Лекція 4. Метод бухгалтерського обліку. Документація та інвентаризація як елементи методу бухгалтерського обліку.

Анотація

Поняття та сутність методу бухгалтерського обліку. Суть документації та інвентаризації як елементов методу бухгалтерського обліку. Документація в бухгалтерському обліку як спосіб первинного спо­стереження за виробничою та фінансово-господарською діяльністю. Документація як засіб суцільного й безперервного спостереження за господарськими операціями, засіб обґрунтування облікових записів. Основні вимоги до змісту первинних облікових документів.

Групування первинних документів за призначенням. Групування первинних документів за способом відображення господарських опе­рацій. Групування первинних документів за змістом. Групування бух­галтерських документів за характером відображення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів на етапі фіксації господарських операцій. Перевірка первинних документів за суттю й за правильні­стю визначення суми господарської операції. Опрацювання первин­них документів у бухгалтерії. Порядок рознесення сум господарсь­ких операцій. Організація документообігу на підприємстві.

Сутність і необхідність інвентаризації. Мета та завдання інвента­ризації. Види інвентаризації. Організація інвентаризації на підприємстві. Результати інвентаризації та їх оформлення.

План лекції

1. Поняття та сутність методу бухгалтерського обліку

2. Документація як елемент методу бухгалтерського обліку

3. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку

Лекція 5. Метод бухгалтерського обліку. Оцінка та калькуляція як елементи методу бухгалтерського обліку

Анотація

Суть оцінки та калькуляції як елементов методу бухгалтерського обліку. Оцінка як відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.

План лекції

1. Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку

2. Калькулювання як прийом вартісного вимірювання у бухгалтерському обліку

Питання 1.

Оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку

Оцінка - це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх в цілому по підприємству.

Вимірювання — це вираження об’єкта обліку в певних одиницях вимі-рювання (натуральних, уречевлених, трудових та вартісних).

Для безперервного спостереження, вимірювання і відображення про-цесів суспільного виробництва облік користується натуральними, трудо-вими і грошовими вимірниками.

Натуральні вимірники — це різні одиниці вимірювання (ваги, обсягу тощо), застосовувані в народному господарстві, за допомогою яких обліко-вується кількість наявних у господарстві матеріальних цінностей і викона-них робіт. Такими вимірниками є міри довжини (метр, сантиметр), маси (кілограм, тонна), об’єму (метр, кубічний метр) і т.ін.

Застосування того чи іншого вимірника залежить від фізичних власти-востей предмета або процесу, що обліковується. Так, наприклад, кількість деревини вимірюється в одиницях об’єму — кубічних метрах, а кількість твердого палива — в одиницях ваги — центнерах або тоннах, обсяг проду-кції машинобудівних заводів — верстатів, агрегатів, машин — у штуках тощо.

Використання в обліку натуральних вимірників дає змогу підвищувати точність урахування наявності та руху матеріальних цінностей і виконаних робіт, посилює контроль за їх зберіганням. Окрім того, за допомогою цих вимірників можна наочніше відображувати обсяг матеріальних цінностей.

Теоретичною засадою бухгалтерського обліку є загальна економічна теорія, яка вивчає закони суспільного виробництва і процеси обміну та роз-поділу матеріальних благ на різних етапах розвитку людського суспільст-ва.

Cфера застосування натуральних вимірників є обмеженою, оскільки кожний з них призначений лише для обліку певного виду матеріальних цінностей і не може бути використаний для всіх матеріальних засобів господарства. Отже, серед цих вимірників немає узагальнюючого, тобто такого, яким можна було б виразити всі згадані засоби будь-якого підприємства, галузі, усього народного господарства. Цим натуральні вимірники відрізняються од будь-яких інших.

Трудовий вимірник — це виражена в часі одиниця вимірювання людської праці — година або робочий день певної тривалості. Цей вимірник відбиває кількість праці (у політекономічному розумінні слова), затраченої на виконання певних робіт. Трудовий вимірник має велике значення в економічному житті країни. Користуючись ним, визначають продуктивність та інтенсивність праці, обліковують кількість праці, затраченої на виконані роботи. За цим самим вимірником обраховують і трудові ресурси міст, населених пунктів, економічних районів і країни в цілому. Тому трудовий вимірник широко використовують в обліку, плануванні та різних економічних дослідженнях. Він є різновидом натурального.

