Лекція 2.. Принципи бухгалтерського обліку Анотація

Визначення бухгалтерського обліку. Особливості бухгалтерського обліку як процесу. Мета й основні завдання бухгалтерського обліку. Значення бухгалтерського обліку для забезпечення законності у виробничій та фінансово-господарський діяльності підприємства, для забезпечення законності у виробничій та фінансово-господарській діяльності підприємства, для забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей. Загальні принципи бухгалтерського обліку. Вимоги до бухгалтерського обліку. Фінансовий та управлінський облік – складові бухгалтерського обліку. Спільні та відмінні ознаки цих видів бухгалтерського обліку.

План лекції

1.Принципи бухгалтерського обліку

2.Характеристика господарського обліку

Питання 1.

Принципи бухгалтерського обліку

Принципи бухгалтерського обліку — це основні засади, на яких здійснюються його функції в мікроекономічному середовищі, тобто для суб’єктів господарської діяльності. Вони формуються залежно від національних особливостей і суспільно-економічного розвитку краї- ни, форм власності, капіталу, способів господарювання. В Україні найважливішими в бухгалтерському обліку є принципи автоном- ності, безперервності, доказовості, грошової оцінки, собівартості, обачності, закріплення власності, дискретності, нарахування, суттє- вості, правомочності, відповідності, облікової політики, реалізації та періодизації.

Принцип автономності означає, що суб’єкт господарювання веде облік власної діяльності автономно, незалежно від засновників (влас- ників капіталу); відповідно до національного законодавства складає бухгалтерську (фінансову) звітність, визначає результати господарю- вання, несе майнову та правову відповідальність перед контрагентами, сплачує податки, здійснює розрахунки з працівниками за виконані

роботи, з дебіторами та кредиторами, банками, іншими кредитними установами та інвесторами. Суб’єкт господарювання повинен додержуватися принципу автономності в усіх аспектах діяльності незалеж- но від його організаційно-правової форми.

Принцип безперервності полягає в тому, що підприємство відповідно до його установчих документів має намір здійснювати господарсь- ку діяльність безперервно й постійно, відображаючи її в системі бух- галтерського обліку. Згідно з цим принципом господарські засоби відображаються в обліку й балансі за ціною їх фактичного придбання чи власного виробництва, а не за ринковою ціною на момент обліку. Доходи й витрати відображаються в обліку та звітності безперервно, що дає змогу визначати на будь-яку звітну дату результати діяльності підприємства, забезпечує довіру до нього акціонерів та інвесторів. У разі припинення діяльності підприємства безперервність відобра- ження результатів його фінансово-господарської діяльності гарантує захист від псевдобанкрутства та інших негативних випадкових явищ.

Принцип доказовості результатів господарювання та використан- ня власного і залученого капіталу грунтується на застосуванні суціль- ного документування всіх господарських операцій на підприємстві. При цьому первинні документи, де зафіксовано факт здійснення гос- подарської операції відповідно до нормативно-правових актів, по- винні мати обов’язкові реквізити, які стверджують їх юридичну дока- зовість. Зокрема, це стосується підписів посадових осіб, які дали дозвіл на виконання господарської операції, і матеріально відпові- дальних осіб, які виконали певну операцію.

Принцип грошової оцінки в бухгалтерському обліку полягає у відо- браженні господарських операцій в єдиному грошовому вираженні з метою їх узагальнення, групування та порівняння з нормативними показниками та показниками за суміжні звітні періоди. Водночас ок- ремі господарські операції можна відображати в обліку за допомо- гою кількісних, умовно-кількісних вимірників (у тонно-кілометрах, гектарах умовної оранки та ін.) для контролю окремих операцій, а не їх узагальнення по підприємству загалом. Як правило, грошова оцін- ка фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюється в єдиній національній валюті.

Принцип собівартості полягає в тому, що сировина, матеріали, за- соби праці, вироблена продукція відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю їх придбання чи виробництва, тобто за

фактичними витратами. Цей принцип грунтується на грошовому вимірнику використання суб’єктом господарювання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів у створенні нового продукту. Застосування цього принципу дає змогу визначати ефективність господарювання, обчис- лювати ціни виробника за допомогою показника собівартості й по- рівнювати їх із цінами на товарному ринку. Принцип собівартості продукції (робіт, послуг) у бухгалтерському обліку в ринкових умо- вах — важлива передумова для обгрунтування ринкової ціни, марке- тингових досліджень ринку, якості та дизайну виробів тощо.

