- •Тема: Історичний аспект виникнення держави та права
- •Порівняльна характеристика понять «країна», «суспільство», «держава».
- •Поняття і види суспільних відносин та особливості їх впорядкування у додержавний період.
- •Теорії виникнення держави. Зміни в організації суспільних відносин з появою держави
- •Історичні типи держави і права: поняття і загальна характеристика
- •Тема: Загальна характеристика держави та державної влади
- •Поняття і ознаки держави. Функції держави: поняття і види
- •Органи держави: поняття, ознаки, види
- •Поняття і види влади. Особливості державної влади.
- •Тема: Державний лад
- •Поняття і загальна характеристика державного ладу
- •Види і загальна характеристика форм правління.
- •Політичні режими: поняття і види.
- •Форми територіального устрою держави: поняття і види
- •Тема: Поняття і загальна характеристика права
- •Соціальні норми: поняття, види. Поняття і ознаки права
- •Право і мораль
- •Функції права
- •Джерела та форми права: поняття і види. Правові акти
- •Принцип верховенства закону
- •Систематизація правових актів: поняття й види
- •Тема: Поняття і структура правової системи
- •Поняття системи права. Галузі права, правові інститути
- •Правові норми: ознаки, структура. Співвідношення правових норм зі статтями правових актів
- •Система права і система законодавства
- •Види правових систем. Поняття міжнародного права
- •Тема: Правовідносини
- •Поняття і види правовідносин. Склад правовідносин.
- •Суб’єкти права та правовідносин. Правосуб’єктність осіб. Особливості правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб
- •Об’єкти правовідносин.
- •Зміст правовідносин.
- •Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин
- •Тема: Правопорядок і правопорушення
- •Поняття суспільного порядку та дисципліни, способи їх забезпечення. Правопорядок як складова суспільного порядку. Поняття і гарантії законності.
- •Поняття правосвідомості.
- •Поняття правопорушення та його склад. Види правопорушень
- •Тема: Конституційне право
- •Загальна характеристика конституційного права
- •Передумови прийняття і загальна характеристика Конституції України
- •Тема: Основні права, свободи і обов’язки громадян України
- •Громадянство України: поняття, підстави набуття і припинення
- •Поняття і загальна характеристика прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Міжнародні стандарти у сфері прав людини: поняття, акти, що їх визначають
- •Загальна характеристика прав, свобод і обов’язків громадян України.
- •Тема: Особливості організації державної влади і місцевого самоврядування в Україні
- •Загальні засади організації державної влади в Україні
- •Референдум і вибори як способи безпосереднього волевиявлення народу: поняття, види
- •Тема: Особливості організації державної влади і місцевого самоврядування в Україні
- •Органи державної виконавчої влади України. Кабінет Міністрів. Центральні та місцеві органи виконавчої влади
- •Місцеве самоврядування в Україні
- •Органи судової влади України
- •Правоохоронні органи України
- •Тема: Фінансове право
- •Загальна характеристика фінансового права
- •Бюджетна система України
- •Система оподаткування. Платники податків, їхні права та обов’язки. Види податків і зборів
- •Тема: Адміністративне право
- •Загальна характеристика адміністративного права
- •Суб’єкти адміністративного права. Державна служба
- •Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види
- •Підстави адміністративної відповідальності
- •Тема: Екологічне право
- •Загальна характеристика екологічного права
- •Екологічні права і обов’язки громадян.
- •Використання природних ресурсів.
- •Тема: Кримінальне право
- •Загальна характеристика кримінального права
- •Поняття злочину, склад злочину. Види злочинів. Стадії скоєння злочину. Співучасть у злочині
- •Тема: Кримінальне право
- •Види кримінальних покарань.
- •Кримінальна відповідальність неповнолітніх
- •Тема: Цивільне право
- •Загальна характеристика цивільного права.
- •Особливості цивільної правосуб’єктності фізичних та юридичних осіб
- •Право власності: поняття, зміст. Види власності
- •Тема: Цивільне право
- •Поняття спадкового права. Порядок спадкування
- •Підстави цивільно-правової відповідальності. Цивільно-правова відповідальність неповнолітніх
- •Тема: Сімейне право. Житлове право
- •Загальна характеристика сімейного права.
- •Умови і порядок укладення та припинення шлюбу
- •Особисті та майнові права і обов’язки подружжя, батьків і дітей.
- •Тема: Земельне право
- •Загальна характеристика земельного права
- •Види земель в Україні. Форми та суб’єкти права власності на землю.
- •Тема: Земельне право
- •Користування землею: поняття, суб’єкти, види
- •Права і обов’язки власників земельних ділянок і землекористувачів.
- •Тема: Трудове право
- •Загальна характеристика трудового права
- •Трудовий договір: поняття, зміст, форма, строк, порядок укладення
- •Особливості прийому на роботу неповнолітніх.