Грошовий вимірник — це одиниця вимірювання вартості. Грошовий вимірник, на відміну від натуральних, є загальним (спільним для всіх) вимірником. У ньому можна виразити всі ресурси господарства: матеріальні засоби (основні засоби, сировина, матеріали, продукти тощо), затрати на виробництво продукції, виконані роботи і послуги (затрати праці і витрати матеріальних засобів), кошти в розрахунках.

У бухгалтерському обліку поряд з натуральним вимірником застосовують і грошовий, причому останній є основним, оскільки з його допомогою в бухгалтерському балансі можна узагальнити весь обсяг засобів господарства і виконаних робіт. За цим вимірником можна визначити й виміряти затрати на виробництво продукції, вартість робіт і послуг, собівартість продукції; розподілити суспільний продукт і результати діяльності господарства, а також характеризувати низку інших економічних явищ і процесів.

Універсальність грошового вимірника зумовлено існуванням грошей і товарно-грошових відносин.

Усі три вимірники використовуються як самостійно, так і по одному.

Реєстрація (фіксація) — це закріплення даних про предметну сутність (властивість) господарського факту — об’єкта обліку, одиниць його вимірювання та інших характеристик на технічному носії — папірусі, папері, перфораційній картці, магнітній стрічці, магнітному диску тощо.

Отже, облік можливий лише тоді, коли існує певний факт, тобто факт є передумовою обліку (від лат. factum — зроблене, справжня подія, тобто істина).

Питання 2.

Калькулювання як прийом вартісного вимірювання у бухгалтерському обліку

Вартісне оцінювання не завжди може бути визначена та здійснена в момент господарського факту. Особливо це стосується різних видів собівартості і передусім фактичної собівартості господарських фактів, явищ (основних засобів, матеріальних цінностей тощо) або процесів (заготівельної діяльності з придбання матеріалів, реалізації продукції).

Калькуляція як галузь економічних знань, в якій вивчаються способи (прийоми, методи) обчислення собівартості господарських фактів, є складовою частиною економічної теорії, елементом методу бухгалтерського обліку, без якого неможливе визначення собівартості. Різні методи калькулювання вивчаються спеціальною дисципліною. За допомогою калькулю-вання визначається собівартість різних значень (планова, кошторисна, нормативна, фактична, виробнича, цехова, бригадна).

Калькуляція — основа визначення цін: роздрібних, гуртових, договірних, розрахункових та ін.

Найбільш поширеним є два прийоми калькулювання: просте сумування різних затрат та комплекс математичних дій за допомогою різних розподільчо-розрахункових процедур.

Розглянемо ці прийоми.

Методи сумування різних затрат.

Приклад 1. У фермера куплено 100 кг капусти по 1,00 грн. за 1 кг. Перевезення, навантаження та розвантаження було здійснено транспортно-експедиційною організацією, за що сплачено 50 грн. Таким чином собівартість 1 кг капусти на консервному заводі уже становить 1 грн. 50 коп.

Розрахунок: купівельна ціна 100 кг по 1 грн. — 100,00 грн.

Вартість перевезення — 50,00 грн.

150 : 100 = 1,50 разом — 150,00 грн.

У наведеному випадку мають місце два господарські факти:

— купівля у фермера (оплата йому грошей) за капусту, 100 грн.

Нагадаємо, що бухгалтер є центральною фігурою управлінського персоналу, головним консультантом директора фірми, аналітиком, фінансистом. Бухгалтерська професія складна, відповідальна, але, разом з тим, престижна. Бухгалтер повинен володіти глибокими та різнобічними знаннями. Першим і найважливішим кроком в освоєнні обраної Вами професії є вивчення теорії бухгалтерського обліку.

Ви повинні завжди пам’ятати, що бухгалтер – це досвідчена, компетентна людина, зі спеціальністю, яка відповідає вимогам суспільства. Сучасний бухгалтер – це комунікабельний, здатний до продуктивного ділового спілкування спеціаліст, обізнаний у питаннях бухгалтерського обліку, менеджменту, права, оподаткування, фінансів, управління персоналом, матеріальними ресурсами тощо.

Бухгалтер зобов’язаний підтримувати ділові відносини з керівництвом, працівниками підприємства та податковими органами, вміти володіти собою, орієнтуватися і контролювати ситуацію. Професійна діяльність вимагає від бухгалтера вміння брати на себе відповідальність за результати своєї праці, чесно та добросовісно виконувати свої обов’язки, бути принциповим і об’єктивним при вирішенні суперечливих питань, не допускати порушення законодавства, постійно піклуватися про підвищення професійної кваліфікації.