Принцип обачності (обережності, консерватизму) означає, що вит- рати й доходи мають відображатись у бухгалтерському обліку на ос- нові достовірно обгрунтованих первинною документацією господар- ських операцій. Обачність і обережність мають на меті запобігання збільшенню витрат виробництва, можливих втрат у господарюванні від стихійного лиха, виробничих аварій та інших негативних явищ завдяки створенню страхових резервних фондів. За рахунок коштів цих фондів компенсуються збитки, завдані підприємству. В обліку відображаються тільки реальні доходи — гроші, одержані від покуп- ців товарів, векселів та інших документів, які гарантують отримання необхідних валютних надходжень.

Принцип закріплення власності грунтується на суцільному й безпе- рервному документуванні в бухгалтерському обліку утворення та використання капіталу засновників підприємства. На підставі доку- ментів, які мають юридичну силу, закріплюється власність фізичних і юридичних осіб у формі акцій, дивідендів, паїв, позик, внесків зас- новників підприємства до статутного капіталу та інших коштів. Зав- дяки цьому принципу бухгалтерський облік забезпечує контроль за збереженням різних форм власності.

Принцип дискретності передбачає переривання бухгалтерського обліку та звітності у випадку, коли необхідно визначити фінансовий стан, платоспроможність і ліквідність підприємства на певну дату. Така потреба з’являється в разі реструктуризації — поділу підпри- ємства на окремі господарські одиниці чи емісії цінних паперів, у разі отримання кредитів та ін. Принцип дискретності дає змогу до завер- шення звітного року скласти звітні регістри, Головну книгу, баланс та іншу фінансову звітність на дату облікового періоду. Цей принцип застосовують також у фінансовому менеджменті, маркетингу та діяльності інших управлінських структур.

Принцип нарахування застосовують в бухгалтерському обліку для визначення моменту здійснення витрат і отримання доходів. Згідно

з цим принципом витрати й доходи відображаються в обліку в тому періоді, у якому вони були нараховані (тобто відбулися), незалежно від того, коли фактично отримано кошти від покупця. Альтернатив- ним цьому принципу є касовий метод, згідно з яким доходи визнача- ються після надходження коштів на розрахунковий рахунок у банк чи в касу підприємства, а витрати — після завершення розрахунків за реалізовану продукцію (роботу, послуги).

Принцип суттєвості передбачає відображення в бухгалтерському обліку суттєвих витрат упродовж усього циклу виготовлення продук- ції. При цьому витрати, які не мають великого значення для обчис- лення собівартості продукції (поштово-телеграфні, канцелярські та ін.), списуються одразу після їх виникнення. Цей принцип дає змо- гу уникнути в бухгалтерському обліку нагромадження надлишкової інформації, яка не має постійних споживачів й істотно не впливає на результати господарської діяльності.

Принцип правомочності полягає в комплексному відображенні в бухгалтерському обліку всієї господарської діяльності підприємства незалежно від статутних положень. За допомогою цього принципу можна визначити, яку діяльність підприємство не може здійснювати. Наприклад, якщо за статутом, затвердженим у встановленому поряд- ку, основною діяльністю підприємства є виробництво лікеро-горілча- ної продукції, але за даними бухгалтерського обліку державна подат- кова інспекція виявила факти роздрібної торгівлі цими виробами, тобто позастатутну діяльність, на підприємство накладаються фінан- сові санкції.

Принцип відповідності грунтується на розмежуванні витрат і до-

ходів між періодами завершення виробничого циклу та узгодженні доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці до- ходи. Облік доходів за звітний період здійснюється за принципом на- рахування та реалізації. Витрати звітного періоду — це витрати ре- сурсів, що виникли у зв’язку з господарською діяльністю, завдяки якій було отримано доходи в цьому періоді. Цей принцип бух- галтерського обліку забезпечує відповідність між витратами і дохода- ми у звітному періоді. У разі неправильного відображення в обліку витрат у незавершеному виробництві продукції (робіт, послуг), пору- шення платіжної дисципліни та інших недоліків, які впливають на достовірність визначення фінансових результатів діяльності підпри- ємства, принцип відповідності порушується.

