Навчальний модуль 1. Загальні положення

Тема 1. Поняття, завдання та джерела кримінального процесу.

Заняття 1 Поняття, суть, завдання та систем кримінального процесу України

1. Поняття кримінального процесу.

2. Історичні форми кримінального процесу.

3. Завдання кримінального процесу України.

4. Система (стадії) кримінального процесу.

5. Механізм кримінально-процесуального регулювання.

6. Кримінально-процесуальні відносини.

7. Кримінально-процесуальні функції.

8. Кримінально-процесуальна форма.

9. Кримінально-процесуальні акти.

10. Кримінально-процесуальні гарантії.

11. Кримінально-процесуальне право в системі інших галу­зей вітчизняного права.

12. Наука кримінального процесу: предмет, система, за­вдання.

Задачі і завдання

1. Які з наведених нижче положень згідно зі ст. 2 КПК України становлять завдання кримінального процесу:

а) виявлення злочинів;

б) швидке і повне розкриття злочинів;

в) викриття винних у вчиненні злочинів;

г) правильне застосування Закону (як матеріального, так і процесуального) з метою, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жодний невинний не був покараний;

ґ) виконання вироку і виправлення та перев иховання за­суджених;

д) сприяння зміцненню законності і правопорядку;

є) сприяння відверненню і викоріненню злочинів;

є) охорона прав та законних інтересів фізичних та юридич­них осіб, які беруть участь у кримінальному процесі;

ж) виховання громадян в дусі неухильного дотримання Кон­ституції України, законів держави та правил соціального співжиття;

з) захист майнових та пов'язаних з майновими прав і інте­ресів потерпілих від злочинів.

2. Оберіть у поданому нижче переліку стадії кримінального процесу:

а) проведення перевірки повідомлень про злочини;

б) порушення кримінальної справи;

в) досудове розслідування;

г) попереднє дізнання; ґ) судове слідство;

д) попередній розгляд справи суддею; є) судовий розгляд справи;

є) судові дебати;

ж) постановления вироку;

з) виконання вироку;

и) апеляційне провадження;

і) провадження по застосуванню примусових заходів ме­дичного характеру;

ї) касаційне провадження;

й) перегляд судових рішень в порядку виключного прова­дження;

к) провадження в справах про злочин неповнолітніх.

Назвіть ознаки стадії кримінального процесу і дайте її по­няття.

3. Оберіть із перерахованих нижче положень ті, які є кримінально-процесуальними функціями:

а) виявлення злочинів і порушення кримінальних справ;

б) обвинувачення;

в) захист обвинуваченого;

г) розслідування кримінальної справи; ґ) віддання до суду обвинуваченого;

д) розгляд і вирішення кримінальної справи судом;

є) підтримання цивільного позову у кримінальній справі;

є) захист від цивільного позову;

ж) захист порушених злочином майнових та особистих немайнових прав та інтересів потерпілих осіб;

з) попередження злочинів і виховання громадян в дусі по­ваги до закону і правил соціального співжиття.

4. Складіть схему системи кримінального процесу за таким зразком:

Стадії кримінального процесу України

№ п/п	Найменування стадії	Безпосереднє завдання	Коло основних суб'єктів, які відповідають за їх вирішення	Основні методи і способи їх - вирішення	Початковий і заключний моменти та підсумкове процесуальне рішення
1	2	3	4	5	6

Зразок виконання

1	2	3	4	5	6
1.	Порушення кримінальної справи	Вирішити питання про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні	Прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя у справах приватного обвинувачення	Прийняття заяв і по­відомлень про зло­чини. У разі необхідності — їх перевірка шляхом відібрання пояснень або витребування необхідних документів (статті 95—97 КПК). У невідклад­них випадках — проведення слідчих дій: огляду місця події (ч. 2 ст. 190 КПК); арешт корес­понденції і зняття інформації з каналів зв'язку (ч. 3 ст. 187).	Початковий момент — одержан­ня законного приводу для порушення кри­мінальної справи (ст.94 КПК). Кінцевий — при­йняття рішення про порушення (або відмову) кримінальної справи у формі постанови (про­курор, слідчий, дізнавач, суддя у справах приват­ного обвинува­чення).

