13.4. Економічна ефективність потокового виробництва

Значне поширення потокових методів виробництва зумовлене їхньою високою ефективністю. Для потокового виробництва характерне широке застосування високопродуктивного спеціального устаткування, високий рівень механізації й автоматизації ручних робіт і транспортних операцій і найбільш повне використання устаткування, матеріалів та інших засобів виробництва.

Ефективність потокових методів полягає у підвищенні продуктивності праці, збільшенні випуску продукції, скороченні тривалості виробничого циклу оброблюваної продукції, зниженні використання виробничих площ, меншій кількості міжцехових і цехових комор, економії матеріалів, зниженні собівартості продукції та ін.

На підвищення продуктивності праці за потокового виробництва впливає багато чинників, найбільш значимими з яких є такі:

— звільнення робітників від зайвої і важкої фізичної праці. Доставка на робочі місця матеріалів і напівфабрикатів, а також подальше переміщення предметів праці здійснюються за допомогою спеціальних транспортних засобів;

— ліквідація або зведення до мінімуму простоїв робітників через переналагодження устаткування, нерівномірність завантаження, непропорційність потужностей робочих місць;

— набуття робітниками виробничих навичок унаслідок того, що вони протягом тривалого часу виконують ту саму операцію або її частину;

— підвищення точності заготовок і матеріалів, у результаті чого скорочується час на обробку і виготовлення продукції;

— зниження трудомісткості процесів виробництва за рахунок застосування в потоці передової технології і техніки та оптимальних режимів роботи устаткування.

На зниження собівартості впливають такі чинники:

— скорочення заробітної плати на одиницю виробу завдяки підвищенню продуктивності праці і зниженню трудомісткості продукції;

— зменшення витрат на основні матеріали і напівфабрикати в результаті раціонального вибору цих матеріалів, установлення більш економічних розмірів і допусків матеріалів та припусків на напівфабрикати, застосування найбільш ефективних методів централізованого методу розкрою з урахуванням максимального використання відходів виробництва;

— скорочення питомих витрат інструментів завдяки застосуванню техніки обґрунтованих типів і розмірів інструментів, оптимальних швидкостей, установлених режимів роботи устаткування, організації примусової зміни і централізованого заточування;

— ощадлива витрата в результаті інтенсифікації процесів і збільшення випуску продукції;

— найбільш повне використання устаткування, приміщень і споруд завдяки доцільному плануванню устаткування, безперервності і рівномірності процесів виробництва, пропорційності потужностей і зведення простоїв устаткування до мінімуму;

— скорочення браку в результаті ретельної розробки технологічного процесу, сталості застосування матеріалів і режимів роботи, освоєння робітниками технологічних процесів.

Упровадження потокового виробництва приводить до значного скорочення тривалості виробничого циклу, зменшення заділів і загального обсягу незавершеного виробництва.

Однак перехід па потокове виробництво спричиняє і зростання капітальних вкладень. У зв'язку з цим необхідно визначати розмір капітальних вкладень і їхній економічний ефект.

Розрахунок економічного ефекту рекомендується здійснювати в такому порядку.

1. Вибір і обґрунтування базового та проектованого варіантів.

2. Розрахунок продуктивності техніки за варіантами.

3. Визначення капітальних вкладень за базовим і проектованим варіантами (до впровадження потокового виробництва та після).

До загального обсягу капітальних вкладень за варіантами, як правило, включають: витрати на технологічне устаткування, дорогий інструмент і технологічне оснащення; витрати на доставку, монтаж і пусконалагоджувальні роботи технологічного устаткування й оснащення; витрати па виробничу площу, займану устаткуванням; витрати на транспортні засоби; витрати на запобігання забруднення навколишнього середовища і на створення визначених умов для робітників-операторів. Крім того, до складу капітальних вкладень за проектованими варіантами належать: витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи з урахуванням чинника часу; збитки від списання недоамортизованої базової техніки; витрати на поповнення (зменшення) оборотних коштів.

4. Розрахунок собівартості продукції, що випускається, виробленої за допомогою устаткування базового варіанта і за допомогою потокової лінії.

5. Установлюється тотожність за обсягом випуску в базовому і проектованому варіантах.

Тема 14. ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ І РОБОЧИХ МІСЦЬ

14.1. Трудовий процес як елемент виробничого процесу

14.2. Мета і завдання організації праці на підприємстві

14.3. Принципи організації праці

14.4. Організація праці на робочих місцях

14.5. Удосконалення організації праці

14.1. Трудовий процес як елемент виробничого процесу

Трудовий процес — це процес прямого чи опосередкованого впливу працівника через технічні засоби на предмет праці з метою виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг), що супроводжується витратами фізичної і нервової енергії людини.

Основними елементами трудового процесу є:

— предмет праці — об'єкт впливу, що повинен бути перетворений на продукцію для проміжного (деталі, вузли, напівфабрикати та іи.) чи кінцевого споживання;

— засоби праці — знаряддя виробництва (устаткування, інструменти, оснащення, енергія), будинки, приміщення, споруди, необхідні для впливу на предмет праці;

— технологія (спосіб, сукупність методів впливу на предмет праці);

— власне праця — робоча сила людини, її здатність до професійної діяльності визначеної складності й інтенсивності.

