі без активно­го та послідовного втручання держави в економіку. Такі пробле­ми, як забруднення довкілля, структурна перебудова, проведення фундаментальних наукових досліджень, значна диференціація доходів населення, циклічні кризи в більшості країн, вирішують­ся саме через систему державного регулювання економіки.

4.

Головною особливістю процесу зміни відносин власності в країнах, що здійснювали трансформацію за моделлю «шокової терапії», стало тимчасове зникнення реального власника у дер­жавному секторі національної економіки, що стало основою його розграбування та падіння рівня інвестицій у суспільстві.

На початку реформ держава зайняла позицію невтручання у справи підприємств, навіть державних під приво­дом, що останні незабаром повинні будуть приватизуватися. В результаті не виявилося спадкоємця-власника у практично всіх підприємств за нових для них і складних умов перехідного періоду. Відчувши тимчасову безконтрольність з боку держави за діяльністю комерціалізованих державних підприємств і чека­ючи на появу нового реального власника-спадкоємця, вищі поса­дові особи цих підприємств здійснювали переведення фінансових потоків підприємств у свої власні кишені. Усе це послабляло ви­робничий процес, призводило до стагнації реального сектору, утруднюючи технічні та технологічні інновації. За таких умов спад виробництва був неминучим.

Ще однією особливістю стало формування прошарку власників шляхом привласнення ними раніше створених об'єктів державної власності, тобто процес її поділу та перерозподілу, що сприяло спаду виробництва.

Отже, найочевидніші причини, які по­роджують спад в економіці перехідного періоду - тимчасове зникнення справжнього власника в реальному секторі економіки і процес поділу й перерозподілу державної власності, які зумовлені різкою зміною відносин власності, не­минучою у процесі проведення перетворень за моделлю «шоко­вої терапії».