5. Під час судового розгляду кримінальної справи підсуд­ний заявив клопотання про відмову від призначеного йому су­дом захисника-адвоката Карбовника, мотивуючи це тим, що захисник недостатньо ознайомився з матеріалами справи і некваліфіковано виконує свій процесуальний обов'язок. Підсуд­ний просив суд допустити до участі у справі обраного ним самим захисника — адвоката Гикавку. Суд відмовив у задово­ленні клопотання підсудного, посилаючись на те, що адвокат Карбовник заперечує проти заявленого йому відводу.

1. Чи правильне рішення прийняв суд? Яким процесуаль­ним актом він повинен оформити своє рішення щодо за­явленого клопотання?

2. У чому полягає суть кримінально-процесуальних гарантій?

3. Про які процесуальні гарантії йдеться у цьому випадку і чи не були вони порушені?

Відповіді обґрунтуйте посиланням на кримінально-проце­суальний закон.

6. Під час проведення досудового слідства в кримінальній справі про обвинувачення Мочульського у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК України, виникла необхідність провести обшук у його квартирі відповідно до вимог статей 177, 180, 181, 183 і 186, 188 та 189 КПК України.

Слідчий виніс постанову про проведення обшуку, запросив понятого та спеціаліста-криміналіста і прибув на квартиру Мочульського. В той час в ній перебував лише 9-річний син обви­нуваченого. У його присутності слідчий разом із запрошеними особами провів обшук, вилучивши кілька цінних речей. Про їх вилучення був складений акт, один екземпляр якого було зали­шено на квартирі Мочульського.

1. У чому полягає суть і значення кримінально-процесуаль­ної форми?

2. Чи не допустив слідчий порушень кримінально-процесу­альної форми? Якщо так, то які саме?

3. Чи були порушені процесуальні гарантії прав обвинуваче­ного, і якщо так, то які?

Заняття 2. Кримінально-процесуальне законодавство

1. Загальна характеристика джерел кримінально-процесу­ального права.

2. Конституція України — нормативний акт прямої дії у сфері кримінального процесу.

3. Міжнародні договори (багатосторонні та двосторонні), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, як джерело кримінально-процесуального права.

4. Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України та його структура.

5. Інші закони України, які регламентують окремі питання кримінального судочинства.

6. Рішення Конституційного суду України в механізмі кри­мінально-процесуального регулювання.

7. Рішення Європейського суду з прав людини як джерело кримінально-процесуального права.

8. Роль постанов Пленуму Верховного Суду України в ме­ханізмі кримінально-процесуального регулювання.

9. Значення наказів, вказівок, інструкцій Генерального прокурора України та міністра внутрішніх справ з пи­тань кримінально-процесуальної діяльності та проку­рорського нагляду.

10. Норми кримінально-процесуального права: їх структура та особливості; види кримінально-процесуальних норм за способом правового регулювання. Аналогія у кримі­нально-процесуальному регулюванні.

11. Дія кримінально-процесуального закону в просторі, часі та стосовно кола осіб. Особливості дії кримінально-про­цесуального закону щодо окремих осіб.

Задачі і завдання

1. 10 жовтня I960 р. Лимаренкові було пред'явлено обвину­вачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 127 КК УРСР 1927 р. (спекуляція). Під час проведення попереднього розслі­дування у нього було вилучено 5 000 крб. та дві ощадні книжки з вкладом на загальну суму 4 000 крб. Під вартою Лимаренко не перебував. Після пред'явлення йому матеріалів попередньо­го розслідування для ознайомлення він перейшов на нелегаль­не становище. Лише в кінці 1961 р. він був затриманий, а 10 квітня вироком народного суду Залізничного району м. Львова був засуджений до трьох років позбавлення волі. Цим же вироком у відповідності зі ст. 78 та п. 4 ст. 84 і п. 2 ст. 324 КПК УРСР 1960 р. знайдені у нього гроші і вклади в ощадних касах були конфісковані.

Захисник Лимаренка подав касаційну скаргу на вирок суду, в якій, крім строку покарання, заперечував правомірність конфіскації грошей і вкладів. На думку захисника, застосуван­ня конфіскації в цьому випадку суперечить закону, який діяв у момент вчинення злочину Лимаренком. Стаття 50 КПК УРСР 1927 p., на відміну від ст. 78 КПК України 1960 p., стверджував він, не включала до числа речових доказів гроші та інші Цінності, які придбані злочинним шляхом. Крім того, ст. 306 КПК УРСР 1927 р. (вказуючи, що речі, які здобуті злочином і не є речовими доказами в справі, повинні бути повернуті власни­кові) також; нічого не говорить про гроші та інші цінності.

