Севастопольський інститут банківської справи

Української академії банківської справи Національного банку України

Кафедра обліку і аудиту

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри д.є.н., доцент

___________Кантаєва О.В.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦИЙ

з дисципліни

«Бухгалтерський облік (загальна теорія)».

освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів за напрямом 6.030509 – " Облік і аудит "

Укладач – докт. екон. наук, доцент __________О.В.Кантаєва

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри, протокол від 01.09.2012 № 1

Севастополь – 2012

ПЕРЕДМОВА

Конспект лекцій розроблений відповідно до вимог робочої навчальної програми з дисципліни «Бухгалтерський облік (загальна теорія) нормативної компоненти освітно-професійної програми підготовки за напрямом 6.030509 – «Облік і аудит», яка розроблена Науково-методичною комісією з галузі знань «Економіка та підприємництво» Міністерства освіти і науки України.

Конспект лекцій містить зміст лекційного курсу, завдання до самостійного вивчення теоретичного матеріалу курсу, що вивчається в позаудиторний час, список рекомендованої літератури і ресурсів Інтернет, ілюстративний матеріал до лекцій.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………

ЛЕКЦІЯ 1. Бухгалтерський облік, його сутність та основи організації

ЛЕКЦІЯ 2. Принципи бухгалтерського обліку

ЛЕКЦІЯ 3. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку

Лекція 3. Метод бухгалтерського обліку. Документація та інвентаризація як єлементи методу бухгалтерського обліку………………………………

Лекція 4. Метод бухгалтерського обліку. Оцінка та калькуляція як елементи методу бухгалтерського обліку…………………………………………………..

Лекція 5. Метод бухгалтерського обліку. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис як елементи методу бухгалтерського обліку…………….

ЛЕКЦІЯ 6. Взаємоз’язок бухгалтерського обліку з дисциплінами економічного блоку

Лекція 7. Об’єкти бухгалтерського обліку

Лекція 8. Метод бухгалтерського обліку. Бухгалтерський баланс. Основи бухгалтерської звітності………………………………………………….

Лекція 9. План рахунків бухгалтерського обліку……..

Лекція 10. Форми бухгалтерського обліку……………..

Лекція 11. Облік господарських процесів…………………

ЛЕКЦІЯ 1.

Бухгалтерський облік, його сутність та основи організації

Анотація

Поняття та сутність бухгалтерського обліку. Користувачі бухгалтерської інформації. Бухгалтерський облік у системі наук. Сутність господарського обліку. Види вимірників, що застосовуваються в господарському обліку: натуральні, трудові, грошові. Оперативний, бухгалтерський і статистичний облік та їх взаємозв’язок з вимірниками.

План лекції

1. Поняття та сутність бухгалтерського обліку

2. Завдання бухгалтерського обліку та вимоги до нього

Питання 1.

Поняття та сутність бухгалтерського обліку

Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можна без удосконалення бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує управлінські потреби необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування відповідних управлінських рішень.

Бухгалтерський облік — це система знань, в основу якої покладено економіку, право та математику. Водночас це й практична робота — спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксування (реєстрація) усіх об’єктів та суб’єктів ринку згідно з вимогами суспільних відносин. У практичному аспекті бухгалтерський облік формує інформаційну систему, що дає змогу користувачам оперувати даними, потрібними для аналізу, оцінювання та змінювання стану будь-якого суб’єкта (господарства) ринку в часі та просторі.

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, резуль-тати роботи — прибутки, доходи чи з

битки, а також про особливості їх досягнення (на підставі попередніх даних) як на своєму підприємстві, так і в партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік як самостійна галузь знань формувався протягом тисячоліть (близько 8 — 9 тис. років).

Розвиток класичних ринкових відносин змусив бухгалтерський облік сформуватися науково та юридично (приблизно в ХII — ХIX ст.) як засіб управління (керування) діяльністю торговельних компаній і банків. Влас-ників уже не задовольняв примітивний облік у прибутково-видаткових книгах, які були поширені протягом тривалого часу. Для управління торго-вельними компаніями та банками потрібний був суцільний і безперервний облік, який давав би необхідну інформацію і забезпечував повсякденний контроль за наявністю і рухом вкладеного капіталу та визначення стосун-ків з партнерами.

Відтак постійно поглиблювалися й удосконалювалися управлінські функції бухгалтерського обліку. Він став засобом розумового узагальнення сучасного способу виробництва, перетворився на об’єктивну необхідність.

Сфера застосування бухгалтерського обліку — підприємства, організації, установи виробничої, комерційної, кредитно-банківської та інших видів діяльності, а через узагальнення даних бухгалтерського обліку та звітності — ті чи інші галузі, економіка окремих країн, світова економіка в цілому.

Бухгалтерський облік сьогодні — це система безперервного, суцільного і взаємозв’язаного спостереження за створенням (і грошовим вираженням) суспільного продукту і пов’язаними з ним процесами обміну, розподілу та перерозподілу, за наявністю і рухом майна господарства, його майновими відносинами.

Мета такого обліку — здобути та систематизувати інформацію, потрібну для управління діяльністю господарства будь-якого масштабу та рівня. Можна сміливо констатувати, що нині бухгалтерський облік став невід’ємною складовою управлінської системи світової економіки. Без нього неможливе управління будь-якою її ланкою. Недарма бухгалтерський облік називають «мовою бізнесу».

Бухгалтерський облік використовується в усіх сферах підприємницької діяльності — виробничій, комерційній, банківській, страховій, у всіх галузях та підгалузях господарювання — промисловості, сільському гос-подарстві, будівництві тощо. У кожній сфері (виді) діяльності, у кожній га-лузі господарювання бухгалтерський облік має специфічні особливості. Проте вихідні положення бухгалтерського обліку єдині, спільні для всіх видів діяльності і в усіх галузях господарювання.

Бухгалтерський облік як інформаційна система поділяється на відкриту частину, тобто таку, що може бути опублікованою, та закриту, яка ста-новить комерційну таємницю підприємства. Перша формує поняття фінансового обліку (економіко-правова система), друга — внутрішньогосподарського (управлінського), виробничого (виробничо-комерційна система) обліку. Що ж до вихідних положень, то вони єдині, спільні як для фінансового, так і для внутрішньогосподарського бухгалтер-ського обліку. Положення бухгалтерського обліку розглядаються як такі, що змінюються під впливом розвитку науки, техніки та практики, дедалі вдосконалюючи свої визначення й формулювання. Такий підхід до вивчення питань курсу «Основи бухгалтерського обліку» забезпечує їх всебічний розгляд на широкій і міцній науковій основі.

Основою бухгалтерського обліку в Україні є Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р., який визначає правові основи регулювання, організації, ве- дення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2000 р., водночас з цим почалася реа- лізація Програми реформування бухгалтерського обліку із застосу- ванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою № 1706 Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. Поширюється цей Закон на всіх без винятку юридичних осіб (підприємства, організації, банки, бюджетні установи).

Словосполучення «бухгалтерський облік» потребує сутнісного (змістовного) визначення термінів, що його утворюють, за лінгвістичними ознаками. Оскільки головним у цьому словосполученні є слово «облік», розглянемо спочатку його.

Облік (взагалі) — це процес (робота), який складається з операцій спо-стереження, сприйняття, вимірювання та фіксації (реєстрації) фактів, про-цесів, подій природи або суспільного життя.

Спостереження — це початковий етап емпіричних досліджень, який полягає в цілеспрямованому сприйнятті предметів, явищ дійсності для здо-буття безпосередніх чуттєвих даних про об’єкт пізнання.

Сприйняття — це чуттєве відображення предметів та явищ об’єктивної дійсності в сукупності притаманних їм властивостей та особ-ливостей у разі безпосередньої дії їх на органи чуття. Це означає, що сприйняття полягає у визначенні змістової характеристики об’єкта обліку (те, що обліковується), тобто у розкритті предметної сутності об’єкта облі-ку.

Вимірювання — це вираження об’єкта обліку в певних одиницях вимі-рювання (натуральних, уречевлених, трудових та вартісних).

Для безперервного спостереження, вимірювання і відображення про-цесів суспільного виробництва облік користується натуральними, трудо-вими і грошовими вимірниками.

Натуральні вимірники — це різні одиниці вимірювання (ваги, обсягу тощо), застосовувані в народному господарстві, за допомогою яких обліко-вується кількість наявних у господарстві матеріальних цінностей і викона-них робіт. Такими вимірниками є міри довжини (метр, сантиметр), маси (кілограм, тонна), об’єму (метр, кубічний метр) і т.ін.

Застосування того чи іншого вимірника залежить від фізичних власти-востей предмета або процесу, що обліковується. Так, наприклад, кількість деревини вимірюється в одиницях об’єму — кубічних метрах, а кількість твердого палива — в одиницях ваги — центнерах або тоннах, обсяг проду-кції машинобудівних заводів — верстатів, агрегатів, машин — у штуках тощо.

Використання в обліку натуральних вимірників дає змогу підвищувати точність урахування наявності та руху матеріальних цінностей і виконаних робіт, посилює контроль за їх зберіганням. Окрім того, за допомогою цих вимірників можна наочніше відображувати обсяг матеріальних цінностей.

