Скальковський Аполлон Олександрович

Аполло́н Олекса́ндрович Скалько́вський (пол. Apollo Skalkowski, рос. Аполлон Александрович Скальковский) (* 13 січня 1808, Житомир — †9 січня 1899, Одеса) — український та російській історик, архівіст та статистик польського походження.

Біографічні відомості

Вихованець Віденського й Московського університетів, з 1828 — урядовець канцелярії Новоросійського генерал-губернаторства в Одесі, згодом довголітній секретар і редактор видань Одеського статистичного комітету (офіційна назва — головний статистичний комітет Новоросійського краю; Скальковський очолював його понад п'ятдесят років), один із засновників Одеського Товариства історії і старожитностей, активний діяч Товариства сільського господарства Південної Росії; 19 грудня 1856 був обраний членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук (історико-філологічне відділення, по розряду історико-політичних наук). Також заснував у Одесі архів міністерства внутрішніх справ і очолював його.

Батько театрального критика Костянтина Скальковського та оперової співачки Ганни Бертенсон-Скальковської.

Творчий доробок

Автор численних праць з історії й економіки Південної України XVIII—XIX століть (переважно на основі архівних матеріалів); головні з них: «Хронологическое обозрение истории Новороссийского края», тт. І—II (1835—38) й «Опыт статистического описания Новороссийского края», тт. І—II (1850—53; т. III залишився в рукопису; за цю працю отримав Демидовську премію). Скальковський знайшов і зберіг архів Коша Запорозького XVIII ст. (нині в Києві), на підставі якого написав низку праць, зокрема «История Новой Сѣчи или последняго Коша Запорожского», тт. І—III (1840; друге видання — 1846, третє — 1885—86; сучасне перевидання — 1994), «Наезды гайдамак на Западную Украйну в XVIII ст. 1733—1768 гг.» (1845); документальні статті з історії Запорожжя та Правобережної України XVIII ст., серед них: «Филипп Орлик и Запорожцы» («Київська старовина», 1882), «Несколько документов из истории гайдамачества» («Київська старовина», 1885) та ін.

Історичні праці Скальковського, не зважаючи на романтичний підхід, певну ідеалізацію Запорожжя й шляхетське наставлення до історії гайдамаччини, завдяки документальній базі, зберігають свою вагу для історичної науки, особливо через те, що деякі цінні документи з історії Південної України та Запорозької Січі, які він використував, зараз втрачені. Зневажливе ставлення Скальковського до гайдамаків було затавровано Тарасом Шевченком у поезії «Холодний Яр»[1].

Також був автором публіцистичних статей, історичних романів («Кагальничанка», «Хрустальная балка», «Братья Искупители», «Мамай») тощо. У Петербурзі й Одесі зберігся цінний архів Скальковського, зокрема його досі не опублікований щоденник, розпочатий ще за студентських років, писаний спершу польською, а пізніше російською мовою.

Праці

«Хронологическое обозрение истории Новороссийского края», тт. І—II (1835—38)

«Опыт статистического описания Новороссийского края», тт. І—II (1850—53; т. III залишився в рукопису; за цю працю отримав Демидовську премію)

«История Новой Сѣчи или последняго Коша Запорожского», тт. І—III (1840; друге видання — 1846, третє — 1885—86; сучасне перевидання — 1994)

«Наезды гайдамак на Западную Украйну в XVIII ст. 1733—1768 гг.» (1845)

Первое тридцатилетие Одессы (1837).

Сношения запорожцев с Крымом. Материалы для истории Новороссийского края (1844).

Болгарские колонии в Бессарабии и Новороссийском крае (1848).

Историко-статистический опыт о торговых и промышленных силах г. Одессы (1859).

Література:

Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.. Словникова частина. Перевидання в Україні. Львів: НТШ, 2000, т. 8, с. 2853; 2003, т. 11, с. 373.

Український радянський енциклопедичний словник. — Т. 3. — К., 1968.

Інформація на сайті Російської академії наук.

Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона.

С. Я. Боровой. Скальковский, Аполлон Александрович // Советская историческая энциклопедия. Москва: Советская энциклопедия, 1969, т. 12, стлб. 944.

Брун Пилип Карлович

Брун Пилип Карлович (18/30/.08.1804, Фрідріхсгам, Виборзька губ., Велике князівство Фінляндське (тепер м. Гаміна, Фінляндія) — 03/15/.06.1880, Славута, Волинської губ. (тепер Хмельницької області))— історик, археолог і перекладач.

Біографія

Закінчив пансіон Муруальта в С.-Петербурзі, Дерптський університет(1825). Викладав у Вітебській гімназії (1830–1832). Проф. Рішельєвського ліцею та Новоросійського університету в Одесі. Член Одеського т-ва історії та старожитностей (з 1839), Лігурійського т-ва природничих наук у Генуї та Московського археол. т-ва (з 1869).

Автор праць з історичної географії Причорномор’я доби античності та середньовіччя, перекладів записок послів та мандрівників XV–XVII ст., в яких висвітлюється історія Причорномор’я та Південної України, зокрема діаріуша Еріха Лясоти.

Автор понад 100 наук. праць.

Праці:

Следы лагеря Карла XII возле Бендер у с.Варницы // Записки одесского общества истории и древностей. — Т. 2. — Одесса, 1850;

Путешествия и посольства Гильбера де Ланнуа по Южной России в 1421 году: Пер. и ком. // Там же.—Т. 3.—Одесса, 1853;

О позднейших названиях древней Гилеи // Там само. — Т. 4. — Одесса, 1860;

Путешествия Ивана Штильтбергера по Европе, Азии и Африке с 1394 по 1427 г.: Пер. и ком. // Записки Новороссийского университета.—Т.1.—Одесса, 1866;

Крым в половине XVIII столетия. — Одесса, 1867;

30-летие Одесского общества истории и древностей, его записки и археологические собрания // Записки одесского общества истории и древностей. — Т. 8. — Одесса, 1872;

Путевые записки посла австрийского императора Рудольфа ІІ к запорожцам в 1594 г. Эриха Лясоты: Пер. и ком. — СПб., 1873;

Черноморье: Сб. исследований по исторической географии южной России.—Т. 1–2.—Одесса, 1879–1880.

Література:

А.Б. Брун Ф.К. (некролог) //Журнал Министерства народного просвещения.—1880.—№10;

Ф.К.Брун (некролог) // Записки одесского общества истории и древностей. Т. 12. — Одесса, 1881;

Маркевич А.И. 25-летие Новороссийского университета. — Одесса, 1890;

Московское археологическое общество в первое пятидесятилетие его существования (1864–1914).—М., 1915.— Т. 2: Биографический словарь членов общества;

Бузескул В. Всеобщая история и ее представители в России в XIX и начале ХХ века: В 2 ч. — Ч. 1. — Л., 1929;

Ковальський М.П. Внесок професора П.К. Бруна (1804–1880) у видання джерел з вітчизняної історії XV–XVI ст. // Одесі — 200: Мат-ли міжнарод. наук.-теорет. конф. присвяч. 200-річчю міста: У 2 ч.—Ч. 2.—Одеса, 1994.