5. Принцип верховенства закону

Верховенство закону — це принцип, що визначає провідну, визначальну роль закону в правовій системі, яка забезпечується його найвищою юридич­ною силою щодо будь-яких інших актів.

Принцип верховенства закону вимагає, щоб діяльність усіх органів дер­жавної влади здійснювалася на правовій основі та відповідала умовам легітимності (у перекладі з латинської Іех — закон). Легітимною визнається законна влада, утворена відповідно до процедури, передбаченої законами.

Правова держава передбачає, що підзаконність державної влади (прин­цип верховенства закону) доповнюється визнанням за окремою особою невід'ємних і невідчужуваних прав, які передують самій державі. Тому в правовій державі принцип верховенства закону доповнюється принципом верховенства права. Принцип верховенства права означає, що для правової держави є необхідним, але зовсім не достатнім, щоб усі, зокрема і сама дер­жава, дотримувались законів. Необхідно також, щоб ці закони були право­вими, щоб вони виражали загальну й однакову для всіх міру (норму) свободи людини.

6. Систематизація правових актів: поняття й види

Систематизація — це впорядкування нормативно-правових актів із ме­тою зручності в користуванні, внесення до них коректив і пристосування до змін, які відбулись в економічному і політичному житті суспільства, заміна застарілих нормативно-правових актів новими, їхня комп'ютеризація.

Метою систематизації є усунення протиріч між нормативно-правовими актами; підвищення ефективності законодавства; забезпечення доступності користування законодавством для всіх суб'єктів права.

Виділяють три способи систематизації правових актів:

1) Кодифікація — спосіб систематизації правових актів, за якого здійснюється суттєва переробка та узгодження групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання. При кодифікації окремі пра­вові акти об'єднуються в єдиний нормативно-правовий документ. Цей вид систематизації завжди має офіційний характер. Результатом кодифікації є створення основ (головних засад) законодавства, кодексів, положень, статутів. Найпоширенішим видом кодифікаційних актів є кодекс. Нині чинними в Україні є Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс Укра­їни, Кримінальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочин­ства України тощо.

2) Інкорпорація — спосіб систематизації правових актів, що полягає в зовнішньому впорядкуванні існуючих нормативно-правових актів без пере­робки й зміни змісту. За результатами інкорпорації видаються збірники або зібрання, у яких нормативно-правові акти викладені в певній логічній послідовності.

Інкорпорація може бути офіційною, тобто такою, що здійснюється від імені компетентних державних органів, і неофіційною, що здійснюється видавництвами, науковими та навчальними закладами, окремими спеціалістами без спеціальних повноважень правотворчих органів.

У першому випадку на збірники, що видаються, можна посилатися під розгляду тих або інших юридичних питань, а в другому — вони не мають офіційного документа і мають лише довідково-інформаційний або навчальний характер.

3) Консолідація — спосіб систематизації нормативно-правових актів, який полягає в об’єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій галузі суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт без зміни змісту. Консолідація поєднує риси кодифікації та інкорпорації, її використовують там, де немає можливості або необхідності кодифікації. Цей вид систематизації може здійснюватися тільки офіційно. Результа­том консолідації нормативних матеріалів є видання Зводу законів. Наявність значної кількості нормативно-правових актів, які складають систему законодавства, розбіжність у часі їхнього прийняття та суб'єктах, що приймають їх, обумовлюють необхідність діяльності з їхнього упорядку­вання, узгодження, усунення протиріч, тобто систематизації.