- •Припинення трудового договору: поняття, підстави
- •Тема: Трудове право
- •Поняття і види робочого часу та часу відпочинку
- •Поняття трудової дисципліни і обов’язки працівника
- •Тема: Трудове право
- •Дисциплінарні стягнення: поняття, види та порядок їх накладення і зняття
- •Матеріальна відповідальність
Поняття і загальна характеристика прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Міжнародні стандарти у сфері прав людини: поняття, акти, що їх визначають
У сучасному світі розуміння прав людини ґрунтується на трьох положеннях:
• по-перше, кожна влада обмежена;
• по-друге, кожна людина має свій автономний світ, втручатися в який не може жодна сила;
• по-третє, кожна людина, захищаючи свої права, може висунути претензії до держави.
Історія ідеї про права людини бере свої витоки в давнині. Уже в Біблії містяться положення про цінність і недоторканність людського життя, рівність людей. В античних державах і країнах Давнього Сходу рівність людей обґрунтовувалася однаковими природними умовами їхнього походження. Однак за часів рабовласництва й феодалізму панувала ідея про правду виключно «вільних» людей.
Стрімкий розвиток ідеї про права людини припав на епохи Відродження й Просвітництва. Тоді права особи (на життя, свободу, власність тощо) були визнані священними вимогами, що стало основою сучасного розуміння прав людини.
Кожний народ зробив свій внесок у розвиток ідеї про права людини, вирішуючи цю проблему залежно від історичних обставин свого буття. Ідея прав людини, заснована на теорії природного (природженого) права, знайшла втілення в нормативних актах держав Європи й світу. Декларація незалежності, що була прийнята в США в 1776р., проголосила фундаментальний принцип, на якому заснована демократична форма правління: «Ми вважаємо очевидною істиною, що всі люди створені рівними, що вони наділені Творцем певними невід'ємними правами, серед яких право на життя, свободу та прагнення до щастя». У Декларації прав людини і громадянина Франції, прийнятій 26 серпня 1798р., говориться про «природні, невідчужувані й священні права людини».
Названі документи СІЛА та Франції стали підґрунтям для законодавчого закріплення особистих (громадянських) і політичних прав людини в нормативних актах інших держав.
У 1945 р. зусиллями держав світу було створено Організацію Об'єднаних Націй, а 10 грудня 1948 р. в Парижі Генеральна Асамблея ООН прийняла й проголосила Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого мають прагнути всі народи й держави.
Загальна декларація прав людини має основне значення для міжнародної регламентації прав і свобод людини, є першим міжнародним документом, у якому найповніше викладено перелік прав людини. Цей документ складається з преамбули та ЗО статей, де наведено основні права й свободи людини, які можна розділити на громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні.
У перших статтях викладено основні філософські засади Декларації — стаття проголошує: «Усі люди народжуються вільними й рівними в своїх правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти стосовно одне одного в дусі братерства». Отже, рівність і свобода є не дарованим або даним державою, а природним, невід'ємним правом людини.
Загальна декларація прав людини стала першим в історії міжнародним документом загального значення про права людини, який підкреслював необхідність неухильного дотримання елементарних прав особистості, демократичних прав та свобод для всіх і містив перелік цих прав та свобод.
Частина прав, проголошених Загальною декларацією прав людини, набула свого змістовного розширення в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (23 березня 1976 р.) та Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (16 грудня 1966 р.). Крім міжнародних, приймалися й регіональні акти, наприклад Європейська Конвенція про захист прав людини й основних свобод (4 листопада 1950 р.).
Людина наділена правами від моменту свого народження як невід'ємними умовами її фізичного і соціального існування та розвитку, незалежно від того, усвідомлює людина їх чи ні.
Права людини — це соціальна спроможність людини вільно діяти, самостійно обирати вид і міру своєї поведінки з метою задоволення різних матеріальних і духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.
Право — це визначена законом міра можливої поведінки особи. Реалізовувати чи ні гарантовані державою можливості залежить від самої людини. У цьому сенсі його можна визначити як «суб'єктивне право».
Поняття «свобода» є за своєю суттю також «суб'єктивним правом», воно визначає сферу самостійності людини, захисту від втручання в її внутрішній світ (свобода думки й слова, свобода світогляду й віросповідання тощо).
Забезпечуючи права й свободи людини держава, у свою чергу, вимагає від неї певної поведінки, що формулюється в системі юридичних обов'язків.
Обов'язок — це об'єктивно обумовлена вимога держави до особи діяти чітко визначеним у законі чином або утриматися від здійснення певних дій.
Обов'язок характеризується такими рисами:
1) це необхідна поведінки людини, яка не залежить від її бажання;
2) це завжди певне обмеження прав людини, проте людина має коритися певним правилам, щоб у здійсненні своїх прав і свобод не завдавати шкоди іншим;
3) за невиконання обов'язку держава встановлює юридичну відповідальність.
Необхідність установлення обов'язків передбачається міжнародно-правовими документами. Так, у частині 3 статті 19 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права зазначено, що право людини на вільне вираження своїх поглядів пов'язане з певними обмеженнями, які необхідні для поважання прав і репутації інших осіб; охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення.