Заліковий модуль 3. Становлення та розвиток фінансової науки

Складові

Опис

1

2

Фінансова теорія

об'єднаний єдиною внутрішньою пізнавальною логікою, взаємопов'язаний у його частинах, закінчений на певний момент комплекс пояснень фактів і осмислень фінансової дійсності.

Фінансова наука

впорядкований процес одержання знань, їхньої організації та систематизації у світлі певної парадигми, а також сума знань про явища міжнародних, державних та приватних фінансів і достовірно встановлені закономірності їх функціонування.

Фінансова думка

відображає сукупність наукових тем, порушених проблем, відкритих істин та способів їхнього доведення.

Вчення про фінанси

сукупність теоретичних положень щодо фінансів, систему поглядів мислення на фінанси.

Фінансова доктрина

систематизоване вчення про фінанси, цілісну концепцію, сукупність принципів.

Фінансова концепція

концепцією розуміють систему доказів певного положення або систему поглядів на те чи інше фінансове явище.

Наукові закони

внутрішні суттєві зв'язки фінансових ідей, явищ, що зумовлюють їхній закономірний розвиток.

Судження

думка, у якій за допомогою зв'язку фінансових явищ, понять чи процесів стверджується або заперечується що-небудь.

Умовивід

розумова операція, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, яке певним чином пов'язане з вихідним.

1

2

Постулати та аксіоми

Вихідні, незалежні, несуперечливі і повні твердження або положення наукових теорій, які за аксіоматичної або дедуктивної побудови теорій сприймаються як істинні і з яких виводяться, за прийнятими у них правилами виводу, всі інші положення (основні абстракції).

Гіпотеза

таке наукове припущення, істинність якого не доведена і потребує експериментальної перевірки. Доведена гіпотеза стає істиною.

Наукова проблема

як суб'єктивне уявлення об'єктивної дійсності є видом знання, яке виявляє межі незнання. Якщо проблема сформульована і поставлена правильно, то окреслені й сфери можливих наукових відповідей, варіанти її потенційного вирішення.

Наукова парадигма

становить теоретико-методологічну основу фінансової науки і наукових досліджень. Парадигма — той чи інший приклад або показовий випадок концепцій чи теоретичного підходу.

Метод

спосіб відображення і відтворення у мисленні досліджуваного предмета. Головні елементи методу: принципи, правила, прийоми, способи і засоби.

Фінансове наукове поняття

думка, відображена в узагальненій формі. Під цими поняттями розуміють змістовні, необхідні ознаки фінансових явищ і процесів, предметні уявлення, що відтворюють у мисленні об'єктивну суть таких явищ і процесів, існують у ній, виражають специфічну фінансову визначеність цих процесів і явищ.

Науковий факт (науковий результат)

Нове знання, здобуте у процесі фінансових наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації. Під науковим фактом розуміють відображену у висловлюванні об'єктивну реальність. 

Функція

Зміст функції

1

2

ЗАГАЛЬНОНАУКОВІ

Гносеологічна (пізнавальна)

забезпечує суспільство необхідними знаннями про фінанси для правильного вирішення проблем, зокрема теоретичне відображення фінансів нарівні загальних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування, констатацію існуючого стану функціонування та розвитку фінансів

Функція соціальної пам'яті

накопичення, збереження, трансляція досвіду функціонування фінансів у попередньому історичному періоді

Інтерпретаційна

забезпечує пояснення сутності фінансів та фінансових явищ, висвітлення їхнього причинного зв'язку, структурної організації, суспільного призначення

Прогностична

відображає здатність фінансової науки на підставі виявлених закономірностей та тенденцій розвитку фінансів і фінансової системи, шляхом висунення гіпотез, прогнозів, аналізу різних варіантів та альтернатив, визначити перспективи їхнього розвитку

Евристична

за своїм характером подібна до пізнавальної, але, на відміну від неї, означає не теоретичне опанування дійсності та поширення, систематизацію існуючих фінансових знань, а виявлення нових, раніше невідомих властивостей фінансів та фінансових явищ

Нормативна

встановлює, організовує та регулює відносини між науковими структурами за допомогою відповідних норм, правил етики

Комунікативна

забезпечує взаємозв'язок та взаємодію всіх видів фінансової науки, удосконалення фінансових знань, використання фінансовою наукою наукових знань інших галузей науки, запобігання дублюванню наукових досліджень та прогалин у фінансових знаннях, подолання неконструктивних та необгрунтованих дискусій; реалізується за допомогою наукової мови

