- •Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Маріупольський електромеханічний техникум « Планування та організація діяльності підприємства»
- •Маріуполь
- •Тема 1. Сутність і організаційно- методичні основи планування діяльності підприємства
- •1.1. Підприємство як об’єкт планування.
- •1.2 Система планування на підприємстві.
- •1.3. Інформаційна та нормативна база планування.
- •1.1. Підприємство як об’єкт планування
- •1.2 Система планування на підприємстві
- •1.3. Інформаційна та нормативна база планування
- •ТЕма 2. Планування збуту продукції.
- •2.2. Дослідження кон’юктури ринку
- •2.3. Планування асортименту. Оцінка конкурентоспромож-ності товару.
- •2.4. Планування ціни.
- •Тема 3. Виробнича програма підприємства. Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю.
- •3.5. Планування виробничої потужності, її види.
- •3.2. Плануваннявиробничої програми в натуральному вираженні.
- •3.3. Планування виробничої програми у вартисному виражені.
- •Валовий і внутришньозаводський оборот.
- •3.5. Планування виробничої потужності, її види
- •Показники використання виробничої потужності
- •Тема 4. Оперативно-календарне планування та регулювання виробництва
- •4.2.Системи оперативно- календарного планування.
- •4.3. Розроблення оперативних планів виробництва
- •Тема 5. Планування матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства.
- •5.2 Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах
- •5.3 Дослідження ринку матеріально-сировинних ресурсів та вибір постачальника
- •5.4 Оптимізація обсягів запасів матеріально-технічних ресурсів
- •Тема 6. Планування персоналУ і оплати праці.
- •6.2 Планування продуктивності праці
- •6.3. Методи планування продуктивності праці
- •6.4. Планування кількості персоналу
- •6.5. Планування коштів на оплату праці.
- •Тема 7. Планування витрат.
- •7.2 Класифікація й облік витрат виробництва
- •7.3 Методи планування собівартості
- •7.4 Методика розрахунку зниження собівартості продукції за окремими факторами
- •Тема 8. Планування фінансів.
- •8.2 Планування прибутку
- •8.3 Планування розподілу прибутку
- •Тема 9. Організаційні основи виробництва.
- •9.2. Сутність поняття "організація виробництва"
- •9.3. Закономірності, основні принципи організації виробництва. Системна концепція організації виробництва
- •Тема 10. Виробничий процес і організаційні типи виробництва.
- •10.3. Організаційні типи виробництва.
- •Тема 11. Організація виробничого процесу в часі та просторі.
- •11.1. Організація виробничого процесу в часі.
- •11.2. Організація виробничого процесу в просторі.
- •11.1. Організація виробничого процесу в часі.
- •11.2. Організація виробничого процесу в просторі.
- •12.4. Основні ознаки непотокового методу
- •12.3. Метод організації потокового виробництва.
- •12.4. Основні ознаки непотокового методу
- •13.2. Особливості організації однопредметної потокової лінії
- •13.3. Особливості організації багатопредметної потокової лінії
- •13.4. Економічна ефективність потокового виробництва
- •14.2. Мета і завдання організації праці на підприємстві
- •14.3. Принципи організації праці
- •14.4. Організація праці на робочих місцях
- •14.5. Удосконалення організації праці
- •Тема 15. Організація обслуговування виробничого процесу.
- •15.2 Система технічного обслуговування
- •15.3 Планування організаційно-технічного розвитку підприємства
- •15.4. Планування реалізації заходів організаційно-технічного розвитку та показники оцінки їх ефективності
- •16.2. Зміст і методи оцінювання рівня якості продукції
- •16.3. Процес управління якістю на підприємстві
- •16.4. Інструменти підвищення якості продукції
- •17.3. Завдання та зміст планування оновлення продукції.
- •17.4. Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва.
- •17.5. Економічна ефективність оновлення продукції та вибір оптимального варіанта технологічного процесу.
- •17.2. Життєвий цикл нової техніки
- •17.3. Завдання та зміст планування оновлення продукції
- •17.4. Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва
- •17.5. Економічна ефективність оновлення продукції та вибір оптимального варіанта технологічного процесу.
