Лазаревский о.М.

Народився у селі Гирівці Конотопського повіту Чернігівської губернії (тепер село Шевченкове Конотопського району Сумської області) в сім'ї службовця з дрібнопомісних дворян, предки якого належали до козацько-старшинського роду Лазаревських. Тут він прожив безвиїздно до 7 років.

Сім'я у Лазаревських була велика і через недостаток коштів не було змоги мати учителя дома для О. М. Лазаревського. Через це його в 1842 році відвезли до старшого брата Федора, який в той час був студентом Харківського університету.

В 1844 році він поступив на навчання в перший клас Конотопської повітової школи, де провчився до 1846 року. У лютому 1850 року Лазаревський був принятий до 3 класу Другої Петербурзької гімназії

1 серпня 1854 року Олександр Матвійович вступив на історично-філологічний факультет Петербургського університету. У 1858 році закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету. 15 вересня 1859 р. він був зачислений канцелярським урядовцем до Петербургського Губернського правління, але менше ніж через рік, 22 червня 1860 року перейшов урядовцем до Археографічної комісії, яка тоді існувала при Департаменті Міністерства народної освіти.

12 листопада 1861 року Лазаревский обраний членом губернського статистичного комітету, шро на той час були єдиною інституцією по губерніях, де могла проводитись науково-дослідницька робота з вивчення історії, етнографії та статистики відповідних регіонів.

7 червня 1865 року Лазаревського призначено на посаду губернського секретаря «по крестьянским делам Присутствия», а 21 червня того ж року й на посаду секретаря Чернігівського губернського статистичного комітету. В цей час він міг прийнятись за наукову та архівну працю і розгорнув її в широкому масштабі.

У вересні 1865 р. Лазаревський одружився з Катериною Федорівною Лащинскою, яка була його сусідкою по Гирявці та родичкою по матері. Через це довелось просити дозволу на шлюб у архієрея .

Працюючи в архіві Чернігівської Казеної палати, О. М. Лазаревський відкрив там Румянцевський Опис Малоросії (який вважався втраченим), про що 16 листопада 1865 року зробив відповідну доповідь на засіданні Статистичного комітету.

7 листопада 1866 року був призначений членом Полтавського окружного суду.

З 1880 — у Києві він член судової палати. Член історичного товариства Нестора-літописця, один із засновників журналу «Киевская Старина».

Через своїх братів, особливо Михайла, був близко знайомий з Тарасом Григоровичем Шевченко. Лазаревський був присутній при ньому, коли наближався день смерті поета і бачив його за півдоби до кончини, описав останній день його життя, зібрав перші матеріали до історії дитинства поета і супроводжував тіло його до Канева спільно з художником Честахівським.

Лазаревський — автор близько 450 праць і статей переважно з історії Лівобережної України 17-18 ст. Головну увагу історик приділив дослідженню історії селянства — «Малоросійські посполиті селяни 1648—1788» (1866), козацької старшини і Шляхти — «Нариси дворянських родів Чернігівської губернії» (1868), «Нариси малоросійських фамілій» (1875-76), «Люди старої Малоросії» (1882-88), колонізації та землеволодіння — «Опис старої Малоросії» (1888—1902), адміністративно-судового устрою Гетьманщини — «Суди в старій Малоросії» (1898) та ін. Л. видав важливі документальні публікації: «Щоденник М. Ханенка» (1884), «Сулимівський архів» (1884), «Мотижинський архів» (1890), «Щоденник генерального підскарбія Якова Маркевича» (1893-97), «Любецький архів графа Милорадовича» (1898) та ін.

В основі історичної концепції Лазаревського лежала ідея народництва. В своїх працях історик підкреслював визиск українського селянства з боку козацької старшини і як результат — неприхильне ставлення до Гетьманщини та її діячів («Замітки про Мазепу», 1878; «Павло Полуботок», 1880). Зосереджуючись в основному на соціально-економічних проблемах, Лазаревський менше уваги звертав на політичний занепад Гетьманщини внаслідок колоніальної політики російського уряду. Це зумовило деяку однобокість історичної концепції вченого, що підкреслювала українська історіографія, хоча високо оцінила його вкладу розвиток історичної науки в Україні.

Заслугою Лазаревського є те, що він ввів у наукове користування велику кількість документів, архівних матеріалів, які мають велике значення у вивченні історії Лівобережної України другої половини 17-18 століть.

Здобув популярність, як історик. Саме він відкрив Рум'янівське «Описание Малороссии», що вважалося втраченим.

Лазаревський вів дослідження на території Лівобережної України. Найбільш відомі його праці: «Очерки малороссийских фамилий», «Малороссийские посполите крестьяне (1648—1783 гг.)», «Описание старой Малороссии» та ін. Саме він відкрив дворянські фальсифікації історії України (спираючись на архівний матеріал).

Щодо бібліографії, то вчений почав нею займатися ще з юнацьких років. У 1853 р., навчаючись у старших класах гімназії, він надрукував у «Черниговских губернських відомостях» свій «Опыт указателя источников для изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношениях». Цим посібником молодий бібліограф прагнув «принести хотя малую лепту на пользу науки…». До покажчику ввійшла російська та українська книжково-журнальна література — історична і бібліографічна, а також роботи з географії, статистики та етнографії — всього 154 джерела.

