2. Підстави виникнення майнових прав та майнових обов’язків у сфері господарювання.

З алежно від співвідношення прав на майно учасників (засновників) і самого суб’єкта господарювання — юридичної особи виокремлюють три моделі організацій.

Перша полягає в тому, що засновники передають юридичній особі майно і, відповідно, втрачають речові права на нього, набуваючи при цьому права зобов’язальні.

У другому випадку засновники залишають за собою право власності на майно, передане створеному суб’єкту господарювання. Сам же суб’єкт отримує певні права на це майно: або право господарського відання, або право оперативного управління.

Третя модель організації: засновники, передаючи майно новому суб’єкту господарювання, втрачають право власності на нього, але водночас не отримують зобов’язальних прав (наприклад, у створенні об’єднань підприємств).

Ч. 2 ст. 135 ГК визначає: «Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності — на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів».

Отже, у разі реалізації першого варіанта, забезпечуючи майном суб’єкт господарювання, засновник певним способом обмежує себе в майновому плані, передаючи своє майно. Але в обмін на це він отримує певні правомочності, які носять зобов’язальний характер щодо суб’єкта, відносно до якого він є засновником.

Такі правомочності мають назву «корпоративні права» і відповідно до ст. 167 ГК трактуються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. У п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» аналогічні положення визначають корпоративні права як «право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі)...».

Ст. 116 ЦК передбачає, що учасники господарського товариства мають право в порядку, регламентованому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, установлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти в установленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, передбаченому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства в порядку, регламентованому установчим документом.

Володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.

Крім того, згідно зі ст. 100 ЦК України право участі в товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватись іншій особі.

Після процесу створення суб’єкта господарювання його майнові права та майнові обов’язки можуть виникати:

• з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;

• з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;

• унаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;

• унаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

• унаслідок порушення вимог закону під час здійснення господарської діяльності;

• з інших обставин, з якими закон пов’язує виникнення майнових прав та обов’язків суб’єктів господарювання.