- •Список ЛітературИ
6.4. Планування кількості персоналу
При плануванні кількості персоналу розрізняють явочний, обліковий, середньообліковий персонал.
Явочний персонал – кількість робітників, які щодня мають бути на робочих місцях для забезпечення виробничого процесу.
Обліковий персонал – усі постійні, тимчасові, сезонні працівники, включаючи відпускників і тих, що хворіють.
Облікова кількість основних робітників (Чоосн) визначається за формулою
,
де - коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову, який розраховується за формулою
,
де - плановий відсоток невиходів робітників на роботу, %.
Середньообліковий персонал – обліковий персонал, усереднений за певний період. У плануванні використовується середньообліковий персонал.
Важливе значення має також планування кількості окремих категорій промислово-виробничого персоналу.
Промислово-виробничий персонал містить такі категорії:
робітники (основні й допоміжні);
спеціалісти;
службовці;
керівники;
молодший обслуговуючий персонал;
працівники охорони;
учні.
Планування кількості окремих категорій промислово-виробничого персоналу має свої особливості.
Визначення чисельності основних робітників ( ).
Виробничі робітники – це категорія персоналу, яка безпосередньо зайнята у здійсненні технологічних процесів щодо виготовлення продукції.
Планова кількість основних робітників, зайнятих на нормованих роботах, може визначатися у два способи:
1) за трудомісткістю виробничої програми:
,
де – корисний фонд часу роботи одного виробничого робітника за рік;
– коефіцієнт виконання норм виробітку;
- трудомісткість виробничої програми, яка визначається за формулою
,
- кількість найменувань виробів у виробничій програмі, од.;
- кількість операцій, необхідних для виготовлення виробу i-го найменування;
– виробнича програма виробів i-го найменування, од.;
– трудомісткість j-ї операції з виготовлення одиниці i-го виробу, нормо-годин;
2) за обсягом робіт і норм виробітку (цей підхід застосовується у разі, якщо неможливо визначити трудомісткість виробничої програми):
,
де - загальний обсяг робіт за планований період;
– планована норма виробітку одного робітника.
Кількість основних робітників, зайнятих на ненормованих роботах, визначається за нормами обслуговування:
,
де - кількість об’єктів обслуговування (одиниць устаткування, робочих місць і т.п.);
- кількість робочих змін;
- коефіцієнт, що враховує планові неявки на роботу, визначається за формулою
,
де - плановий відсоток неявок на роботу, %.
Визначення кількості керівників, спеціалістів і службовців.
Планування кількості керівників, спеціалістів і службовців має свої особливості, враховує особливості виробництва, трудомісткість управління, поділ праці та співвідношення між різними професійними групами. Кількість інженерно-технічних працівників та службовців визначають штатним розписом.
Штатний розпис – це внутрішній нормативний документ підприємства, в якому зазначається перелік посад та кількість працівників за кожною з них, що є на даному підприємстві, з визначенням мінімальних і максимальних посадових окладів.
На приватизованих підприємствах при розрахунку кількості спеціалістів та службовців найчастіше використовують нормативний метод, який ґрунтується на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості й кількості спеціалістів.
Визначення кількості молодшого обслуговуючого персоналу розраховується на підставі:
- норм обслуговування (наприклад, кількість прибиральниць визначається виходячи з норм обслуговування, виражених у квадратних метрах);
- кількості робочих місць з урахуванням змінності й планових неявок на роботу (ліфтери, гардеробники і т.п.).
Кількість працівників охорони планується залежно від розміру площі, що охороняється, кількості постів охорони, режиму їх роботи.
Планування кількості учнів проводиться з урахуванням кількості робітників, що вибувають, потреби у професіях, яка виникає, розширення виробництва.
Після складання плану з усіх категорій працівників розробляється баланс робочої сили на плановий рік. Баланс використовується для визначення додаткової потреби у працівниках і складання плану підготовки та підвищення кваліфікації кадрів.
План з підготовки та перепідготовки кадрів з окремих професій складає відділ кадрів.