3. Господарські організації (асоціація, корпорація, промислово-фінан­сова група, концерн, консор­ціум, господарські міністерства (відомства)).

До господарських організацій, які здійснюють управлін­ня господарською діяльністю, в тому числі й координацію такої діяльності, належать: господарські об'єднання (сюди належать і промислово-фінансові групи), господарські міні­стерства та відомства.

Господарське об'єднання (ГО) — це організаційно офор­млена група підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки різних форм власності, яка ство­рюється з метою координації діяльності своїх учасників, об'єднання їхніх зусиль для розв'язання соціальних та еко­номічних завдань.

Основні риси ГО:

- господарські організації корпоративного типу;

- належність до організацій, які здійснюють управління діяльністю їх учасників (у тому числі координацію їх діяльності) є вторинними структурами;

- вимоги до учасників ГО — наявність статусу юридич­ної особи;

- основна мета діяльності координація діяльності учасників і об'єднання їхніх зусиль для вирішення спільних соціальних та економічних завдань (досяг­нення спільних соціальних та економічних результа­тів);

- відсутність спрямованості (мети) на отримання при­бутку;

- тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність отримання згоди Антимонопольного комітету на ство­рення ГО (якщо у такий спосіб здійснюється кваліфі­кована економічна концентрація) та здійснення цим органом контролю за дотриманням ГО вимог антимонопольно-конкурентного законодавства;

- реєстрація в загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядку;

- добровільність виходу учасників з ГО (за винятком державних) з внесенням відповідних змін до установчих документів і відомостей державної реєстрації та збереженням за учасниками, котрі вийшли з ГО, їхніх зобов'язань за укладеними договорами.

Види ГО:

1) За ознакою засад створення

— добровільні (створюють­ся на договірних засадах, хоча в письмовій формі — як установчий документ — договір обов'язково має бути лише в асоціації, корпорації та промислово-фінан­совій групі, в решті об'єднань — концерні та консор­ціумі укладення договору в письмовій формі закон не вимагає, передбачаючи обов'язкову наявність статуту; учасники добровільного об'єднання мають право виходу з нього зі збереженням обов'язків за раніше укладеними договорами);

— державні (створюються за рішенням уряду або господарського міністерства (відомства) та виконують функції органу, уповноважено­го здійснювати управління діяльністю державних під­приємств — учасників об'єднання).

2) За ознакою ступеня централізації управлінських пов­новажень:

- асоціації (створюються з метою постій­ної координації господарської діяльності без надання об'єднанню права втручатися у виробничу та комерцій­ну діяльність будь-кого з учасників);

- корпорації (ство­рюються на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням об'єднанню окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників);

- концерни (учасни­ки якого перебувають у повній фінансовій залежності від одного або групи підприємців, який (які) в зв'язку з цим отримують значні повноваження щодо управлін­ня діяльності решти учасників об'єднання).

3) За ознакою обов'язкового установчого документа:

— договірні (асоціації, корпорації, промислово-фінансові групи)

— статутні (концерни та консорціуми);

4) За галузевою ознакою:

— галузеві, тобто господарські об'єднання підприємств певної галузі (транспорту, зв'язку, вугільної промисловості тощо),

— міжгалузеві (до складу яких входять господарські організації різних галузей економіки).

5) За територіальною ознакою:

— республіканські, облас­ні, міські тощо.

6) За ознакою терміну діяльності:

— створені на визначе­ний термін (консорціум як тимчасове об'єднання про­мислового та банківського капіталу для досягнення спільної мети, а також промислово-фінансові групи) та

— без визначення строку діяльності (асоціації, корпо­рації, концерни).

7) За ознакою наявності чи відсутності у об'єднання ста­тусу юридичної особи:

— господарські об'єднання, кот­рі мають статус юридичної особи (асоціації, корпорації, концерни, консорціуми) і

— господарські об'єднання, які не мають такого статусу (до них належать промислово-фінансові групи як особливий вид господар­ського об'єднання).

Промислово-фінансова група (ПФГ), згідно зі cm. 125 ГК України — це таке господарське об'єднання, яке ство­рюється урядом України на визначений строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних га­лузей економіки для забезпечення виробництва кінцевої продукції.