1

2

Прикладна

сприяє вирішенню практичних завдань соціально-економічних перетворень і реалізується через розробку практичних заходів вирішення проблемних фінансових питань, проектів нормативно-правових актів з фінансів, концепцій реформування державних фінансових інститутів тощо

Аксіологічна (ціннісна)

формує у суспільстві ціннісні орієнтації, які спрямовують результати фінансових наукових досліджень на благо людей

Креативна (творча)

реалізується за допомогою створення потужного, інтелектуального потенціалу людства із числа вчених-фінансистів

Ідеологічна

відображає роль фінансової науки у формуванні суспільної ідеології, зокрема окремі фінансові явища та ідеї є складовими суспільної ідеології, закріплюють загальнолюдські цінності та ідеали, відображають інтереси та волю певних соціальних груп населення, використовуються для складання партійних програм, визначення основних засад внутрішньої та зовнішньої політики тощо

Виховна

конкретизує роль науки у фінансовій освіті, фінансовому вихованні різних верств населення, формування у членів суспільства певних фінансових орієнтирів і фінансової грамотності

СПЕЦІАЛЬНІ

Фінансово -орієнтуюча

відображає роль фінансів у визначенні орієнтирів, цінностей, ідей та принципів, шляхів удосконалення фінансових відносин та фінансового законодавства, фінансового регулювання, фінансового забезпечення, створення надійного фінансового механізму тощо

Інструментальна

визначає значення фінансової науки як інструменту суспільства і держави щодо наукового забезпечення фінансової практики

Критично-експертна

полягає у критичному осмисленні теоретичних положень фінансової науки, фінансової практики, стану фінансового законодавства, організації та діяльності фінансового апарату суспільства, їх відповідність загальноприйнятим нормам і демократичним принципам, а також у проведенні наукової експертизи різних фінансових проектів, нормативно-правових актів з фінансів, фінансової практики

Напрям/вчені

Зміст концепції

1

2

Меркантилізм

«національне багатство» - загальне благо, необхідне для держави. Предметом дослідження - сфера обігу (передусім зовнішня, а також внутрішня торгівля і грошовий оборот), методи дослідження - описовий, історичний і порівняльний. Ранній меркантилізм в економічній літературі називають також монетаризмом. На думку його представників, джерелом зростання національного багатства було накопичення грошей у вигляді дорогоцінних металів, а самі гроші розглядалися як активний фактор економіки.

М. Лютер,

Ж. Кальвін

обґрунтували протестантську доктрину підприємництва як богоугодну справу. Християнин не повинен прагнути до накопичення грошей і майна. Багатство може бути тільки в руках церкви, монарха або вищої аристократії.

Ж. Боден

обґрунтовує положення про те, що ціна товарів визначається попитом і пропозицією. В економічній літературі його називають автором першої версії кількісної теорії грошей.

Т. Мен

стверджував, що багатство Англії - в зовнішній торгівлі, а баланс зовнішньої торгівлі є регулятором багатства. Успіхи накопичення багатства він пов'язував із розвитком промисловості.

А. Монкретьєн

«Трактат з політичної економії» (1615). Політична економія є мистецтвом керування господарством у своїй державі, забезпечення, насамперед, приватного інтересу перед державним, управління розвитком суспільної допомоги приватній справі як основи ведення ефективної економічної діяльності.

Школа фізіократів

Предмет дослідження - виробництво, яке обмежене землеробством. На підставі теорії природного порядку вони стверджували, що багатство створюється тільки в сільському господарстві. Багатство є продуктами землі і частково продуктами промисловості, але тією мірою, якою вони вже є результатом переробки того, що дала земля.

1

2

Ф. Кене

визнавав три функції грошей: міра вартості, засіб обігу і засіб платежу. У категоріях, які вирізняє для свого економічного аналізу Ф. Кене, є вихідна категорія – «чистий продукт» - різниця між ціною і витратами, що використовуються на культурний обробіток землі. Головна праця «Економічна таблиця». Захищає новий клас – фермерів.

Анн Р. Ж. Тюрго

захищав свободу підприємця: не тільки сільськогосподарського фермера, а й промисловця. На його думку, свобода торгівлі і цілковите звільнення від усякого роду мита були б найнадійнішим засобом для того, щоб підняти всі галузі національної промисловості до найбільшої висоти, якої вони тільки здатні досягти.