Таким чином, на думку захисника, суд неправильно засто­сував статті 78, 81 та 324 КПК України 1960 p., надавши зако­ну зворотної сили і тим самим погіршивши становище засудженого.

1. Чи були допущені судом порушення закону?

2. Розкажіть про дію кримінально-процесуального закону в часі.

3. Чи має кримінально-процесуальний закон зворотну силу?

2. Коли вступає в законну силу кримінально-процесуальний закон:

а) негайно після його опублікування в офіційних друкова­них виданнях;

б) через 10 днів із часу опублікування;

в) після опублікування в пресі, але з дня, який вказано в за­коні;

г) через 10 днів із часу публікації закону в офіційних друко­ваних виданнях, якщо в самому законі (або постанові парламенту про порядок введення його в дію) немає іншої вказівки про введення його в дію, але не раніше дня його опублікування.

Чи може бути така ситуація, що опублікований закон вво­диться в дію лише частково (певні норми діють з іншого часу)? Якщо така ситуація можлива, наведіть приклад.

3. Теплохід «Михайло Шолохов», маючи прописку Одеського порту, здійснював круїз до Талліна (Естонія). Коли теплохід пе­ребував у Балтійському морі, на ньому було вчинено крадіжку цінних особистих речей у туриста Волкова. Викрадені речі були виявлені у матроса Бувалого. Капітан теплохода порушив кримінальну справу, провів дізнання і після прибуття судна в Одесу передав матеріали справи слідчому.

Яким матеріальним і кримінально-процесуальним законом мав керуватися капітан під час порушення кримінальної спра­ви та проведення дізнання?

Яким кримінально-процесуальним законом слід керуватися слідчому і судові під час проведення досудового розслідування і судового розгляду справи?

4. Під час провадження досудового слідства в кримінальній справі про обвинувачення громадянина Петрененка за ч. 2 ст. 143 КК України виникла необхідність вчинення окремих слідчих дій на території Білорусі і Російської Федерації. У зв'яз­ку з цим слідчий склав окремі доручення про проведення цих дій і вислав їх у відповідні слідчі органи названих держав. При цьому він просив в окремих дорученнях, щоб слідчі дії прово­дилися за процесуальним законом (КПК) України.

1. За яких умов можливе надіслання окремих доручень в інші держави та виконання на їх територіях слідчих дій слідчими інших держав?

2. Яким кримінально-процесуальним законом мають керу­ватися слідчі органи під час виконання взаємних дору­чень?

3. Чи зміниться ситуація у випадку, коди слідчий, який вів слідство у справі Петрененка, сам виїде у названі держа­ви для проведення певних слідчих дій?

5. Під час пред'явлення Федику обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, він відмовився від захисника, мотивуючи це тим, що він є студентом юридич­ного факультету шостого курсу заочного навчання і може сам успішно здійснювати свій захист. Проте після закінчення досу­дового слідства і оголошення йому про це, обвинувачений заявив клопотання про участь у справі як захисника адвоката Гикавки. Це клопотання слідчий відхилив, мотивуючи тим, що обвину­вачений раніше відмовився від участі в справі захисника.

1. Чи було забезпечено право обвинуваченого на захист?

2. Якою нормою воно врегульоване?

3. Розкрийте структуру цієї норми.

6. Торговий аташе одного з іноземних посольств разом з ак­редитованим журналістом своєї держави здійснював турис­тичну поїздку по нашій країні. Під час прогулянки в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вони зустріли гро­мадянина однієї з африканських держав, який навчався у Київському університеті, посварилися з ним і в бійці, яка ви­никла після цього, завдали останньому ножових поранень.

Після затримання і доставления до відділу внутрішніх справ торговий аташе і журналіст вимагали негайного їх звільнення, посилаючись на своє іноземне підданство.

1. З'ясуйте порядок притягнення до кримінальної відпо­відальності іноземців та осіб без громадянства.

2. Хто з іноземних громадян користується недоторканністю (імунітетом від кримінальної відповідальності на тери­торії України)?

3. Як повинен діяти керівник відділу внутрішніх справ?