Принцип облікової політики передбачає застосування в бухгал- терському обліку та фінансовій звітності протягом тривалого часу (як правило, звітного року) обраних методів визначення доходів, нараху- вання амортизації основних засобів і нематеріальних активів, зношу- вання малоцінних і швидкозношуваних предметів, створення резер- вів, обліку та калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) тощо.

Принцип реалізації грунтується на визначенні в бухгалтерському обліку доходів від реалізації продукції (робіт, послуг) після виконан- ня договірних зобов’язань і вручення рахунків клієнтам. Згідно з цим принципом моментом реалізації та визначення доходів від неї є мо- мент відвантаження продукції (здавання робіт, послуг) і переходу права власності на неї до замовника, покупця.

Принцип періодизації обліку передбачає поділ безперервної госпо- дарської діяльності підприємства на звітні періоди (наприклад, мі- сяць, квартал) для виявлення результатів цієї діяльності за певні про- міжки (періоди) часу. Періодизація обліку впродовж календарного року необхідна для контролю розрахунків із бюджетом, тобто пра- вильності та своєчасності нарахування та повноти сплати податків за певний період. Крім того, періодизація обліку дає змогу підготувати оперативну інформацію для фінансового менеджменту, маркетинго- вої діяльності та інших потреб управління підприємством.

Отже, основні принципи бухгалтерського обліку взаємопов’язані; вони забезпечують виконання в мікроекономічному середовищі його функцій — інформаційних, контрольних і загальноекономічних.

Питання 2.

Характеристика господарського обліку

-

Якщо процес обліку відбувається (здійснюється) щодо об’єктів господарського характеру, то його називають господарським обліком. Отже, потрібне проміжне визначення терміна (поняття) «господарський облік».

Господарський облік — це спостереження, сприймання, вимірювання та реєстрація господарських фактів, тобто реальних, не вигаданих предметів (споруда, трактор, хліб тощо), або реальних процесів (купівля, виготовлення продукту, виконання роботи, надання послуги тощо) господарювання.

Проте господарський облік реєструє не всі явища природи і суспільст-ва, а лише господарську діяльність людей, спрямовану на добування, пере-творення та пристосування продуктів природи до потреб людського суспі-льства. Ця діяльність людей і є матеріальним виробництвом. Матеріальне виробництво — основа суспільного життя, оскільки саме воно забезпечує існування суспільства. Щоб існувати, люди насамперед повинні їсти, пити, мати житло й одягатися, а щоб мати ці матеріальні блага, необхідно їх ви-робляти, тобто здійснювати матеріальне виробництво. У процесі матеріа-льного виробництва постає потреба в обліку кількості добутих засобів іс-нування, а пізніше — і кількості предметів, необхідних для виробництва тієї чи іншої кількості продуктів. З розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці та міри споживання.

Матеріальне виробництво виникло одночасно з появою людини, але потреба в обліку постала значно пізніше.

Отже, господарський облік у процесі матеріального виробництва став необхідним тільки на певному щаблі культурного розвитку людського суспільства.

Оскільки процес матеріального виробництва притаманний усім типам суспільства, то й господарський облік існував у всіх соціально-економічних формаціях. На найнижчих ступенях розвитку людського сус-пільства (первісний і рабовласницький лад) облік був надзвичайно примітивним як щодо техніки, так і щодо обсягу обліковуваних елементів про-цесу виробництва. Як правило, обліковувалися лише кінцеві результати людської праці: кількість вироблених продуктів, яка фіксувалася у вигляді зарубок на деревах, крапок на глиняних дощечках, вузликів на кінській волосині та ін.

З розвитком людського суспільства господарський облік ускладнювався і вдосконалювався, зростали його значення і роль у господарському житті суспільства. Облік повніше охоплював процес матеріального виробництва і перетворювався на обов’язкову функцію господарського управління процесами виробництва, обміну, розподілу та споживання або (за висловлюванням К. Маркса) на засіб розумового узагальнення всього процесу виробництва та його контролю.