Теоретичною засадою бухгалтерського обліку є загальна економічна теорія, яка вивчає закони суспільного виробництва і процеси обміну та роз-поділу матеріальних благ на різних етапах розвитку людського суспільства.

Cфера застосування натуральних вимірників є обмеженою, оскільки кожний з них призначений лише для обліку певного виду матеріальних цінностей і не може бути використаний для всіх матеріальних засобів господарства. Отже, серед цих вимірників немає узагальнюючого, тобто такого, яким можна було б виразити всі згадані засоби будь-якого підприємства, галузі, усього народного господарства. Цим натуральні вимірники відрізняються од будь-яких інших.

Трудовий вимірник — це виражена в часі одиниця вимірювання людської праці — година або робочий день певної тривалості. Цей вимірник відбиває кількість праці (у політекономічному розумінні слова), затраченої на виконання певних робіт. Трудовий вимірник має велике значення в економічному житті країни. Користуючись ним, визначають продуктивність та інтенсивність праці, обліковують кількість праці, затраченої на виконані роботи. За цим самим вимірником обраховують і трудові ресурси міст, населених пунктів, економічних районів і країни в цілому. Тому трудовий вимірник широко використовують в обліку, плануванні та різних економічних дослідженнях. Він є різновидом натурального.

Грошовий вимірник — це одиниця вимірювання вартості. Грошовий вимірник, на відміну від натуральних, є загальним (спільним для всіх) вимірником. У ньому можна виразити всі ресурси господарства: матеріальні засоби (основні засоби, сировина, матеріали, продукти тощо), затрати на виробництво продукції, виконані роботи і послуги (затрати праці і витрати матеріальних засобів), кошти в розрахунках.

У бухгалтерському обліку поряд з натуральним вимірником застосовують і грошовий, причому останній є основним, оскільки з його допомогою в бухгалтерському балансі можна узагальнити весь обсяг засобів господарства і виконаних робіт. За цим вимірником можна визначити й виміряти затрати на виробництво продукції, вартість робіт і послуг, собівартість продукції; розподілити суспільний продукт і результати діяльності господарства, а також характеризувати низку інших економічних явищ і процесів.

Універсальність грошового вимірника зумовлено існуванням грошей і товарно-грошових відносин.

Усі три вимірники використовуються як самостійно, так і по одному.

Реєстрація (фіксація) — це закріплення даних про предметну сутність (властивість) господарського факту — об’єкта обліку, одиниць його вимірювання та інших характеристик на технічному носії — папірусі, папері, перфораційній картці, магнітній стрічці, магнітному диску тощо.

Отже, облік можливий лише тоді, коли існує певний факт, тобто факт є передумовою обліку (від лат. factum — зроблене, справжня подія, тобто істина).

Таким чином, бухгалтерський облік — це система безперервного, суцільного і взаємозв’язаного спостереження за створенням (і грошовим вираженням) суспільного продукту і пов’язаними з ним процесами обміну, розподілу та перерозподілу, за наявністю і рухом майна господарства, його майновими відносинами. Мета бухгалтерського обліку — здобути та систематизувати інформацію, потрібну для управління діяльністю господарства будь-якого масштабу та рівня.

Питання 2.

Завдання бухгалтерського обліку та вимоги до нього

Господарська діяльність кожного підприємства базується на раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів та робочого часу. Основне його завдання — випуск продукції чи торгівля товарами високої якості з найменшими витратами.

Основні завдання бухгалтерського обліку:

• дотримання Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні;

• облік, аналіз і перевірка інформації про господарську діяльність;

• контроль за виконанням завдань виробництва щодо кількості,

якості й асортименту;

• контроль за зберіганням власності підприємства;

• виявлення невикористаних резервів;

• контроль за оплатою праці;

• облік, аналіз і контроль за заощадженням і використанням кош-

тів;

• контроль за рівнем рентабельності виробництва продукції;

• виявлення резервів подальшого збільшення виробництва;

• забезпечення наявності первинної документації;

• побудова обліку на підприємстві.

Для успішного виконання завдань, що стоять перед бухгалтерським обліком, він має відповідати певним вимогам:

• порівнянності його показників з показниками плану;

• своєчасності;

• точності й об’єктивності показників;

• повноти, чіткості, точності й достовірності;

• економічності.

Основою бухгалтерського обліку в Україні є Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р., який визначає правові основи регулювання, організації, ве- дення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2000 р., водночас з цим почалася реалізація Програми реформування бухгалтерського обліку із застосу- ванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою № 1706 Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. Поширюється цей Закон на всіх без винятку юридичних осіб (підприємства, організації, банки, бюджетні установи).