3. Види та принципи державного управління.

Класифікація видів державного управління:

1.За визначенням ролі і місця людини в суспільстві

а)демократичне;

б)авторитарне;

2.за характером взаємодії ієрархічних одиниць та суб’єктів господарювання:

а)координаційне;

б)субординаційне;

3.За критерієм використання форми власності та розмежування уповноважень:

а)федеральне;

б)регіональне;

в)муніципальне;

г)корпоративне;

4.за функціональним впливом на керований об’єкт:

а)галузеве;

б)територіальне;

5.за способом врахування інтересів об’єктів управління:

а)адміністративне;

б)економічне;

6.За терміном виконання прийнятих рішень:

а)оперативне;

б)тактичне;

в)стратегічне;

Одним із перших дослідників, хто спробував систематизувати принци­пи управління, був французький інженер і науковець Анрі Файоль (1841-1925). В основі запровадженої ним системи управління лежала адміністра­тивна доктрина. Вона передбачала, що в будь-якій організації адміністративні функції є визначальними. Виходячи з цієї доктрини, у 1920-х роках Анрі Файоль визначив чотирнад­цять принципів управління:

1. Поділ праці - дозволяє скорочувати число об'єктів, на які повинна бути спрямована увага і дія. Це сприяє підвищенню кількості і якості виробництва при витраті тих же зусиль.

2. Повноваження і відповідальність - повноваження немислимі без відповідальності, тобто без санкції, кари.

3. Дисципліна - покора, ретельність, діяльність, манера тримати себе, зовнішні знаки поваги, що виявляються відповідно до встановленої між підприємством і його службовцями угоди.

4. Єдиноначальність - службовцю може давати два накази щодо якої-небудь дії тільки один начальник.

5. Єдність керівництва - один керівник і одна програма для сукупності операцій, що переслідують ту ж саму ціль.

6. Підпорядкування особистих інтересів загальному - в організації інтереси службовця або групи службовців не повинні ставитися вище інтересів підприємства; інтереси держави повинні бути вище інтересів громадянина або групи громадян.

7. Винагорода персоналу - повинна бути справедливою і по можливості задовольняти персонал і підприємство, наймача і службовця; заохочувати ретельність, компенсуючи корисне зусилля.

8. Цент­ралізація - повинна бути прийнята чи відкинута в залежності від тенденцій керівництва і від обставин; зводиться до знайдення міри централізації, найбільш сприятливої для підприємства.

9. Ієрархія - ряд керівних посад, починаючи з вищих і кінчаючи нижчими, той шлях, по якому, проходячи всі ступені, слідують документи, що йдуть від вищої влади або адресуються їй.

10. Порядок - певне місце для кожної особи і кожна особа на своєму місці.

11. Справедли­вість - щоб заохочувати персонал до виконання своїх обов'язків з повною відданістю, треба відноситися до нього доброзичливо; справедливість є результат поєднання доброзичливості з правосуддям.

12. Стабільність штату – плинність кадрів є одночасно причиною і наслідком поганого стану справ.

13. Ініціатива – свобода пропозиції та здійснення планів.

14. Корпоративний дух - сила організації в тому, щоб використовувати здатності усіх, винагороджувати заслуги кожного, не порушуючи гармонії відносин.

Сучасна система організації виконавчої влади і, відповідно, державне управління ґрунтуються на порівняно нових принципах.

Принципи державного управління повинні [¹]:

- ґрунтуватися на законах розвитку суспільства, його соціальних та економічних законах і законах державного управління;

- відповідати цілям управління, відображати основні якості, зв'язки і відносини управління;

- враховувати часові та просторові аспекти процесів державного управління;

- мати правове оформлення, тобто бути закріпленими в нормативних документах, оскільки кожен принцип управління є цілеспрямованим - його застосовують для вирішення конкретних організаційно-політичних і соціа­льно-економічних завдань.