Господарський облік використовується насамперед для спостереження, вимірювання та реєстрації елементів процесу суспільного відтворення: предметів праці (сировини, матеріалів тощо), з яких виготовляється продукція, затрат живої праці на виготовлення суспільного продукту, готової продукції, виготовленої в процесі виробництва, її наявності, руху й використання, а також у розрахункових і кредитних відносинах, що виникають при цьому. Отже, відбувається кількісне відбиття господарських явищ, з яких складається процес суспільного відтворення (виробництва, розподілу, обліку і споживання), а також подається якісна характеристика згаданих явищ, що розкриває їхні особливості в певній суспільній формації. Господарський облік має на меті дістати інформацію, необхідну для суспільного відтворення й управління відповідними процесами.

Отже, господарський облік — це кількісне відображення і якісна хара-ктеристика процесу суспільного відтворення з метою управління ним. Проте господарський облік реєструє не всі явища природи і суспільства, а лише господарську діяльність людей, спрямовану на добування, перетворення та пристосування продуктів природи до потреб людського суспільства. Ця діяльність людей і є матеріальним виробництвом. Матеріальне виробництво — основа суспільного життя, оскільки саме воно забезпечує існування суспільства. Щоб існувати, люди насамперед повинні їсти, пити, мати житло й одягатися, а щоб мати ці матеріальні блага, необхідно їх ви-робляти, тобто здійснювати матеріальне виробництво. У процесі матеріа-льного виробництва постає потреба в обліку кількості добутих засобів іс-нування, а пізніше — і кількості предметів, необхідних для виробництва тієї чи іншої кількості продуктів. З розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці та міри споживання.

Матеріальне виробництво виникло одночасно з появою людини, але потреба в обліку постала значно пізніше.

Отже, господарський облік у процесі матеріального виробництва став необхідним тільки на певному щаблі культурного розвитку людського суспільства.

Оскільки процес матеріального виробництва притаманний усім типам суспільства, то й господарський облік існував у всіх соціально-економічних формаціях. На найнижчих ступенях розвитку людського суспільства (первісний і рабовласницький лад) облік був надзвичайно примітивним як щодо техніки, так і щодо обсягу обліковуваних елементів процесу виробництва. Як правило, обліковувалися лише кінцеві результати людської праці: кількість вироблених продуктів, яка фіксувалася у вигляді зарубок на деревах, крапок на глиняних дощечках, вузликів на кінській волосині та ін.

З розвитком людського суспільства господарський облік ускладнювався і вдосконалювався, зростали його значення і роль у господарському житті суспільства. Облік повніше охоплював процес матеріального виробництва і перетворювався на обов’язкову функцію господарського управління процесами виробництва, обміну, розподілу та споживання або (за висловлюванням К. Маркса) на засіб розумового узагальнення всього процесу виробництва та його контролю. Господарський облік тривалий час не поділяли на окремі види і він не мав науково обґрунтованих специфічних ознак. Господарський облік у розумінні спостереження, сприймання, вимірювання та фіксування господарських фактів, явищ і процесів господарської діяльності провадився у вигляді простих підрахунків і деяких нескладних групувань обліковуваних явищ. З переходом суспільства до прогресивніших способів виробництва господарський облік у своєму початковому вигляді перестав задовольняти потреби суспільства. Особливо відчутним це стало в епоху ринкових від-носин, у період відокремлення ремесла від землеробства, виникнення і розвитку міст, швидкого зростання торгівлі і розширення торговельних зв’язків між країнами.

Постійне ускладнення господарського життя спричинилося до дифе-ренціації господарського обліку. Нині його поділяють за різними ознаками. Найважливішим слід вважати поділ за видами, згідно з яким розрізняють оперативний, статистичний та бухгалтерський облік. Названі три види господарського обліку всебічно охоплюють складний і багатогранний процес суспільного відтворення, забезпечуючи облік наявності й руху майна, тоб-то економічні відносини, а також правові відносини суб’єктів господарювання.

Iнформаційні потреби безпосереднього — щогодинного, щозмінного, щодобового тощо — управління, коли потрібне гнучке маневрування, постійне регулювання, контроль та оцінювання ходу робіт — забезпечує оперативний облік.

Щоб дістати інформацію про показники, які характеризують закономірності та тенденції розвитку господарства, застосовують статистичний облік.