Класична політекономія

основним постулатом школи була здатність ринкової економіки до саморегулювання, а завданням держави - забезпечення економічно сприятливих умов для накопичення капіталу. Представники цієї школи багато уваги приділяли питанням фінансів, але не виділяли їх з політекономії, не вважаючи їх самостійною наукою.

В.Петті

«Трактат про податки і збори». Заслугою В. Петті є наукові трактування про багатство держави, значення грошей в економіці, методи їхнього використання, про ціну речей, яка визначається кількістю затраченого на її виробництво часу. Він підкреслював, що праця - це батько багатства, а земля- його мати.

А.Сміт

«Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776): узагальнив і систематизував накопичені економічні знання та здійснив теоретичне дослідження ринкової економіки. Із сфери фінансів він вивчив категорію капіталу, розробив теорію податків, стосовно якої всі податки сплачуються з прибутку капіталіста. А. Сміт сформулював «чотири основних правила оподаткування»: пропорційність, визначеність, зручність, необтяжливість.

1

2

Д. Рікардо

«Початки політичної економії і податкового обкладання» (1817) розвинув та доповнив ідеї А. Сміта. З огляду на трудову теорію вартості Д. Рікардо вважав, що всі податки у будь-якому разі впливають або на капітал, або на дохід. Він дійшов такого висновку: податки - це «велике зло». Зі збільшенням оподаткування або урядових витрат зменшується споживання населення, що відображається на виробництві. Основною метою уряду, на думку вченого, має бути заохочення щодо накопичення капіталу, а всі податки повинні сплачуватися з прибутку капіталіста.

Історична школа Німеччини

Історична школа Німеччини формувалася у складних економічних і політичних умовах. Тоді, коли Англія перетворювалася на промислову майстерню світу, Німеччина була відсталою аграрною країною із дрібними середніми і ремісничими підприємствами. Перехід до індустріального розвитку починається лише з 1830-1840 рр.

Ф. Ліст

«Національна система політичної економії: міжнародна торгівля, торговельна політика і німецький митний союз» (1841), головною ідеєю якої є те, що нація є особливим суб'єктом економічної діяльності. Національне багатство полягає не в кількості «мінових цінностей», а в мірі розвитку продуктивних сил. До продуктивних сил одним із перших відносить розумовий капітал «живого людства». Збільшення продуктивних сил відбувається через інвестиції, спрямовані на виховання майбутніх поколінь.

А. Вагнер

фінанси як наука досліджує проблеми: організації ефективного і незалежного фінансового контролю; нагляду за принципами економії; встановлення належного балансу між державними потребами і національним продуктом оподаткування тощо. А. Вагнер увів у науковий обіг категорію «фінансова економіка», під якою він розуміє державний бюджет. Стверджує, що держава і фінансова (фіскальна) економіка - це єдине економічне ціле, тому можна і треба говорити про перекачування коштів із матеріальної сфери в нематеріальну, остання є необхідною для всього економічного життя суспільства, для всіх приватних підприємств.

1

2

К. Дітцель

у 1855 р. зазначав у своїй праці «Система державних позик», що народ тим заможніший, чим більшу частку державних витрат поглинають процентні платежі. Державний кредит: підносить державу на вищу стадію господарського розвитку; створює для держави» невичерпний і незмінний фонд», з якого нація щодня і щогодини отримує вигоди; за рахунок кредиту нація задовольняє свої потреби; державні позики надаються кредиторами з вільних надлишків капіталу.

Маржиналізм

в економічний аналіз були введені граничні величини: гранична продуктивність, гранична одиниця, гранична корисність. Остання передбачає приріст корисності певних товарів у результаті їх збільшення на одну граничну одиницю. Гранична корисність дорівнює вартості (цінності) останнього найменш цінного товару.

У поле зору маржиналізму потрапляє мікрорівень - економічні і фінансові відносини підприємців. Математичні методи аналізу дозволили поставити питання про максимізацію економічної і фінансової діяльності фірми: її прибутку, ціни, витрат виробництва, інвестицій у довгострокові і короткострокові активи

А. Дж. Коен Стюарт

у 1896 р. запропонував свою систему прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб. Виходячи з маржиналістської концепції про те, що гранична корисність доходу знижується у міру його зростання, створюються ідеальні умови для побудови прогресивної школи оподаткування.

