Міністерство освіти та науки України

Бердичівський політехнічний коледж

Методичний посібник

з предмета „Основи філософських знань”

для студентів другого курсу всіх спеціальностей

Розглянуто та схвалено

комісією соціально -

гуманітарних дисциплін

Пр. № _ від _________

Голова комісії _______

Марковський Б. В.

Пояснювальна записка

Методичний посібник має за мету акцентувати увагу студентів на головні питання і проблеми відповідних тем курсу „Основи філософських знань”. Особливо він має стати в нагоді при самостійному опрацюванні матеріалу.

Структура методичних порад наступна: тема, ключові поняття та терміни, опорні схеми, контрольні запитання та література із зазначенням відповідних сторінок.

Посібник складено на основі таких підручників: Петрушенко В. Л. Філософія. Навчальний посібник. К., 2001, Петрушенко В. Л. Основи філософських знань. – К., 2002, Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучасна соціальна філософія. – К., 1996. Філософія . За ред. Заїченка Г. А. – К., 1995.

Укладач посібника–

викладач Марковський Б. В.

Тема 1. Філософія, її походження, проблематика та функції Ключові терміни

СВІТОГЛЯД – сукупність узагальнених уявлень людини про світ, підвалини людських взаємин із світом, що виконують функції людського самоусвідомлення та світоорієнтування.

ФІЛОСОФІЯ (з давньогрец.: любов до мудрості) – теоретична форма світогляду; особливий рівень мислення, на якому думка усвідомлює себе саму своєму ставленні до дійсності та шукає остаточних, абсолютних засад для власних актів і людського самоствердження у світі.

РЕФЛЕКСІЯ (з лат.: загинати, обертати) – унікальна здатність людської свідомості (і думки) у процесі сприйняття дійсності сприймали і себе саму; внаслідок цього людська свідомість постає водночас і як самосвідомість, думка про щось – як думка про думку, знання про щось – як знання про саме знання.

КАТЕГОРІЇ (з давньогрец.: демонструю, виявляю) – гранично широкі, вузлові поняття певної галузі знання, сукупність яких окреслює якісну специфіку предмета пізнання даної галузі.

ФІЛОСОФІЯ, РЕЛІГІЯ, МИСТЕЦТВО – за Г. Гегелем, три основні форми людської духовно практичної діяльності, які фіксують три основні властивості людського інтелекту: філософія і наука уособлюють здатність розуміти, мистецтво – здатність переживати дійсність, релігія – здатність відчувати спорідненість людського духу з фундаментальними початками буття.

Опорні схеми

П редмет світогляду – відношення „людина – світ” постає майже неозорим, безмежним і тому до певної міри невизначеним. Звідси і випливає те, що світогляд ніби синтезує цілу низку інтелектуальних утворень, таких як знання, бажання, інтуїцію, віру, надію, життєві мотиви,

Мету та ін. Через це світовими світогляду постають: погляди, переконання, принципи, ідеали, цінності, вірування, життєві норми та стереотипи.

Основні світоглядні питання

( За німецьким філософом І. Кантом )

Місце людини в світі

Що я

можу

знати ?

Що я

маю

робити?

На що я

можу сподіватись?

Що таке

людина?

Світогляд прийнято класифікувати на основі різни спільних ознак:

За носієм	За рівнем світобачення та усвідомлення	За історичними епохами	За морально - ціннісними орієнтирами
індивідуальний	усвідомлений	архаїчний	егоїстичний
колективний	неусвідомлений	античний	альтруїстський
груповий	частково усвідом	середньовічний	гуманістичний
національний	Буденний	ренесансний	антигуманний
регіональний	сформований на засадах наукових знань	світогляд ХХ ст.	цинічний
	філософський		шовіністичний

Раціональні знання (пранаука)

мистецтво

релігія

фольклор

етичні норми та правила

правові уявлення

філософія