З метою пошуку узагальнюючих даних (інформації) про стан того чи іншого господарства, про зміни, які у ньому відбувалися, про стан взаємо-зв’язків та взаємовідносин господарства з іншими господарствами і визна-чення на цій підставі результатів господарювання провадять бухгалтерсь-кий облік. Але слово (термін) «бухгалтерський» само по собі нічого економічного не характеризує. Це слово замінює інше поняття, а саме «об-лік суспільних економіко-правових ринкових відносин». Отже, словоспо-лучення «бухгалтерський облік» рівнозначне словосполученню «облік ри-нкових економіко-правових (суспільних) відносин». Переконаємося, що це так, розглянувши сутність ринку та ринкових відносин.

Передумов побудови бухгалтерського обліку багато. Розглянемо найістотнішу (вихідну). Такою передумовою є розуміння термінів «ринок» та «ринкові відносини». Спинімося на цьому докладніше.

Слово «ринок» у нас часто тлумачать дуже спрощено, розуміючи його як «базар». Насправді термін «ринок» означає відносини людей у господарському житті, тобто економічні відносини (слово «економіка» у перекладі з грецької і означає «господарство»). Водночас економіка має справу з людьми, і тому слід взяти до уваги, що економічні дискусії тісно пов’язані з політичними дебатами, причому межа між ними дуже рухлива. Не дивно, що вирішення економічних питань часто має безпосередні політичні наслідки. Економічна постановка питання про те, як розробити та розподілити матеріальні блага, зачіпає самі основи соціальних відносин. Тому питання і відповіді по-різному оцінюються окремими людьми та різ-ними соціальними групами.

Проте коли абстрагуватися від цих аспектів, то лишається головне. Люди живуть не ізольовано, а в суспільстві (товаристві). У цьому товаристві історично сформувалася залежність однієї людини від іншої, зокрема і в галузі економічної діяльності.

Цю залежність наочно демонструє можливість обміну якогось продукту праці однієї людини (виробу, роботи, послуги) на продукт праці іншої людини. I чим більше людина виробляє продукту праці, тим більше вона може мати іншого продукту.

Отже, центральним моментом відносин людей у суспільстві є обмін. Люди обмінюються тим, чим володіють на правах власності — результатами своєї праці, що їх вони мають у своєму розпорядженні, і одержують щось на заміну від інших. Володіти можна фізичними чи розумовими здіб-ностями, знаннями, навичками, грошима, будинками, машинами, землею тощо. Тобто володіти можна працею, результатами праці, грошима, приро-дними ресурсами.

Ринкові, тобто економічні, відносини людей сформувалися внаслідок поділу праці в суспільстві. Ці відносини пов’язані з рухом передумов, засобів і результатів виробництва, а також матеріальних благ у процесі їх виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Продукт, виготовлений не для власного споживання, а для обміну на продукт праці іншої особи (чи підприємства), є товаром.

Цей процес не залежить від соціально-економічної формації (феодалізм, капіталізм, соціалізм тощо). У будь-якому разі відбуватиметься обмін продукту праці на продукт праці, тобто товару на товар.

Оскільки ринок — це обмін, то головним є ось що: для того щоб това-ри (речі, послуги і т.ін.) могли обмінюватися, вони мають задовольняти людські (виробничі та інші) потреби, тобто люди (ко-лектив людей, підприємство) повинні хотіти (підкреслюю — хотіти) віддати за них в обмін інший продукт праці, гроші тощо. Здійснюючи обмін, учасники ставляться до нього, як правило, раціонально — постійно порівнюючи міру задоволення своїх потреб з неминучими при цьому «втратами».

виробництво — основа суспільного життя, оскільки саме воно забезпечує існування суспільства. Щоб існувати, люди насамперед повинні їсти, пити, мати житло й одягатися, а щоб мати ці матеріальні блага, необхідно їх виробляти, тобто здійснювати матеріальне виробництво. У процесі матеріа-льного виробництва постає потреба в обліку кількості добутих засобів існування, а пізніше — і кількості предметів, необхідних для виробництва тієї чи іншої кількості продуктів. З розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці та міри споживання.

Матеріальне виробництво виникло одночасно з появою людини, але потреба в обліку постала значно пізніше.

Отже, господарський облік у процесі матеріального виробництва став необхідним тільки на певному щаблі культурного розвитку людського суспільства.

