Лекція 9. Державне регулювання приватного сектору національної економіки.
Державне регулювання економіки, цілі, функції, методи та межі.
Регуляторна політика у сфері малого та середнього підприємництва.
Державне регулювання ринку фінансових послуг та зовнішньої економічної діяльності.
Державне регулювання економіки, цілі, функції, методи та межі.
Державне регулювання економіки — це управління соціально-економічним розвитком країни, тобто сукупність заходів державного впливу на об'єкти і процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб'єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації певних цілей13. Сутність державного регулювання полягає в системі заходів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави, спрямованої на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки й всього суспільства14.
Підтримуюча діяльність держави (підтримка функціонування ринку) передбачає: правове забезпечення ринкової діяльності, створення ринкової та виробничої інфраструктури, підтримання конкурентного середовища тощо.
Компенсаційна діяльність держави покликана компенсувати (лат. — зрівноважувати) недоліки або негативні наслідки функціонування ринку шляхом проведення антимонопольних та екологічних заходів, організації системи захисту для непрацездатних та малозабезпечених верств населення, боротьби з безробіттям тощо.
Регулююча діяльність держави передбачає регулювання економічних та соціальних відносин з метою реалізації певних цілей. Зазначимо, що повніше сутність державного регулювання економіки розкривається у виконуваних ним функціях15:
- управління розвитком усіх підсистем в процесі їх діалектичної взаємодії.
- забезпечення планомірного розвитку економічної системи у формі директивного планування державного сектору економіки, прогнозування та програмування економіки, використання важелів антициклічного регулювання економіки, здійснення структурної політики тощо;
- забезпечення цілісного еколого-економічного відтворення національної економічної системи через послаблення і поступове подолання економічної кризи, використання різноманітних правових та адміністративних важелів тощо;
- забезпечення відносно рівномірного розвитку регіонів країни внаслідок мобілізації та оптимального використання наявних у регіонах матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів шляхом здійснення раціональної регіональної економічної політики;
- перерозподіл національного доходу з метою справедливого розподілу доходів між найбагатшими і найбіднішими верствами населення та їх соціального захисту. Ця функція реалізується шляхом проведення збалансованої соціальної політики;
- подолання найбільших проявів монополізму та монополістичних тенденцій в економіці через проведення антимонопольної, в тому числі антитрестівської політики.
Мета державного регулювання економіки - створити таку господарську систему, яка б орієнтувалася на вибір найефективніших варіантів використання наявних факторів виробництва та забезпечення сприятливих соціально-економічних умов життєдіяльності.
Державне регулювання охоплює всі напрямки суспільного виробництва. Однак першочергова увага приділяється регулюванню відносин власності та підприємництва, інвестицій і структурної перебудови галузей матеріального виробництва, соціального розвитку й ринку праці, фінансового ринку та грошового обігу, територіальних пропорцій і регіональних ринків, природокористування, зовнішньоекономічної діяльності.
Основні цілі державного регулювання економіки пропонуємо розглянути у вигляді наступної схеми є (рис. 1.2):
Рис.1.2. Цілі державного регулювання економіки
Найважливішими напрямками державного регулювання економіки є:
- регулювання системи продуктивних сил загалом і кожного її елемента зокрема (засобів праці, науки тощо);
- регулювання відносин економічної власності, в тому числі окремих форм – акціонерної, державної тощо;
- регулювання техніко-економічних відносин, у тому числі концентрації виробництва, його спеціалізації тощо;
- регулювання організаційно-економічних відносин і передусім менеджменту.
Основними формами державного регулювання економікою є директивне, індикативне і стратегічне планування. Для регулювання цих підсистем та економічної системи загалом використовують такі методи (засоби):
1. економічне регулювання;
2. правове регулювання;
3. адміністративне регулювання.
Найважливіше з-поміж них – економічне регулювання, яке поділяють на пряме (за допомогою державних закупівель товарів і послуг, державного цільового фінансування тощо) і непряме (за допомогою антициклічної, інвестиційної та інших форм політики). У межах економічного регулювання виокремлюють такі найважливіші методи державно-монополістичного регулювання економіки:
- реформи в оподаткуванні корпорацій, державних підприємств і підприємств немонополізованого сектора економіки, або податкова політика;
- науково-технічна політика;
- амортизаційна політика;
- кредитно-грошова політика;
- структурна політика;
- цінова політика.
Об’єктами такого регулювання є: економічний цикл, процес нагромадження капіталу, ринок робочої сили, структура народного господарства, НДДКР, грошовий обіг, ціни, умови конкуренції, платіжний баланс, зовнішньоекономічна діяльність, навколишнє середовище.
Методи державного регулювання економіки - це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни. В економічній літературі загальноприйнятими є наступні форми і методи державного регулювання економіки (рис. 1.3)
Рис. 1.3. Форми та методи державного регулювання
Сукупність інструментів державного регулювання економіки пропонуємо представити схематично (рис. 1.4, 1.5 та 1.6).
Економічні методи державного регулювання економіки пов'язані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб'єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку.
Рис. 1.4. Інструменти державного регулювання
Рис. 1.4. Інструменти державного регулювання
Рис. 1.5. Інструменти економічних методів
У науковій літературі висвітлюється найрізноманітніші методи й інструменти податкового регулювання підприємницької активності. До основних із них належать надання податкових пільг, запровадження податкових кредитів, прискорена амортизація, податкові канікули, запровадження спеціальних режимів оподаткування, диференціація податкових ставок тощо. Такі інструменти покликані створити стимули для розширення виробництва, активізації внутрішньої і зовнішньої торгівлі, збільшити обсяги та поліпшити ефективність інвестування, що є надзвичайно важливим для національної економіки.
Адміністративні методи базуються на використанні сили державної влади. Це заходи (засоби) заборони, дозволу або примусу.
Застосування адміністративних методів необхідне і навіть ефективне у таких сферах:
- прямий контроль держави над монопольними ринками;
- охорона навколишнього середовища і здоров'я людей;
- соціальний захист населення, визначення і гарантування мінімально допустимих життєвих параметрів - встановлення соціальних стандартів (гарантований прожитковий мінімум, регламентація умов праці тощо);
- захист національних інтересів у світогосподарських зв'язках (ліцензування експорту, державний контроль за імпортом капіталу, робочої сили, товарів тощо);
- реалізація державних програм і планів.