Характерні риси ПФГ як особливого виду ГО:

- заборона створювати ПФГ у сфері торгівлі, громадсь­кого харчування, побутового обслуговування населен­ня, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг;

- створюються за ініціативою підприємств та інших ор­ганізацій низової ланки економіки за рішенням уряду України;

- відсутність у ПФГ статусу юридичної особи;

- мета створення — реалізація державних програм роз витку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки, а також виробництво кін цевої продукції;

- тимчасовість діяльності ПФГ (створення ПФГ на певний строк);

- обов'язкова участь у ПФГ банку (банків) і підприємств;

- порядок створення ПФГ:

- укладення між майбутніми учасниками ПФГ Генеральної угоди про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції;

- подання уповноваженою особою ініціаторів створення ПФГ Міністерству економіки передбаченого законом пакету документів і узгодження питання щодо доцільності та обґрунтованості створення ПФГ з пев ними державними органами (Мінекономіки, Фондом держмайна, Антимонопольним комітетом тощо);

- відсутність спеціально створеного органу управління, функції якого, в тому числі представлення інтересів ПФГ в Україні та за її межами, покладається на голов­не підприємство, до якого закон встановлює певні ви­моги (виготовлення кінцевої продукції ПФГ, здійснення її збуту, а також сплата податків в Україні та обме­ження (заборона) для певних категорій господарських організацій (торговельних підприємств, підприємств у сфері громадського харчування, побутового обслуго­вування, матеріально-технічного постачання, банків, фінансово-кредитних установ) бути головним підпри­ємством ПФГ;

- особливий порядок реєстрації для ПФГ, яка здійсню­ється Міністерством економіки та з питань економіч­ної інтеграції;

- ПФГ діють на підставі Генеральної угоди про сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції;

- вихід (виведення) головного підприємства або іншого учасника ПФГ здійснюється через прийняття постанови Кабінетом Міністрів України й обов'язково тяг­не за собою реорганізацію ПФГ та її нову реєстрацію в Мінекономіки;

- контроль та перевірку діяльності ПФГ здійснюють у ме­жах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, орга­ни державної податкової інспекції, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, інші дер­жавні органи, а також аудиторські організації;

- ліквідація ПФГ здійснюється після прийняття поста­нови Кабінету Міністрів України у випадках:

- у зв'язку зі закінченням затвердженого терміну її діяльності;

- неможливістю реорганізації ПФГ у згаданих випадках;

- за ініціативою учасників ПФГ.

Господарські міністерства (відомства) як органи госпо­дарського керівництва

У системі господарювання розрізняють дві категорії мі­ністерств (відомств):

- функціонального типу (Міністерство економіки, Міні­стерство фінансів та ін.);

- галузевого типу (або господарські міністерства), сфе­рою управління яких є певна галузь народного госпо­дарства (Міністерство зв'язку, Міністерство транспор­ту та ін.).

Господарське міністерство (відомство) — це господар­ська організація (орган державної виконавчої влади), яка здійснює координацію діяльності всіх підприємств та ор­ганізацій галузі, а також виконує функції власника май па щодо підпорядкованих їй державних підприємств та організацій.

Основні риси господарського міністерства (відомства):

- господарська організація, яка здійснює управління гос­подарською діяльністю підвідомчих державних підпри­ємств і координацію діяльності всіх підприємств галузі;

- господарська організація унітарного типу;

- підпорядкованість Кабінету Міністрів України; - установчий документ -- положення, розроблене згідно зі загальним положенням про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України;

- наявність статусу юридичної особи;

- частка державного майна, необхідна для здійснення міністерством (відомством) своїх функцій, закріплюється за ним за правом оперативного управління;

- наявність функцій двох видів:

- щодо загальногалузевого управління (участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі прогнозування розвитку економіки галузі, участі у розробці проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України, формування та розміщення державного замовлення на продукцію галузі й укладення державних контрактів, реалізація державної стратегії відповідної галузі, розроблення відповідних фінансово-економічних та інших нормативів, видача спеціальних дозволів (ліцензій) з окремих видів діяльності, затвердження державних стандартів, норм і правил на продукцію (роботи, послуги) відповідної галузі, участь у формуванні та реалізації антимонопольного політики у відповідній галузі, подання висновку щодо доцільності та обґрунтованості створення ПФГ та ін.);

- щодо управління майном державних підприємств, які належать до сфери відповідного міністерства (прийняття рішень про створення, реорганізацію та ліквідацію державних підприємств, установ і орга­нізацій у відповідній галузі, затвердження стату­тів державних підприємств галузі, укладення та ро­зірвання контрактів із керівниками цих підприємств, здійснення контролю за ефективністю використання закріпленого за підприємствами державного майна, подання згоди Фонду державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких органі­заційно-правових форм, до статутних фондів яких вводиться державне майно, на передачу в оренду цілісних майнових комплексів підвідомчих держав­них підприємств, на вихід структурних підрозділів зі складу підвідомчих державних підприємств, на вступ (і вихід) державних підприємств у добровільні господарські об'єднання та ін.).

12