Оскільки процес матеріального виробництва притаманний усім типам суспільства, то й господарський облік існував у всіх соціально-економічних формаціях. На найнижчих ступенях розвитку людського суспільства (первісний і рабовласницький лад) облік був надзвичайно примітивним як щодо техніки, так і щодо обсягу обліковуваних елементів процесу виробництва. Як правило, обліковувалися лише кінцеві результати людської праці: кількість вироблених продуктів, яка фіксувалася у вигляді зарубок на деревах, крапок на глиняних дощечках, вузликів на кінській во-лосині та ін.

З розвитком людського суспільства господарський облік ускладнюва-вся і вдосконалювався, зростали його значення і роль у господарському житті суспільства. Облік повніше охоплював процес матеріального виробництва і перетворювався на обов’язкову функцію господарського управління процесами виробництва, обміну, розподілу та споживання або (за висловлюванням К. Маркса) на засіб розумового узагальнення всього процесу виробництва та його контролю.

Господарський облік використовується насамперед для спостереження, вимірювання та реєстрації елементів процесу суспільного відтворення: предметів праці (сировини, матеріалів тощо), з яких виготовляється продукція, затрат живої праці на виготовлення суспільного продукту, готової продукції, виготовленої в процесі виробництва, її наявності, руху й використання, а також у розрахункових і кредитних відносинах, що виникають при цьому. Отже, відбувається кількісне відбиття господарських явищ, з яких складається процес суспільного відтворення (виробництва, розподілу, обліку і споживання), а також подається якісна характеристика згаданих явищ, що розкриває їхні особливості в певній суспільній формації. Госпо-дарський облік має на меті дістати інформацію, необхідну для суспільного відтворення й управління відповідними процесами.

Отже, господарський облік — це кількісне відображення і якісна хара-ктеристика процесу суспільного відтворення з метою управління ним.

Господарський облік тривалий час не поділяли на окремі види і він не мав науково обґрунтованих специфічних ознак. Господарський облік у розумінні спостереження, сприймання, вимірювання та фіксування господарських фактів, явищ і процесів господарської діяльності провадився у вигляді простих підрахунків і деяких нескладних групувань обліковуваних явищ. З переходом суспільства до прогресивніших способів виробництва господарський облік у своєму початковому вигляді перестав задовольняти потреби суспільства. Особливо відчутним це стало в епоху ринкових від-носин, у період відокремлення ремесла від землеробства, виникнення і розвитку міст, швидкого зростання торгівлі і розширення торговельних зв’язків між країнами.

Постійне ускладнення господарського життя спричинилося до диференціації господарського обліку. Нині його поділяють за різними ознаками. Найважливішим слід вважати поділ за видами, згідно з яким розрізняють оперативний, статистичний та бухгалтерський облік. Названі три види господарського обліку всебічно охоплюють складний і багатогранний процес суспільного відтворення, забезпечуючи облік наявності й руху майна, тобто економічні відносини, а також правові відносини суб’єктів господарювання.

Iнформаційні потреби безпосереднього — щогодинного, щозмінного, щодобового тощо — управління, коли потрібне гнучке маневрування, постійне регулювання, контроль та оцінювання ходу робіт — забезпечує оперативний облік.

Щоб дістати інформацію про показники, які характеризують закономірності та тенденції розвитку господарства, застосовують статистичний облік.

З метою пошуку узагальнюючих даних (інформації) про стан того чи іншого господарства, про зміни, які у ньому відбувалися, про стан взаємо-зв’язків та взаємовідносин господарства з іншими господарствами і визначення на цій підставі результатів господарювання провадять бухгалтерсь-кий облік. Але слово (термін) «бухгалтерський» само по собі нічого економічного не характеризує. Це слово замінює інше поняття, а саме «облік суспільних економіко-правових ринкових відносин». Отже, словосполучення «бухгалтерський облік» рівнозначне словосполученню «облік ринкових економіко-правових (суспільних) відносин». Переконаємося, що це так, розглянувши сутність ринку та ринкових відносин.

Передумов побудови бухгалтерського обліку багато. Розглянемо найістотнішу (вихідну). Такою передумовою є розуміння термінів «ринок» та «ринкові відносини». Спинімося на цьому докладніше.

