- •1. Вибір електродвигуна та кінематичний розрахунок передачі
- •2. Розрахунок відкритої клинопасової передачі.
- •3. Розрахунок зубчастої конічної передачі
- •4. Проектувальний розрахунок валів редуктора.
- •5. Конструктивні розміри зубчастої пари.
- •6. Конструктивні розміри корпуса і кришки редуктора.
- •7. Перший етап ескізного компонування.
- •8. Підбір підшипників валів редуктора.
- •9. Перевірочний розрахунок веденого вала
- •9.4.2 Амплітуда нормальних напружень вважаємо, що нормальні напруження згину змінюються по симетричному циклу:
- •9.5.6. Коефіцієнті зниження границі витривалості:
- •10. Другий етап ескізного компонування редуктора
- •11. Добирання муфти
- •11.3.Перевіряємо гумові втулки на зминання поверхонь стискання їх пальцями:
- •12. Підбір шпонок та перевірочний розрахунок шпоночних
- •13. Підбір посадок основних деталей редуктора
- •15. Схема полів допусків посадки зубчастого колеса на вал.
- •14. Вибір мастила зубчастого зачеплення та підшипників
- •15. Складання редуктора
- •Література
14. Вибір мастила зубчастого зачеплення та підшипників
Змащування зубчатого зачеплення проводять зануренням зубчастого колеса в мастило, залитого в середину корпусу до занурення колеса на всю довжину зуба зубчатого колеса.
За табл. 10.8. [5] встановлюємо в’язкість мастила при контактних напругах МПа і швидкості v=1,34 м/с, в’язкість мастила 34 10-6 м2/с.
За табл. 10.10 [5] приймаємо мастило індустріальне И-30A (по ГОСТ 20799-75).
Камери підшипників заповнюємо пластинним змащувальним матеріалом солідол С (за табл.9.14 [5]).
15. Складання редуктора
15.1.Перед складанням внутрішню порожнину корпуса і кришки редуктора ретельно очищують і покривають малостійкою фарбою, зазвичай червоного кольору.
15.2. Складання виконують у відповідності із складальним кресленням редуктора, починаючи з вузлів валів. На ведучий вал встановлюють роликопідшипники попередньо нагріті у маслі до температури 80 -100 ˚С.У шпоночний паз веденого вала встановлюється шпонка ГОСТ 23360-78 і напресовується зубчасте колесо до упору бурт вала. Далі надівається розпірне кільце і встановлюється роликопідшипники попередньо нагріті у маслі. На вихідні кінці валів встановлюють врізні кришки з гумовими манжетами.
15.3. Зібрані вали встановлюють у днище корпуса редуктора, встановлюють кришку корпуса, покриваючи попередньо площини поясів спиртовим лаком. Для центровки встановлюють кришку на корпус за допомогою двох конічних штифтів. Після чого затягують болти, які кріплять кришку до корпуса.
15.4. Перевіряють прокручуванням валів. Відсутність заклинання підшипників (вали повинні прокручуватись від руки).
15.5. Вкручують пробку маслоспускного отвору з прокладкою із масло стійкої гуми
і встановлюють жезловий маслопокажчик. Заливають у корпус масло, закривають кришку болтом.
15.6. Зібраний редуктор піддають випробуванню на стенді за програмою, яка встановлюється технічними умовами.
Література
1. Аркуша А.Н, Фролов М. „Техническая механіка” М, 1983г.
2. Дунаев П.Ф, Летиков О.П. „Детали машин. Курсовое проектированиэ” М, 1981г.
3.Куклин Н.Г, Куклина Г.С „Детали машин” М,1987г.
4.Устюгов „Детали машин” М, 1981г.
5.Чернавский „Курсовое проектирование деталей машин” М, 1987г.
6 Чернилевский Д.В, Павленко В.С, Любин М.В, „Технічна механіка, деталі машин”,
Київ МНК ВД 1992.