Зазначимо, що в ході виробництва можуть здійснюватись і так звані природні процеси, що відбуваються без прямої чи опосередкованої участі працівника. Таким чином, будь-який виробничий процес може розглядатися як сукупність трудових і природних процесів. Підвищення ефективності трудового процесу передбачає вдосконалення всіх його елементів, що може бути забезпечене удосконаленням технічної бази праці та її раціональною організацією. Разом з тим надзвичайна розмаїтість трудових процесів вимагає диференційованого підходу до завдань і методів їх раціоналізації. Для забезпечення такого підходу трудові процеси класифікують за такими істотними ознаками: характер предмета чи продукту праці; виконувані функції; періодичність процесу; характер участі працівника у впливі на предмет праці; стабільність структури трудового процесу; ступінь його регламентації; форми його організації (табл14.1).

Ознаки класифікації	Види трудових процесів
1	2
Характер предмета чи продукту праці	1.1. Матеріально-енергетичні: предмет і продукт праці — речовиний (сировина, деталі, матеріали) чи енергія (електрична, теплова та ін.). 1.2. Інформаційні: предмет і продукт праці — інформація
Виконувані функції	2.1. Перетворення предметів праці. 2.2. Обслуговування устаткування і робочих місць. 2.3. Обслуговування працівників. 2.4. Підготовка й управління виробництвом
Періодичність . процесу	3.1. Переривчасті (дискретні): супроводжуються зупинками для знімання готової продукції та завантаження сировини (напівфабрикату). 3.1.1. Циклічні: постійно повторюються з однаковою періодичністю (масове, велико-серійне виробництво). 3.1.2. Нециклічні: не повторюються чи повторюються з різною періодичністю (дослідне, одиничне, дрібносерійне виробництво). 3.2. Безупинні: виконуються протягом тривалого часу, завантаження сировини, зняття готової продукції здійснюються без зупинки основного процесу, що переривається один раз у півроку — рік для профілактичного огляду і ремонту устаткування
Характер участі працівника у впливі на предмет праці	4.1. Ручні: здійснюються за допомогою нескладних ручних інструментів, що приводяться в дію м'язовою силою працівника чи додатковим джерелом енергії. 4.2. Машинно-ручні: перетворення предмета праці здійснює виконавчий механізм машини, але переміщення предмета праці щодо інструмента (чи навпаки) виконує працівник.
		4.3. Машинні: участь працівника в перетворенні предмета праці полягає в установці і знятті виробу, управлінні роботою устаткування. 4.4. Автоматизовані й апаратні: здійснюються контроль, настроювання, налагодження устаткування, зміну інструментів, забезпечення предметів праці
Стабільність структури трудового процесу		5.1.3 постійною структурою: одна чи небагато операцій постійно закріплені за робочим місцем. 5.2. Зі структурою, що періодично змінюється: за робочим місцем закріплена група операцій, що виконуються в різні періодично повторювані проміжки часу. 5.3. Зі змінною структурою: на універсальному робочому місці виконуються різні роботи й операції, що не повторюються чи повторюються через не визначені проміжки часу
Ступінь регламентації трудового процесу		6.1. Жорстко регламентовані: дії, їх послідовність, спосіб виконання, тривалість жорстко визначені технологією чи організацією виробництва, робочими інструкціями. 6.2. Відносно регламентовані: працівник може змінювати послідовність і спосіб виконання дій за умов дотримання заданих часових параметрів і вимог до кількісних і якісних результатів. 6.3. Слаборегламентовані (творчі процеси, пов'язані з виробництвом нової інформації, розробкою нових технологій): регламентована діяльність та її основні параметри
Форми організації трудового процесу. Види трудових процесів		7.1. Індивідуальні: зайнятий один виконавець, результат його діяльності має індивідуальний характер. 7.2. Колективні: зайнята група виконавців визначеної кількості і професійно-кваліфікаційного складу, за нею закріплені визначений обсяг і номенклатура робіт

Раціоналізація трудового процесу передбачає аналіз його складу, структури елементів і послідовності їх виконання. Як основний елемент виділяється виробнича операція — частина трудового процесу, яка виконується одним чи групою робітників на одному робочому місці і включає всі їх дії з виконання одиниці заданої роботи за незмінного предмета праці.

Трудовий процес може поділятися на операції залежно від типу виробництва і спеціалізації робочих місць, особливостей організації праці, технічних умов виробництва.

Аналіз виробничої операції є одним з базових елементів організації та нормування праці. У рамках цього аналізу виокремлюються технологічний і трудовий аспекти: перший характеризує структуру операції з погляду перетворення предметів праці, другий дає змогу аналізувати дії працівників. За технологічного аналізу у структурі операції визначають переходи. Технологічний перехід — це частина операції, що характеризується однорідністю технологічних змін предмета праці, сталістю режиму роботи устаткування й інструмента. Крім технологічних, є і допоміжні переходи, що складаються з дій людини й устаткування, які не супроводжуються зміною предмета праці, але необхідні для здійснення технологічного переходу (наприклад, дії з установки оброблюваного виробу, його зняття та ін.).

Аналіз операцій передбачає визначення необхідності, послідовності, можливості сполучення її елементів, доцільності їх механізації, напрямків оптимізації чинників, що визначають їх тривалість, передумов підвищення змістовності праці.