Тема 4. Філософська думка середніх віків.

Формування християнства як державної і світової релігії. Поняття теоцентризма. Монотеїзм. Патристика, її ідеї і пізнавальне значення. Архетипи середньовічної свідомості: Бог і світ; віра та розум; Дух; одкровення. Проблема співвідношення віри і знання, душі і тіла, науки і релігії. Людина і світ у християнській філософії. Середньовічні погляди на закон, історію і майбутнє людства. Номіналізм та реалізм. Твори “отців церкви”. Ориген: спроба систематизації християнського вчення; поєднання християнства з платонізмом. Аврелій Августин: цілісна система християнського вчення; занурення у світ людської особистості; концепція процесу історичного розвитку. П. Абеляр: нове тлумачення співвідношення віри та знання, поміркований номіналізм. Фома Аквінський: використання ідей Аристотеля для систематизації християнського світогляду; п’ять доказів буття Бога; фундаментальна структура метафізики; вчення про душу. Роджер Бекон: критика схоластики (п'ять заперечень); обґрунтування наукової методології. Вільям Оккам: радикальний номіналізм; теорія двоїстої істини. Мейстер Екхарт – засновник німецької філософської містики.

Література: [1-3,6-,9,12,22-29].

Тема 5. Філософія епохи Відродження

Головні риси та основні напрямки філософії Відродження. Микола Кузанський: синтез неоплатонізму з ренесансним гуманізмом; вчення про "вчене незнання"; природа людини. Еразм Роттердамський: "філософія Христа"; гуманістична переробка християнської етики. Томас Мор: етичне вчення. Нікколо Макіавеллі: соціально-політична теорія. Джордано Бруно: натуралістичний пантеїзм; вчення про єдине, матерію, форму та світову душу. Томазо Кампанелла: комуністичний ідеал.

Криза феодального ладу і зародження в Європі капіталізму. Специфіка перехідного періоду – від теоцентризма до раціоналізму. Процес секуляризації. Пантеїзм. Натурфілософія. Геліоцентрична картина світу Миколи Кузанського; наукові відкриття Коперніка, Кеплера, Бруно, Галілея.

Антропоцентризм. Культ людини. Специфіка філософсько-художньої епохи: Данте Алігьері, Франческа Петрарка, Джовані Боккаччо, Лоренцо Валла, Эразм Роттердамський, Леонардо да Вінчі. Розвиток соціально-філософської думки епохи Відродження: Макіавелли, Боден, Мор, Кампанелла.

Період Реформації в римсько-католицькій церкві і формування напряму Протестантизму: М. Лютер, Ж. Кальвін, Т. Мюнцер. Проблеми суспільства і держави у філософії Відродження.

Література: [1-3,6,9,12,22-29].

Тема 6. Філософська думка Нового часу

Наукова революція XVII століття (І.Ньютон – творець класичної механіки і вчення про абсолютний простір і час) та проблема методу пізнання у філософії (Ф.Бекона: метод наукового пізнання, вчення про «ідолів», дослідно-індуктивний метод; Р.Декарта: дедуктивний метод і його основні чотири правила, інтелектуальний скепсис і поняття інтелектуальної інтуїції, принцип дуалізму і вчення про “вроджені ідеї”).

Проблеми гносеології: джерела знання, методи його одержання і форми існування. Наука і філософія. Поняття детермінізму. Емпіризм і раціоналізм (Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм, Б. Спіноза, Г. Лейбніц). Створення механічно-матеріалістичної картини світу. Поняття субстанції у філософії В.Спінози.

Сутність Просвітництва. Культ людського розуму. Дух вільнодумства і гуманізму. Філософський матеріалізм і його дві форми у французькому Просвітництві: деїзм ( Монтеск'є, Ф. Вольтер, Ж.-Ж. Руссо) і послідовний матеріалізм (Ж. Ламетрі, Д. Дідро, К.-А. Гельвецій, П. Гольбах). Філософські вчення про громадське життя: вчення про “природні права людини”, концепція «суспільного договору», концепція політичного абсолютизму, зародження основ буржуазного лібералізму.

Правове регулювання суспільних відносин. Три основні форми держави: республіка, монархія, деспотія. Поділ влади в державі: законодавча, виконавча і судова. Географічний детермінізм. Влада народу. Комунізм. Антропогенез. Раціоналістичний сенсуалізм. Зародження антропосоціальної філософії.

Література: [1-3,6,9,12,22-29].