8.3 Планування розподілу прибутку

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи:

1) розподіл прибутку (на цьому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників: об'єкти й ставки оподаткування, порядок надання податкових пільг);

2) розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет.

Механізм розподілу прибутку має бути побудований таким чином, щоб всебічно сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.

Підприємство повинно мати такі фонди:

• фонд нагромадження;

• фонд споживання;

• резервний фонд.

Фонд нагромадження — частина доходу, використовувана на приріст виробничих і невиробничих основних фондів, також для створення страхових запасів і резервів.

Фонд нагромадження спрямовується на утворення фонду виробничого нагромадження, який використовується на реконструкцію діючих і будівництво нових підприємств, модернізацію і відновлення виробничого апарату та на утворення фонду невиробничого призначення нагромадження, який використовується для приросту основних невиробничих фондів (житлові будинки, школи, лікарні, інші об'єкти соціальної інфраструктури).

Фонд споживання підприємства - сукупність прямих і непрямих виплат працівникам підприємства незалежно від його організаційно-правової форми і форми власності.

До нього входять суми, нараховані на оплату праці всім працівникам підприємства (фонд оплати праці), доходи (дивіденди, відсотки) за акціями членів трудового колективу та їх внесків у майно підприємства; сума наданих підприємством трудових і соціальних пільг, включаючи матеріальну допомогу.

Забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство має прагнути до встановлення оптимального співвідношення між фондом накопичення і споживання з тим, щоб ураховувати умови ринкової кон'юнктури і разом з тим стимулювати та заохочувати результати праці робітників підприємства.

В умовах переходу до ринкових відносин виникає необхідність резервування засобів через проведення ризикових операцій і, як наслідок цього, втрат доходів від підприємницької діяльності. Тому, при використанні чистого прибутку доцільним є створення на підприємстві резервного фонду, розмір якого щорічно підлягає поповненню не менше ніж на 5%. Відрахування до резервного фонду і в інші подібні за призначенням фонди відбувається до досягнення розмірів цих фондів, встановлених засновницькими документами, але не більше 25% статутного фонду, а для акціонерного товариства - не менше 15%.

Тема 9. Організаційні основи виробництва.

9.1. Організація виробництва як самостійна сфера знань та її місце в системі наук

9.2. Сутність поняття "організація виробництва"

9.3. Закономірності, основні принципи організації виробництва. Системна концепція організації виробництва

9.1. Організація виробництва як самостійна сфера знань та її місце в системі наук

На всіх етапах розвитку економіки основною ланкою є підприємство. Саме на підприємстві здійснюється виробництво продукції, відбувається безпосередній зв'язок працівника з засобами виробництва. Самостійним промисловим підприємством є виробнича одиниця, що має виробничо-адміністративну і господарську самостійність. Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, який залишився в його розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів. У зв'язку з гострою необхідністю підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств на перший план виступає організація виробничої діяльності підприємства як основа підвищення економічного потенціалу і безпеки України.

Організація виробництва — це функція управління підприємством, сутність якої полягає у координації ініціативної самостійної господарської діяльності суб'єктів підприємництва, спрямованої на організацію виробництва, купівлю товарів, надання послуг.

Об'єктами дисципліни "Організація виробництва" є підприємства і компанії базових галузей народного господарства, що випускають різні види продукції та надають різноманітні виробничі послуги. Окремі підходи і методи, розглянуті в курсі на прикладі організації виробництва найбільш складної галузі — машинобудування, можуть бути застосовані й у галузях, що виконують інші види послуг (інформаційні, фінансові, консалтингові, освітні та ін.).

Предметом курсу "Організація виробництва" є вивчення на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду основ теорії організації та проектування структур управління, прийняття організаційних рішень у рамках підвищення ефективності функціонування підприємств за різноманіття форм власності й господарювання, кількісних і якісних залежностей у виробництві продукції, що визначають оптимальне поєднання трудових і речовинних елементів сукупного виробничого процесу і шляхів його безперебійного та ритмічного протікання в умовах конкретного підприємства, виходячи з поставлених перед ним цілей і завдань. Цей курс формується на основі досвіду організації виробництва на вітчизняних і закордонних підприємствах.

Змістом курсу є вивчення основних чинників виробничої діяльності підприємства, тобто праці, знарядь праці, предметів праці, продукту праці; питань раціональної організації трудових процесів; шляхів найбільш ефективної реалізації досягнень у галузі створення й освоєння нової техніки і нових технологій; способів переміщення предметів праці у виробничому процесі; організації раціонального обслуговування основного виробництва в допоміжних цехах і складському господарстві; проблем підвищення ефективності капітальних вкладень на підприємстві, заміни старої техніки новою і впровадження автоматизованих систем управління; проблем підвищення якості продукції, що випускається та її конкурентоспроможності, включаючи розробку систем управління якістю продукції; основних напрямків зниження витрат виробництва і зростання прибутковості підприємства.

Завдання курсу — ефективне використання досягнень усієї сукупності методів економічних наук і технічних дисциплін у організації виробництва та управлінні ним.

Основи економічної теорії є вихідною базою, на якій будується вивчення закономірностей розвитку виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

Економіка підприємства дає змогу вивчати закономірності розвитку підприємств базових галузей народного господарства, розкривати дію економічних законів, визначати шляхи і тенденції розвитку виробництва. Головні положення цих наук є теоретичною основою для побудови курсу "Організація виробництва" і визначають методи вирішення завдань, поставлених перед підприємствами в умовах конкретної галузі виробництва. Крім названих дисциплін, тісно пов'язані з цим курсом й інші економічні дисципліни; планування в організації, операційні системи менеджменту, економіка праці, статистика, маркетинг, виробничий облік, теорія економічного аналізу та інші, на основі яких розробляються заходи щодо поліпшення організації виробництва і підвищення його ефективності.

Технічні дисципліни (технологія машинобудування, основи моделювання й оптимізація управлінських рішень та ін.) вивчають закономірності розвитку й удосконалення властивостей і конструкцій предметів праці, знарядь і продуктів праці та способів їх виготовлення. Вони безпосередньо не пов'язані з організацією конкретного виробництва на підприємстві, однак є основою для інженерних питань організації діяльності підприємства.

Розробка питань організації виробництва нерідко вимагає виконання складних аналітичних розрахунків, на основі яких вибираються найкращі варіанти рішень в умовах певного підприємства. За допомогою математичних методів визначають оптимальні кількісні та якісні параметри виробництва.