Кейнсіанство

Дж. М. Кейнс

«Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1936): ґрунтується на загальноекономічних ідеях, головна з яких - нездатність капіталістичної економіки «саморегулюватися». Ввів у науковий обіг термін «ефективний попит», тобто попит, який відображає рівновагу між споживанням і виробництвом, доходом та зайнятістю. Критерієм зростання ефективного попиту є збільшення інвестицій порівняно із заощадженнями. Найбільш дійовим інструментом державного регулювання економіки вчений вважав бюджетну політику. На його думку, збільшення обсягу державних витрат (державні інвестиції та поточні державні витрати) за рахунок податків і позик зможе простимулювати підприємницьку діяльність і забезпечити зростання національного доходу

1

2

Е. Хансен

представник неокейнсіанского напряму. Впроваджував такі методи стимулювання ефективного попиту: стимулювальна кредитна політика (низька ставка відсотка); розширення державних видатків; податкові знижки; політика «дешевих грошей».

Н. Калдор,

Г. Шекл,

X. Мінський,

Р. Клауер

Представники посткейнсіанства вважали, що фінансова політика має стати головною і спрямовуватися на обмеження діяльності монополій і зменшення військових витрат. У «політиці доходів» вони підтримують цю ідею щодо збільшення державних асигнувань на соціальні потреби, збільшення соціальних реформ.

Неокласицизм

У другій половині ХІХ ст. в економічній науці розвиваються неокласичні напрями. У Великобританії з'являється, так звана, Кембриджська школа, на чолі якої стає Альфред Маршалл.

А.Маршалл

Маршалл поєднав теоретичні положення англійської класичної політекономії А. Смита, Д. Рикардо, Дж. С. Мілля (1806-1873) з ідеями маржиналізму. Предметом дослідження А. Маршалл вважав діяльність людей у сфері матеріального виробництва. Як стверджує А. Маршалл, політична економія, або економічна наука - Economics, займається дослідженням життєдіяльності людського суспільства і вивчає ту сферу індивідуального й суспільного розвитку, яка пов' язана зі створенням і використанням матеріальних благ.

А. Пігу

є одним із засновників теорії добробуту. У своїй роботі «Політична економія добробуту» А. Пігу досліджує широке коло економічних і фінансових проблем з метою знаходження шляхів до поліпшення життя людей. «Ефект Пігу» або «Ефект багатства» - суть полягає у тому, що у період класичної кризи перевиробництва відбувається падіння цін, тоді як, так звані, зовнішні ліквідні активи збільшуються (інвестиції у цінні папери та інше). Власники таких активів почувають себе більш багатшими, через що збільшують свої витрати.

1

2

Монетаризм

це всі економічні доктрини, що надають грошам першочергового значення та пов'язані з розробкою грошово-кредитної політики, спрямованої на регулювання грошової маси в обігу. Монетаристи розглядають стабільність грошової маси як найважливішу передумову стабільності економіки в цілому.

М. Фрідмен

вважає, що попит на гроші відносно стабільніший, ніж пропозиція, тому грошова політика має спрямовуватися на досягнення відповідності між попитом на гроші та їх пропозицією. Заперечує методи покриття дефіциту державного бюджету за рахунок грошової емісії та державних позик, оскільки це призводить не до зростання, а до перерозподілу сукупного попиту - попит з боку держави збільшується за рахунок зменшення приватного попиту. На думку М. Фрідмена, дотримання «грошового правила», що передбачає стабільне і помірне зростання грошової маси на 3-5 % щороку, незалежно від стану господарської кон'юнктури та фази економічного циклу, забезпечить не інфляційне збільшення та контроль за цінами.

Неолібералізм

як напрям світової економічної думки відображає спадкоємність економічних концепцій і має своїм корінням ліберальні ідеї класиків англійської політичної економії, теоретиків історичної школи Німеччини та представників соціальної школи. Певною мірою ідеї ліберальної спрямованості можна знайти в роботах теоретиків історичної школи Німеччини (наприклад, концепція розвитку), представників історичної школи («економічна соціологія»).

Неолібералізм не відмовляється повністю від впливу держави на економіку. Він визнає її важливе місце і роль в економічному житті, але за умови, що це не порушує, а охороняє основи ринкового господарства. Таким чином, з одного боку, неоліберали визнають розладнання механізму саморегулювання, можливість (а в деяких випадках і необхідність) державного втручання, передусім, за допомогою основних інструментів і важелів державних фінансів. З другого - вони вважають, що останнє повинно бути обмеженим як за масштабами, так і за своєю формою.