Цей «Опыт», поклав початок історичній бібліографії в Україні. Про нього позитивно віднісся «Журнал Министерства народного просвещения», історик-славіст О. М. Бодянський та відомий російський бібліограф Г. М. Геннаді.

Після позитивних відгуків про «Опыт», Лазаревський поставив за мету розширити свою працю. Поступивши до університету, він отримав вихід до Петербурзької публічної бібліотеки.

Займаючись в бібліотеці, він обробляє першу частину свого покажчика (російську). У 1858 р. надсилає перший випуск «Указателя источников для изучения Малороссийского края» О. М. Бодянському.

В цьому «Указатели» подано майже в чотири рази більше джерел ніж в «Опыте». Всього зареєстровано 554 номери за 1622—1857 рр. За складом покажчик наближався до загального покажчика з українознавства.

«Указатель источников» вийшов з посвятою Бодянському, саме він був першим учителем Лазаревського з бібліографії. Бодянський навчав старанності бібліографування та не прощав бібліографічних неточностей.

Паралельно з підготовною «Указателя» Лазаревський розпочав роботу над складанням іншого великого посібника — «Украинская литературная летопись». Цей літопис він вів протягом трьох років — 1856—1858. За ці роки бібліограф зареєстрував 70 книг і статей.

«Летопись» являла собою критико-бібліографічний огляд поточної української та українознавчої літератури.

Праці

Исторический очерк Батурина (1625-1760)/ А. Лазаревский. — Киев : Типогр. В. И. Завадзкого, 1891. — 18 с. — Оттиск из 6 книги «Чтений в Историческом обществе Нестора Летописца»;

О собирании материалов для истории освобождения крестьян от крепостной зависимости в пяти губерниях Киевского учебного округа/Ал. Лазаревский. — [б.м.] : [б.вид.]. — 8 с. — Авт. указ. в коце статьи. — Отд. оттиск.;

По поводу ста лет от смерти графа П.А. Румянцева/Ал. Лазаревский. — 16 с. — Отд. оттиск из «Киевской старины». — Конволют. Перепл. с перепиской П. А. Румянцева (6 писем);

Старинные польско-русские календари/А. М. Лазаревского. — Киев : Типография Т. Г. Мейнандер, 1900. — 22 с.;

Историко-статистические сведения о населенных местностях Конотопского уезда/Ал. Лазаревский. — Киев : ТИпография К. Н. Милевского, 1890. — 24 с. — Отд. оттиск из памятной книжки Конотопского земства.;

Указатель источников для изучения Малороссийского края/Ал. Лазаревский. — Санкт-Петербург : В типографии Губернского правления, 1858. — II, 121 с. — Сост. указ. на стр. II.;

Очерки, заметки и документы по истории Малороссии Ал. Лазаревского : С рис. Т. Г. Шевченко и портретом Мазепы. — Киев : типография Имп. Ун-та Св. Владимира, Н. Т. Корчак-Новицкого. 5. — 1899. — 148 с. — Отд. оттиск. — Библиогр.: ил.;

Лубенщина и князья Вишневецкие : (1590-1648 гг.)/Ал. Лазаревский. — Киев : Типография Н. Т. Корчак-Новицкого, 1896. — 56 с. — Отд. оттиск. — Библиогр.: ил.;

«Сведения о церковных школах и богадельнях в старой Малороссии в XVIII в.»;

«Сведения о детстве поэта Шевченка, по рассказам его сестры» (обе статьи в «Основе»);

"Малороссийские посполитые крестьяне" ("Записки Черн. Стат. Комитета", кн. 1, Чернигов, 1866);

«Очерки старейших дворянских родов Черниговской губ.» (там же, кн. 2, вып. 1 и 2);

«Очерки из жизни старой Малороссии: сотники, духовенство» («Рус. Архив», 1871 и 1873);

«Очерки малороссийских фамилий» («Русск. Архив», 1875 и 1876);

«Павел Полуботок» («Рус. Архив» 1880);

«Люди старой Малороссии» («Киевская Старина», 1882, 1, 3, 8; 1884, 1; 1885, 5; 1886, 1, 7; 1887, 6, 7, 8; 1888, 11);

«Полтавщина в XVII в.» («Киевская Старина», 1891, 9);

«Из истории сел и селян левобережной Малороссии» («Киевская Старина», 1891, 1 и 11);

«Описание старой Малороссии» (т. I, «Стародубский полк», Киев, 1889; т. II, «Нежинский полк», Киев, 1893; т. ІІІ, «Прилуцкий полк», Киев, 1902; здесь приведены все важнейшие сведения о заселении, землевладении и управлении Малороссии).

Видання Лазаревського

«Обозрение Румянцевской описи Малороссии», Чернигов, 1866—85 (Л. принадлежит первая половина «Обозрения», вып. 1 и 2 и часть 3 до стр. 415);

«Описание Черниговского наместничества, Д. Пащенка» («Записки Черн. Губ. Стат. Комитета», кн. 2, приложение);

"Сулиминский архив" (Киев, 1884);

"Мотыжинский архив" (Киев, 1890);

«Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка» (Чернигов, 1892).