Слово «ринок» у нас часто тлумачать дуже спрощено, розуміючи його як «базар». Насправді термін «ринок» означає відносини людей у господарському житті, тобто економічні відносини (слово «економіка» у перекладі з грецької і означає «господарство»). Водночас економіка має справу з людьми, і тому слід взяти до уваги, що економічні дискусії тісно пов’язані з політичними дебатами, причому межа між ними дуже рухлива. Не дивно, що вирішення економічних питань часто має безпосередні політичні наслідки. Економічна постановка питання про те, як розробити та розподілити матеріальні блага, зачіпає самі основи соціальних відносин. Тому питання і відповіді по-різному оцінюються окремими людьми та різ-ними соціальними групами.

Проте коли абстрагуватися від цих аспектів, то лишається головне. Люди живуть не ізольовано, а в суспільстві (товаристві). У цьому товаристві історично сформувалася залежність однієї людини від іншої, зокрема і в галузі економічної діяльності.

Цю залежність наочно демонструє можливість обміну якогось продукту праці однієї людини (виробу, роботи, послуги) на продукт праці іншої людини. I чим більше людина виробляє продукту праці, тим більше вона може мати іншого продукту.

Отже, центральним моментом відносин людей у суспільстві є обмін. Люди обмінюються тим, чим володіють на правах власності — результатами своєї праці, що їх вони мають у своєму розпорядженні, і одержують щось на заміну від інших. Володіти можна фізичними чи розумовими здіб-ностями, знаннями, навичками, грошима, будинками, машинами, землею тощо. Тобто володіти можна працею, результатами праці, грошима, приро-дними ресурсами.

Ринкові, тобто економічні, відносини людей сформувалися внаслідок поділу праці в суспільстві. Ці відносини пов’язані з рухом передумов, за-собів і результатів виробництва, а також матеріальних благ у процесі їх ви-робництва, розподілу, обміну та споживання.

Продукт, виготовлений не для власного споживання, а для обміну на продукт праці іншої особи (чи підприємства), є товаром.

Цей процес не залежить від соціально-економічної формації (феода-лізм, капіталізм, соціалізм тощо). У будь-якому разі відбуватиметься обмін продукту праці на продукт праці, тобто товару на товар.

Оскільки ринок — це обмін, то головним є ось що: для того щоб това-ри (речі, послуги і т.ін.) могли обмінюватися, вони мають задовольняти людські (виробничі та інші) потреби, тобто люди (колектив людей, підприємство) повинні хотіти (підкреслюю — хотіти) віддати за них в обмін інший продукт праці, гроші тощо. Здійснюючи обмін, учасники ставляться до нього, як правило, раціонально — постійно порівнюючи міру задоволення своїх потреб з неминучими при цьому «втратами».

Таким чином, господарський облік — це спостереження, сприймання, вимірювання та реєстрація господарських фактів, тобто реальних, не вигаданих предметів (споруда, трактор, хліб тощо), або реальних процесів (купівля, виготовлення продукту, виконання роботи, надання послуги тощо) господарювання.

Господарський облік використовується насамперед для спостереження, вимірювання та реєстрації елементів процесу суспільного відтворення: предметів праці (сировини, матеріалів тощо), з яких виготовляється продукція, затрат живої праці на виготовлення суспільного продукту, готової продукції, виготовленої в процесі виробництва, її наявності, руху й використання, а також у розрахункових і кредитних відносинах, що виникають при цьому. Отже, відбувається кількісне відбиття господарських явищ, з яких складається процес суспільного відтворення (виробництва, розподілу, обліку і споживання), а також подається якісна характеристика згаданих явищ, що розкриває їхні особливості в певній суспільній формації. Господарський облік має на меті дістати інформацію, необхідну для суспільного відтворення й управління відповідними процесами.

Таким чином, господарський облік — це кількісне відображення і якісна хара-ктеристика процесу суспільного відтворення з метою управління ним.

Господарських фактів-явищ і фактів-процесів, навіть у невеликому го-сподарстві, налічується кілька сотень, а іноді й тисяч. Вони є самостійними об’єктами господарювання, а отже, й обліку. Для того щоб дістати систематизоване уявлення про стан господарства, господарські факти-явища і факти-процеси групують (класифікують) за різними ознаками.