1

2

Інститу-ціоналізм

В кінці ХІХ століття в США з'явився новий напрямок в економічних дослідженнях - інституціоналізм, основоположником якого був Торстен Веблен.

Торстен Веблен

ввів в науковий обіг поняття інституту як особливої форми суспільного життя і людських відносин, розкрив його еволюційний характер.

Дуглас Норт

дав чітке та зрозуміле визначення інститутів. Згідно з його концепцією, інститути є «правилами гри» в суспільстві, або створені державою обмежувальними рамками, які формують взаємовідносини між людьми. Д. Норт виділяє формальні обмеження - закони, принципи, правила і неформальні обмеження - договори, угоди та норми поведінки. Учасниками цієї «гри» Д. Норт називає «організації», які створюються в різних напрямках розвитку.

Р. Коуз

функціонування економіки визначається не тільки цінами товарів та послуг, як це стверджувала класична, а потім і неокласична теорія. Агенти виробництва - фірми несуть значні витрати, пов'язані з самим процесом обміну. Перш ніж здійснити угоду купівлі-продажу, обидва контрагенти повинні здійснити найрізноманітніші трансакції (операції). Вони пов'язані з пошуком та вибором покупця (продавця), серйозною перевіркою його платоспроможності, фінансової стійкості і ліквідності, процесами страхування, кредитування, емісії цінних паперів та їх розміщенням, а також арбітражними, судовими та іншими витратами. До них належать також витрати, пов'язані з перерозподілом прав власності. Всі перераховані вище витрати отримали назву витрати трансакцій (трансакційні витрати).

Вчений

Зміст концепції

1

2

І.Я. Франко

Присвятив питанням фінансів понад 40 праць, в яких аналізується фінансова політика Австро-Угорської імперії, характеризується діяльність багатьох фінансових установ, утому числі комерційних банків, фінансових фондів, господарських товариств. У 1883 р. опублікував працю «Сила податків Галичини», де досліджував податкову систему імперії. Особливу увагу звертає на непосильний податковий тиск, що зумовлює тяжке економічне становище трудового люду. Був впевнений, що розвиток фінансово-кредитних відносин сприятиме активізації господарського життя в країні.

М.М. Алексєєнко

Вивчав фінанси Германії, Австрії, Франції. Надрукував монографію з теорії податків «Погляд на розвиток учення про податки «(1870), розробив курс фінансового права.

П.П. Мігуліна

Узагальнив величезний історичний досвід розвитку фінансів Росії.

«Російський державний кредит. Досвід історико-критичного огляду» (1899-1907), яка присвячена проблемам державного кредиту.

М.І. Туган - Барановський

Першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів, відповідно до якого фази промислового циклу визначаються активністю інвестування. Збільшення інвестицій у галузях, що виготовляють засоби виробництва, призводить до мультиплікаційного процесу всіх елементів економічної активності.

1

2

М.Добриловський

Курс лекцій «Основи фінансової науки» (1934), де дотримувався західноєвропейської традиції ототожнення державних фінансів із державним господарством, у фінансовій науці потрібно досліджувати способи одержання коштів для задоволення державних потреб.

О.Д. Василик

«Податкова система України» автор з’ясував теоретичні основи податків, методи та принципи оподаткування, історичні аспекти виникнення та розвитку податків, становлення та розвиток податкової системи України

«Бюджетна система України» - висвітлює теоретичні основи бюджету, його економічну сутність, стан і розвиток бюджетної системи держави, її складові принципи побудови.

В.М. Опарін

«Фінансова система України (теоретико-методичні аспекти)» - проблеми розвитку фінансової системи України, становлення та особливості фінансового ринку України.

І.О. Бланк

У «Стратегія і тактика управління фінансами», «Управління прибутками», «Управління активами» та ін.. розкрив питання щодо формування активів підприємства, їх використання в операційній та інвестиційній діяльності, управління фінансовими ризиками, визначив сучасні методи оптимізації обсягу та структури капіталу підприємства.

А.М. Поддерьогін

У «Фінанси підприємств» висвітлено такі питання на рівні підприємств: організація розрахунків і кредитування, формування і розподіл прибутку, оподаткування підприємств, фінансове планування, фінансовий аналіз тощо.

М.І. Савлук

Досліджував проблему грошей, кредиту, грошового та валютного ринків